Рішення № 99852368, 23.09.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2021 р. № 520/13199/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (просп. Перемоги, буд. 14,м. Київ,01135), Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (м-н Свободи, буд. 5, Держпром, 6 під.,7 пов.,м. Харків,61022) про скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, в якому просить суд скасувати постанову Слобожанського міжрегіонального управління Державної служби з безпеки на транспорті від 22 червня 2021 року №290540 про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34000 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що постанова Слобожанського міжрегіонального управління Державної служби з безпеки на транспорті від 22 червня 2021 року №290540 про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34000 грн. є протиправною та такою, що винесена з порушенням норм чииного законодавства України, а тому підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 21.07.2021 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачам надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана та 26.07.2021 року вручена уповноваженій особі - Державної служби України з безпеки на транспорті та 23.08.2021 року уповноваженій особі - Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Представником відповідача - Державної служби України з безпеки на транспорті, 11.08.2021 року надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що оскаржувана позивачкою постанова Слобожанського міжрегіонального управління Державної служби з безпеки на транспорті від 22 червня 2021 року №290540 про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34000 грн. є законною та такою, що винесена в межах чинного законодавства України, а тому не підлягає скасуванню.

Від відповідача, Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, відзив на адміністративний позов не надходив, отже, своїм правом на подання відзиву по адміністративній справі відповідач не скористався.

Відповідно до ч. 2 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що 20.05.2021 року відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт», Порядку №1567, на підставі направлення на рейдову перевірку від 13.05.2021 №012080, співробітниками Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проводилась рейдова перевірка на 120 км а/д Р-51 «Мерефа - Лозова - Павлоград».

Порядок зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 422 від 20.05.2013 (далі -Порядок № 422).

Відповідно до п. 3, 4 Порядку № 422, був зупинений транспортний засіб марки HANIA, модель ZZ3315S3065B, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

У відповідності до ст. 49 Закону України «Про автомобільний транспорт" п. 4 Порядок №422 водій транспортного засобу ОСОБА_2 надав для перевірки посадовим особам Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки наступні документи: - посвідчення водія відповідної категорії; - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; - товарно-транспортну накладну на перевезення брухту чорних металів №34 від 20.05.2021; - Поліс №АР/0281425 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; - Сертифікат якості №34 на брухт і відходи чорних металів.

Під час здійснення вказаної перевірки співробітниками Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки було встановлено, що автомобільним перевізником є ФО-П ОСОБА_1 , яка надавала послуги з перевезення брухту чорних металів з м. Лозова, Харківської області до м. Кам`янська Дніпропетровської області.

Крім того судом встановлено, що під час перевірки співробітниками Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, на підставі талону про зважування № 83 від 20.05.2021 було проведено точний габаритно-ваговий контроль, який передбачено Порядком № 879 та встановлено, що загальна маса транспортного засобу разом з вантажем становила 41,290 т при нормі 40 т; навантаження на першу здвоєну вісь транспортного засобу становить 14,810 т при нормі 16 т; навантаження на другу здвоєну вісь транспортного засобу становить 26,480 т при нормі 16 т;

На підставі п. 6 Порядку № 422, у зв`язку з виявленими під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідностями фактичних вагових параметрів нормам та правилам, контролюючими особами Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, було складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0023445 від 20.05.2021.

Окрім іншого судом встановлено, що Повідомленням Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №46395/28.2/24-21 від 16.06.2021, направленим поштою 16.06.2021 відповідно до списку №7461 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих поданих у відділення поштового зв`язку № 22 AT «УКРПОШТА», позивача було викликано на 22.06.2021 з 09:00 до 12:00 год. Повідомлення було отримано позивачем 12.07.2021, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

За результатами розгляду справи відповідачем - Слобожанським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки було винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 290540 від 22.06.2021 за порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, та відповідно до абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 34000,00 грн.

Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Суспільні відносини з приводу здійснення перевезень автомобільним транспортом регламентовані приписами Закону України від 05.04.2001р. №2344-III "Про автомобільний транспорт" (далі за текстом - Закон № 2344-III), Закону України від 08.09.2005р. №2862-IV "Про автомобільні дороги", Закону України від 30.06.1993р. "Про дорожній рух", Правил дорожнього руху (затверджені постановою КМУ від 10.10.2001р. №1306), Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами (затверджені постановою КМУ від 18.01.2001р. №30; далі за текстом - Правила №30); Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (затверджений постановою КМУ від 27.06.2007р. №879; далі за текстом - Порядок №879), Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363; далі за текстом – Правила перевезення №363).

Так, відповідно до ч.12 ст.6 Закону №2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно з ч.ч.1 і 4 ст.48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08.09.2005р. №2862-IV передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За приписами ч.2 ст.29 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993р. №3353-XII з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007р. №879 затверджений Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого (далі за текстом - Порядок №879).

