Рішення № 99849530, 22.09.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2021 р. Справа№200/9098/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. розглянув у спрощеному позовному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовом про визнання незаконним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 27.04.2021 № 914290198772 про відмову в переведенні з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію згідно Закону України «Про державну службу»; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області ухвалити рішення про призначення пенсії згідно Закону України «Про державну службу».

В позові зазначено, що спірне рішення є протиправним, оскільки вмотивовано втратою чинності статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII, що не відповідає дійсності. Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII втратив чинність на підставі Закону N 889-VIII від 10.12.2015, крім статті 37, яка застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону N 889-VIII від 10.12.2015. Позивач належить до осіб, визначених наведеними пунктами, оскільки має стаж роботи на посаді державної служби відповідно до ст. 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII у розмірі 27 років (6 ранг 3 категорія) та набула право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (відповідач 1) до суду надійшов відзив на позов. За змістом відзиву підстави призначення позивачу пенсії державного службовця відсутні, оскільки статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII передумовою призначення пенсії особам, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій держслужбовців, встановлено досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Тобто, до 01.05.2016 (набрання чинності Законом N 889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які: 1) досягли певного віку (62 роки для чоловіків, 60 років для жінок) та мають необхідний страховий стаж; 2) мали стаж державної служби, не менше як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій держслужбовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Після 01.05.2016 відповідно до ст. 90 Закону України «Про державну службу» N 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Щодо викладеного позивачем у заяві про переведення на інший вид пенсії прохання врахувати суму заробітку, зазначеного у довідках, доданих до заяви, відповідач 1 вказав, що станом на час призначення позивачу пенсії чинне на той час законодавство передбачало умови та порядок перерахунку пенсії державним службовцям, за останнім місцем роботи. Проте, станом на тепер пункт 4 постанови КМУ від 31.05.2000 № 865 (який передбачав перерахунок пенсії у зв`язку зі зростанням заробітної плати працюючих держслужбовців) виключено на підставі Постанови КМУ N 1013 від 09.12.2015. В той же час, ст. 37-1 Закону № 3723-XII наділяла правом на вирішення такого питання саме КМУ.

Відповідач 2, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, відзив на позов суду не надав.

Позивач у наданій суду відповіді на відзив зазначила, що викладені у відзиві посилання на підзаконні нормативно-правові акти є безпідставними.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26.07.2020 провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін (у письмовому провадженні).

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 цього Кодексу датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

27.04.2021 позивач звернулась до Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (правонаступником якого згідно із Постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 № 925 є відповідач 2, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, із заявою № 3542 про перерахунок пенсії/перехід на інший вид пенсії – на пенсію по Закону України «Про державну службу». У заяві просила перевести її на пенсію за Законом України «Про державну службу» згідно з постановою правління ПФУ від 17.01.2017.

Рішенням Головного управління ПФУ в Одеській області (відповідач 1) від 27.04.2021 № 914290198772 відмовлено позивачу у переведенні з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію згідно з Законом України «Про державну службу». Вказано, що у зв`язку з набранням чинності Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 N 889-VIII скасовано, зокрема, статтю 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII, якою передбачалось право на проведення перерахунку пенсії. Постановою КМУ від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» скасовано пункт 4 постанови КМУ від 31.05.2000 № 865, яким визначався механізм перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 3723-XII. Враховуючи те, що Закон N 889-VIII не передбачає можливості переведення з одного виду пенсії на інший, постановою КМУ 1013 скасовано п. 4 постанови КМУ від 31.05.2000 № 865, а переведення з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію згідно з Законом України «Про державну службу» за матеріалами пенсійної справи недоцільне, то позивачу відмовлено в переведенні на пенсію за Законом N 889-VIII.

Листом від 11.05.2021 № 0567-02-8/10724 Слов`янське об`єднане управління ПФУ Донецької області повідомило позивача про результат розгляду заяви від 27.04.2021 № 3542.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ, ВИСНОВКИ

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з положеннями статті 90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ (далі - Закон № 889-VІІІ), який набрав чинності 01.05.2016, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до пункту 2 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ (далі – Закон № 3723-ХІІ), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Відповідно до п.п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ:

- державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців;

- для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Згідно з довідкою Головного управління статистики у Донецькій області від 26.04.2021 № 19-18/К-2-21/2-21, де позивач проходила державну службу, її стаж такої служби станом на 01.05.2016 складає 27 років 5 місяців 5 днів.

Відповідачами зазначене не заперечується.

При цьому, аналіз ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-XII, Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у осіб, які станом на 01.05.2016, зокрема, мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-XII є досягнення такими особами певного віку (для жінок - встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування") та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постановах від 01.12.2020 у справі № 466/6057/17, від 19.03.2019 у справі № 466/5138/17, від 10.07.2018 у справі № 591/6970/16-а.

Згідно із статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідачем 1, виходячи зі змісту спірного рішення, не досліджувалось питання дотримання позивачем цих умов, не обчислювався її страховий стаж, вік тощо.

