Вирок № 99855222, 22.09.2021, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

іменем України

Справа № 182/6858/17

Провадження № 1-кп/210/290/21

"22" вересня 2021 р.

Колегія суддів Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Сільченко В. Є.

суддів Літвіненко Н. А., Ступак С. В.

при секретарі судового засідання Настич А. О., Леоновій О.С., Заболотній А.В.,

Семко Н.А., Фетісовій Т.С., Доценко В.В.,

Риженко А.О., Котенко А. В.

за участі:

прокурора Гаврилюка Ю. М., Кахута І. Ю., Мороховського О.В.

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2

захисників Шуляк В. М., Голубок М.В., Савченко О. М.,

Дятлова А.М., Перевертайло Л.Т.

свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6

представника колонії Марченко М.С.

розглянувши у відритому судовому засіданні у залі суду матеріали кримінального провадження № 12017040340003726 від 31.08.2017 року за обвинуваченням:

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Світлогірське, Криничанського району, Дніпропетровської області, гр. України, українця, неодруженого, з середньою спеціальною освітою, працював «Корвет» охоронець, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у скоєнні злочинів, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України , ч.4 ст. 187 КК України;

ОСОБА_8 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Нікополь, Дніпропетровської області, українця, гр. України, з неповною середньою освітою, учня професійного ліцею, працюючого неофіційно, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у скоєнні злочину, передбаченогоч.4 ст. 187 КК України;

В С Т А Н О В И Л А:

В ніч з 30.08.2017 року на 31.08.2017року, ОСОБА_2 знаходячись в приміщенні будинку АДРЕСА_1 , за попередньою змовою із ОСОБА_1 , вчинив розбійний напад на ОСОБА_9 , з метою заволодіння її майном, в ході якого застосував до неї насильство, небезпечне для життя та здоров`я, а в подальшому, виходячи за межі спільного з ОСОБА_1 уимслу, заподіяв їй тілесні ушкодження, від яких настала смерть потерпілої ОСОБА_9 , тобто скоїв умисне вбивство з корисливих мотивів за таких обставин.

В другій декаді серпня місяця 2017 року ОСОБА_2 , вступив в злочинну змову із ОСОБА_1 про заволодіння майном ОСОБА_9 , поєднане з проникненням у житло, не конкретизуючи в момент змови форму заволодіння майном.

З метою реалізації спільного злочинного наміру, 30.08.2017 року близько 23.00 години ОСОБА_2 і ОСОБА_1 разом прийшли за адресою проживання ОСОБА_9 : АДРЕСА_1 , де зайшовши в будинок та переконавшись, що потерпіла ОСОБА_9 спить, почали шукати гроші та матеріальні цінності, тобто почали реалізовувати свій спільний, за попередньою змовою, злочинний умисел на заволодіння майном ОСОБА_9 , поєднанез проникненням у житло, розпочавши вчиняти його у формі таємного викрадання майна потерпілої.

В ході пошуку грошових коштів, у приміщенні зальної кімнати в шафі ОСОБА_1 знайшов золоту обручку ОСОБА_9 583 проби, вартість якої, згідно висновку товарознавчої експертизи № 38/12.1/333 від 25.10.2017 становить 5273 грн. 58 коп., якою з метою реалізації спільного з ОСОБА_2 умислу на заволодіння чужим майном, заволодів.

30.08.2017 року близько 23.15 годин ОСОБА_9 прокинулась та почала кричати, і в цей момент ОСОБА_2 , будучи впевненим, що їх спільні з ОСОБА_1 злочинні дії з таємного викрадання майна потерпілої нею викрито, продовжуючи реалізовувати спільний з ОСОБА_1 злочинний намір, направлений на заволодіння майном потерпілої,будучи впевненим у безперешкодності вчиненню вказаних дій з боку ОСОБА_1 та його підтримці в разі необхідності, змінив форму вчинення такого викрадання з таємного викрадення майна на напад з метою заволодіння майном, напав на потерпілу та кулаком лівої руки, умисно наніс один удар в область голови потерпілої, тобто в життєво важливий орган.

ОСОБА_9 , усвідомлюючи реальну загрозу своєму життю та здоров`ю, після отриманого удару почала кричати. Але ОСОБА_2 , сидячі на ній, продовжував наносити ОСОБА_9 удари в область голови та вимагав повідомити, де сховані гроші. При цьому, ОСОБА_1 , який бажав бути непоміченим потерпілою, розуміючи з усією очевидністю, що їх дії перестали бути таємними для потерпілої, шляхом здійснення активних дій, спрямованих на допомогу ОСОБА_2 у продовженні розбійного нападу на потерпілу з метою заволодіння її майном, із сусідньої кімнати, подав подушку, якою ОСОБА_2 намагався придушити ОСОБА_9 , застосовуючи придушення не для спричинення смерті потерпілій, а як засіб фізичного насильства з метою змусити потерпілу повідомити місце зберігання грошових коштів, що він постійно і вимагав від потерпілої. ОСОБА_1 при цьому утримував потерпілу за праву руку з метою придушення опору, також приймаючи безпосередню активну участь у нападі.

Внаслідок вказаних спільних дій обох обвинувачених ОСОБА_9 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритої травми шиї, а саме перелому міжхребцового диску між 6-7 шийними хребцями, крововиливи у паравертебральні м`які тканини шиї, яке відноситься до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості; крововилив на слизовій оболонці нижньої губи зліва, синець підборіддя по середній лінії, 2 синці в області правого кута нижньої щелепи, синець на задній поверхні шиї зліва в нижній третині, синець в лівій підключичній області, синець в нижній третині правого передпліччя по зовнішній поверхні, синець на внутрішній поверхні правого передпліччя у нижній третині, які мають ознаки легких тілесних ушкоджень.

