Рішення № 99849665, 13.09.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2021 р. Справа№200/6913/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області,

про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною відмови вчинити певні дії, та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області, в якому просив суд: визнати протиправними та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у місті Краматорську Донецької області від № 053130003718 від 24 лютого 2021 року про перерахунок пенсії у частині визначення розміру пенсії ОСОБА_1 в частині обмеження її максимальним розміром; визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України у місті Краматорську Донецької області, яка оформлена листом від 1 квітня 2021 року № 345-652/М-02/8-0531/21 про відмову ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 в обчисленні (перерахунку) та виплаті пенсії за вислугу років з 10 жовтня 2019 року в порядку та розмірах, визначених ч.ч. 2-4 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» із розрахунку середнього заробітку за останні 60 місяців роботи із застосуванням до виплат коефіцієнта загального підвищення окладів та надбавок до нього, який наведений у довідці № 14-51 вих-21 від 21 лютого 2021 року та у виплаті пенсії без обмежень її максимальним розміром; зобов`язати Управління Пенсійного фонду України у місті Краматорську Донецької області здійснити перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 починаючи з 10 жовтня 2019 року відповідно до ч.ч. 2 - 4 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» із додаванням в заробіток для обчислення пенсії розмір виплат із розрахунку 60 відсотків від середньомісячної суми виплат за останні 60 календарних місяців перед зверненням за пенсією, розділених на 60, з коригуванням із застосуванням коефіцієнту загального підвищення розмірів посадового окладу та надбавок до нього та із врахуванням суми посадового окладу, надбавки за вислугу років, окладу за військовим званням, які наведені у довідці №14-51 вих-21 від 09 лютого 2021 року Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних з додатком до неї, та виплачувати таку пенсію без обмеження її максимальним розміром; зобов`язати Управління Пенсійного фонду України у місті Краматорську Донецької області здійснити перерахунок заборгованості починаючи з 10 жовтня 2019 року з врахуванням пенсії без її максимального обмеження, яку стягнути на користь ОСОБА_1 ; здійснити перерахунок розміру пенсійного забезпечення у зв`язку зі збільшенням посадового окладу з 11 вересня 2020 року.

07 червня 2021 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк не більше п`яти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху на усунення недоліків позовної заяви, шляхом: надання належним чином засвідчених копій документів, зазначених в якості додатків до адміністративного позову в однаковій кількості примірників відповідно до учасників справи; уточнення позовної вимоги про здійснення перерахунку розміру пенсійного забезпечення у зв`язку зі збільшення посадового окладу з 11 вересня 2020 року.

14 червня 2021 року до суду надішли уточнення позовних вимог та копії документів на усунення недоліків позовної заяви.

Згідно наданих уточнень пункт 7 прохальної частини позовної заяви позивач виклав в наступній редакції: «Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України у місті Краматорську Донецької області здійснити перерахунок розміру пенсійного забезпечення у зв`язку із збільшенням посадового окладу ОСОБА_1 з 11 вересня 2020 року».

18 червня 2021 року ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання, яке призначено на 12 липня 2021 року.

05 липня 2021 року через систему «Електронний суд» до суду надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив доповнити позовну заяву пунктом 8 наступного змісту: «Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у місті Краматорську Донецької області на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за період з 10 жовтня 2019 по 28 лютого 2021 року у розмірі 265886,76 грн».

09 липня 2021 року до суду надійшов відзив на адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області, в якому заявлено клопотання про заміну сторони по справі.

12 липня 2021 року ухвалою суду в задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області про заміну сторони по справі відмовлено.

12 липня 2021 року розгляд справи відкладено на 27 липня 2021 року.

27 липня 2021 року розгляд справи відкладено на 10 серпня 2021 року.

28 липня 2021 року від Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області надійшов відзив на позовну заяву про збільшення позовних вимог.

10 серпня 2021 року розгляд справи відкладено на 11 серпня 2021 року.

11 серпня 2021 року ухвалою суду закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 13 вересня 2021 року.

В ухвалі про відкриття провадження в адміністративній справі суд запропонував відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали, подати до суду відзив на позовну заяву з доказами на його підтвердження з одночасним надісланням (наданням) його копії та доданих до нього документів позивачу.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 162 КАС України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Станом на 13 вересня 2021 року відповідач своїм правом на надання відзиву не скористався.

Дослідивши наявні матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про їх достатність для вирішення публічно-правового спору.

З матеріалів адміністративної справи суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 .

Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 31.03.2015 року, виданим Департаментом кадрової політики Міністерства оборони України.

Відповідач, Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області, як юридична особа за кодом ЄДРПОУ 23346787 зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, має організаційну форму орган державної влади.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що з 10 жовтня 2019 року йому призначено пенсію з урахуванням періодів проходження військової служби та участі в АТО за нормами ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», однак розмір даної пенсії був суттєво зменшений як працюючому пенсіонеру.

24 лютого 2021 року рішенням № 053130003718 відповідач здійснив перерахунок пенсійного забезпечення позивача в наслідок чого його розмір склав 25 447 грн, але обмежив його максимальним розміром 10 прожиткових мінімум для осіб, які втратили працездатність, на цей час 17 690 грн.

З наданої позивачем копії розпорядження про призначення/перерахунок пенсії Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області, суд встановив, що пенсію позивачу призначено з 10.10.2019 року за рішенням суду.

З комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», суд встановив, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду по справі № 200/4111/20-а від 28.07.2020 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2020 року, визнано протиправними та скасова рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області від 18.10.2019 №194 та від 12.03.2020 №107 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру» ОСОБА_1 ; зобов`язано Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років, що дає право на пенсію згідно зі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру»: період військової служби з 01.01.2004 по 31.12.2006, з 01.01.2008 по 01.10.2014, з 01.10.2014 по 31.05.2016, з 16.03.2011 по 15.06.2011; період безпосередньої участі в антитерористичній операції з 09.09.2014 по 27.12.2014, з 22.08.2015 по 30.04.2018 з розрахунку один місяць служби за три місяці служби; період безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів з 01.05.2018 по 09.10.2019 з розрахунку один місяць служби за три місяці служби; зобов`язано Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії №8974 від 10.10.2019, з урахуванням висновків суду.

Внаслідок того, що пенсія позивачу фактичного почала виплачуватись з лютого 2021 року, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 265 886 грн, яку відповідач не сплатив через відсутність коштів.

Згідно листа відповідача від 01.04.2021 року №345-652/М-02/8-0531/21, грошові кошти нараховані у розмірі 265886,75 грн та внесені до Реєстру судових рішень виконання, яких здійснюється за окремою програмою, встановленою Пенсійним фондом України.

Проте, позивач вказує, що дана заборгованість розрахована з суми 17 690 грн, а не з 41 710 грн. Тому після здійснення перерахунку розміру пенсії відповідач має зробити новий розрахунок та виплатити йому всю суму.

Позивач вказує на те, що у листі від 01 квітня 2021 року № 345-652/М-02/8-0531/21 відповідач посилається на довідку від 09 лютого 2021 року № 14-51 вих-21, наданої до відповідача роботодавцем позивача, при цьому відповідач зазначає, що «місячна» чинна заробітна плата позивача складає 42079,94 грн, з огляду на що саме із вказаної суми і обраховано 60% для визначення основного розміру пенсії.

Позивач вважає, що відповідач не врахував усіх додаткових виплат за останні 60 місяців з коригуванням зазначених виплат із застосуванням коефіцієнта загального підвищення розмірів посадового окладу та надбавок до нього, які також визначені у довідці від 09 лютого 2021 року № 14-51 вих-21 у сумі 3529425,6 грн.

Спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері позивачу надано роз`яснення за №14/163 вих-21 від 21 травня 2021 року щодо складових, взятих періодів для обрахування визначеної у ній чинної заробітної плати у розмірі 42079,94 грн, згідно з яким до суми 42076,94 грн. роботодавцем включені всі складові отриманого позивачем грошового забезпечення саме у місяць на момент звернення (10 жовтня 2019 року).

Позивач вважає, що відповідно до роз`яснення роботодавця №14/163 вих-21 від 21 травня 2021 року середньомісячний розмір складових заробітної плати, які мають додатковий характер (надбавки за особливо важливу роботу, доступ до держтаємниці, науковий ступінь, слідча надбавка, за участь в АТО, матеріальна допомога, премія без урахування окладу та надбавок до них) з урахуванням коригування із застосуванням коефіцієнта загального підвищення розмірів посадового окладу та надбавок до нього за 60 місяців складає: 3529425 грн : 60 міс. = 58 823,76 грн.

Крім того, позивач вважає, що до його пенсії не повинні застосовуватись обмеження максимального розміру пенсій у розмірі 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, оскільки, законодавство України щодо максимального розміру пенсій у розмірі 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність не розповсюджуються до військовослужбовців, військових прокурорів (які також є військовослужбовцями), а також прокурорів, які беруть участь в антитерористичній операції.

