Вирок № 99862352, 23.09.2021, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кп/428/927/2021

Справа № 428/8594/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2021 року м.Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді: Комплєктової Т.О.,

за участю секретаря Казюк Л.Г.,

прокурора Карпенко О.В.,

захисника Гаврилюка Р.А.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Сєвєродонецького міського суду Луганської області, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021131370000807 від 14.08.2021 року, у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шахта № 9 Перевальського району Луганської області, громадянина України, росіянина, з професійною технічною освітою, який не одружений, не працює, на утриманні неповнолітніх дітей не має, без визначеного місця проживання, раніше судимого:

-05.03.1984 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 81, ч. 2 ст. 140 КК України (1960р.) до 2 років позбавлення волі із застосуванням ст. 46-1 КК України з відстрочкою покарання на термін 2 роки;

-05.09.1984 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 140, ч. 2 ст. 215, 42 КК України (1960р.) до 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 43 КК України приєднано покарання за вироком від 05.03.1984, остаточно до 2 років позбавлення волі, звільненого 13.06.1986 зі Свердловської ВК Луганської області № 38 по відбуттю строку покарання;

-19.11.1986 року Рубіжанського міським судом Луганської області за ч. 3 ст. 81 КК України (1960р.) до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна, звільненого 18.09.1992 по відбуттю строку покарання;

-12.01.1993 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 140 КК України (1960р.) до 2 років позбавлення волі, звільненого 19.11.1994 з Коміссаровської ВК Луганської області № 22 по відбуттю строку покарання;

-29.06.1995 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 141, ч. 2 ст. 142, ст.196-1, 42 КК України (1960р.) до 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільненого 12.02.2001 року по відбуттю строку покарання;

-11.09.2001 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч. 1 ст. 345 КК України до 1 року позбалення волі, звільненого 12.07.2002 року по відбуттю строку покарання;

-15.05.2003 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч.3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, звільненого 16.11.2005 року з Коміссаровської ВК Луганської області № 22 за постановою Перевальського районного суду Луганської області від 08.11.2005 року умовно-достроково на не відбутий строк 1 рік 3 місяці 5 днів;

-06.04.2006 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ст. 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строк 3 роки 5 місяців, на підставі ст. 71 КК України приєднано покарання за вироком Сєвєродонецького міським судом Луганської області за від 15.05.2003 остаточно до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого 18.09.2008 року з Перевальської ВК Луганської області № 15 за постановою Перевальського районного суду Луганської області від 10.09.2008 умовно-достроково на не відбутий строк покарання 9 місяців 19 днів;

-15.10.2009 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, звільненого 28.09.2011 року з Брянківської ВК Луганської області за постановою Брянківського міського суду Луганської області від 20.09.2011 умовно-достроково на не відбутий строк покарання 10 місяців 17 днів;

-15.05.2012 Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 185, ч. 1ст. 309, 70 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України приєднано покарання за вироком Сєвєродонецького міським судом Луганської області за від 15.10.2009, остаточно до 2 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого 07.03.2014 року з Брянківської ВК Луганської області № 11 за ухвалою Брянківсього міського суду луганської області від 27.02.2014 умовно-достроково на не відбутий строк 6 місяців 2 дні;

-08.04.2015 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, звільненого 23.03.2017 року з Синельниковської ВК Дніпропетровської області на підставі ухвали Синельниковського міськрайсуду Дніпропетровської області від 15.03.2017 умовно-достроково на не відбутий строк 9 місяців 23 дні,

-19.09.2017 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 190, ч.2 ст. 186, 70 КК України до 4 років позбавлення волі, на основі ст. 71 КК України приєднано невідбуту частину показання за вироком Сєвєродонецького міського суду від 08.04.2015 року і остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком 4 роки 1 місяць 09.04.2021 звільнений з Харківської виправної колонії №43 по відбуттю строку покарання

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

14.08.2021 приблизно о 14 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи в приміщення магазину «Кредо», розташованого за адресою: м. Сєвєродонецьк, проспект Хіміків, буд. 26, побачив велосипед марки «OBIKE NO 049010790», сірого кольору, який стояв біля залізного рекламного банера з правої сторони. В цей час у нього виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, повторно.