В цей час, у ОСОБА_2 виник злочинний умисел, направлений на умисне вбивство ОСОБА_9 із корисливих мотивів, а саме – для подальшого безперешкодного продовження заволодіння майном потерпілої.

ОСОБА_2 , реалізовуючи свій злочинний умисел, виходячи за рамки попередньої домовленості із ОСОБА_1 , який не знав про намір ОСОБА_2 , спрямований на позбавлення життя потерпілої, направився до приміщення кухні даного домоволодіння, де взяв кухонний ніж, яким наніс один удар в область шиї потерпілої ОСОБА_9 , чим спричинив останній, згідно висновку судово-медичної експертизи № 445 від 30.09.2017 тілесні ушкодження у вигляді колото-різаного наскрізного проникаючого поранення шиї із ушкодженням трахеї, стравоходу та кровоносних судин шиї, а саме: вхідної колото-різаної рани передньої поверхні шиї; раневий канал по ходу якого виявлені повний перетин трахеї, стравоходу і лівої передньої яремної вени шиї; вихідної колото-різаної рани задньої поверхні шиї зліва, яке відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, яке перебуває у прямому причинному зв`язку з настанням смерті ОСОБА_9 . Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_9 померла на місці.

Після чого, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , продовжуючи реалізацію свого спільного злочинного наміру, спрямованого на напад з метою заволодіння майном потерпілої, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою між собою, із-під подушки на якій спала ОСОБА_9 дістали грошові кошти в сумі 8400 грн., які належать ОСОБА_9 та залишили місце вчинення злочину. Викрадене майно поділили та кожен з них розпорядився ним на власний розсуд.

Умисні дії ОСОБА_2 (відповідно до обвинувального акту та раніше винесеного і у подальшому скасованого вироку суду першої інстанції у даній справі) кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України – напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, а також за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України – вбивство, тобто умисне противоправне заподіяння смерті іншій людині з корисливих мотивів.

Умисні дії ОСОБА_1 (відповідно до обвинувального акту та раніше винесеного і у подальшому скасованого вироку суду першої інстанції у даній справі) кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 ч. 4 КК України – напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.

При цьому, в ході судового слідства та розгляду, колегія суддів, вислухавши покази свідків, обвинувачених, дослідивши докази, документи та матеріали справи та оцінивши їх у їх сукупності, на підставі наведених нижче міркувань, доходить до висновку про неправильність попередньої кваліфікації дій обох обвинувачених за ч.4 ст.187 КК України, оскільки доходить до висновку, що в їх діях зі вчинення розбійного нападу відсутня кваліфікуюча ознака, передбачена ч.4 ст.187 КК України у вигляді «поєднання розбійного нападу із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень».

За таких обставин, колегія суддів вважає доведеною в ході судового розгляду кваліфікацію тих же дій обох обвинувачених за ч.3 ст.187 КК України - напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло.

Кваліфікацію дій ОСОБА_2 з умисного вбивства потерпілої за ознаками п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України – вбивство, тобто умисне противоправне заподіяння смерті іншій людині з корисливих мотивів колегія суддів вважає вірною.

Мотивами та підставами, з яких колегія суддів доходить до висновку про вину обох обвинувачених у вчиненні даних злочинів та їх кваліфікацію є наступні нижченаведені факти та міркування:

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 показав, що вину у скоєнні розбійного нападу він не визнає, визнає свою вину у скоєнні крадіжки.

Приблизно у серпні 2017 року він був вдома у ОСОБА_2 в с.Придніпровське. Вони вирішили вчинити крадіжку і пішли разом, у хату через 2 будинки від ОСОБА_2 .

Зайшли в хату, він побачив потерпілу. Вона спала, хропіла.

Вони стали ходити по будинку, шукали гроші. Він знайшов гроші і обручку, забрав. ОСОБА_2 цього не бачив, був у іншій кімнаті. Він сказав ОСОБА_2 в будинку, що взяв гроші, а про обручку сказав , коли вони вже були вдома у ОСОБА_2 . ОСОБА_10 він знайшов у шафі, гроші-під матрасом.

Потім, коли скрипнули двері шафи, потерпіла прокинулася і стала кричати. Він вискочив з хати і втік. Приблизно через декілька хвилин прийшов ОСОБА_2 . Він йому нічого не розказував. Що було у будинку, коли він пішов, він не бачив. Вони пішли в с.Кам`янське, взяли таксі і поїхали в Нікополь в ігрові автомати. Там грали, потім він поїхав за спортивною формою, а ОСОБА_2 так і залишився в ігрових автоматах.

Потім він дізнався, що їх шукає поліція.

Він визнає, що вчинив в домі у потерпілої крадіжку, але розбою не вчиняв.

Гроші вони пізніше поділили, обручку віддав ОСОБА_2 .

На переконання колегії суддів, дані покази обвинуваченого частково відповідають встановленим за допомогою сукупності виявлених в ході судового слідства доказів обставинам справи в частині дати, місця злочину, способу проникнення в будинок потерпілої, наявності спільного умислу на заволодіння майном потерпілої, за попередньою змовою, скоєного з проникненням у житло.

Також відповідають дійсності і підтверджуються іншими зібраними та дослідженими у справі доказами повідомлені ОСОБА_11 обставини щодо пошуку грошових коштів та майна потерпілої в її будинку до моменту того, як потерпіла прокинулася від спричиненого ОСОБА_2 та ОСОБА_1 шуму.

Водночас, колегія суддів доходить до висновку про неправдивість повідомлених ОСОБА_1 свідчень про його дії після того, як потерпіла прокинулася (в частині покидання ним після цього будинку та непричетності до скоєння розбійного нападу), оскільки такі свідчення протирічать наведеним нижче встановленим обставинам справи, а тому колегія суддів сприймає їх критично, як форму захисту від обвинувачення.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 відмовився надавати показі на підставі ст.63 Конституції України.

