Рішення № 99852594, 23.09.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/3333/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Морської Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про скасування вимоги про сплату боргу від 07.05.2021 року № Ф-28315-13,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі (далі - відповідач) у якому просить: скасувати вимогу про сплату боргу від 07.05.2021 року №Ф-28315-13.

Ухвалою від 14.07.2021 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків, а саме: надати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та вказати обставини, які можуть бути враховані судом, як поважні для поновлення пропущеного строку із наданням відповідних доказів.

Ухвалою від 22.07.2021р. поновлений строк звернення до суду та відкрите спрощене провадження у справі без повідомлення сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.05.2019 позивач взятий на облік платника єдиного внеску ГУ ДПС у Херсонській області АР Крим та м. Севастополі як само зайнята особа (адвокат). 12.06.2021 позивач отримав вимогу ГУ ДПС у Херсонській обл., АРК та м. Севастополі про сплату боргу (недоїмки) від 07.05.2021 року N2 Ф-28315-13 на суму 5371,48 грн. за 2020 рік. Стверджує, що за 2019, станом на 08.07.2021 в електронному кабінеті платника міститься інформація, що переплата із ЄСВ складає 2616,82 грн. 08.02.2020 позивач платіжним дорученням N2 12 від 08.02.2020 року сплатив ЄСВ 22 % за січень, лютий 2020 року. У зв`язку із введенням карантину у 2020 році ЄСВ за березень, квітень, травень не нараховувалось. Згідно довідки Пенсійного фонду України від 15.03.2021 про трудовий стаж, у 2019 році позивачу зарахований трудовий стаж з січня по травень, у 2020 року - зарахований трудовий стаж за липень, серпень, жовтень, листопад, грудень. Згідно даних, які обліковуються в Пенсійному фонді України, станом на 14.06.2021 позивачем як самозайнятою особою або роботодавцем було нарахована заробітна плата з якою в подальшому було сплачено ЄСВ. Зокрема, 2020 рік: січень 4211,27 грн., лютий 4211,26 грн., липень 4000 грн., серпень 4000 грн., жовтень 3678,14 грн., листопад 6656,25 грн., грудень 7000 грн.

Із вказаних підстав стверджує, що обов`язок зі сплати ЄСВ у нього виник у 2020 році лише за червень, серпень у розмірі мінімального внеску, що складає 1 039,06 грн на місяць. Оскільки за інші місяці страховий внесок сплачений ним особисто або роботодавцем, тому просить суд задовольнити позов.

Відповідач надіслав суду відзив, у якому заперечив проти позову, мотивуючи тим, що

Відповідно до АІС «Податковий блок» реєстраційні дані платника податків - ОСОБА_1 перебуває на обліку Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі з 02.05.2019. Відповідно до інтегрованої картки платника податків позивачу нараховано: розрахункова сума єдиного внеску за 4 квартал 2019 року у розмірі 2754,18 грн.; розрахункова сума єдиного внеску за 1 квартал 2020 року у розмірі 2078.12 грн. (січень, лютий 2020 року); розрахункова сума єдиного внеску 2 квартал 2020 року у розмірі 1039.06 грн (червень 2020 року); розрахункова сума єдиного внеску за 3 квартал 2020 року у розмірі 3178.12 грн. (2078,12 грн., за липень, серпень 2020 року та 1100 грн., за вересень); розрахункова сума єдиного внеску за 4 квартал 2020 року у розмірі 3300 грн.; розрахункова сума єдиного внеску відповідно до звіту №16786812 від 14.04.2021 у розмірі 3726,12 грн. (9234,48 - 2754,18 - 2754,18). З урахування переплати станом на 31.12.2019 у розмірі 2616,82 грн., та сплати єдиного соціального внеску 02.03.2020 у розмірі 250 грн., 29.09.2020 у розмірі 3005 грн., 29.04.2021 у розмірі 4832,30 грн., станом на 30 квітня 2021 року сума недоїмки з єдиного соціального внеску склала 5371,48 грн., у зв`язку з чим було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07 травня 2021 року №28315-13. Стверджує, що позивач подавав до контролюючого органу звітність про майновий стан і доходи за 2020 рік відповідно до якої зазначив обсяг доходу від провадження незалежної професійної діяльності за звітний податковий період в сумі 29343,83 гривень. Вважає помилковими посилання Позивача на практику Верховного Суду викладену в постановах від 27.11.2019 у справі №160/3114/19, від 04.12.2019 у справі №440/2149/19 так як особливою умовою у зазначеному рішенні є відсутність отримання позивачем в період нарахування єдиного внеску, доходів від провадження незалежної професійної діяльності, окремо від доходів отриманих в якості найманого працівника.

