Рішення № 99851909, 23.09.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/1246/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського апеляційного суду, Державної судової адміністрації України про зобов`язання вчинити дії -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Львівського апеляційного суду (далі - відповідач-1), у якому просить зобов`язати Львівський апеляційний суд нарахувати та виплатити судді Львівського апеляційного суду ОСОБА_1 суддівську винагороду за квітень, травень, червень, липень, серпень 2020 року на підставі частин 2, 3, 4, 5 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2020 року, з урахуванням регіонального коефіцієнту 1,2 та 50 відсотків посадового окладу, у загальній сумі 515413 грн 70 коп. з утриманням з із цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів.

Також просить звернути до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць у сумі 141950,00 грн.

В обґрунтування зазначила, що працює суддею Львівського апеляційного суду та що за період з квітня по серпень 2020 року позивачці було обмежено виплату суддівської винагороди. Позивачка, посилаючись на норми Конституції України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів», рішення Конституційного Суду України, та наголошуючи на тому, що Закон України № 553-ІХ від 13 квітня 2020 року щодо зменшення розміру виплати суддівської винагороди не відповідає нормам Конституції України, а тому, на її думку, не міг бути застосований до визначення розміру виплати суддівської винагороди, відтак позивачка звернулася до суду із цим позовом.

Ухвалою від 09.02.2021 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

Ухвалою від 05.03.2021 суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 29.04.2021 відмовлено у задоволенні клопотання ДСА України про зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду від 29.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 08.06.2021 залучено до участі у справі як другого відповідача Державну судову адміністрацію України (далі - відповідач-2, ДСА України) та призначено підготовче судове засідання у справі.

Ухвалою суду від 29.06.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання 23.09.2021 позивачка не прибула, просила розгляд справи здійснювати без її участі, про що зазначила у позові.

Відповідач-1 повноважного представника в судове засідання 23.09.2021 не скерував, про судове засідання повідомлений належним чином. Проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. По суті позовних вимог вказав, що відповідач-1 є розпорядником коштів нижчого рівня, не мав правових підстав для нарахування та виплати суддівської винагороди поза межами видатків державного бюджету та без застосування обмежень, встановлених Законом № 553-ІХ. З огляду на вказане вважає, що немає підстав для визнання дій Львівського апеляційного суду протиправними. Львівський апеляційний суд не був наділений правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості, здійснювати нарахування та виплату суддівської винагороди з 18 квітня 2020 року без обмежень, встановлених статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону № 553-ІХ). Вказав, що на початок 2020 року нестача кошторисних призначень на 2020 рік у Львівському апеляційному суді складала 17716634,50 грн, що свідчить про недостатнє виділення коштів не потреби Львівського апеляційного суду, в тому числі й для виплати суддівської винагороди.

Звернув увагу на абзац 2 пункту 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011, відповідно до якого у разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою. Для виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів введена бюджетна програма 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є Державна судова адміністрація України. Просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідач-2 в судове засідання повноважного представника не скерував, про судове засідання повідомлений належним чином. Проти позову заперечив з підстав, викладених у поясненні на позовну заяву та відзиві. По суті позовних вимог вказав, що відповідно до статей 148, 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» фінансування всіх судів на поточний фінансовий рік здійснюється у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України. Відповідно до частини другої статті 135 Закону суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Згідно з частинами першою та другою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено Законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються Законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Відповідно до ст. 148 Закону ДСА України здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів (крім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів), Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони, ДСА України та її територіальних управлінь. Звернув увагу, що відповідно до юридичної позиції Конституційного Суду України, викладеної в рішенні № 20-рп/2011 від 26.12.2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Щодо Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» № 553-ІХ від 13.04.2020 зазначив, що обмеження, встановлені частиною першою статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради Правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті). Також зазначив, що відповідно до Інструкції щодо застосування кодів економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 333 від 12.03.2012 (із змінами), виплата суддівської винагороди як заробітної плати працівникам апарату суду у 2020 році здійснювалась за кодом економічної класифікації видатків (далі КВЕД) 2111 «Заробітна плата». Кошторисні призначенні Львівського апеляційного суду за зазначеним кодом станом на 31.12.2020 становила 92875 тисяч гривень. Змін до кошторису Львівського апеляційного суду щодо зменшення бюджетних асигнувань за КЕКВ 2111 «Заробітна плата» ДСА України у 2020 році не вносились.