При цьому, він же, в ході судових дебатів пояснив, що він визнає вину у вбивстві потерпілої, але за ч.1 ст.115 КК України, а не за ч.2 ст.115 КК України. Покази давати не бажає, оскільки раніше вже давав правдиві покази і не бажає їх повторювати.

Колегія суддів зазначає, що відмова від дачі свідчень є правом обвинуваченого, проте приймає до уваги його часткове визнання вини в частині умисного вбивства потерпілої і вважає, що вина ОСОБА_2 повністю підтверджується усіма зібраними у справі доказами, документами, матеріалами справи, тощо.

Допитана у якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_12 показала, що у 2017 році вона працювала в ломбарді. Двоє хлопців здавали в ломбард золоту обручку. Дату точно вона не пам`ятає зараз. Вони не змогли її здати, бо в них не було документів. Вони пішли, прийшли з третім хлопцем, у нього були документи, і вони здали обручку в ломбард.

Обручка була золота, 583 проби, особливих прикмет не було.

Наступного дня прийшла поліція, показали фото, і на них вона впізнала тих хлопців.

Обвинувачених зараз не впізнає, бо на теперішній час не пам`ятає їх облич, так як пройшло 4 роки.

Раніше вона їх впізнавала впевнено, бо тоді вона їх пам`ятала.

Наведеними свідченнями доводиться факт здачі ОСОБА_2 в ломбард наступного дня після вбивства за допомогою свого знайомого – ОСОБА_3 – викраденої у потерпілої в ході розбійного нападу та вбивства каблучки.

Допитаний у якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_3 показав, що у 2017 році, дату точно не пам`ятає, він з подругою та знайомим зайшли в ігрові автомати у м.Нікополь на автовокзалі, де зустріли знайомого ОСОБА_2 .

Він сказав, що посварився з дружиною і пішов з дому. Витратив усі гроші, і просив допомогти йому здати обручку в ломбард, бо в нього не було документів.

Вони погодилися і пішли в ломбард, де він на свої документи здав ту обручку.

Обручка була велика, 5-6 гр. Здали десь за 5300 грн.

Наступного дня йому сказали, що його шукає поліція.

Наведеними свідченнями також доводиться факт здачі ОСОБА_2 в ломбард наступного дня після вбивства за допомогою свого знайомого – ОСОБА_3 – викраденої у потерпілої в ході розбійного нападу та вбивства каблучки.

Допитаний у якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_5 показав, що в 2017 році він працював на автомийці «Востокгаз». Дату точно не пам`ятає, вночі, приїхало таксі, в якому було двоє хлопців пасажирів та водій. На даний час він точно не пам`ятає їх облич, але начеб то це були обвинувачені. Пізніше, наступного дня, приїхала поліція, питали про них, він давав свідчення. Потім поліція розказала йому, чому шукає цих двох хлопців.

На той час він їх пам`ятав добре, а зараз на екрані відеоконференцзв`язку йому їх не дуже добре видно.

Наведеними свідченнями також додатково доводяться обставини, встановлені іншими доказами у справі, а саме – щодо часу та способу переміщення обох обвинувачених після вбивства, зокрема, у м.Нікополь, де вони витрачали викрадені в ході злочину грошові кошти, а ОСОБА_2 у подальшому здав у ломбард за допомогою свого знайомого – ОСОБА_3 – викрадену у потерпілої в ході розбійного нападу та вбивства каблучку.

Наводячи далі оцінку доказам, документам та матеріалам кримінального провадження, дослідженим в судовому засіданні в ході, власне, стадії дослідження письмових матеріалів справи, суд зазначає, що обсяг дослідження встановлено згідно позицій обох сторін, у т.ч.- і сторони захисту.

При цьому, дослідження відбувалося відповідно до правової позиції, висловленій Верховним Судом у постанові від 13 жовтня 2020 року, справа №127/21324/16-к, де зазначено (зокрема) «Якщо з певних причин сторона вважає, що письмовий документ має бути повністю або частково оголошений вголос, вона має право заявити таке клопотання відповідно до частини 1 статті 358 КПК.»

Сторони були ознайомлені з застосуванням такого порядку дослідження письмових матеріалів, не заперечували проти нього та у випадках, коли вважали це за потрібне, вільно користувалися своїм правом на дослідження повних текстів та змістом документів.

Усі матеріали, за переліком, наданим сторонами, було досліджено в судовому засіданні.

Разом з тим, суд вважає за доцільне, враховуючи значний обсяг вказаних матеріалів, послатися тільки на ті з них, які на переконання суду, мають найбільше значення для встановлення обставин справи.

Згідно протоколу огляду місця події від 31.08.2017, проведеного в період часу з 14.00-14.25год. в домоволодінні, розташованому за адресою АДРЕСА_1 , встановлено, що прохід на територію домоволодіння здійснюється через хвіртку. Зліва від входу розташований палісадник, де на відстані приблизно, 0,5 м. від хвіртки виявлено сліди низу взуття, який вилучено на гіпсовий зліпок (Т.1 а.п.21-24). При вході до будинку в першій кімнаті виявлено труп жінки з ознаками насильницької смерті. В ході огляду виявлено та вилучено сліди папілярних ліній у кількості 16 штук з міжкімнатних дверей будинку, сліди папілярних ліній у кількості 4 шт. з шафи, 2 сліди долоні з міжкімнатних дверей, булавку міжкімнатних дверей, ключ від шафи для одягу, мобільний телефон (Т.1 а.п.16-20, 26-30).

Вказаним протоколом огляду встановлюються та доводяться фактичні обставини та ознаки місця скоєння злочину, його час, виявлені на місці сліди та докази, тощо.

