Ухвала суду № 99849452, 24.09.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

24 вересня 2021 р. Справа № 160/17226/21 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сидоренко Д.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до відповідача-1 - Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, відповідача-2 - Комунального підприємства "Управління контролю за благоустроєм міста" Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення в частині, визнання протиправним та скасування припису, -

ВСТАНОВИВ:

22.09.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до відповідача-1 - Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, відповідача-2 - Комунального підприємства "Управління контролю за благоустроєм міста" Дніпровської міської ради, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати пункти 12, графічний матеріал №5 додатку до рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 09.09.2021 №859 “Про вжиття заходів щодо усунення порушень Правил благоустрою території міста Дніпра”;

- визнати протиправним та скасувати припис №350 від 20.09.2021 р., винесений Комунальним підприємством “Управління контролю за благоустроєм міста” Дніпровської міської ради.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 20.09.2021 року на огорожі належної позивачу на праві приватної власності будівлі було розміщено припис №350 від 20.09.2021 року в якому зазначено, що відповідно до рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 09.09.2021 року №859 “Про вжиття заходів щодо усунення порушень Правил благоустрою території міста Дніпра” власнику споруди, розташованої в районі будинку АДРЕСА_1 , необхідно демонтувати власними силами протягом п`яти днів самостійно встановлені на території міста ворота та привести земельну ділянку на місці демонтованого об`єкта до первісного стану. Також, у вказаному приписі попереджено, що у разі ігнорування вказаного рішення, буде вжито заходів щодо примусового демонтажу цієї споруди із подальшим стягненням з власника всіх витрат, пов`язаних із здійсненням цих заходів. Позивач зазначає, що на офіційному сайті Дніпровської міської ради вона ознайомилась із рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 09.09.2021 №859 «Про вжиття заходів щодо усунення порушень Правил благоустрою території міста Дніпра» і з`ясувала, що виконавчим комітетом вирішено вжити заходів щодо усунення порушень Правил благоустрою території міста Дніпра, затверджених рішенням міської ради від 27.11.2013 44/43 (зі змінами) (далі - Правила), стосовно самовільно встановлених на території міста гаражів, споруд (у тому числі пересувних), огорож згідно з переліком (додаток), а саме: зобов`язати власників зазначених об`єктів демонтувати їх власними силами протягом 5 днів із дня прийняття цього рішення та привести земельні ділянки на місцях демонтованих об`єктів до первісного стану.

Позивач також зазначає, що на підставі рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 12.12.2007 року у справі №2-4822 та ухвали від 22.04.2008 року, право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , поновлено за ОСОБА_1 25.04.2008 року право власності на нерухоме майно було зареєстроване КП “Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації” ДОР та видано витяг 18665488. 14.03.2014 року право власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1 , а саме: нежитлова будівля літ А-2, загальною площею 514,0 кв.м, ґанок літ а1, вхід підвал літ.А-1, приямок літ.а2, огорожа, зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що зроблено запис 4978138 від 14.08.2014 року. Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серія ДП Д*№007256/69041010, виданого Дніпропетровською міською радою народних депутатів 03.12.2997 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №007256, земельна ділянка розташована на території АДРЕСА_1 , площею 0,1049 га передана у постійне користування ОСОБА_1 .

Отже, позивач зазначає, що нерухоме майно, у тому числі й огорожа, належить їй на праві приватної власності, яке зареєстроване у відповідності із нормами чинного законодавства, розташовано на земельній ділянці, право постійного користування якою є у позивача, тому вважає, що у рішенні виконавчого комітету відповідач-1 посилається на наявність самовільного встановлення на території міста огорожі, але вказане твердження не відповідає фактичним даним та спростовується фактами, а саме, територія на якій встановлено огорожу не є територією міста, а перебуває у законному володінні та використанні позивача. Наголошує, що огорожа, яка зазначена у рішенні виконавчого комітету, як самовільно встановлена, та підлягає демонтажу, є частиною об`єкту нерухомого майна, яке перебуває у приватній власності позивачки, і підстав для його припинення не існує.

Позивач вважає вказане рішення в частині п.12 та графічного матеріалу №5 Додатку до рішення виконавчого комітету міської ради 09.09.2021 №859 «Про вжиття заходів щодо усунення порушень Правил благоустрою території міста» та припис №350 від 20.09.2021 року протиправними та такими, що підлягають скасуванню, тому звернулася із даним позовом до суду.

Відповідно до пунктів 3 та 6 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч.2 ст.171 КАС України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку щодо необхідності відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, виходячи з наступного.

Згідно із ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п.7 ч.1 ст.4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 ч.1 ст.19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Разом з тим, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило, майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування пункту 12, графічний матеріал №5 додатку до рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 09.09.2021 №859 “Про вжиття заходів щодо усунення порушень Правил благоустрою території міста Дніпра” та визнання протиправним та скасування припису №350 від 20.09.2021 р., винесеного КП “Управління контролю за благоустроєм міста” Дніпровської міської ради, враховуючи, що позивач вважає, що спірними рішеннями порушуються її права як власника нерухомого майна, у тому числі й огорожа, яка належить їй на праві приватної власності та зареєстрована у відповідності із нормами чинного законодавства, і розташована на земельній ділянці, право постійного користування якого є у позивача.

Отже, у цій справі існує спір про право, що унеможливлює його розгляд за правилами адміністративного судочинства. Вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади.

За правилами ч.1 ст.15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Засади захисту права власності регулюються статтею 386 Цивільного кодексу України, ч.2 якого передбачено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Статтями 391 та 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З наведеного можна зробити висновок про те, що правовідносини, що склалися між сторонами, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в цьому випадку є спір про право цивільне.

З огляду на зміст позовної заяви, характер спірних правовідносин та враховуючи суб`єктний склад учасників справи, суд вважає, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися загальним місцевим судом за правилами ЦПК.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року по справі №596/2315/15-а (провадження № 11-444апп19), яка в силу ч.5 ст.242 КАС України, повинна бути врахована судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Отже, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення в частині та визнання протиправним та скасування припису, незважаючи на участь у спорі органів місцевого самоврядування, не є публічно-правовими та не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

З урахуванням наведеного правового регулювання, висновків Великої Палати Верховного Суду та фактичних обставин даного позову ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що дані позовні вимоги не може бути предметом судового розгляду за правилами КАС України, а такий спір є підсудний суду цивільної юрисдикції.

Пунктом 1 ч.1 ст.170 КАС України чітко встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи, що позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, суд відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі.

Згідно із ч.ч.2, 3 ст.170 КАС України, про відмову у відкритті провадження у справі суддя постановляє ухвалу не пізніше п`яти днів з дня надходження позовної заяви.

Копія ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надсилається особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.

Згідно з ч.6 ст.170 КАС України, у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 4, 5, 14, 19, 160, 170-171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №160/17226/21 за позовом ОСОБА_1 до відповідача-1 - Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, відповідача-2 - Комунального підприємства "Управління контролю за благоустроєм міста" Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення в частині, визнання протиправним та скасування припису.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що даний спір повинен вирішуватися місцевим загальним судом, в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.5 ст.170 КАС України, повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.В. Сидоренко