Позивач посилається на те, що відповідно до п. п. 1, 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1774-VIII обмеження щодо виплати пенсії, не застосовуються протягом особливого періоду до пенсій, що призначені особам, які проходять військову службу або перебувають на посадах у органах військової прокуратури або беруть участь в антитерористичних операціях.

Відповідно до п. 3 розділу XIII Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що на прокурорів, які не є військовослужбовцями, у разі виконання ними повноважень у районах проведення антитерористичних операцій поширюються соціальні гарантії, передбачені для військовослужбовців військової прокуратури.

Тому позивач вважає, що обмеження щодо виплати пенсії, передбачені Законом N 1774-VІІІ не застосовуються до пенсій особам, які проходять військову службу або перебувають на посадах в органах військової прокуратури або беруть участь в антитерористичній операції.

З 10 жовтня 2019 року та до 10 вересня 2020 року позивач проходив військову службу у військовій прокуратурі та був залучений до сил і засобів здійснення заходів з забезпечення національної безпеки й оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.

10 вересня 2019 року, відповідно до п. 4 п.п. 4.1 наказу Генерального прокурора «Про окремі питання забезпечення початку роботи спеціалізованих прокуратур у військовій та оборонній сфері (на правах обласних прокуратур)» № 66 від 5 лютого 2020 року Військова прокуратура об`єднаних сил перейменована у Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері з реалізацією функцій на території Луганської та Донецької областей.

10 вересня 2020 року позивач прийнятий на роботу у Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил на посаду прокурора відділу з тими ж функціями та повноваженнями.

11 вересня 2020 року позивач був звільнений з військової служби та виключений із сил здійснення заходів з забезпечення національної безпеки й оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що підтверджується довідкою Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил №34 від 12.01.2021 року.

Тож позивач вважає, що має право виплату пенсії без обмеження її максимального розміру.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

Для забезпечення повного та всебічного встановлення обставин справи суд вважає, за необхідне дослідити доводи Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Відтак, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не приймає позицію позивача та зазначає, що відповідно до абзацу другого частини п`ятнадцять статті 86 Закону №1697 учасникам бойових дій, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», які працюють на посадах та на умовах, передбачених Законом №1697 пенсія виплачується у повному обсязі.

Відповідно до п.2 ст.86 Закону № 1697 пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Оскільки довідка про заробітну плату від 07.10.2019 №14-202вих-19 не містила повної інформації, управлінням Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області зроблено запит від 03.02.2021 №0531-04-8/2689 про надання довідки про складові заробітної плати, згідно додатку 3 листа Офісу Генерального Прокурора від 18.02.2020 № 21-698 вих.№20.

Після отримання довідки про заробітну плату від 09.02.2021 №14-51 вих21 проведено перерахунок призначеної пенсії з дати призначення, тобто з 10.10.2019.

Основний розмір пенсії ОСОБА_1 з 10.10.2019 складає 25247,96 грн. (42079,94 грн.*60%).

Відповідно до п.15 ст.86 Закону 1697-УІІ максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином, розмір пенсії ОСОБА_1 на теперішній час складає 17690,00 грн.

Поряд з цим, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зазначає, що жодного рішення про відмову в перерахунку пенсії за віком управлінням не приймалось, а вимоги позивача про здійснення перерахунку пенсій без обмеження їх граничного розміру є передчасними, оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому.

Щодо сплати заборгованості з пенсії, яка виникла внаслідок виконання рішення суду Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зазначило, що рішення суду виконано управлінням добровільно та в повному обсязі - заборгованість пенсії за вислугу років ОСОБА_1 за період з 10.10.2019 по 28.02.2021 облікована управлінням та згідно з відпрацьованим судовим рішенням спрямована на виплату, яка буде здійснюватися за окремим фінансуванням на означені цілі та на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Так, у відповідності до Порядку ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 26.09.2018 № 20-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 жовтня 2018 р. за № 1189/3264, судові рішення, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, обліковуються в Реєстрі рішень в порядку черговості, що визначається датою надходження судового рішення до боржника.

Для фінансування заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду у бюджеті Пенсійного фонду України на 2021 рік, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2021 року № 126, за окремою бюджетною програмою для фінансування цих виплат передбачено 360 млн. грн.