На підставі ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), ураховуючи неприбуття в судове засідання всіх учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання, суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, та встановив.

ОСОБА_1 02 жовтня 2018 року зараховано у штат Львівського апеляційного суду на посаду судді згідно з наказом № 5-к від 02.10.2018. Встановлено посадовий оклад згідно з штатним розписом та щомісячну доплату у розмірі 50 відсотків посадового окладу за вислугу років.

За період з квітня 2020 року по серпень 2020 року позивачці нарахована суддівська винагорода відповідно до статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» із застосуванням обмеження у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року, що підтверджується довідкою про доходи № 07.20/21/2021 від 25.01.2021, виданою Львівським апеляційним судом.

Згідно з вказаною довідкою позивачці нараховано суддівську винагороду з обмеженнями, а саме:

- у квітні 2020 року - 54076,19 грн;

- у травні 2020 року - 141950,00 грн;

- у червні 2020 року - 141950,00 грн;

- у липні 2020 року- 141950,00 грн;

- у серпні 2020 року - 35487,80 грн.

Загальна сума обмеження за спірний період склала 515413,70 грн.

Вважаючи застосування відповідачем-1 обмеження виплати суддівської винагороди десятьма розмірами мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» таким, що порушує право позивачки на належне матеріальне забезпечення, позивачка звернулася з цим позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Відповідно до ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Частинами 1, 2 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 02.06.2016 визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до ч. 5 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

11 березня 2020 року Конституційним Судом України розглянуто конституційне подання Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень законів України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16 жовтня 2019 року № 193-IX, «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII та у п. 4.1 рішення № 4-р/2020 та зазначено, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював юридичні позиції щодо незалежності суддів, зокрема їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (рішення Конституційного Суду України від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013, від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016, від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018, від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020.

Закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходів та видатків на загальносуспiльнi потреби), створює належнi умови для реалізації законів України, iнших нормативно-правових актiв, ухвалених до його прийняття, якi передбачають фінансові зобов`язання держави перед громадянами i територіальними громадами. Саме у виконаннi цих зобов`язань утверджується сутнiсть держави як соціальної i правової (абзаци другий, третій підпункту 3.2, абзац другий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини рішення КСУ від 27 листопада 2008 року № 26-рп/2008).

Водночас 13 квітня 2020 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік”» № 553-ІХ (далі - Закон № 553-ІХ), яким Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» доповнено статтею 29 такого змісту: “Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.

Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті)”.

Таким чином, положення Закону України № 553-ІХ про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» неможливо розглядати як такі, що відповідають принципам якості та правової визначеності закону в розумінні застосування до правовідносин визначення розміру суддівської винагороди позивачки.

Крім цього, рішенням Конституційного суду України № 10-р/2020 від 28 серпня 2020 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: частин першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року № 294-IX зі змінами; абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II «Прикінцеві положення” Закону України «Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік”» від 13 квітня 2020 року № 553-IX.

Отже, нараховуючи та виплачуючи позивачці суддівську винагороду із застуванням обмеженням її розміру згідно з приписами Закону № 553-IX, яким внесено зміни до Закону України «Про Державний бюджет на 2020 рік», відповідач-1 діяв з порушенням вимог статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що призвело до порушення її прав.

Щодо ефективності захисту прав позивачки суд зазначає таке.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 22 Бюджетного кодексу України Державна судова адміністрація України є головним розпорядником бюджетних коштів. Відповідно до ч. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі.