Згідно протоколу огляду трупу ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на місці його виявлення, він знаходився в положенні лежачи на спині в ліжку, накритий простирадлом до рівня грудей. На трупі вдягнута жіноча нічна сорочка, яка рясно забруднена рідкою та підсохлою кров`ю, на тулубі трупу наявні видимі ушкодження у вигляді крововиливу на нижній губі зліва, на передній поверхні шиї розташований раневий канал веретеноподібної форми, на підборіді синець овальної форми, у нижній третині правого передпліччя синець овальної форми. В ході огляду виявлено та вилучено нічну сорочку зі слідами РБК, змиви з правої та лівої руки, зрізи з правої та лівої руки, мікрооб`єкти з правої та лівої руки (Т.1 а.п.31-37 з фототаблицею).

Наведеним доводяться наявність слідів та тілесних ушкоджень на трупі потерплої, і, отже, факт застосування до неї насильства в ході розбійного нападу та у подальшому – вбивства.

Згідно протоколу огляду від 31.08.2017 вилучена квитанція №216-000033690 ломбарду ПТ «Климчук і Компанія «Ломбард Капитал», відповідно до якої ОСОБА_3 заклав до ломбарду золоту обручку круглої форми 583 проби вагою 8,77 гр. за 5375 гривень (Т.1а.п.104-106), яку 06.09.2017 року в ломбарді ПТ «Климчук і Компанія «Ломбард Капитал» було вилучено (Т.1 а.п.116).

Наведеним доводится факт здачі ОСОБА_2 в ломбард наступного дня після вбивства за допомогою свого знайомого – ОСОБА_3 – викраденої у потерпілої в ході розбійного нападу та вбивства каблучки.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №445 від 30.09.2017 року (Т.1 а.п.48-55), під час дослідження трупа гр. ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,виявлені наступні тілесні ушкодження: колото-різане наскрізне проникаюче поранення шиї з ушкодженням трахеї, стравоходу та кровоносних судин шиї, а саме: вхідна колото-різана рана передньої поверхні шиї; раневий канал по ходу якого виявлені повний перетин трахеї, стравоходу і лівої передної яремної вени шиї; вихідна колото-різана рана задньої поверхні шиї зліва. Це ушкодження прижиттєве, спричинене незадовго до настання смерті від значної за силою дії гострого предмету, який мав колюче-ріжучі властивості. При вертикальному положенні тіла потерпілої напрямок дії травмуючого предмету відповідає напрямку виявленого раневого каналу, а саме: спереду-назад, знизу-вверх, справа наліво. Колото-різане наскрізне проникаюче поранення шиї з ушкодженням трахеї, стравоходу та кровоносних судин шиї, яке супроводжувалося рясною кровотечою та ускладнилося розвитком гострого малокрів`я, стосовно живих осіб, відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. ( пп.2.1.3 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень). Колото-різане наскрізне проникаюче поранення шиї з ушкодженням трахеї, стравоходу та кровоносних судин шиї перебуває у прямому причинному зв`язку з настанням смерті гр. ОСОБА_9 . Закрита травма шиї, а саме перелом міжхребцевого диску між 6-7-м шийними хребцями, крововиливи у паравертебральні м`які тканини шиї. Це ушкодження прижиттєве, утворилося незадовго до настання при здійсненні зі значною силою позамежних ротаційних рухів у шийному відділі хребта потерпілої, можливо - з використанням захвату за голову потерпілої. Закрита травма шиї у вигляді перелому міжхребцевого диску між 6-7-м шийними хребцями, крововиливу у паравертебральні м`які тканини шиї у прямому причинному зв`язку з настанням смерті не перебуває і, стосовно живих осіб, має ознаки тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості. Крововилив на слизовій оболонці нижньої губи зліва, синець підборіддя по серединній лінії, 2 синці в області правого кута нижньої щелепи, синець на задній поверхні шиї зліва в нижній третині, синець в лівій підключичній області, синець в нижній третині правого передпліччя по зовнішній поверхні, синець на внутрішній поверхні правого передпліччя у нижній третині. Ці ушкодження прижиттєві, утворилися незадовго до настання смерті від дії тупих предметів чи їх частин або при ударах об такі предмети. Вказані ушкодження у причинному зв`язку зі смертю не перебувають і, стосовно живих осіб, мають ознаки легких тілесних ушкоджень. Синець лівого колінного суглобу. Це ушкодження утворилося за кілька діб до настання смерті гр. ОСОБА_9 від дії тупого предмету або при ударі об такий предмет. Вказаний синець у причинному зв`язку зі смертю не перебуває і, стосовно живих осіб, має ознаки легких тілесних ушкоджень. Колото-різане наскрізне проникаюче поранення шиї з ушкодженням трахеї, стравоходу та кровоносних судин шиї перебуває у прямому причинному зв`язку з настанням смерті гр. ОСОБА_9 . Усі виявлені при дослідженні трупа тілесні ушкодження прижиттєві, про що свідчать наявність ознак рясної кровотечі, крововиливів у пошкоджені тканини, та підтверджується результатами судово-гістологічного дослідження. Смерть гр. ОСОБА_9 настала від колото-різаного наскрізного проникаючого поранення шиї з ушкодженням трахеї, стравоходу та кровоносних судин шиї, яке супроводжувалося рясною кровотечою та ускладнилося розвитком гострого малокрів`я, що слід вважати безпосередньою причиною смерті. Даний висновок складений на підставі наявності та характері виявлених тілесних ушкоджень, підтверджується результатами додаткових методів досліджень. З огляду на стан розвитку трупа, безпосередню причину смерті і умови в яких перебував труп, смерть гр ОСОБА_9 настала за 10-14 годин до огляду трупа на місці виявлення, що може відповідати проміжку часу 00.00-04.00 год. 31.08.2017р. При судово-токсикологічному дослідженні крові з трупа етиловий, метиловий, ізопропіловий, пропіловий, ізобутиловий, бутиловий, ізоаміловий, аміловий спирти не виявлені.

Наведеним доводяться наявність, локалізація, вид та тяжкість тілесних ушкоджень на трупі потерплої, і, отже, факт застосування до неї насильства в ході розбійного нападу та у подальшому – вбивства, встановлюється причина настання смерті.