Реалізуючи свій злочинний умисел, керуючись корисливим мотивом, діячи умисно, повторно, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_1 , шляхом вільного доступу підійшов до велосипеда, який знаходився з правої сторони біля залізного банера та був не пристебнутий, скориставшись відсутністю поблизу власника даного велосипеда взяв його та направився до запасного виходу. Однак дії ОСОБА_1 були викриті свідком, ОСОБА_2 , внаслідок чого ОСОБА_1 , залишив велосипед біля стіни біля виходу. Свідок в свою чергу повідомив власника велосипеда про крадіжку, після чого власник ОСОБА_3 , негайно прийняв міри щоб наздогнати невідомого та повернути його до магазину.

В результаті чого ОСОБА_1 виконав усі дії, які вважав за необхідним для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від нього, а саме був помічений свідком, ОСОБА_2 .

Згідно висновку експерта ринкова вартість викраденого майна, а саме: велосипеду торгової марки «OBIKE» з рамкою відкритого типу сірого кольору, на момент скоєння кримінального правопорушення, а саме 14.08.2021, могла становити - 3050,00 грн (три тисячі п`ятдесят гривень 00 копійок).

Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення-злочин, передбачений ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України – закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, тобто вчиненні усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від нього.

06 вересня 2021 року під час досудового розслідування між прокурором Сєвєродонецької окружної прокуратури Луганської області Карпенко О.В., якій на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора в даному кримінальному провадженні, та підозрюваним ОСОБА_1 , за участю захисника Гаврилюка Р.А., на підставі ст.ст. 468, 469, 470, 472 КПК України було укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно змісту угоди, яка скріплена підписами сторін, обвинувачений ОСОБА_1 під час досудового розслідування беззастережно та у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у повідомленні про підозру у судовому провадженні. Сторони погоджуються на призначенні покарання ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, наслідки невиконання угоди, встановленні ст. 476 КПК України.

Окрім цього, до угоди про визнання винуватості долучено заяву потерпілого ОСОБА_3 , відповідно до якої, він надає письмову згоду прокурору на укладення угоди про визнання винуватості з обвинуваченим ОСОБА_1 .

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винуватим себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України визнав повністю, вказавши, що час, місце та спосіб скоєння ним кримінального правопорушення, описаних в обвинувальному акті, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. У скоєному - щиро розкаявся. Заключивши відповідну угоду про визнання винуватості, він цілком розуміє надані йому законом права, а також роз`яснені йому судом наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, визначені ст. 473 КПК України, - щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст. 394 і ст. 424 КПК України, і щодо відмови від здійснення прав, передбачених ст. 474 ч. 4 п. 1 КПК України, а саме, права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, права на виклик і на допит у судовому засіданні свідків, права заявлення клопотань, права надання суду своїх доказів, а також, характер пред`явленого обвинувачення, відповідно до якого він визнає себе винним, вид покарання, і інші заходи, які можливо будуть застосовані до нього у разі затвердження зазначеної угоди судом, в тому числі, і наслідки невиконання вказаної угоди, визначені у ст. 476 КПК України. При цьому зазначив, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання та просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене покарання. Крім того, обвинувачений вказав, що вищезазначена угода про визнання винуватості укладена ним з прокурором добровільно, без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Прокурор Карпенко О.В. в судовому засіданні зазначила, що при укладенні угоди про визнання винуватості були враховані обставини, передбачені ст. 470 КПК України, дотримані вимоги процесуального та матеріального права, просила суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання.

Захисник Гарилюк Р.А. також вважав можливим затвердити угоду про визнання винуватості, зазначивши, що при укладенні угоди між його підзахисним та прокурором були дотримані правила та вимоги, передбачені кримінальним процесуальним законодавством України та КК України, при цьому підозрюваним вищезазначена угода була укладена з прокурором добровільно, без застосування насильства, примусу та погроз.

