Ухвала суду № 99850413, 24.09.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

24 вересня 2021 року м. Київ Справа № 320/2576/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

до суду звернувся ОСОБА_1 (код: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) з позовом до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області (код: 03193643, адреса: 09117, Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 2), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо перерахунку та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 05 травня у розмірі меншому, ніж передбачено ч. 4 ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити позивачу щорічну разову грошову допомогу до 05 травня як інваліду війни ІІІ групи за 2020 рік відповідно до статті 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, а також за 2019 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, як інваліду ІІІ групи виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком визначеної ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” на момент проведення виплат з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

У якості підстави позову позивач зазначив, що відповідачем всупереч вимогам чинного законодавства безпідставно не здійснено в повному обсязі виплату разової грошової допомоги до 05 травня за 2019-2020 роки у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком передбаченою Законом України “Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту”.

У зв`язку із невідповідністю позовної заяви встановленим вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалою суду від 15.03.2021 позов вирішено залишити без руху та надати позивачеві час на усунення виявлених недоліків, зокрема шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з обґрунтованими поясненнями та доказами на їх підтвердження, що свідчать про існування обставин, що об`єктивно перешкоджали особисто позивачеві з`ясувати стан справ протягом шести місяців з квітня 2020 року при неотриманні грошової допомоги у законодавчо встановленому розмірі та звернутись до суду з адміністративним позовом у строки, визначені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

23.03.2021 на виконання вимог вищевказаної ухвали, судом отримано заяву позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

При цьому, із посиланням на відповідні положення законодавства та практику Європейського суду за прав людини, позивачем у поданій заяві обґрунтовувались причини пропуску строку звернення до суду в частині заявлених ним вимог щодо перерахунку. нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік.

Ухвалою суду від 24.03.2021 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

26.04.2021 судом отримано відзив відповідача на позовну заяву, згідно якого останнім позов не визнається, а вимоги - заперечуються. Також, у відзиві відповідачем наголошено на пропуску позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи під час судового розгляду справи питання дотримання позивачем строків звернення до суду, суд зазначає таке.

За приписами частини першої статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Згідно статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (частина перша).

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац перший частини другої).

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя).

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (рішення Європейського суду з прав людини у справі Стаббігс на інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії).

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини «Осман проти Сполученого королівства» та пункті 54 рішення «Круз проти Польщі» зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO № 23452/94; KREUZ v. POLAND № 28249/95).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду з прав людини у справі “Перез де Рада Каванілес проти Іспанії” від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Також, згідно практики Європейського суду з прав людини у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Водночас, навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (рішення Європейського суду з прав людини у справі “Олександр Шевченко проти України”, пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.

За висновками Європейського суду з прав людини, загалом прийнятним вважається встановлення в національному законодавстві процесуальних обмежень та вимог з метою належного здійснення правосуддя; проте вони не повинні підривати саму суть права на доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 16 грудня 1992 року у справі «Хаджіанастасіу проти Греції», пункти 32-37).

При цьому очікується, що заявник продемонструє уважне ставлення до дотримання процесуальних вимог національного законодавства, наприклад до строків для подання адміністративного позову (рішення Європейського суду з прав людини від 7 вересня 1999 року у справі «Йодко против Литви» (Jodko v. Lithuania).

Як убачається зі змісту позовної заяви, позивач просить суд, зокрема, зобов`язати відповідача здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити позивачу щорічну разову грошову допомогу до 05 травня за 2019 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, як інваліду ІІІ групи виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком визначеної ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” на момент проведення виплат з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

Відповідно до частин першої - третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається із викладеного відповідачем у відзиві, та що не заперечується позивачем, разова грошова допомога до 5 травня за 2019 рік була виплачена позивачеві 26.04.2019.

Суд зазначає, що згідно статті 17-1 Закону України “Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту” особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Отже, позивач вважаючи, що разова грошова допомога до 5 травня за 2019 рік була виплачена йому у розмірі меншому, аніж це передбачено вимогами чинного законодавства, міг звернутись до відповідача із вимогою про перерахунок, нарахування та виплату недоплаченої суми до 30 вересня відповідного року, та власне до суду в межах встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України шестимісячного строку до 01.04.2020.

Однак, з даним адміністративним позовом позивач звернувся до суду 01.03.2021, а відтак з пропуском строку, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

В той же час, змістовне наповнення позовної заяви, та як вже було зазначено вище - заяви позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду, не містять обґрунтувань наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду в частині вимог щодо перерахунку, нарахування та виплати позивачеві разової грошової допомоги до 5 травня за 2019 рік.

Відповідно до частин 3, 4 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Пунктом 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Відтак, зважаючи на встановлення судом факту пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовом у частині позовних вимог після відкриття провадження у справі, за відсутності поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, адміністративний позов у частині позовних вимог щодо перерахунку, нарахування та виплати позивачу разової грошової допомоги до 5 травня за 2019 рік підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись статтями 123, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Залишити без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області в частині позовних вимог про зобов`язання Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 05 травня за 2019 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, як інваліду ІІІ групи виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком визначеної ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Копію ухвали надіслати (видати) сторонам (представникам сторін) у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панченко Н.Д.