Рішення № 99852243, 24.09.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2021 р. № 520/11469/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мороко А.С., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу № 520/11469/21 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, третя особа: Вища Рада Правосуддя про стягнення невиплаченої суддівської винагороди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просив суд стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації в Харківській області на користь ОСОБА_1 невиплачену суддівську винагороду за період від 10 жовтня 2018 року по 01 червня 2021 року в сумі 1725036,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Указом Президента України № 286/2012 від 24.04.2021 його призначено на посаду Краснокутського районного суду Харківської області. Рішенням Вищої ради правосуддя від 25.09.2018 ОСОБА_1 звільнено з посади судді та з 10.10.2018 йому припинено виплату суддівської винагороди. На думку позивача, припинення виплати суддівської винагороди є передчасним, оскільки фактично повний текст рішення Вищої ради правосуддя від 25.09.2018 про звільнення позивача з посади судді на цей час не є оприлюдненим у встановленому законом порядку на офіційному сайті Вищої ради правосуддя унаслідок відсутності сайту Вищої ради правосуддя, який мав би статус офіційного відповідно до положень чинного законодавства України. З огляду на зазначене сума невиплаченої йому суддівської винагороди за період 2018, 2019, 2020, 2021 років складає 1725036,00 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 відкрито спрощене провадження по даній справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

19.07.2021 представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Також, представник Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області вказав, що відповідно до наказу голови Краснокутського районного суду Харківської області № 02-05/17/2017 від 24.04.2017 у зв`язку із закінченням п`ятирічного строку повноважень ОСОБА_1 на посаді судді Краснокутського районного суду Харківської області припинено доплату за вислугу років, встановлену згідно наказу Краснокутського районного суду Харківської області № 02-05/43/2015 від 02.06.2015 з 24 квітня 2017 року. Враховуючи вищенаведене, фактичне припинення виплати доплат до посадового окладу припинено з 24.04.2017 у зв`язку із закінченням п`ятирічного строку повноважень позивача на посаді судді. Отже, відповідачем не порушено жодних норм чинного законодавства та здійснило всі виплати ОСОБА_1 при звільненні в повному обсязі. Також, представник Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області зазначив, що на сьогоднішній день рішення Вищої Ради правосуддя № 2983/0/15-18 від 25 вересня 2018 року "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Краснокутського районного суду Харківської області на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України на підставі якого видано наказ № 04-04/77 від 08.10.2018 є чинним і не скасовувалось.

23.07.2021 від представника третьої особи надійшли пояснення, в яких зазначено, що сайт Вищої Ради Правосуддя відповідає вимогам зазначених в постанові Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 851 "Деякі питання використання доменних імен державними органами в українському сегменті Інтернету", враховуючи регламент Вищої Ради Правосуддя, Порядок оприлюднення інформації на офіційних інтернет - ресурсах Вищої ради правосуддя, твердження позивача про те, що Вища Рада Правосуддя не має "офіційного" веб -сайту є необґрунтованим, а тому, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Указом Президента України № 286/2012 від 24.04.2021 ОСОБА_1 призначено на посаду Краснокутського районного суду Харківської області.

Відповідно до наказу голови Краснокутського районного суду Харківської області № 02-05/17/2017 від 24.04.2017 у зв`язку із закінченням п`ятирічного строку повноважень ОСОБА_1 на посаді судді Краснокутського районного суду Харківської області припинено доплату за вислугу років, встановлену згідно наказу Краснокутського районного суду Харківської області № 02-05/43/2015 від 02.06.2015 з 24 квітня 2017 року.

Рішенням Вищої ради правосуддя № 2983/0/15-1 від 25.09.2018 позивача звільнено з посади судді Краснокутського районного суду Харківської області на підставі підпункту 4 пункту 16-1 XV "Перехідні положення" Конституції України. Також, у вказаному рішенні зазначено, що суддя Краснокутського районного суду Харківської області ОСОБА_1 за результатами складання анонімного письмового тестування отримав - 75,5 бала, за виконання практичного завдання отримав - 28 балів; рішенням № 1276/ко-18 від 20.07.2018 комісія визначила, що суддя Краснокутського районного суду Харківської області ОСОБА_1 не склав іспиту; відмовила йому у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди"; визнала суддю ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді та внесла Вищій раді правосуддя подання про його звільнення з посади судді Краснокутського районного суду Харківської області.

Відповідно до наказу голови Краснокутського районного суду Харківської області № 04-04/77 від 08.10.2018 позивача відраховано зі штату Краснокутського районного суду Харківської області на підставі рішення Вищої ради правосуддя № 2983/0/15-1 від 25.09.2018 з посади судді Краснокутського районного суду Харківської області на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України; наказано виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану частину щорічної основної відпустки за період роботи з 31 травня 2012 року по 30 травня 2013 року тривалістю 7 календарних дні; компенсацію за невикористану частину щорічної основної відпустки за період роботи з 31 травня 2014 року по 30 травня 2015 року тривалістю 1 календарний день; компенсацію за невикористану частину щорічної основної відпустки за період роботи з 31 травня 2016 року по 30 травня 2017 року тривалістю 27 календарних днів; компенсацію за невикористану частину щорічної основної відпустки за період роботи з 31 травня 2017 року по 30 травня 2018 року тривалістю 34 календарних днів; компенсацію за невикористану частину щорічної основної відпустки за період роботи з 31 травня 2018 року по 10 жовтня 2018 року тривалістю 15 календарних днів.