Із вказаних підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне.

Відповідно до свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 09.04.2019 серії ПТ № 2713, виданого Радою адвокатів Полтавської області на ОСОБА_1 має право на зайняття адвокатською діяльністю.

07.05.2021 ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі сформувало ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) N2 Ф-28315-13 про те, що станом на 30.04.2021сума боргу із ЄСВ становить 5371,48 грн.

Не погодившись із цією вимогою, позивач звернувся до суду.

Судом встановлено, що згідно даних інтегрованої картки ЄСВ станом на 31.12.2019р. у позивача обліковується переплата 2616,82 грн.

Податковим органом нараховані наступні суми ЄСВ:

- розрахункова сума єдиного внеску за 1 квартал 2020 року у розмірі 2078.12 грн. (січень, лютий 2020 року);

- розрахункова сума єдиного внеску 2 квартал 2020 року у розмірі 1039.06 грн (червень 2020 року);

- розрахункова сума єдиного внеску за 3 квартал 2020 року у розмірі 3178.12 грн. (2078,12 грн., за липень, серпень 2020 року та 1100 грн., за вересень);

- розрахункова сума єдиного внеску за 4 квартал 2020 року у розмірі 3300 грн.;

- розрахункова сума єдиного внеску відповідно до звіту №16786812 від 14.04.2021 у розмірі 3726,12 грн. (січень, лютий, березень 2021).

Судом встановлено, що 08.02.2020 року позивач платіжним дорученням № 12 від 08.02.2020 року сплатив ЄСВ 22 % за січень, лютий 2020 року у сумі 2078,12 грн.

Дана сума позивачем помилково спрямована на рахунок «Єдиний внесок, нарахований роботодавцями на суми заробітної плати».

У подальшому за заявою позивача зазначені кошти були перераховані податковим органом 29.04.2021 на рахунок «Для фізичних осіб-підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та провадять незалежну професійну діяльність».

Відповідно до п 9-10 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», тимчасово звільняються від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, в частині сум, що підлягають нарахуванню, обчисленню та сплаті такими особами за періоди з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня та з 1 по 31 травня 2020 року за себе. При цьому положення абзацу другого пункту 2 частини першої статті 7 цього Закону щодо таких періодів для таких осіб не застосовуються.

Відтак за періоди з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня та з 1 по 31 травня 2020 ЄСВ щодо позивача не нараховується.

Протягом червня та вересня 2020 позивач не сплатив ЄСВ, що фактично ним не заперечується.

Щодо періоду липень, серпень, жовтень – грудень 2020, суд зазначає наступне.

Позивач стверджує, що у вказаний період перебував у трудових відносинах у період липень, серпень 2020 із ТОВ НВП «Херсонський машинобудівний завод» та у період жовтень – грудень 2020 із АТ «Укрпошта», які сплачували ЄСВ за нього як найманого працівника.

Відповідач заперечує, стверджуючи, що сплачений роботодавцями за вказаний період ЄСВ може бути зарахований виключно у випадку не отримання позивачем доходів як адвокатом.

Із приводу позицій сторін, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону № 2464-VI в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Так, відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі-ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону;

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Статтею 13 Закону № 5076-VI визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до пункту 2 частини першої Закону України від 8 липня 2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можливо зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

У аналогічній справі Верховний Суд у постанові від 27.11.2019р. у справі № 160/3114/19 сформулював наступний висновок: «…З огляду на предмет спору у даній справі та вищевикладені висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд касаційної інстанції вважає за необхідне сформулювати правовий висновок, відповідно до якого особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем. Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, на якому наполягає ГУ ДФС, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску…».

Судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах, отримував заробітну плату та за нього роботодавцями був сплачений ЄСВ, а саме: у період липень, серпень 2020 - ТОВ НВП «Херсонський машинобудівний завод» (ЄДРПОУ 35788406) та у період жовтень – грудень 2020 - АТ «Укрпошта» (ЄДРПОУ 22740252), що підтверджується відомостями із реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Факт сплати ЄСВ зазначеними вище особами відповідачем не заперечується.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність у позивача як самозайнятої особи обов`язку додатково сплачувати ЄСВ за липень, серпень, жовтень – грудень 2020.

Також суд вважає необґрунтованим посилання відповідача про отримання позивачем доходу від адвокатської діяльності у 2020 як на підставу обов`язку сплати ЄСВ за вказаний період, оскільки річна декларація не розшифровує періоди отримання доходу у розрізі місяців, крім того сума отриманого доходу позивачем за 2020 29343,83 грн. не передбачає обов`язку сплати ЄСВ у розмірі більшому, ніж мінімальний.

Також суд враховує факт підтвердження відповідачем про сплату позивачем ЄСВ на підставі платіжних доручень: 02.03.2020 у розмірі 250 грн., 29.09.2020 у розмірі 3005 грн., 29.04.2021 у розмірі 4832,30 грн.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» розмір мінімальної заробітної плати встановлено у розмірі 4173 грн. на місяць.

Таким чином у 2019 році мінімальний страховий внесок склав 918.06 грн. (918,06 х 3 місяці) = 2754,18 гривень.

Законом України «Про державний бюджет на 2020 рік» розмір мінімальної заробітної плати встановлено у місячному розміні з 1 січня - 4723 гривні, з 1 вересня -5000 гривень.

Таким чином у 2020 році мінімальний страховий внесок становить:

з 1 січня по 31 серпня 4723 х 22% = 1039,06 грн;

з 1 вересня по 31 грудня 5000 х 22% =1100 гривень.

Із урахуванням наведеного суд встановив наявність у позивача обов`язку по сплаті ЄСВ станом на 30.04.2021 за:

ІV квартал 2019 (918,06 х 3 місяці) = 2754,18 грн.;

січень 2020 – у сумі 1039,06 грн.

лютий 2020 – у сумі 1039,06 грн.

березень, квітень, травень – 0,00 грн (звільнення від сплати через карантин);

червень 2020 – у сумі 1039,06 грн;

липень, серпень 2020 - 0,00 грн. (сплачено роботодавцем ТОВ НВП «Херсонський машинобудівний завод» (ЄДРПОУ 35788406));

вересень 2020 – у сумі 1100,00 грн;

жовтень, листопад, грудень 2020 - 0,00 грн. (сплачено роботодавцем АТ «Укрпошта» (ЄДРПОУ 22740252));

І квартал 2021 – 3726,12 грн.(на підставі звіту № 16786812 від 14.04.2021).

Загальна сума складає 10697,48 грн.

Також суд встановив фактично сплачену суму ЄСВ за вказаний період станом на 30.04.2021, що відображена у інтегрованій картці позивача:

2616,82 грн – сума переплати станом на 31.12.2019;

2078,12 грн – сума сплачена на підставі платіжного доручення від 08.02.2020 № 12, яка була зарахована до сплати за ЄСВ 29.04.2021р.

250,0 грн. - сума сплачена на підставі платіжного доручення від 02.03.2020 № 13;

3005,0 грн. - сума сплачена на підставі платіжного доручення від 29.09.2020 № К09296ESE2;

4832,3 грн. - сума сплачена на підставі платіжного доручення від 29.04.2021 № 154.

Загальна сума становить – 12782,24 грн.

Із наведеного слідує, що за спірний період ІV квартал 2019 - І квартал 2021 позивач сплатив ЄСВ більше, ніж повинен був.

За таких обставин, суд вважає спірну вимогу протиправною та скасовує її.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Згідно приписів ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього кодексу, проте згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності оскарженого рішення.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про сплату боргу від 07.05.2021 року №Ф-28315-13, якою зобов`язано ОСОБА_1 сплатити ЄСВ у сумі 5371,48 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відокремленого підрозділу Державної податкової служби України - Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі (код ЄДРПОУ ВП 43995495, 73022, м.Херсон, пр.Ушакова, 75) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Г.М. Морська

кат. 111060000