Згідно ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, обставини справи щодо перерахунку відповідачем пенсії позивача виходячи з 60 % від суми місячної (чинної) заробітної плати та обмеженні її максимального розміру, а також наявність заборгованості з пенсії за період з 10.10.2019 по 28.02.2021 року у розмірі 265886,76 грн підтверджуються відповідними доказами та не спростовані відповідачем, а тому не викликають у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, що відповідно до ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства, є підставою для звільнення від доказування.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.

Згідно ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 22 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до положень частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначені Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі – Закон № 1697-VII)

Пунктом 20 статті 86 цього Закону (у редакції Закону № 76-VIII від 28.12.2014) було визначено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

13 грудня 2019 року Конституційний Суд України ухвалив рішення №7-р(ІІ)/2019 у справі № 3-209/2018(2413/18, 2807/19) щодо відповідності Конституції України (конституційності) вказаного положення Закону № 1697, яким визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), вказане положення ч. 20 ст. 86 Закону України № 1697, також визначив, що воно втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Конституційний Суд України встановив такий порядок виконання рішення №7-р(II)/2019: частина двадцята статті 86 Закону № 1697 не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення; частина двадцята статті 86 Закону № 1697 підлягає застосуванню в первинній редакції.

З урахуванням цього, з 13 грудня 2019 року перерахунок пенсії працівників прокуратури повинний був здійснюватися за наступними правилами:

Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Відповідно до ч.ч. 2-4 ст. 86 Закону № 1697-VII, пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.

Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат на 60. Коригування зазначених виплат проводиться із застосуванням коефіцієнта загального підвищення розмірів посадового окладу та надбавок до нього. Посадовий оклад, надбавки за вислугу років під час призначення пенсії враховуються в розмірах за останньою займаною посадою прокурора, встановлених на момент виникнення права на перерахунок пенсії за вислугу років.

Таким, чином, розмір пенсії залежить від суми місячної (чинної) заробітної плати працівника прокуратури, до якої, крім посадових окладів, надбавок за вислугу років включаються всі види оплати праці.

Згідно ч. 2 ст. 81 Закону № 1697 встановлено, що заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.

Тобто, законом прямо не визначений перелік виплат, які підлягають включенню до складу заробітної плати працівника прокуратури, який використовується при обчисленні розміру пенсії. Таке можливо тлумачити як дозвіл на включення до заробітної плати будь-яких виплат, передбачених законодавством.

Тож, визначальною умовою є сплата єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з сум, які враховуються при визначенні бази для обчислення пенсії працівника прокуратури. На це вказує ч. 2 ст.86 Закону № 1697, якою передбачено, що до виплат, які включаються в заробіток для обчислення пенсії, включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Застосування положень цієї норми під час перерахунку пенсії прямо передбачено частиною 20 статті 86 Закону №1697.

Таким чином, позиція відповідача щодо застосування при обчисленні пенсії позивача виходячи з чинної місячної заробітної плати за посадою, без врахування усіх складових заробітної плати позивача за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією є помилковою, оскільки відповідач при здійсненні перерахунку пенсії позивача за спірним рішенням (протоколом) відповідачем не враховані приписи ч. 2, 3 та 4 ст. 86 Закону №1697, у зв`язку з чим воно підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року по справі №200/2200/21-а.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України у місті Краматорську Донецької області, яка оформлена листом від 1 квітня 2021 року № 345-652/М-02/8-0531/21 про відмову позивачу в обчисленні (перерахунку) та виплаті пенсії за вислугу років з 10 жовтня 2019 року в порядку та розмірах, визначених ч.ч. 2-4 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» із розрахунку середнього заробітку за останні 60 місяців роботи із застосуванням до виплат коефіцієнта загального підвищення окладів та надбавок до нього, який наведений у довідці № 14-51 вих-21 від 21 лютого 2021 року підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги стосовно зобов`язання Управління Пенсійного фонду України у місті Краматорську Донецької області здійснити перерахунок розміру пенсійного забезпечення у зв`язку із збільшенням посадового окладу ОСОБА_1 з 11 вересня 2020 року, суд зазначає наступне.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив, що позивач разом зі зверненням від 15.03.2021 року направив відповідачу довідку від 15.01.2021 року № 14-18 вих 21 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, станом 11.09.2020 року.

На вказане звернення відповідач надав відповідь від 01.04.2021 року № 345-652/М-02/8-0531/21, якою повідомив, що в пенсійній справі позивача відсутні довідки про розмір заробітної плати з підвищеним окладом.

Суд відхиляє такі доводи відповідача, оскільки сам факт надання відповіді на звернення відповідача підтверджує отримання останнім вказаної довідки.

