Рішення № 99850286, 16.09.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2021 р. справа № 300/1971/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Микитин Н.М.,

при секретарі судового засідання Маковійчук С.М.,

за участю: позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача Павлюк І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі – відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) про визнання протиправною відмову щодо не зарахування до загального трудового стажу та призначенні пенсії за віком, зобов`язання зарахувати до трудового стажу період роботи у комплексі дорожнього сервісу "Городенківський" з 01.12.1988 по 26.11.1991, період отримання допомоги по безробіттю з 02.11.1992 по 02.07.1992 та призначити і виплачувати пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 11.03.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем за наслідками розгляду поданої позивачем заяви про призначення пенсії за віком та доданих документів, відмовлено у призначенні такої пенсії зважаючи на відсутність необхідного страхового стажу 28 років та зазначено, що страховий стаж позивача становить 27 років 8 місяців. Так, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області не зарахувало до загального страхового стажу роботу на посаді інженера II категорії у Комплексі дорожнього сервісу "Городенківський" у період з 01.12.1988 по 26.11.1991 та період отримання допомоги по безробіттю з 02.01.1992 по 02.07.1992. Однак, позивач зазначає, що стаж роботи у Комплексі дорожнього сервісу "Городенківський" та період отримання допомоги по безробіттю з 02.01.1992 по 08.07.1992 підтверджується відповідними записами у трудовій книжці НОМЕР_1 від 20.09.1978 з посиланням на номери та дату наказу про прийняття його на роботу та звільнення з роботи. Крім того, період роботи у комплексі дорожнього сервісу "Городенківський" з 01.12.1988 по 26.11.1991 повний робочий день можуть підтвердити свідки, які в той час також працювали у даному підприємстві, а саме: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.05.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 01.06.2021. Щодо заявлених позовних вимог заперечив, зокрема зазначив, що до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 01.12.1988 по 26.11.1991 в Комплексному дорожньому сервісі "Городенківський", оскільки згідно трудової книжки НОМЕР_2 у записі про звільнення з роботи є виправлення в номері наказу, що не відповідає і книгам наказів, чим порушено п.2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена Постановою Держкомпраці СРСР № 162 від 20.06.1974. Також, до страхового стажу не зараховано період отримання допомоги по безробіттю з 02.01.1992 по 08.07.1992, оскільки згідно трудової книжки НОМЕР_2 у записах про початок та припинення виплати допомоги по безробіттю відсутні номер та дата наказу, чим порушено п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена Постановою Держкомпраці СРСР № 162 від 20.06.1974. Крім того, представник відповідача звертає увагу, що пенсія призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, а згідно паспортних даних ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , то такою датою є 11.03.2021. Відтак, права на пенсію за віком відповідно до Закону №1058 при наявному страховому стажі 27 років 8 місяців, за необхідних 28 роках, позивач набуде у віці 63 роки. В зв`язку із наведеним, позовні вимоги позивача заявлені у позовній заяві вважає необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

10.06.2021 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що страховий стаж, набутий позивачем до 01.01.2004, підтверджується трудовою книжкою та документами, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637. Крім того, період роботи у комплексі дорожнього сервісу "Городенківський" з 01.12.1988 по 26.11.1991 повний робочий день можуть підтвердити свідки, які в той час також працювали у даному підприємстві, а саме: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Також, на підтвердження періоду отримання допомоги по безробіттю з 02.01.1992 по 08.07.1992 було подано відповідачу довідку Городенківської районної філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості №1566-25.2/26-20 від 07.12.2020.

Ухвалою суду від 30.10.2020 постановлено здійснювати розгляд адміністративної справи № 300/1971/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомлення учасників справи та призначено судовий розгляд на 16.09.2021 о 14:00 , а також викликано для дачі показів свідків: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

В судовому засіданні позивач підтримав вказані позовні вимоги з підстав наведених в адміністративному позові та просив їх задовольнити.

Представник відповідачів в судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Просила у задоволенні позову відмовити повністю.

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні посвідчила, що 10.11.1988 по 01.11.1991 працювала Комплексі дорожнього сервісу "Городенківський" на посаді костельянші та покоївки. Приблизно й той самий період на вказаному підприємстві працював ОСОБА_1 інженером. Однофамільців ОСОБА_1 на підприємстві не було.