Відповідно до висновку судової трасо логічної експертизи №23/4.6/547 від 23.10.2017 року (Т.1 а.п.66-87), десять слідів рук розмірами 12x11 мм, 19x13 мм, 15x11 мм, 16x11мм, 12x10 мм, 40x7 мм, 20x15 мм, 20x14 мм, 27x16 мм та 22x14 мм, вилучених 31.08.2017 ході огляду будинку АДРЕСА_2 , придатні для ідентифікації за ними особи (осіб). Два сліди пальців руки розмірами 20x15 мм та 20x14 мм залишені, відповідно, великим та вказівним пальцями правої руки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Наведеним додатково доводиться факт перебування ОСОБА_2 в будинку потерпілої та активний пошук ним грошей та цінностей потерпілої у її будинку.

Згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №38/12.1/333 від 25.10.2017 року (Т.1 а.п.91-93), ринкова вартість лому золота вагою 8,77 г., проби 583, станом на 31.08.2017, могла становити 5273 грн. 58 коп. (п`ять тисяч двісті сімдесят три гривні 58 коп.)

Наведеним доводиться сума матеріальних збитків в частині вартості викраденої обручки.

Згідно протоколу слідчого експерименту проведеного 07.09.2017р. в період часу з 16.20 год до 17год40 хвил на місці вчинення злочину за участю обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Перевертайло Л., а також спеціаліста – судового медичного експерта ОСОБА_13 , ОСОБА_1 вказав обставини вчиненого злочину, які підтвердив в судовому засіданні. Під час демонстрації в судовому засіданні відеозапису слідчого експерименту, який було проведено вже після відтворення події злочину обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_14 зазначив, що коли вони зайшли в будинок, потерпіла спала і хропіла. Вони почали шукати речі у шафі де знайшли золоту обручку та гаманець в якому було 67 гривень. Потім він почув розмову бабки і ОСОБА_15 той вибіг в кімнату, де вона спала, стрибнув на неї, крикнув «дай подушку», що він і зробив, якою ОСОБА_2 почав її душити. Потім бив її по шиї спереду і почав вивертати шию, перекручуючи голову, доки шия не хруснула. А ОСОБА_14 в цей момент тримав бабку за праву руку, бо вона чинила опір. Це робив ОСОБА_15 з тією метою, щоб потерпіла сказала де вона зберігає гроші. Вже коли забрали гроші з-під матрацу, де спала потерпіла, їх було там 9600 у пакунку, то він вийшов у коридор і не бачив моменту спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 ножом. Лише бачив, як останній витирає ніж від крові і зрозумів, що сталося. ОСОБА_14 зазначив також, що вони були у рукавичках, які дав йому ОСОБА_15 , зазначив місце, де викинули ніж ( т.1 а.п.225-228).

Протокол підписаний усіма учасниками без зауважень та заперечень, у т.ч.-підозрюваним та його захисником. В ході слідчої дії виявлено та вилучено предмети та докази у справі.

Хід слідчої дії фіксувався за допомогою відеозапису, який був повністю переглянутий в судовому засіданні.

Окремо суд вважає за необхідне надати оцінку щодо належності свідчень підозрюваних (на той час), які вони давали у формі розповідей про обставини вчинення ними інкримінованих їм злочинів під час слідчих експериментів за їх участю.

Відповідно до загальної теорії та усталеної практики проведення слідчих дій в ході досудового розслідування, проведення слідчого експерименту складається з двох частин: спочатку суб`єкт експерименту повідомляє, про що саме, де, і з а яких обставин він буде в подальшому показувати та вказувати на ті чи інші місця, предмети, події, тощо. Після цього вже на місці безпосереднього розташування вказаних об`єктів, яке також вказує сам суб`єкт експерименту, він же безпосередньо показує чи вказує відомості, з метою перевірки даних про які проводиться слідчий експеримент.

Більш того, відповідно до ч.1 ст.240 КПК України, слідчий експеримент проводиться з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Таким чином, для проведення слідчого експерименту слідчий уже повинен мати «відомості, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення». Колегія суддів вважає очевидним, що такі відомості отримуються слідчим в результаті виконання інших слідчих дій, у т.ч. – допитів підозрюваних ( у даному випадку), і вже при наявності необхідності «перевірки і уточнення відомостей» таких відомостей, слідчий може провести слідчий експеримент.

Таким чином, колегія суддів не вбачає жодних підстав для ототожнення процесуальної дії «допит» та його результатів з частиною процесуальної дії «слідчий експеримент», що полягає у повідомленні суб`єктом експерименту відомостей, які він буде показувати та розказувати, які вже маються у слідчого в результаті раніше проведених інших слідчих дій, та в уточненні яких є мета слідчого експерименту.

Така ж позиція міститься у висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 вересня 2020 року в справі № 740/3597/17, де зазначено (зокрема) наступне: «… приписи ч. 4 ст. 95 КПК про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримано в порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу, мають застосовуватися лише до відомостей, що відповідають ознакам показань як самостійного процесуального джерела доказів згідно зі ст. 95 КПК України .

Показання необхідно розмежовувати з іншим самостійним процесуальним джерелом доказів - протоколом слідчого експерименту. Заперечення обвинуваченим у судовому засіданні відомостей, які слідчий, прокурор перевіряв або уточнював за його участю під час слідчого експерименту, не може автоматично свідчити про недопустимість як доказу протоколу слідчого експерименту.

Легітимна мета слідчого експерименту за участю підозрюваного, обвинуваченого досягається дотриманням встановленого порядку його проведення, забезпеченням реалізації прав особи як процесуальних гарантій справедливого судового розгляду та кримінального провадження в цілому.