Таким чином, відповідач протиправно проігнорував звернення позивача цій частині.

Враховуючи викладене, відповідач безпідставно ухилився від вчинення дій, які повинен був вчинити відповідно до закону, тож суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині, керуючись при цьому приписами ч. 20 ст. 86 Закону України № 1697 в редакції рішення Конституційного Суду України 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ)/2019 у справі № 3-209/2018(2413/18, 2807/19).

Щодо обмеження максимального розміру пенсії позивача суд зазначає наступне.

Відповідно до абз. 6 ч. 15 ст. 86 Закону № 1697 в редакції чинній на теперішній час, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Частина 15 ст. 86 Закону № 1697 в первісній редакції на час набрання чинності цим Законом 01.01.2015 року була викладена в наступній редакції: «Пенсія, призначена відповідно до цієї статті, у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про статус народного депутата України", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про державну службу", виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а після звільнення з таких посад - у розмірі, обчисленому відповідно до цього Закону. Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність».

Пунктом 15 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, який набрав чинності з 25.04.2015 року, частину п`ятнадцяту статті 86 Закону України "Про прокуратуру" (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., № 2-3, ст. 12) викладено в такій редакції:

"15. Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року:

особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про судоустрій і статус суддів", пенсія, призначена відповідно до цієї статті, не виплачується;

у період роботи на інших посадах/роботах пенсія, призначена особі відповідно до цієї статті (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

З 1 січня 2016 року пенсія, призначена відповідно до цієї статті, у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про судоустрій і статус суддів", виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність".

В подальшому вказана норма двічі редагувалась.

Відтак, пунктом 29 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 24 грудня 2015 року

№ 911-VIII, абзац шостий доповнено реченням такого змісту: "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень".

Пунктом 44 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII, в Законі України "Про прокуратуру" у частині п`ятнадцятій статті 86: в абзаці шостому слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінити словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".

Приписи п. 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII, п. 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, п. 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII містять аналогічні норми відносно того, що встановлені цими законами обмеження щодо виплати пенсії, щомісячного довічного грошового утримання, не застосовуються протягом особливого періоду до пенсій, щомісячного довічного грошового утримання, що призначені особам, які проходять військову службу або перебувають на посадах […] органах військової прокуратури або беруть участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні цих об`єктів у разі захоплення, відбитті спроб насильницького заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою.

Проте, законодавець акцентував увагу, що до вказаних осіб не застосовуються обмеження передбачені саме цими законами, на не законодавством взагалі.

З системного аналізу приписів ч. 15 ст. 86 Закону №1697, зокрема абз. 6, з урахуванням наступного редагування, у тому числі на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII, на приписи якого посилається позивач, суд дійшов висновку, що обмеження максимального розміру пенсії прокурорів впроваджено з 01.01.2015 року з введенням у дію Закону №1697, приписи якого в цій частині не зазнали змін.

При цьому така, ситуація не має ознак дискримінації відносно прокурорів, пенсія яким призначена до набрання чинності Законом №1697, оскільки виплата пенсії таким особам також обмежена десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, згідно приписів Закону України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI, який набрав чинності 01.10.2011 року.

Відтак, суд відхиляє посилання позивача на те, що п. 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII є підставою для незастосування до пенсій військових прокурорів обмеження максимального розміру пенсії.

Також, виходячи з викладеного, суд також не бере до уваги посилання позивача на п. 3 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону №1697, згідно яких на прокурорів та слідчих військової прокуратури, які не є військовослужбовцями, у разі виконання ними повноважень у районах проведення антитерористичних операцій поширюються соціальні гарантії, передбачені для військовослужбовців військової прокуратури.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення нарахованої суми пенсії за період з 10.10.2019 року по 28.02.2019 року суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 Закону №1697, підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно ч. 13 ст. 86 Закону №1697, за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами.

Приписи Закону №1697 не визначають порядку здійснення пенсійних виплат прокурорам органом, на який покладається такий обов`язок.

Поряд з цим, приписи Закону №1697 порядку здійснення пенсійних виплат не встановлюють, тож слід звернутись до спеціального закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі – Закон №1058-IV), цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону №1058-IV, пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 2 ст. 46 Закону №1058-IV, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Окрім того, суд зазначає, що у цій справі сам факт існування у позивача права на отримання пенсії не є спірним між сторонами. Суть права позивача є достатньо чіткою і передбачено діючим законодавством.

