Рішення № 99852467, 23.09.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2021 року № 520/14797/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі Головуючого судді - Заічко О.В., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Харкові справу за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області (м-н Героїв Небесної Сотні, б. 36, м. Харків, 61050, код ЄДРПОУ 26281249) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (вул. Мироносицька, б. 99, літ. А-3, м. Харків, 61023, код ЄДРПОУ 43315445), третя особа: Державна судова адміністрація України (вул. Липська, б. 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795), про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом та просить суд, з урахування уточненої позовної заяви, скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Гука С.В. від 26.07.2021 ВП № 65979431 про накладення штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідна постанова є незаконною, винесеною з порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження» та підлягає скасуванню. Вказує, що рішення суду було своєчасно та у повному обсязі виконано Управлінням у межах повноважень та реальних можливостей, відтак на думку представника позивача у відповідача відсутні правові підстави для накладення на позивача штрафу.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана сторонам та отримана ними.

Відповідач проти позову заперечував, надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог та зазначив, що відповідач діяв в межах повноважень, на підставі та у спосіб, визначений чинним законодавством, прийнявши постанову про накладення штрафу.

Згідно з положеннями ч. 9 ст. 205 КАС України Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неявку належним чином повідомлених позивача та відповідача, суд вважає можливим розглянути справу у письмовому провадженні.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно з положеннями ч. 4 ст. 229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

З автоматизованої програми «Спеціалізоване діловодство суду» встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2020 у справі № 520/13210/2020, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2021, адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області (м. Харків, м. Героїв Небесної Сотні, 36, корп. 2), третя особа – Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області (м. Харків, вул. Бакуліна, 18) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправними дії територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківської області щодо нарахування та виплати судді Фрунзенського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року із застуванням обмеження нарахування у сумі 166234, 00 гривні.

Зобов`язано територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області провести нарахування та виплату судді Фрунзенського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року на підставі частин 2, 3, 5, 6 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2020 року, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року у загальній сумі 166234 (сто шістдесят шість тисяч двісті тридцять чотири грн.). 00 коп.

Звернуто рішення до негайного виконання в частині присудження виплати суддівської винагороди в межах стягнення суми за один місяць.

Харківським окружним адміністративним судом 24.06.2021 у справі № 520/13210/2020 було видано виконавчий лист.

Стягувач – ОСОБА_1 , звернулася до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про примусове виконання рішення на підставі зазначено виконавчого листа.

Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 06.07.2021 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 65979431 з виконання вказаного виконавчого листа. Боржнику запропоновано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

За викладеним у позові твердженням заявника на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2020 у справі № 520/13210/2020 позивачем було нараховано та виплачено частину недоотриманої суддівської винагороди у межах процедури негайного виконання судового акту, нараховано 53 157,9 грн заборгованості з виплати суддівської винагороди.

Постановою старшого державного виконавця Відділу 26.07.2021 у межах виконавчого провадження № 65979431 на позивача за невиконання рішення суду у повному обсязі було накладено штраф у розмірі 5100,00 гривень.

Не погодившись із застосованим штрафом, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

По суті позову суд зазначає наступне.

Захист права судді на отримання суддівської винагороди у повному розмірі та своєчасно підпадає під режим посилених гарантій у якості невід`ємного елемента незалежності суду згідно статтей 124-129 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VII (далі по тексту – Закон України №1402-VII).

Поширення на дані правовідносини дії інших актів законодавства може бути зумовлено виключно існуванням прогалин правового регламентування та не повинно суперечити самій суті проходження громадянином України публічної служби на посаді професійного судді.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 23.06.2021 у справі №520/13014/2020 вимога про стягнення заборгованості не дублює вимогу про зобов`язання нарахувати і виплатити заборгованість, вказані вимоги є двома різними способами захисту порушеного права, які передбачають відмінний механізм виконання судових рішень; списання коштів за судовими рішеннями, боржником за якими є державний орган, відповідно до частини першої статті 2 та частини першої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 №4901-VI, можливе у тому випадку, коли способом захисту порушеного права є вимога про стягнення коштів.

Окрім того, у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 23.06.2021 у справі №520/13014/2020 у віданні ДСА України діє окрема бюджетна програма для забезпечення виконання судових рішень - КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів», призначена саме для таких цілей. За правилами пункту 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, наявність такої програми означає, що списання коштів здійснюватиметься саме за нею.

Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» обсяг асигнувань на бюджетною програмою "0501150" складає - 3.000.000,00 грн у рік.

Таким чином, використання у якості джерела виплати державних/публічних фінансів за бюджетною програмою "0501150" із об`єктивною неминучістю призводить до погіршення правового становища професійного судді за рахунок створення правової ситуації, коли рішення суду про виплату боргу із суддівської винагороди професійного судді не буде виконано ніколи за відсутності добровільного волевиявлення Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Кабінету Міністрів України та Верховної Ради України при тому, що саме унаслідок адміністративної бездіяльності перелічених суб`єктів владних повноважень та невжиття заходів із законодавчого виправлення раніше допущеної помилки у нормотворчій діяльності виникла і продовжує існувати ситуація із виплатою суддівської винагороди професійного судді не у повному обсязі.

