Рішення № 99852217, 24.09.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/3963/21

24 вересня 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у переведенні ОСОБА_1 на пенсію відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області перевеcти ОСОБА_1 на пенсію відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII з 09.06.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду в Тернопільській області, з 29.04.2019 йому призначено пенсію за віком. 09.06.2021 він звернувся до відповідача із заявою про переведення його на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі – Закон №889-VIII). Відповідач листом від 24.06.2021 відмовив у призначенні позивачу пенсії з тих підстав, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні та спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII (далі – Закон №3723-XII).

Позивач вважає, що відмова органу пенсійного фонду перевести його на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ є протиправною, в обґрунтування чого посилається на пункти 8, 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ, статтю 37 Закону №3723-ХІІ, Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-ХІІ, Податковий кодекс України, положення Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283. Вказує, що період проходження ним служби в органах державної податкової служби (з 12.12.1995 по 27.12.2019) на відповідних посадах з присвоєнням персональних та спеціальних звань підлягає зарахуванню до стажу державної служби, що дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

З наведених підстав звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 26.07.2021 прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у строк, встановлений частиною другою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), надано відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Від відповідача 17.08.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с.48-49), у якому останній вказує, що до двадцятирічного стажу роботи, який дає право на пенсію державного службовця незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку, зараховується час роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців відповідно до статті 25 Закону №3723-ХП, а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців. Відповідач звертає увагу суду на те, що у позивача на момент звернення із заявою про переведення з пенсії за віком на пенсію відповідно до Закону №3723-ХП немає 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Згідно поданих документів стаж роботи позивача, який дає право на призначення пенсії відповідно до Закону №3723-ХП, становить 18 років 20 днів.

Також стверджує, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-ХП. Основним критерієм, який визначає підстави для зарахування того чи іншого періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХП, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу.

З огляду на зазначене Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області не вбачає у своїх діях будь-яких ознак порушення прав позивача на соціальне забезпечення та вважає, що ОСОБА_1 правомірно відмовлено в переведенні з пенсії за віком на пенсію відповідно до Закону №3723-ХП, відтак просить відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Відповідачем надано суду копії матеріалів пенсійної справи (а.с.52-98).

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позовній заяві та відзиві на позов, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та з 29.04.2019 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон № 1058-ІV).

Позивач 09.06.2021 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із письмовою заявою про перехід на інший вид пенсії, а саме пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» (а.с.76-77).

До заяви про призначення пенсії, серед іншого, додав довідки Головного управління ДПС у Тернопільській області від 07.06.2021 №333/10/19-00-10-33 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та від 07.06.2021 №332/10/19-00-10-33 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби (а.с.12-14, 85-86).

Відповідач листом від 24.06.2021 №1900-0214-8/18944 відмовив ОСОБА_1 у задоволенні його заяви, оскільки у позивача недостатньо стажу державної служби для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Загальний стаж роботи ОСОБА_1 складає 43 роки 10 місяців 11 днів, стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців становить 18 років 20 днів (а.с.18). Такі ж обставини відповідач вказав у рішенні від 10.06.2021 №4514 (а.с.97), яким відмовив у призначені пенсії позивачу відповідно до Закону України «Про державну службу). Відповідач обчислив стаж державної служби позивача без врахування періоду його роботи в органах державної податкової служби на посадах, на яких були присвоєнні спеціальні звання. При цьому відповідач не надав розрахунку стажу, щоб встановити, які конкретно періоди роботи ОСОБА_1 він зарахував до стажу державної служби, а які ні.

Не погодившись з таким рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Право на пенсійне забезпечення державних службовців визначено Законом №889-VIII, який набув чинності 01.05.2016.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, втратив чинність Закон №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до статті 37 Закону №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і нормами Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Щодо обчислення стажу державної служби, то пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Згідно з частиною вісімнадцятою статті 37 Закону №3723-XII період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та /або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Статтею 46 Закону № 889-VIII визначені особливості стажу державної служби, зокрема у пункті 2 зазначено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

Предметом спору у цій справі є оцінка обставин щодо: наявності у позивача стажу роботи на державній службі, необхідного для призначення пенсії за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ; правомірності дій відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на підставі Закону № 3723-ХІІ.

Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 12.12.1995 по 27.12.2019 безперервно працював на різних посадах в органах державної податкової служби, зокрема:

Державна податкова інспекція по Тернопільському районі:

12.12.1995 прийнятий на посаду старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу по контролю за впровадження електронних контрольно-касових апаратів, за рішенням конкурсної комісії,

12.12.1995 прийняв Присягу державного службовця,

01.10.1996 присвоєно персональне звання - інспектор податкової служби ПІ рангу,

26.11.1996 у зв`язку з ліквідацією державної податкової інспекції по Тернопільському району та утворенням державної податкової адміністрації у Тернопільському районі переведений на посаду старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу документальних перевірок юридичних осіб,

02.01.1997 переведений на посаду старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу справлення податків з фізичних осіб,

01.08.1997 переведений на посаду старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу справлення податків з фізичних осіб на час декретної відпустки працівника,

11.12.1997 переведений на посаду старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу справлення податків з фізичних осіб, на час відпустки по догляду за дитиною основного працівника,

17.02.1998 Державна податкова адміністрація у Тернопільському районі перейменована в державну податкову інспекцію в Тернопільському районі,

10.04.1998 призначений на посаду старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу оподаткування фізичних осіб, на час відпустки по догляду за дитиною основного працівника,

05.11.1998 у зв`язку з ліквідацією державної податкової інспекції у Тернопільському районі і утворенням Тернопільської міжрайонної державної податкової інспекції переведений на посаду старшого державного податкового ревізора - інспектора відділу оподаткування фізичних осіб на час відпустки по догляду за дитиною основного працівника,

06.11.1998 призначений на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу оподаткування фізичних осіб,

01.11.1999 присвоєно спеціальне звання - інспектора податкової служби П рангу,

10.04.2000 переведений на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу оподаткування фізичних осіб,

Тернопільську МДПІ реорганізовано у Тернопільську об`єднану державну податкову інспекцію,

02.08.2004 призначений на посаду старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу документальних перевірок фізичних осіб,

01.09.2005 переведений на посаду старшого державного податкового інспектора сектору адміністрування податків з фізичних осіб,

05.07.2007 переведений на посаду головного державного податкового інспектора відділу адміністрування податків з фізичних осіб, з кадрового резерву,

01.11.2007 присвоєно спеціальне звання інспектора податкової служби І рангу,

04.02.2009 переведений на посаду старшого державного податкового інспектора відділу адміністрування податків з фізичних осіб,

реорганізовано Тернопільську ОДШ шляхом перетворення у Тернопільську об`єднану державну податкову інспекцію Тернопільської області Державної податкової служби,

27.03.2012 призначений в порядку переведення на посаду провідного спеціаліста відділу адміністративно-господарського забезпечення, по строковому договору,

27.03.2012 присвоєно 15 ранг державного службовця,

19.11.2012 переведений на посаду провідного спеціаліста відділу адміністративно-господарського забезпечення, на постійно,

29.03.2013 - призначений на посаду заступника начальника відділу адміністративно-господарського забезпечення,

реорганізовано Тернопільську об`єднану державну податкову інспекцію Тернопільської області Державної податкової служби шляхом приєднання до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області,

01.07.2013 переведений на посаду завідувача сектору експлуатації та господарського забезпечення адміністративного-господарського відділу, з кадрового резерву,

01.01.2014 присвоєно спеціальне звання інспектор податкової та митної справи І рангу,

08.01.2014 призначений на посаду завідувача сектору експлуатації адміністративно-господарського відділу,

02.07.2014 присвоєно спеціальне звання радник податкової та митної справи III рангу,

реорганізовано Тернопільську об`єднану державну податкову інспекцію Головною управління Міндоходів у Тернопільській області шляхом приєднання до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області,

05.01.2015 переведений на посаду головного спеціаліста відділу інфраструктури,

10.02.2016 переведений на посаду головного державного інспектора відділу матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури,

17.09.2018 звільнений з роботи у зв`язку з переведенням у Головне управління ДФС у Тернопільській області,

18.09.2018 призначений в порядку переведення на посаду старшого державного інспектора сектору організації документування і роботи з документами з обслуговування Тернопільського управління управління організації роботи,

18.09.2018 призначений в порядку переведення на посаду завідувача сектору організації документування і роботи з документами з обслуговування Тернопільського управління управління організації роботи, як переможця конкурсу,

15.11.2018 присвоєно чергове спеціальне звання - радник податкової та митної справи II рангу,

27.12.2019 припинено державну службу (а.с.19-34).