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001р. №30 затверджені Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами (далі за текстом - Правила №30), згідно з п.3 яких транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з п.4 Правил №30 рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

У силу положень п.22.5 Правил дорожнього руху, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Отже, з приписів п.22.5 Правил дорожнього руху слідує, що заборонено: 1) рух автомобільними дорогами загального користування місцевого значення транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т; 2) рух автомобільними дорогами транспортних засобів та їх составів із подільними вантажами з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т; 3) рух автомобільними дорогами транспортних засобів та їх составів із подільними вантажами з навантаженням на здвоєні осі - понад 16 т (для контейнеровозів - понад 18 т); 4) рух автомобільними дорогами транспортних засобів та їх составів із подільними вантажами з навантаженням на строєні осі - понад 22 т (для контейнеровозів понад 24 т); 5) рух автомобільними дорогами транспортних засобів та їх составів із подільними вантажами фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т).

Відповідно до п.п.2 п.2 Порядку №879 вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

За визначенням п.п.4 п.2 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Згідно з пунктами 3, 6 Порядку № 879 Габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції. Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Пунктом 16 Порядку № 879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль на стаціонарних пунктах включає документальний, попередній та/або точний контроль, на пересувних - документальний, точний контроль.

Підпунктами 5-1, 11 пункту 2 Порядку № 879 визначено, що документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу, а точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритновагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті.

Пунктом 18 Порядку № 879 врегульовнао, що за результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення.

При цьому, згідно з пунктом 20 Порядку № 1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

Тобто, суд зазначає, що документи, які складаються під час та за результатами перевірки мають містити інформацію про дату, час, місце її проведення, суть встановленого порушення.

Продовжуючи розгляд справи, суд зауважує, що згідно з п.21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3. Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

Відповідно до п.25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктом 26 Порядку №1567 визначено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі, за наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5. (п.27 Порядку №1567).

Вирішуючи спір, суд зауважує, що право особи на участь у процесі прийняття рішення (у тому числі і у формі участі у засіданні органу публічної адміністрації з приводу застосування міри юридичної відповідальності за звинуваченням у вчиненні протиправного діяння) передбачено п.9 ч.2 ст.2 КАС України і за своєю суттю є гарантією легітимних сподівань та розумних очікувань на те, щоби бути «почутим» органом влади чи управління, мати змогу подати документи у спростування події вчинку чи вини, а тому реалізація цього права особи не залежить від розсуду владного суб`єкта.

При розв`язанні названої суперечності вирішальне значення має характер та зміст процедурної поведінки як органу публічної адміністрації, так і особи, котрій висунуто звинувачення у вчиненні правопорушення за критерієм доброчесності та фактор нездоланної дії чинників вимушеності органу публічної адміністрації на вчинення управлінського волевиявлення в умовах необізнаності приватної особи.

У спірних правовідносинах повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, у якому зазначено дату, час та місце розгляду справи, а саме: 22.06.2021 з 9:00 до 12:00 год. у приміщенні Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (за адресою: 61022, Харківська обл., м. Харків, м-н Свободи, 5, Держпром, 6 під`їзд, 7 поверх), надіслано відповідачем-2 на адресу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) рекомендованим поштовим відправленням № 6102254816573 – 16.06.2021, що підтверджується копією списку відправлень рекомендованих листів, фіскальним чеком від 16.06.2021, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

При цьому, згідно з інформацією трекінгу (відстеження) посилок із сайту Укрпошти за № 6102254816573 вручено адресату лише 12.07.2021 р., що свідчить про те, що на момент розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт позивач не був належним чином повідомлений про її призначення.

Суд зазначає, що за вказаних обставин право позивача на подання пояснень, заперечень та доказів, участь у розгляді справи про притягнення до відповідальності не було належним чином забезпечено.

Посилання представника відповідача на позицію Верховного Суду у справі № 820/4624/17, викладену у постанові від 11.02.2020 не приймаються судом до уваги, оскільки, на відміну від обставин у даній справі, у справі, що переглядалась судами було встановлено належне та завчасне повідомлення особи про розгляд контролюючим органом справи про накладення штрафу.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 у справі № 802/2236/17-а.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (просп. Перемоги, буд. 14,м. Київ,01135), Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (м-н Свободи, буд. 5, Держпром, 6 під.,7 пов.,м. Харків,61022) про скасування постанови - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати постанову Слобожанського міжрегіонального управління Державної служби з безпеки на транспорті від 22 червня 2021 року №290540 про застосування до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34000 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Спірідонов М.О.