Відтак, для реального та найшвидшого відновлення суб`єктивного права особи у контексті статтей 6 і 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі по тексту - Конвенція) та статті 1 Протоколу першого до Конвенції владний суб`єкт - Територіальне управління на виконання судового акту про спонукання до належного виконання управлінської функції (зобов`язання нарахувати платіж та провести виплату коштів) повинно прийняти власне рішення про призначення платежу у належному розмірі (тобто провести обчислення розміру і нарахування платежу за обліками) та негайно після настання цієї події ініціювати процедуру отримання додаткових асигнувань для виконання прийнятого рішення в частині проведення платежів.

Між тим, у спірних правовідносинах заявником було вчинено управлінське волевиявлення виключно з приводу призначення недоплаченого залишку суддівської винагороди і нарахування цієї суми за обліками бюджетної установи.

У тексті позову заявником не викладено жодного доводу про звернення до розпорядника бюджетних коштів вищого рівня у цілях отримання додаткових асигнувань на виконання конкретного рішення суду і проведення виплати різниці в суддівській винагороді.

Відповідних документів до позову позивачем не долучено.

Після прийняття позову до розгляду таких документів позивач до матеріалів справи додатково не подав.

Суд вважає, що формальне посилання заявника на відсутність коштів не створює підстав для тривалого невиконання рішення суду без вжиття додаткових заходів організаційно-правового характеру, об`єктивно зумовлених потребою створити умови для виконання рішення суду.

До таких заходів може бути віднесено і окреме письмове звернення позивача до ДСА України з приводу виділення додаткових коштів для виконання конкретного рішення суду і включення боргових зобов`язань за невиконаним рішенням суду до кошторису бюджетної установи тощо.

Між тим, належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів вчинення будь -якого з таких заходів з метою набуття реальної можливості виконати рішення суду позивачем до окружного адміністративного суду не подано.

Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що відносини з приводу змісту та обсягу повноважень державного виконавця на примусове виконання актів органів судової влади України та деяких актів суб`єктів владних повноважень, кола заходів державного примусу та процедур і механізмів їх реалізації регламентовані приписами Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пунктів 1 і 16 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частини другої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Приписам частини другої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» кореспондують положення частини першої статті 75 зазначеного закону, де вказано, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (ч. 2 означеної статті).

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 13.07.2021 у справі №664/2551/18 невиконання судового акта - це бездіяльність, що полягає в незастосуванні заходів, необхідних для його виконання, за умови, якщо суб`єкт був зобов`язаний і мав реальну можливість виконати судовий акт.

Приєднані до справи докази не засвідчують існування події відсутності у боржника реальної можливості забезпечити виконання рішення суду у частині проведення виплати боргу із суддівської винагороди, адже за загальним правилом безготівковим коштам як речі матеріального світу властиві родові ознаки, а позивачем не подано взагалі жодних доказів недостатності коштів для проведення усіх платежів та правомірності віддання переваги/пріоритету іншим платежам.

Суд зазначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України і повинен виконуватись шляхом подання до суду доказів і наведення у процесуальних документах адекватних аргументів відповідності закону вчиненого волевиявлення і безпідставності доводів іншого учасника справи.

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку про те, що владний суб`єкт у спірних правовідносинах забезпечив дотримання частини другої статті 19 Конституції України, оскільки під час реалізації управлінської функції контролю у галузі примусового виконання судових актів із достатньою повнотою установив обставини фактичної дійсності, не припустився помилки у тлумаченні змісту належної норми права, надав правильну кваліфікацію діянню боржника у виконавчому провадженні особи, унаслідок чого вчинене управлінське волевиявлення цілком узгоджується як із дійсним змістом нормативного регламентування, так і з характером, предметом та наслідками вчинків боржника.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у спірних правовідносинах слід визнати недоведеним.

Вказана обставина є визначеною процесуальним законом підставою для відмови у позові.

Крім того, у справі «Войтенко проти України» від 29.06.2004, заява №18966/02 було вказано, що нездатність держави виконувати рішення через відсутність достатніх бюджетних коштів не може слугувати виправданням такого невиконання. Аналогічні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі №1140/3479/18, від 16.09.2020 у справі №287/1/17-а.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного правового аналізу положень чинного законодавства України, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у задоволенні позову судові витрати, понесені позивачем, компенсації не підлягають.

Керуючись ст.ст. 263, 255, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області (м-н Героїв Небесної Сотні, б. 36, м. Харків, 61050, код ЄДРПОУ 26281249) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (вул. Мироносицька, б. 99, літ. А-3, м. Харків, 61023, код ЄДРПОУ 43315445), третя особа: Державна судова адміністрація України (вул.. Липська, б. 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795) про скасування постанови - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 24 вересня 2021 року.

Суддя Заічко О.В.