Визначаючись щодо зарахування спірних періодів роботи до стажу державної служби суд враховує таке.

Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України від 04.12.1990 №509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (далі - Закон №509-XII), а в подальшому після звільнення позивача з органів державної податкової служби з 12.08.2012 – Податковий кодекс України.

Статті 1, 6 Закону №509-XII на момент прийняття позивача до органів державної податкової служби передбачали, що до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (далі - органи державної податкової служби). Видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.

Посадовою особою органу державної податкової служби, за правилами частини першої статті 15 Закону України №509-XII, може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Державною податковою адміністрацією України. Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації, після якої таким особам присвоюються спеціальні звання (частини п`ята та шоста статті 15 цього Закону).

Цією ж нормою установлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондують вимогам статей 5, 12 Закону №3723-ХІІ щодо обмежень пов`язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.

Таким чином, посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання і які обіймають посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема, у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, - перебувають на державній службі та є державними службовцями.

Стаття 1 Закону № 3723-XII визначала, що державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Посадовими особами відповідно до цього Закону вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій (частина друга статті 2 Закону № 3723-XII).

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 затверджено Порядок обчислення стажу державної служби, який діяв до набрання чинності Законом №889-VІІ. Абзацами першим-третім пункту 2 цього Порядку передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком.

Таким чином, наведені положення законодавства, передбачали і передбачають зарахування періодів роботи в органах державної податкової служби до стажу державного службовця.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що усі періоди роботи позивача з 12.12.1995 по 27.12.2019 на посадах в органах державної податкової служби підлягають зарахуванню до стажу роботи державної служби. З оскаржуваної відмови та рішення не вбачається, конкретних періодів, які відповідач не зараховує позивачу до стажу державної служби (а.с.20).

Отож, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області необґрунтовано відмовило ОСОБА_1 у зарахуванні усіх періодів його роботи в органах державної податкової служби до стажу державної служби.

Як зазначено вище, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 1 травня 2016 року стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Таким чином, позивач, з огляду на безперервність перебування на службі в органах державної податкової служби на різних посадах з 12.12.1995 по 27.12.2019, станом на 01.05.2016 мав стаж роботи на посадах державної служби не менш як 10 років, на час досягнення пенсійного віку працював на посаді державної служби, має 20 років стажу на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, а відтак є всі підстави для переведення його з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону № 1058-ІV, на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII. Позовні вимоги в частині визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, яка викладена у рішенні від 10.06.2021 №514, перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, підлягають до задоволення.

Щодо похідної позовної вимоги про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області перевеcти ОСОБА_1 на пенсію відповідно до статті 37 №3723-XII з 09.06.2021, то така також підлягає до задоволення.

ОСОБА_1 має стаж роботи на посадах державної служби більше 20 років, дотримані усі умови та є всі підстави для переведення його на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.

Згідно з частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Оскільки позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення його на інший вид пенсії 09.06.2021 (а.с.76-77), то саме з цієї дати необхідно здійснити переведення на інший вид пенсії.

Застосовуючи механізм захисту права позивача на пенсію, порушеного відповідачем як суб`єктом владних повноважень, суд вважає, що з урахуванням повноважень, наданих суду частиною другою статті 245 КАС України, в частині позовної вимоги зобов`язального характеру позов належить задовольнити шляхом прийняття рішення про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ з 09.06.2021.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності оскаржуваної відмови у переведенні на пенсію державного службовця.

Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Оскільки суд задовольняє позов повністю, то відповідно до частини першої статті 139 КАС України на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати зі сплати судового збору у сумі 908,00 грн, який перераховано до бюджету згідно з квитанцією №0.0.2189422091.1 від 09.07.2021 (а.с.35).

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у переведенні ОСОБА_1 на пенсію відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993, яка викладена у рішенні від 10.06.2021 №514.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з 09.06.2021 перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 на інший вид пенсії - пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (Майдан Волі, 3, місто Тернопіль, 46001, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 14035769).

Повний текст рішення складено та підписано 24 вересня 2021 року.

Суддя Чепенюк О.В.