Позивачем у позовній заяві вказано, що припинення виплати суддівської винагороди є передчасним з огляду на допущення помилки щодо сприйняття оприлюднення рішення Вищої ради правосуддя від 25.09.2018 про його звільнення як офіційного як ним, так і відповідачем.

Так, позивачем вказано, що фактично повний текст рішення Вищої ради правосуддя від 25.09.2018 про його звільнення з посади судді на цей час не є оприлюдненим у встановленому законом порядку на офіційному сайті Вищої ради правосуддя внаслідок відсутності сайту Вищої ради правосуддя, який мав би статус офіційного відповідно до положень чинного законодавства України.

Позивачем вказано, що рішення про його звільнення опубліковано на сайті Вищої ради правосуддя за посиланням: htips://hcj.gov.ua

Однак, на думку позивача, зазначений сайт не є офіційним джерелом інформації і повний текст рішення Вищої ради правосуддя від 25.09.2018 про звільнення позивача з посади судді Краснокутського районного суду Харківської області не є офіційно опублікованим на офіційному сайті Вищої ради правосуддя, а відтак, не міг бути прийнятим відповідачем до виконання внаслідок його офіційного опублікування.

Враховуючи викладене, позивачем вказано, що розмір суддівської винагороди та її складові визначено у статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", з урахуванням положень п. 24 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" цього закону, яка для судді місцевого суду, що не здійснює правосуддя, становив: у 2018 році складає 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 20*1700 = 34000,00 грн*2 місяці = 68000,00 грн + 22666,00 грн за 20 днів = 90666,00 грн; у 2019 році складає 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 25*1921 = 48025,00 грн*12 місяців = 576300,00 грн; у 2020 році - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 30*2027 = 60810,00 грн та за рік складає 60810*12 місяців = 729720,00 грн; у 2021 році - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 30*2189 = 65670,00 грн та за період по 01.06.2021 складає: 65670*5 місяців = 328350,00 грн. Разом сума невиплаченої суддівської винагороди складає: 1725036,00 грн.

Щодо вирішення справи по суті, суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 21, 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до ч.1 ст.126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Згідно із ч.1 ст. 112 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" загальні умови звільнення судді з посади, суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України. Водночас згідно з пунктом 40 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" положення цього Закону застосовуються з урахуванням норм розділу XV "Перехідні положення" Конституції України.

Підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України встановлено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.

Згідно з п. 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", оцінюється колегіями Комісії в порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до абз.2 п.20 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення»" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 131 Конституції в Україні діє Вища рада правосуддя, яка ухвалює рішення про звільнення судді з посади.

Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності Вищої ради правосуддя визначає Закон України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 1798-VIII Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

Пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону № 1798-VIII одним із повноважень ВРП визначено ухвалення рішень про звільнення судді з посади.

Згідно пункту 1 статті 125 Закону України "Про судоустрій і статус суддів України" припинення повноважень судді є підставою для припинення трудових відносин судді із відповідним судом, про що голова суду видає наказ.

Судовим розглядом справи встановлено, що звільнення позивача з посади судді Краснокутського районного суду Харківської області здійснено на підставі рішення Вищої ради правосуддя № 2983/0/15-1 від 25.09.2018 відповідно до підпункту 4 пункту 16-1 XV "Перехідні положення" Конституції України.

Як підтверджено і позивачем у позовній заяві, зазначене рішення оприлюднювалось на сайті Вищої ради правосуддя.

Сайт Вищої ради правосуддя функціонує на підставі Порядку оприлюднення інформації на офіційних інтернет - ресурсах Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 28.05.2020 №1606/0/15-20, що розміщено за посиланням: https://hcj.gov.ua/doc/doc/3105.

Суд наголошує, що відповідно до п.10 ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

Відповідно до наказу голови Краснокутського районного суду Харківської області № 02-05/17/2017 від 24.04.2017 у зв`язку із закінченням п`ятирічного строку повноважень ОСОБА_1 на посаді судді Краснокутського районного суду Харківської області припинено доплату за вислугу років, встановлену згідно наказу Краснокутського районного суду Харківської області № 02-05/43/2015 від 02.06.2015 з 24 квітня 2017 року. Тобто, фактичне припинення виплати доплат до посадового окладу припинено з 24.04.2017 у зв`язку із закінченням п`ятирічного строку повноважень позивача на посаді судді.

Суд зазначає, що під час розгляду справи не встановлено доказів скасування або оскарження рішення Вищої ради правосуддя рішення Вищої ради правосуддя № 2983/0/15-1 від 25.09.2018 відповідно до підпункту 4 пункту 16-1 XV "Перехідні положення" Конституції України.

Суд вважає необґрунтованими посилання позивача на те, що сайт Вищої ради правосуддя не є офіційним, оскільки таке твердження не засноване на нормах чинного законодавства України, не підтверджено належними доказами.

Враховуючи викладене, припинення виплати суддівської винагороди позивачу здійснено відповідачем правомірно.

Відповідно до стаття 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, а тому, не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 . ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (місцезнаходження: майдан Героїв Небесної Сотні, буд. 36, корпус 2 м. Харків, 61050, ідентифікаційний код - 26281249), третя особа: Вища Рада Правосуддя (місцезнаходження: вул. Студентська, буд. 12-А, м. Київ, 04050, ідентифікаційний код - 00013698) про стягнення невиплаченої суддівської винагороди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справа розглядалась в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.С. Мороко