Термін «показання» в контексті ч. 4 ст. 95 КПК використовується для позначення відомостей, які надаються в судовому засіданні під час судового провадження. Правило, закріплене в цій нормі, має застосовуватися лише до відомостей, що відповідають ознакам показань як самостійному процесуальному джерелу доказів за вимогами ст. 95 цього Кодексу.

Водночас, метою слідчого експерименту відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК є перевірка й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Проведення за участю свідка слідчого експерименту з метою перевірки й уточнення таких відомостей, крім отримання відомостей, передбачає також здійснення учасниками слідчого експерименту певних дій, спрямованих на досягнення мети цієї слідчої (розшукової) дії.

Якщо відомості повідомлено підозрюваним, обвинуваченим, свідком під час проведення процесуальних дій, то вони є складовим компонентом змісту документа як окремого процесуального джерела доказів, зокрема протоколу слідчого експерименту, де фіксуються його хід та результати. Отже, показання і протокол слідчого експерименту є окремими самостійними процесуальними джерелами доказів, які суд оцінює за правилами ст. 94 КПК України …».

Колегія суддів повністю погоджується з висловленою позицією, окремо зазначаючи, що у цьому ж рішенні (абз.4 наведеної частини) об`єднана палата Верховного Суду прямо зазначає, що слідчий експеримент має окрім стадії «здійснення учасниками слідчого експерименту певних дій» також самостійну стадію «отримання відомостей», що і відбувалося у даному випадку.

Аналогічна по суті правова позиція міститься у рішенні ВС від 17 березня 2021 року справа № 761/10306/15-к.

Аналогічне обґрунтування застосовується судом до усіх аналогічних слідчих експериментів з обвинуваченими ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Окрім того, колегія суддів, посилається на позицію ВП ВС від 09.09.2020 № 1-27/10 (13-22 зво 20), згідно якої «…Самовикриття (…) не перешкоджало засудженому змінити показання й заперечити свою причетність до злочинів у момент, коли сам заявник вважав це необхідним і доцільним, проте після забезпечення кваліфікованою правовою допомогою засуджений цього не зробив…» та приймає о уваги, що обвинувачені жодного разу до початку судового розгляду свої позиції з даного приводу не змінювали та не заперечували.

Так само, згідно вищевказаному висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 вересня 2020 року в справі № 740/3597/17: «…Заперечення обвинуваченим у судовому засіданні відомостей, які слідчий, прокурор перевіряв або уточнював за його участю під час слідчого експерименту, не може автоматично свідчити про недопустимість як доказу протоколу слідчого експерименту…».

Таким чином, колегія суддів визнає протокол слідчого експериментувід 07.09.2017року за участю обвинуваченого ОСОБА_1 належним та допустимим доказом, яким повністю підтверджується причетність ОСОБА_1 до вчинення розбійного нападу на потерпілу, а ОСОБА_2 – окрім того, ще й до умисного вбивства потерпілої.

Цим же протоколом, на переконання колегії суддів, доводиться неправдивість свідчень ОСОБА_1 щодо ніби то непричетності його до скоєння розбійного нападу на потерпілу та ніби то втечу ним з будинку потерпілої після того, як вона прокинулася.

Відповідно до протоколу слідчого експерименту, проведеного 07.09.2017р. в період часу з 14.45 до 15.50год. на місці вчинення злочину ( а.п.193-195 т.1 диск с записом а.п. 228) з участю підозрюваного ОСОБА_2 , його захисника та судово-медичного експерта, ОСОБА_2 повідомив обставини, які в деталях співпадають з показами ОСОБА_16 , але зазначив, що душив потерпілу подушкою до тих пір поки вона не почала хрипіти як наче спить. Крім того, він дійсно лівою рукою бив потерпілу в область шиї, оскільки вона не «виключалася». А коли він повернув подушку ОСОБА_17 , той сказав, що вранці бабка розповість про те, що її пограбували і викриє його. Тоді, він сам пройшов на кухню. Взяв ніж і вдарив в праву сторону шиї лівою рукою потерпілу.

Колегія суддів з таких же, аналогічних наведеним вище підстав та міркувань, визнає протокол слідчого експериментувід 07.09.2017року за участю обвинуваченого ОСОБА_2 належним та допустимим доказом, яким повністю підтверджується причетність ОСОБА_1 до вчинення розбійного нападу на потерпілу, а ОСОБА_2 – окрім того, ще й до умисного вбивства потерпілої.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча ОСОБА_2 і зазначає, що ОСОБА_1 висловився про можливе викриття їх потерпілою вранці, але вказана обставина більше ніякими доказами не підтверджена, і, крім того, зі вказаних слів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 у будь-якому випадку не пропонував вчинити вбивство потерпілої будь-яким способом.

З показів ОСОБА_2 однозначно вбачається, що він прийняв рішення про вбивство потерпілої самостійно, спонтанно та раптово, без попередньої змови чи обговорення з ОСОБА_1 , самостійно прийняв рішення про спосіб вбивства, самостійно підшукав його знаряддя – ніж на кухні та самостійно наніс потерпілій ножем удар в шию, від якого та в подальшому і померла.

Таким чином, колегія суддів доходить до висновку про відсутність доказів причетності ОСОБА_1 до вбивства потерпілої за попередньою змовою з ОСОБА_2 .

Цим же протоколом, на переконання колегії суддів, додатково доводиться неправдивість свідчень ОСОБА_1 щодо ніби то непричетності його до скоєння розбійного нападу на потерпілу та ніби то втечу ним з будинку потерпілої після того, як вона прокинулася.

