Рішення № 99853488, 22.09.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

22 вересня 2021 року м. Київ № 640/9422/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі

за позовомОСОБА_2 доДепартаменту з питань виконання кримінальних покарань, Центральне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції Українипро визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-У С Т А Н О В И В:

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2021 року, адміністративний позов ОСОБА_2 до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задоволено повністю.

Так, суд вирішив:

- Скасувати наказ № 93/ОС-20 від 03.04.2020 р. Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про звільнення ОСОБА_2 з посади начальника управління Державної кримінально-виконавчої служби України Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції.

- Поновити ОСОБА_2 на службі в Державній кримінально-виконавчій службі України на посаді начальника управління Державної кримінально-виконавчої служби України Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції з 06.04.2020 р.

- Стягнути з Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, 2, ЄДРПОУ 40867327) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 06.04.2020 по 20.08.2021 в розмірі 344 970, 08 грн. (триста сорок чотири тисячі дев`ятсот сімдесят гривень 08 копійок)

- Рішення в частині поновлення на службі в Державній кримінально-виконавчій службі України на посаді начальника управління Державної кримінально-виконавчої служби України Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції з 06.04.2020 р. та в частині стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 30 084, 50 грн. допустити до негайного виконання.

- Стягнути з Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, 2, ЄДРПОУ 40867327) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1 681, 60 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня 60 копійок).

17 вересня 2021 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Окружного адміністративного суду міста Києва від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення по справі №640/9422/20 в частині стягнення на користь ОСОБА_2 з Департаменту з питань виконання кримінальних покарань середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06 квітня 2020 року по 20 серпня 2021 року за 502 календарні дні у розмірі 503 415,64 грн.

Дана заява обґрунтована тим, що судом при перерахунку кількості днів вимушеного прогулу ОСОБА_2 було застосовано Порядок обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.

Однак, на думку позивача, в даних спірних правовідносинах для перерахунку кількості днів вимушеного прогулу мав застосовуватись наказ Міністерства внутрішніх справ від 06 квітня 2016 року №260, яким затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських.

Відтак, позивач наводить власний розрахунок з 06.04.2020 по 20.08.2021.

Враховуючи наведене, на думку позивача сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 06 квітня 2020 року по 20 серпня 2021 року за 502 календарні дні має складати суму у розмірі 503 415,64 грн., а не 344 970, 08 грн., як було визначено судом у судовому рішенні.

Позивач вважає, що у даному конкретному випадку не ухвалено рішення щодо стягнення всієї суми середнього заробітку, а відтак просить стягнути з Департаменту з питань виконання кримінальних покарань середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06 квітня 2020 року по 20 серпня 2021 року за 502 календарні дні у розмірі 503 415,64 грн.

У зв`язку з наведеним, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 3 ст. 252 КАС України у разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. У даному випадку, враховуючи обставини справи, подані матеріали, наведену позивачем аргументацію заяви та обмежені строки розгляду такого роду заяв, суд не вбачає підстав для призначення судового засідання для розгляду вищезгаданої заяви.

Що стосується суті поданої заяви, суд приходить до висновку, що фактично позивач не погоджується з проведеним судом у рішенні суду розрахунком та по суті позивач просить суд першої інстанції переглянути власне рішення.

Однак, на переконання суду, у даному випадку відсутні обставини, визначені у ч. 1 ст. 252 КАС України, наявність яких може зумовлювати прийняття додаткового рішення суду. У тому числі, - всі позовні вимоги розглянуті та стосовно них прийнято рішення суду.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині розрахунків, позивач має право скористатися процедурою апеляційного оскарження.

У свою чергу, суд першої інстанції не має повноважень перегляду власного рішення суду.

Враховуючи вищевикладене у сукупності суд приходить до висновку про відмову в ухваленні додаткового рішення суду, оскільки відсутні визначені ст. 252 КАС України для вчинення такої процесуальної дії.

Керуючись ст. ст. 241 - 243, 248, 250, 252, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва,

У Х В А Л И В:

1. Відмовити ОСОБА_2 в ухваленні додаткового рішення суду у справі №640/9422/20.

2. Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала, постановлена судом під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Згідно ч. 5 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України, додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Суддя Є.В. Аблов

Суддя Є.В. Аблов