ОСОБА_3 , як свідок вказала, працювала головним бухгалтером КДС "Городенківський" з дати його створення – 01.11.1988 року. ОСОБА_1 також працював на вказаному підприємстві інженером в період з 01.12.1988 по 26.11.1991. При цьому, вона, як головний бухгалтер, періодично позивача бачила, зокрема, при виплаті заробітної плати. З огляду на реорганізацію КДС "Городенківський" , її було переведено 03.01.1992 в МП «Автошляхсервіс».

Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, заслухавши пояснення представників сторін встановив наступне.

З метою реалізації свого права на пенсійне забезпечення 18.03.2021 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , при досягненні 60-річного віку, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком, що визнається та не заперечується сторонами.

В результаті розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком, відповідачем 26.03.2021 прийнято рішення за №603 про відмову в призначенні пенсії, зважаючи на відсутність необхідного страхового стажу 28 років та зазначено, що страховий стаж позивача становить 27 років 8 місяців, оскільки не зараховано до загального страхового стажу позивача роботу на посаді інженера II категорії у Комплексі дорожнього сервісу "Городенківський" у період з 01.12.1988 по 26.11.1991 та період отримання допомоги по безробіттю з 02.01.1992 по 02.07.1992 (а.с.26).

Вважаючи вищенаведену відмову відповідача щодо незарахування стажу та, як наслідок, не призначення пенсії, позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом визначає Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до визначення, яке міститься у статті 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

За змістом пункту першого частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пенсійним віком є встановлений законодавством вік, із досягненням якого, особа може претендувати на виплату пенсії за віком.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування").

Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону № 1058-IV.

Так, згідно з частиною 1 статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Аналіз вищевикладеного дає підстави вважати, що за загальним правилом для виникнення у осіб права на призначення пенсії за віком є наявність сукупності таких ознак: 1) досягнення встановленого законодавством пенсійного віку та 2) наявність встановленого законодавством страхового стажу.

Відтак, для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком необхідна наявність двох обов`язкових умов у сукупності: вік 60 років; страховий стаж не менше 28 років.

Як встановлено судом вище, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком – 18.03.2021, згідно паспортних даних досяг віку 60 років, що не заперечується сторонами.

Зі змісту оскаржуваного рішення слідує, що підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах є те, що згідно з наданими до документами, страховий стаж позивача становить 27 років 8 місяців. До загального страхового стажу позивача не враховано період роботи з 01.12.1988 по 26.11.1991 на посаді інженера II категорії у Комплексі дорожнього сервісу "Городенківський", оскільки згідно трудової книжки НОМЕР_2 у записі про звільнення з роботи є виправлення в номері наказу, що не відповідає і книгам наказів та період отримання допомоги по безробіттю з 02.01.1992 по 02.07.1992, оскільки згідно трудової книжки НОМЕР_2 у записах про початок та припинення виплати допомоги по безробіттю відсутні номер та дата наказу (а.с.26).

Надаючи оцінку вищенаведеним доводам відповідача, суд зазначає наступне.

Абзацом 2 статті 56 Закону №1788 передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Однак таке право не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи1 на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено п. 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 за N 22- 1 (далі - Порядок N 22-1). Наявність же таких сумнівів може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу.

У пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 637 (далі - Порядок № 637) визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (п.2 Порядку).

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи (пункт 3 Порядку № 637 ).

Суд вказує, що відповідне положення міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі № 588/647/17.

Судом встановлено, що згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 , ОСОБА_1 01.12.1988 на підставі наказу №9 був прийнятий на роботу у Комплекс дорожнього сервісу "Городенківський" на посаду інженер II категорії а 26.11.1991 на підставі наказу №62 його було звільнено з роботи за власним бажанням.

Також, на підтвердження роботи у КДС "Городенківський" позивачем надано копію наказу від 25.11.1991 «По особовому складу» № 6-кпро звільнення ОСОБА_1 , інженера ІІ категорії, за власним бажанням з 26.11.1991 (а.с. 19).

Однак, на думку відповідача, у трудовій книжці позивача у записі № 15 від 26.11.1991 про звільнення з роботи є виправлення в номері наказу, що не відповідає і книгам наказів, чим порушено п.2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена Постановою Держкомпраці СРСР № 162 від 20.06.1974 (в редакції Постанови Держкомпраці СРСР № 252 від 02.08.1985 зі змінами, внесеними Постановою державного комітету СРСР з праці і соціальних питань № 412 від 19.10.1990).