Суд враховує, що в силу положень статті 1 Протоколу №1 до Конвенції, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини вимоги щодо пенсії безперечно підпадають під дію цієї статті і вважаються майном, а майно, яке має особа-це конвенційне поняття права власності, та як абсолютне тлумачення, це те на що особа може розраховувати.

Відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 № 475/97-ВР, зокрема статтею 1 Першого протоколу до неї, визначено: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів».

Пунктом 38 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) Cуд повторює, що стаття 1 Першого протоколу, по суті, гарантує право власності і містить три окремі норми: перша норма, що сформульована у першому реченні частини першої та має загальний характер, проголошує принцип мирного володіння своїм майном; друга, що міститься в другому реченні частини першої цієї статті, стосується позбавлення особи її майна і певним чином це обумовлює; третя норма, зазначена в частині другій, стосується, зокрема, права держави регулювати питання користування майном. Однак ці три норми не можна розглядати як «окремі», тобто не пов`язані між собою: друга і третя норми стосуються певних випадків втручання у право на мирне володіння майном і, отже, мають тлумачитись у світлі загального принципу, проголошеного першою нормою (пункт 106 рішення Європейського суду з прав людини від 08.07.1986, серія A, № 102 «Літгоу та інші проти Сполученого Королівства» (Lithgow and Others v. The United Kingdom).

Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття “власності”, яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу № 1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як “майнові права”, і, таким чином, як “власність” в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу № 1 (Broniowskiv.Poland, № 31443/96, пар. 98).

Згідно ч. 1 ст. 117 Цивільного Кодексу України, об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Відповідно до ст.ст. 316, 317, 318 Цивільного Кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 1 Закону № 1058-IV визначено, що пенсійні виплати - грошові виплати в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати, тобто після нарахування є власністю пенсіонера.

Важливим є і те, що ЄСПЛ у рішенні в справі «Кечко проти України» зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

ЄСПЛ у справі «Бакалов проти України» та у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

У рішенні в справі “Шмалько проти України” ЄСПЛ констатував, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів на виправдання неспроможності виконати судове рішення про виплату боргу.

Тож, суд дійшов, що втручання в право власності позивача є не виправданим з урахуванням вимог статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Враховуючи те, що сума пенсійних виплат яку позивач просить стягнути з відповідача не є спірною між сторонами, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Таким чином, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об`єднаного Королівства” (Chahal v. TheUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги відзив на позовну заяву відповідача, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд приходить висновку про ефективність обраного позивачем способу захисту.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивача звільнено від сплати судового збору відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Враховуючи викладене, підстави для розподілу судових витрат щодо сплати судового збору відсутні.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 ) до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, 5, ЄДРПОУ 23346787) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною відмови вчинити певні дії, та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України у місті Краматорську Донецької області, яка оформлена листом від 1 квітня 2021 року № 345-652/М-02/8-0531/21 про відмову ОСОБА_1 в обчисленні (перерахунку) та виплаті пенсії за вислугу років з 10 жовтня 2019 року в порядку та розмірах, визначених ч.ч. 2-4 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» із розрахунку середнього заробітку за останні 60 місяців роботи із застосуванням до виплат коефіцієнта загального підвищення окладів та надбавок до нього, який наведений у довідці № 14-51 вих-21 від 21 лютого 2021 року.

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України у місті Краматорську Донецької області здійснити перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 починаючи з 10 жовтня 2019 року відповідно до ч.ч. 2-4 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» із додаванням в заробіток для обчислення пенсії розмір виплат із розрахунку 60 відсотків від середньомісячної суми виплат за останні 60 календарних місяців перед зверненням за пенсією, розділених на 60, з коригуванням із застосуванням коефіцієнту загального підвищення розмірів посадового окладу та надбавок до нього та із врахуванням суми посадового окладу, надбавки за вислугу років, окладу за військовим званням, які наведені у довідці №14-51 вих-21 від 09 лютого 2021 року Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних з додатком до неї.

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України у місті Краматорську Донецької області здійснити перерахунок розміру пенсійного забезпечення у зв`язку із збільшенням посадового окладу ОСОБА_1 з 11 вересня 2020 року.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у місті Краматорську Донецької області на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за період з 10 жовтня 2019 по 28 лютого 2021 року у розмірі 265 886,76 (Двісті шістдесят п`ять тисяч вісімсот вісімдесят шість) гривен 76 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Вступну та резолютивну частини рішення складено та підписано 13 вересня 2021 року.

Повний текст рішення складено та підписано 23 вересня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя О.М. Кониченко