Відповідно до висновку додаткової судово-медичної експертизи №445 від 25.09.2017 року (Т.1 а.п.230,231), від ударів кулаком, як вказано підозрюваним ОСОБА_1 в ході проведення слідчого експерименту від 07.09.2017р., у потерпілої могли утворитися забій нижньої губи зліва, синець підборіддя по серединній лінії, 2 синці в області правого кута нижньої щелепи та не виключено - синець в лівій підключичній області. Від скручування шиї захватом за голову, як вказано підозрюваним ОСОБА_1 , у потерпілої могла утворитися закрита травма шиї. Від захвату за праву верхню кінцівку, як вказано підозрюваним ОСОБА_1 у потерпілої могли утворитися синці нижньої третини правого передпліччя по внутрішній і зовнішній поверхням. Механізм спричинення колото-різаного наскрізного проникаючого поранення шиї з ушкодженням трахеї, стравоходу та кровоносних судин шиї, який виявлений при проведенні судово-медичної експертизи трупа гр. ОСОБА_9 , підозрюваним ОСОБА_1 , в ході проведення слідчого експерименту від 07.09.2017р. не вказаний.

Згідно висновку додаткової судово-медичної експертизи №445 від 06.11.2017 року (Т.1 а.п.197-198), від ударів кулаком, як вказано підозрюваним ОСОБА_2 в ході проведення слідчого експерименту від 07.09.2017 р., у потерпілої могли утворитися забій нижньої губи зліва, синець підборіддя по серединній лінії, 2 синці в області правого кута нижньої щелепи та не виключено – синець в лівій підключичній області. Від захвату за праву верхню кінцівку, як вказано підозрюваним ОСОБА_2 у потерпілої могли утворитися синці нижньої третини правого передпліччя по внутрішній і зовнішній поверхням. Не виключена можливість спричинення колото-різаного наскрізного проникаючого поранення шиї з ушкодженням трахеї, стравоходу та кровоносних судин шиї від удару ножем, як вказано підозрюваним.

Обома вказаними висновками експертиз доводяться механізми виникнення та локалізації тілесних ушкоджень у потерпілої та можливість їх виникнення (принаймні, значною частиною) від дії обвинувачених як в ході розбійного нападу, так і у подальшому при її вбивстві ОСОБА_2 .

Інші документи, матеріали, докази та показання сторін, на переконання суду, не спростовують наведених вище міркувань та висновків, а тому колегією суддів до уваги не примаються.

На підставі викладеного, враховуючи усі досліджені докази, свідчення свідків, потерпілої та обвинувачених, колегія суддів доходить до висновку, що усі вищенаведені докази у їх сукупності повністю доводять вину усіх обвинувачених у скоєнні інкримінованих їм злочинів.

Колегія суддів окремо зазначає, що не спростовує своїми висновками положення ч.3 ст.63 Конституції України та ч.4 ст.17 КПК України, оскільки доходить до висновку, що оцінка усіх наявних у справі доказів у їх сукупності дозволяє уникнути сумнівів у вині обвинувачених та будь-яких припущень щодо цього, оскільки сукупність наведених вище доказів є, на переконання суду, достатньою та повною для об`єктивного доведення причетності обвинувачених до скоєння інкримінованих злочинів та вини обвинувачених у їх скоєнні.

Таким чином, на переконання суду, та у відповідності до вимог ч.2 ст.17 КПК України, вина обвинувачених у вчиненні даних злочинів доведена поза розумним сумнівом, оскільки за таких обставин та такої сукупності доказів у поінформованого розсудливого стороннього спостерігача не виникне розумних сумнівів у доведеності вини обвинувачених у скоєнні даних злочинів, що, власне, і складає суть принципу доведення «поза розумними сумнівами».

При цьому, як уже зазначалося вище, колегія суддів доходить до висновку про невірну попередню кваліфікацію дій обох обвинувачених (відповідно до обвинувального акту та раніше винесеного і у подальшому скасованого вироку суду першої інстанції у даній справі) за ч.4 ст.187 КК України з наступних підстав:

Як видно з встановлених обставин справи та досліджених доказів та документів, згідно висновку судово-медичної експертизи № 445 від 30.09.2017 року, внаслідок спільних, узгоджених злочинних дій за попередньою змовою на вчинення розбійного нападу, ОСОБА_2 за активного сприяння та підтримки ОСОБА_1 (яке виразилося, зокрема, у наданні подушки для придушення потерпілої – як виду фізичного впливу з метою примушування до повідомлення місця зберігання грошей – та у вигляді утримування ОСОБА_1 потерпілої за руку), потерпілій ОСОБА_9 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритої травми шиї, а саме перелому міжхребцевого диску між 6-7 шийними хребцями, крововиливи у паравертебральні м`які тканини шиї, яке відноситься до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості; крововилив на слизовій оболонці нижньої губи зліва, синець підборіддя по середній лінії, 2 синці в області правого кута нижньої щелепи, синець на задній поверхні шиї зліва в нижній третині, синець в лівій підключичній області, синець в нижній третині правого передпліччя по зовнішній поверхні, синець на внутрішній поверхні правого передпліччя у нижній третині, які мають ознаки легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, як встановлено в ході судового розгляду, зібраними у справі належними та допустимими доказами встановлено факт спричинення спільними, узгодженими, за попередньою змовою діями обох обвинувачених потерпілій лише тілесних ушкоджень середньої тяжкості та легких тілесних ушкоджень, а не тяжких тілесних ушкоджень, як того вимагає диспозиція ч.4 ст.187 КК України.

Єдине виявлене на трупі потерпілої тяжке тілесне ушкодження - колото-різане наскрізне проникаюче поранення шиї з ушкодженням трахеї, стравоходу та кровоносних судин шиї, а саме: вхідна колото-різана рана передньої поверхні шиї; раневий канал по ходу якого виявлені повний перетин трахеї, стравоходу і лівої передної яремної вени шиї; вихідна колото-різана рана задньої поверхні шиї зліва, від якого настала смерть потерпілої, як це з усією очевидністю встановлено за допомогою усієї сукупності належних та допустимих доказів у справі, спричинене не обома обвинуваченими в ході розбійного нападу, а діями ОСОБА_2 одноособово в ході раптово виниклого у нього умислу на вбивство потерпілої, яке виходило за рамки його попередньої змови з ОСОБА_1 на заволодіння майном потерпілої.