Суд зазначає, що на час заповнення трудової книжки НОМЕР_2 , діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02.08.1985 №252 зі змінами, внесеними постановою Державним комітетом СССР з праці та соціальних питань від 19.10.1990 №412).

Відповідно до п.1.2 вказаної Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається.

Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення, повинні точно відповідати тексту наказу.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» та даною Інструкцією.

Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки робітників та службовців" встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 13 вказаної постанови "Про трудові книжки робітників та службовців" при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.

З положень пункту 13 вказаної постанови "Про трудові книжки робітників та службовців" вбачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.

При цьому, відповідно до пункту 18 вказано постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.

Суд вказує, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Виправлення в номері наказу в записі в трудовій книжці не може бути підставою для виключення певного періоду роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право а призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

В зв`язку із вищенаведеним, суд критично ставиться до доводів відповідача щодо незарахування до загального страхового стажу позивача періоду роботи з 01.12.1988 по 26.11.1991 у Комплексі дорожнього сервісу "Городенківський", оскільки відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.

Відтак, суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом в постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2019 року у справі № 638/18467/15-а зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Таким чином, твердження відповідача про наявність певних недоліків у заповненні трудової книжки як підстави для незарахування періоду з 01.12.1988 по 26.11.1991 у Комплексі дорожнього сервісу "Городенківський" до страхового стажу ОСОБА_1 , суд вважає необґрунтованими та безпідставними.

Також, період роботи ОСОБА_1 з 01.12.1988 по 26.11.1991 у Комплексі дорожнього сервісу "Городенківський" підтверджується наказом №9 про прийняття на роботу у Комплекс дорожнього сервісу "Городенківський" на посаду інженер II категорії та наказом №6-к від 26.11.1991 про звільнення з роботи за власним бажанням (а.с.18-19).

Крім того, суд зазначає, що в судовому засіданні допитані як свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , підтвердили, що ОСОБА_1 в період з 01.12.1988 по 26.11.1991 працював у Комплексі дорожнього сервісу "Городенківський" інженером.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 637 у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 18 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Тобто підтвердження трудового стажу на підставі показів свідків можливо у випадку відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості їх одержання.

Відтак, в зв`язку із вищенаведеним, суд дійшов висновку, що період роботи ОСОБА_1 з 01.12.1988 по 26.11.1991 у Комплексі дорожнього сервісу "Городенківський" підлягає зарахуванню до його стажу.

Щодо відмови позивачу в зарахуванню до страхового стажу період отримання допомоги по безробіттю з 02.01.1992 по 08.07.1992, оскільки згідно трудової книжки НОМЕР_2 у записах про початок та припинення виплати допомоги по безробіттю відсутні номер та дата наказу, чим порушено п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена Постановою Держкомпраці СРСР № 162 від 20.06.1974, суд зазначає наступне.

Як слідує із запису №16 трудової книжки НОМЕР_2 ОСОБА_1 отримав допомогу по безробіттю у період з 02.01.1992 по 08.07.1992 у Городенківському районному центрі зайнятості Івано-Франківської області (а.с.15).

Однак, як вбачається з рішення про відмову у призначенні пенсії від 26.03.2021 №603, період отримання допомоги по безробіттю з 02.01.1992 по 08.07.1992 до страхового стажу позивача не враховано, оскільки згідно трудової книжки НОМЕР_2 у записах про початок та припинення виплати допомоги по безробіттю відсутні номер та дата наказу.

Суд критично ставиться до таких доводів відповідача щодо не зарахування вищенаведеного періоду отримання допомоги по безробіттю до страхового стажу, з огляду на наступне.

Періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності Закону 1058 (до 01.01.2004), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, визначених Законом 1058.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Пунктами «а», «ж» частини третьої статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується також: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Згідно із частиною 1 статті 24 Закону №1058-IV період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону 1058, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 передбачено, що до 01.01.2010 період одержання допомоги по безробіттю підтверджується на підставі записів у трудовій книжці, а починаючи з 01.01.2010 - довідкою з бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

З огляду на вищевикладене, доводи відповідача про те, що у трудовій книжки НОМЕР_2 у записах про початок та припинення виплати допомоги по безробіттю з 02.01.1992 по 08.07.1992 відсутні номер та дата наказу, є необґрунтованими та такими, що порушують права позивача на призначення пенсії, оскільки вищенаведений періоду отримання допомоги по безробіттю, окрім трудової книжки НОМЕР_2 , також підтверджується довідкою Городенківської районної філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості №1566-25.2/26-20 від 07.12.2020 в якій зазначено, що ОСОБА_1 отримав виплату допомоги по безробіттю з 02.01.1992 по 08.07.1992 на підставі книги обліку за 1992 рік №1.

Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці та довідці №1566-25.2/26-20 від 07.12.2020 відповідачем суду не надано.

Відтак, відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058 та з урахуванням вимог Порядку №22-1, відповідач повинен врахувати період отримання допомоги по безробіттю з 02.01.1992 по 08.07.1992 до страхового стажу позивача.

Таким чином, враховуючи наведені положення законодавства і встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що період роботи позивача у Комплексі дорожнього сервісу "Городенківський" з 01.12.1988 по 26.11.1991 та період отримання допомоги по безробіттю з 02.01.1992 по 02.07.1992 неправомірно не зараховані відповідачем до страхового стажу ОСОБА_1 , а тому суд вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 26.03.2021 № 603 про відмову в призначенні пенсії не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень в контексті КАС України, а отже є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Стосовно позовної вимоги щодо зобов`язання призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загально обов`язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 11.03.2021, суд зазначає наступне.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

При цьому, адміністративний суд з урахуванням фактичних обставин зобов`язаний здійснити ефективний захист порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Аналіз зазначених норм у їх взаємозв`язку зі статтями 2, 5 КАС України свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.

Розглядаючи питання зобов`язання призначення пенсії, суд повинен перевірити усі умови, за яких відповідач зобов`язаний таку пенсію призначити.

Згідно вимог частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

Отже особа, яка досягла 60-річного віку в період з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, має право на призначення пенсії за віком за умови наявності у останньої 28 років страхового стажу.

За змістом вимог пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Українське громадянство та необхідний вік 60 років (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ) підтверджується копією паспорта громадянина України (а.с.7).

Із заявою про призначення пенсії за віком позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 18.03.2021, про що зазначено пенсійним органом у його рішенні № 603 від 26.03.2021, що також не заперечується відповідачем, тобто протягом трьох місяців з дня досягнення позивачем пенсійного віку.

Як встановлено судом, орган пенсійного фонду обчислив страховий стаж позивача, в кількості 27 років 8 місяців, не врахувавши при цьому до загального страхового період роботи в Комплексі дорожнього сервісу "Городенківський" з 01.12.1988 по 26.11.1991 та період отримання допомоги по безробіттю з 02.01.1992 по 02.07.1992, про що зазначено у рішенні №603 від 26.03.2021 (а.с.26).

Однак, враховуючи висновок суду про наявність правових підстав для зарахування до стажу позивача період роботи в Комплексі дорожнього сервісу "Городенківський" з 01.12.1988 по 26.11.1991 та період отримання допомоги по безробіттю з 02.01.1992 по 02.07.1992, суд зазначає про наявність у позивача необхідного страхового стажу (не менше 28 років) для призначення пенсії за віком, передбаченого частиною 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з 11.03.2021 - з дня, що настає за днем досягнення позивачем 60-річного віку.

Будь-яких належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача та вказаних висновків суду, відповідач не надав.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач під час розгляду справи не надав.

Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Наявною в матеріалах справи квитанцією про сплату №0.0.2102046077.1 від 23.04.2021 підтверджується сплата позивачем судового збору за подання до суду даного позову в загальному розмірі 908,00 грн (а.с.1).

Доказів понесення сторонами будь-яких інших витрат, пов`язаних з розглядом справи суду не надано, тому підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь позивача лише сплачений ним судовий збір, у розмірі 908,00 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, оформлену рішенням від 26.03.2021 № 603, щодо призначення пенсії ОСОБА_1 та зарахування до його трудового стажу період роботи з 01.12.1988 по 26.11.1991 на посаді інженера ІІ категорії у комплексі дорожнього сервісу "Городенківський" та періоду отримання допомоги по безробіттю з 02.01.1992 по 02.07.1992.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до загального трудового стажу роботи період роботи на посаді інженера ІІ категорії у комплексі дорожнього сервісу "Городенківський " з 01.12.1988 по 26.11.1991 і періоду отримання допомоги по безробіттю з 02.01.1992 по 02.07.1992 та призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 11.03.2021.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи: позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 АДРЕСА_1 );

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців 15, м. Івано-Франківськ, 76018).

Суддя Микитин Н.М.

Рішення складене в повному обсязі 20 вересня 2021 р.