Відповідно до п.п. 1, 4 Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого Рішенням Вищої ради правосудця від 17 січня 2019 року № 141/0.15-19 (далі - Положення), ДСА України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом.

Згідно з підпунктами 1, 2 п. 5 Положення основними завданнями ДСА України є організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом; забезпечення належних умов діяльності судів, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України та органів суддівського самоврядування в межах повноважень, визначених законом.

Отже, виплаті будь-яких коштів Львівським апеляційним судом передує їх виділення головним розпорядником бюджетних коштів - Державною судовою адміністрацією України.

01 січня 2021 року набрав чинності наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Змін до Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету» від 27.10.2020 № 636 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13 листопада 2020 р. за № 1130/35413), відповідно до якого КЕКВ 2.1. Код 2100 “Оплата праці і нарахування на заробітну плату”, який включає в себе КЕКВ 2111 “Заробітна плата”, доповнено новим підрозділом - 2.1.1.3. Код 2113 “Суддівська винагорода”, за яким виділяються бюджетні призначення для виплати таких видатків бюджету: 1) суддівська винагорода за встановленими посадовими окладами; надбавка за вислугу років; доплата за перебування на адміністративній посаді в суді, доплата за науковий ступінь, доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці; 2) допомога на оздоровлення в розмірі посадового окладу під час надання щорічної відпустки; 3) вихідна допомога у разі виходу у відставку.”

Отже, в 2021 році (на відміну від 2020) бюджетні видатки на виплату суддівської винагороди здійснюються не за КЕКВ 2111 “Заробітна плата” (за яким і надалі фінансуються видатки на виплату заробітної плати працівникам апарату суду), а за новим КЕКВ 2113 “Суддівська винагорода”. Таким чином, відновлення права позивачки на отримання недоплаченої частини суддівської винагороди за квітень-серпень 2020 року шляхом стягнення з Львівського апеляційного суду за рахунок бюджетних асигнувань на 2021 рік за КЕКВ 2113 “Суддівська винагорода” не буде ефективним способом захисту, оскільки призведе до неможливості чи суттєвої затримки виплати суддівської винагороди за 2021 рік суддям Львівського апеляційного суду в межах закладених в кошторис на 2021 рік сум.

Для виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів в державному бюджеті України передбачена спеціальна бюджетна програма КПКВ 0501150 “Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів”, розпорядником якої є ДСА України; водночас для апеляційних судів не передбачено бюджетних видатків чи окремих бюджетних програм для виконання рішень судів на користь судді (позивачки).

Відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 у разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, стягнення недоплаченої ОСОБА_1 суддівської винагороди на суму 515413,70 грн (за вирахуванням податків та зборів) слід провести за рахунок бюджетної програми КПКВ 0501150 “Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів”, розпорядником якої є ДСА України.

У зв`язку з обраним способом захисту порушених прав позивачки підстави для застосування норми ст. 371 КАС України про звернення до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць у суду відсутні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, оскільки при ухваленні цього рішення суд вийшов за межі позовних вимог, позовні вимоги слід задовольнити частково.

В силу вимог ст. 139 КАС України питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивачку звільнено від сплати судового збору і такий нею не сплачувався.

Керуючись ст.ст. 9, 19, 20, 72-77, 90, 139, 205, 241-246, 251, 255, 293, 295, пп. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Львівського апеляційного суду (79008 м. Львів пл. Соборна 8; код ЄДРПОУ 42262398), Державної судової адміністрації України (01601 м. Київ вул. Липська 18/5; код ЄДРПОУ 26255795) про зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

2. Стягнути за рахунок бюджетної програми КПКВ 0501150 “Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів”, розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, на користь судді Львівського апеляційного суду ОСОБА_1 суму недоплаченої за квітень, травень, червень, липень та серпень 2020 року суддівської винагороди у розмірі 515413 (п`ятсот п`ятнадцять тисяч чотириста тринадцять) грн 70 коп. з утриманням при виплаті з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Р.П. Качур