За таких обставин колегія суддів, вислухавши покази свідків, обвинувачених, дослідивши докази, документи та матеріали справи та оцінивши їх у їх сукупності, на підставі наведених нижче міркувань, доходить до висновку про неправильність попередньої кваліфікації дій обох обвинувачених за ч.4 ст.187 КК України, оскільки доходить до висновку, що в їх діях зі вчинення розбійного нападу відсутня кваліфікуюча ознака, передбачена ч.4 ст.187 КК України у вигляді «поєднання розбійного нападу із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень».

За таких обставин, колегія суддів вважає доведеною в ході судового розгляду кваліфікацію тих же дій обох обвинувачених за ч.3 ст.187 КК України - напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло.

Кваліфікацію дій ОСОБА_2 з умисного вбивства потерпілої за ознаками п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України – вбивство, тобто умисне противоправне заподіяння смерті іншій людині з корисливих мотивів колегія суддів вважає вірною.

При цьому, колегія суддів не погоджується з позицією ОСОБА_2 щодо необхідності кваліфікації його дій за ч.1 ст.115 КК України, оскільки його дії з умисного вбивства потерпілої хоча і виходили за межі попередньої змови з ОСОБА_1 щодо заволодіння майном потерпілої, однак вони проникли до будинку потерпілої саме для заволодіння її майном, тобто – з корисливою метою, і вбивство потерпілої було здійснено ним саме з безумовною метою безперешкодного доведення даного злочину до кінця.

За таких обставин колегія суддів вбачає за необхідне змінити кваліфікацію дій обох обвинувачених в частині розбійного нападу на потерпілу з ч.4 ст.187 КК України на ч.3 ст.187 КК України та кваліфікувати дії:

Обвинуваченого ОСОБА_2 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України – напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло, а також за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України – вбивство, тобто умисне противоправне заподіяння смерті іншій людині з корисливих мотивів.

Обвинуваченого ОСОБА_1 - за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України – напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло.

Призначаючи покарання обвинуваченим колегія суддів, згідно ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, особу обвинувачених та обставини, що пом`якшують чи обтяжують покарання.

ОСОБА_2 раніше не судимий, не перебуває на обліку лікарів нарколога та психіатра, за місцем роботи та проживання характеризується нейтрально.

ОСОБА_1 раніше не судимий, не перебуває на обліку лікарів нарколога та психіатра, за місцем проживання характеризується позитивно.

Обставин, що обтяжують чи пом`якшують покарання, не встановлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне з урахуванням обставин справи та осіб обвинувачених призначити їм покарання у вигляді позбавлення волі.

Питання про призначення покарання за сукупністю злочинів відносно ОСОБА_2 вирішується судом з застосуванням ст.70 КК України.

Питання про речові докази вирішується колегією суддів згідно вимог ч.9 ст.100 КПК України.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.374 КПК України суд вважає за необхідне обраний у відношенні усіх обвинувачених – ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - запобіжний захід – тримання під вартою – залишити без змін до набрання вироком законної сили, продовживши дію вказаного запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, або ж до спливу гранично встановленого строку дії такого запобіжного заходу – 60 днів від дати винесення вироку, тобто до 21.11.2021 року при відсутності інших судових рішень з даного приводу.

На підставі ст.72 КК України зарахувати у строк відбування покарання строк знаходження усіх обвинувачених під вартою з моменту затримання до моменту набрання вироком законної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинувачених на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, які складають 2869,48 гривень.

Керуючись ст.ст.124, 370, 371, 374, 376 КПК України, колегія суддів-

УХВАЛИЛА :

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України , ч.3 ст. 187 КК України та призначити йому покарання:

-за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України - у виді позбавлення волі строком на дванадцять років з конфіскацією всього належного йому майна;

-за ч.3 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі строком на одинадцять років з конфіскацією всього належного йому майна.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на дванадцять років з конфіскацією всього належного йому особисто майна.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на вісім років з конфіскацією всього належного йому особисто майна.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.374 КПК України суд вважає за необхідне обраний у відношенні усіх обвинувачених – ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - запобіжний захід – тримання під вартою – залишити без змін до набрання вироком законної сили, продовживши дію вказаного запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, або ж до спливу гранично встановленого строку дії такого запобіжного заходу – 60 днів від дати винесення вироку, тобто до 21.11.2021 року при відсутності інших судових рішень з даного приводу.

Строк покарання обвинуваченому ОСОБА_2 рахувати з 1 вересня 2017 року, відповідно до протоколу затримання.

Строк покарання ОСОБА_1 рахувати з 21 грудня 2019 року, відповідно до протоколу затримання.

Відповідно до ст.72 КК України зарахувати у строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення обвинувачених, починаючи з 04 вересня 2017 року до 22 березня 2019 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Стягнути солідарно з обвинувачених ОСОБА_2 і ОСОБА_1 в дохід держави судові витрати на залучення експерта у сумі 2869грн.48 коп.

Речові докази: картонну коробку з гіпсовим зліпком низу взуття, 2 паперові конверти зі змивами з рук, 2 паперові конверти зі зрізами з рук, які зберігаються в камері схову речових доказів Нікопольського ВП ГУНП в Дніпропетровській області – знищити.

Золоту каблучку 583 проби вагою 8,77 г., яка зберігається в УФЗБО ГУНП в Дніпропетровській області, повернути потерпілому – ОСОБА_18 .

Арешт накладений на вилучене в ході огляду місця події майно відповідно до ухвали слідчого судді Нікопольського міськрайонного суду від 02.09.2017 року – скасувати.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення шляхом подачі апеляції через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили з моменту проголошення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: В. Є. Сільченко

Судді: С. В. Ступак

Н. А. Літвіненко