Водночас, суд не приймає викладені відповідачем 1 у рішенні від 27.04.2021 № 914290198772 про відмову позивачу у переведенні на пенсію згідно з Законом України «Про державну службу» як підставу для такої відмови доводи про втрату чинності статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII та непередбачення Законом № 889-VІІІ права осіб, на отримання пенсії відповідно до Закону № 3723-XII, оскільки вони є помилковими та, як дійшов висновку суд, таке право мають особи, зазначені у пунктах 10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ та ті, зокрема, що мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку за умови набуття певного віку та встановленої тривалості страхового стажу.

Посилання відповідача 1 на пункт 4 постанови КМУ від 31.05.2000 № 865 та його виключення на підставі Постанови КМУ N 1013 від 09.12.2015 (застосовується з 01.12.2015) як підставу для відмови у призначенні позивачу пенсії відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-XII суд також не приймає до уваги, оскільки вказана норма даних правовідносин він не стосується. Цим пунктом визначався порядок визначення заробітної плати для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України "Про державну службу" у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень КМУ (для службовців Національного банку України відповідно до рішень його Правління) після набрання чинності Законом України від 16.01.2003 N 432-IV "Про внесення змін до Закону України "Про державну службу".

При цьому, позивачу пенсія за Законом України "Про державну службу" не призначалась, питання про призначення пенсії вирішувалося вперше.

Так, з урахуванням позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, в постановах від 12.06.2020 у справі №, від 19.12.2018 у справі № 577/5248/16-а, від 10.07.2018 у справі № 520/6808/17 у випадках звернення особи до територіальних органів пенсійного фонду із заявами про переведення з пенсії, призначеної на підставі іншого закону та котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, така особа вважається такою, що звертається за призначенням пенсії вперше.

Викладені у відзиві відповідача 1 на позов посилання на ст. 37-1 Закону № 3723-XII є також помилковими, оскільки ця стаття теж не застосовується до даних правовідносин, вона втратила чинність станом на час звернення позивача за призначенням пенсії (переведення на пенсію відповідно до Закону № 3723-XII з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування») та також визначала порядок перерахунку пенсії вже призначених пенсій державним службовцям.

У чому полягає недоцільність переведення позивача на пенсію згідно із Законом України «Про державну службу», як вказано у оскаржуваному рішенні, відповідачем 1 також не роз`яснено.

До цього ж слід звернути увагу, що у заяві від 27.04.2021 № 3542 позивач просила перевести її на пенсію за Законом України «Про державну службу» згідно з постановою правління ПФУ від 17.01.2017.

Постановою правління ПФУ від 17.01.2017 № 1-3 «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям» затверджено форми довідок про заробітну плату для призначення згідно з п.п. 10 і 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII “Про державну службу” пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII “Про державну службу”.

До заяви позивачем додавались довідки про заробітну плату, втім, посилання позивача на постанову правління ПФУ від 17.01.2017 № 1-3 та ці довідки відповідачем 1 теж не досліджувались.

Зважаючи на таке, заяви позивача від 27.04.2021 № 3542 про переведення її на пенсію за Законом України «Про державну службу» розглянута відповідачем 1 без дослідження усіх обставин, що мають значення для вирішення питання. Оцінюючи рішення відповідача про відмову в переведенні позивача на інший вид пенсії від 27.04.2021 № 914290198772 за критеріями частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України суд дійшов висновку, що таке рішення є протиправним, позаяк відповідач, відмовляючи позивачу у здійсненні перерахунку діяв необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а відтак таке рішення є незаконним та підлягає скасуванню, а відповідні позовні вимоги – задоволенню.

При вирішенні вимог позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області ухвалити рішення про призначення пенсії згідно Закону України «Про державну службу» суд виходить із наступного.

Відповідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Так, за принципом екстериторіальності органом, що мав розглянути питання про призначення позивачу пенсії, визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у зв`язку з чим вимоги позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про зобов`язання ухвалити рішення про призначення пенсії задоволенню не підлягають.

Щодо цих вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області суд зазначає, що із врахуванням встановлених під час розгляду справи обставин порушені оскаржуваним рішенням права позивача мають бути поновлені шляхом зобов`язання відповідача 1 повторно розглянути заяву позивача № 3542 від 27.04.2021 щодо переведення з пенсії по інвалідності на пенсію згідно з Законом України «Про державну службу» із врахуванням висновків суду, викладених в цьому рішенні.

Зважаючи на вимоги позивача про зобов`язання відповідача 1 ухвалити рішення про призначення пенсії задоволенню не підлягають.

Отже, заявлений позивачем позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частин першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позову, сплачені позивачем у сумі 908 грн судові витрати підлягають присудженню на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам - у сумі 454 грн з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Беручи до уваги викладене вище, на підставі положень Законів України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ та від 16.12.1993 № 3723-XII та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 27.04.2021 № 914290198772 про відмову ОСОБА_1 в переведенні на пенсію згідно з Законом України «Про державну службу».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.04.2021 № 3542 про переведення її на пенсію згідно із Законом України «Про державну службу» з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Відомості про сторін:

ОСОБА_1 (позивач) – ІПН НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (відповідач 1) – адреса: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, ЄДРПОУ 20987385;

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (відповідач 2) – адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010.

Суддя А.С. Михайлик