Потерпілий ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд даного кримінального провадження за його відсутності, в заяві вказав, що надає письмову згоду на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим.

Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз`яснивши та з`ясувавши у обвинувачуваного про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого ОСОБА_1 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що у даному кримінальному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст. 468-475 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 468, 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Потерпілий ОСОБА_3 надав письмову згоду прокурору на укладення угоди про визнання винуватості з обвинуваченим ОСОБА_1 .

На підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст. 94 КПК України, суд дійшов висновку, що мали місце діяння, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 .

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України - як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, тобто вчиненні усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від нього.

В силу положення ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів.

На виконання вимог ст. 474 КПК України судом з`ясовано обставини, які дають змогу впевнитися в тому, що обвинувачений усвідомлює свої права, визначені п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до нього застосоване, а також переконатися, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Обвинуваченому роз`яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

Судом встановлено, що ініціювання, порядок укладення та зміст угоди про визнання винуватості від 06.09.2021 року між прокурором Сєвєродонецької окружної прокуратури Карпенко О.В. та обвинуваченим ОСОБА_1 в зазначеному кримінальному провадженні відповідає вимогам ст. 469, 472 КПК України. Під час досудового розслідування обвинуваченим скарги не подавались.

Умови даної угоди - не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України, узгоджена міра покарання, визначена в межах, передбаченої санкцією ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, що відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого з врахуванням обставин, які відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченого – щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання, згідно ст. 67 КК України, суд визнає рецидив кримінальних правопорушень, оскільки обвинувачений раніше судимий, зокрема, за ст. 309 КК України.

Очевидної неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань - не вбачається.

Згідно ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконався, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Виходячи з викладеного, перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ст. 474 ч. 7 КПК України, судом не встановлено.

Враховуючи те, що обвинуваченому призначено покарання у виді позбавленні волі, та з урахуванням особи та обставин, встановлених під час кримінального провадження, суд не вбачає підстав, передбачених ч. 3 ст. 377 КПК України, для зміни обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили на такий, що не пов`язаний з триманням під вартою. Таким чином, запобіжний захід у виді тримання під вартою, обраний у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 слід залишити без змін.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України суд вважає за необхідне зарахувати в строк призначеного обвинуваченому ОСОБА_1 за даним вироком покарання строк попереднього ув`язнення обвинуваченого у межах даного кримінального провадження, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі за період тримання під вартою з 01.09.2021 року по день набрання вироком законної сили.

Цивільний позов не заявлено. Долю судових витрат суд вирішує на підставі ст.ст. 118-124 КПК України. Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 17, 314, ч. 2 ст. 373, ст. 374, 474,475 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 06.09.2021 року між прокурором Сєвєродонецької окружної прокуратури Луганської області Карпенко О.В. та обвинуваченим ОСОБА_1 , за участю захисника Гаврилюка Р.А., у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021131370000807 від 14.08.2021 року, відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

Запобіжний захід обраний у відношенні ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити - тримання під вартою. Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з дня набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення ОСОБА_1 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі з 01.09.2021 року по день набрання вироком законної сили.

Речові докази: велосипед торгової марки «OBIKE» з рамкою відкритого типу сірого кольору, який переданий на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_3 – залишити у власності останнього.

Стягнути з ОСОБА_1 процесуальні витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням судової товарознавчої експертизи № Д-19/113/21/9525-ТВ від 20.08.2021 року, які згідно довідки складають 858 грн. 10 коп. в дохід держави (Населенний пункт: Сєвєродонецьк, Отримувач: УК у м.Сєвєродонецьк/24060300, Код отримувача ( ЄДРПОУ): 37944909, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Номер рахунку: UA 858999980313070115000012080, Код класифікації доходів бюджету: 24060300, Найменування коду класифікації доходів бюджету: Інші надходження).

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку виключно з підстав, визначених у ч. 3 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому в порядку, передбаченому ст. 376 КПК України.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: Т. О. Комплєктова