Рішення № 99849352, 20.09.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2021 року Справа № 160/10478/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень №046150006838 від 06.05.2021р. та від 27.05.2021р., зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

22.06.2021р. (згідно штемпеля поштового зв`язку) ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та просить:

- визнати протиправними дії відповідача, вчинені 25.02.2021р. щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком за Списком №2;

- визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії №046150006838 від 06.05.2021р. та від 27.05.2021р.;

- зобов`язати відповідача зарахувати період роботи позивача з 11.02.1992р. по 21.04.1993р. на посаді "мастер-учетчик" потоку №10 будівельного управління №3 та період проходження військової служби з 02.05.1984р. по 25.06.1986р. до пільгового стажу за Списком №2 та призначити позивачеві пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 - з 02.02.2021р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 02.02.2021р. він звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком по Списку №2, до якої надав всі необхідні документи, проте, листом №0400-010303-8/28291 від 25.02.2021р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача про неможливість призначити останньому пенсії за віком по Списку №2 у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу, а також і про неможливість зарахувати пільгову довідку від 21.12.2020р. №18 АТВТ «Криворізька будівельна компанія» у зв`язку з тим, що вона видана ліквідатором та потребує перевірки достовірності в контрольно-ревізійному відділі Пенсійного фонду України і лише за умови надходження результатів перевірки, можливо повернутися до розгляду питання призначення пенсії. Актом №1611/0400-011004-09 від 13.04.2021р. не було встановлено розбіжностей між первинними документами та даними заявленими в довідці від 21.12.2020р. №18 щодо періодів роботи позивача, у зв`язку з чим, 30.04.2021р. позивач вдруге звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком по Списку №2, до якої надав аналогічні документи, проте, рішенням про відмову у призначенні пенсії №046150006838 від 06.05.2021р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовило позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу, згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та зазначило про не зарахування до пільгового стажу позивача за Списком №2 періодів його роботи з 25.09.1986р. по 30.11.1991р. та з 11.02.1992р. по 19.12.1997р., оскільки в наданій пільговій довідці №18 від 21.12.2020р. не читається печатка та відсутнє рішення суду про призначення ліквідатора, окрім того, у наведеній довідці невірне посилання на відповідні пункти Постанов Кабінету Міністрів України за періоди з 29.08.1994р. по 02.05.1995р., з 03.05.1995р. по 31.12.1995р. та з 01.06.1996р. по 29.12.1997р. 24.05.2021р. позивач втретє звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком по Списку №2, до якої надав всі необхідні документи, проте, рішенням про відмову у призначенні пенсії №046150006838 від 27.05.2021р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовило позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та повідомило про не зарахування до пільгового страхового стажу позивача періоду його роботи з 11.02.1992р. по 21.04.1993р. на посаді «Майстер-учетчик», оскільки така посада не передбачена Списком №2 Постанови Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991р. №10. Позивач не погоджується з такими діями та рішеннями відповідача, оскільки посада «майстер-учетчик» будівельного управління, на який працював позивач у спірний період, відноситься до посади «майстра» («майстра будівельних та монтажних робіт» згідно Списку №2), що є більшим широким поняттям згідно підтверджуючих документів та охоплює посаду позивача, а тому твердження відповідача про те, що така посада не передбачена Списком №2 Постанови Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991р. №10, є безпідставними, окрім того, при первинному та повторному зверненні позивача за призначенням пенсії таких зауважень відповідач не мав; період проходження позивачем строкової військової служби з 02.05.1984р. по 25.06.1986р. має бути прирівняно до пільгового стажу для призначення пенсії за віком за Списком №2 у зв`язку із зарахуванням пенсійним органом періоду роботи позивач з 25.09.1986р. до Списку №2 згідно положень Постанови Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972р. №590; після перевірки контрольно-ревізійним відділом ПФУ уточнюючої довідки АТВТ «Криворізький домобудівельник» вих.№18 від 21.12.2020р., достовірність якої була підтверджена, відповідач мав би призначити позивачеві пенсію з дні первинного звернення – 02.02.2021р. В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на постанови Верховного Суду.

Ухвалою суду від 19.07.2021р. було відкрито провадження у даній справі, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано відповідача, зокрема, надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.45).

26.08.2021р. засобами поштового зв`язку, на виконання вимог вказаної ухвали суду, від відповідача надійшов письмовий відзив на позов, у якому останній просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що період роботи позивача з 11.02.1992р. по 21.04.1993р. не зараховується до пільгового стажу роботи за Списком №2, так як Кабінетом Міністрів СРСР визначено виключений перелік посад, які дають право на призначення пільгової пенсії за Списком №2 і до цього переліку посада «мастер-учетчик» не входить; на час призову на строкову військову службу позивач не навчався за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, не працював за професією і не займав посаду, що передбачала право на пенсію за віком на пільгових умовах, що унеможливлює застосуванню до спірних правовідносин положень статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», при цьому, посилання позивача на положення Постанови Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972р. №590 є хибними, оскільки на час виникнення спірних правовідносин (звернення позивача за призначенням пенсії) застосуванню підлягає саме абз.2 п.1 ст.8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; вимога позивача здійснити призначення пенсії саме з 02.02.2021р. є незаконною та не підлягає задоволенню, оскільки з 02.02.2021р. по 24.05.2021р. (звернення позивача за призначенням пенсії та надання необхідного пакету документів, зокрема, довідки №11 від 24.05.2021р., виданої АТВТ «Криворізький Домобудівельник») сплив тримісячний термін надання додаткових документів. Окрім того, відповідач посилається на свої дискреційні повноваження в питаннях призначення пенсії (а.с.49-51).

Згідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку із перебуванням судді Конєвої С.О. з 13.09.2021р. по 17.09.2021р. включно на підготовці суддів, рішення у даній адміністративній справі приймається 20.09.2021р.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за відсутності учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Із наданих суду документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

У період з 08.05.1984р. по 21.06.1986р. ОСОБА_1 проходив строкову військову службу та в період з 25.09.1986р. по 30.11.1991р. працював на посаді монтажника повний робочий день, що підтверджується копіями військового квитка, трудової книжки позивача та довідок АТВТ «Криворізький Домобудівельник» №18 від 21.12.2020р. та №11 від 24.05.2021р., наявними у справі (а.с.11-19,26,64,79-85,87-88,90-91).

02.02.2021р. ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком по Списку №2, до якої надав трудову книжку, копію військового квитка та довідку АТВТ «Криворізький Домобудівельник» №18 від 21.12.2020р. про підтвердження права на пенсію на пільгових умовах, що не заперечується сторонами та підтверджується наявними у справі матеріалами.

Листом №0400-010303-8/28291 від 25.02.2021р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача про неможливість призначити останньому пенсії за віком по Списку №2 у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу, а також і про неможливість зарахувати пільгову довідку від 21.12.2020р. №18 АТВТ «Криворізька будівельна компанія» у зв`язку з тим, що вона видана ліквідатором та потребує перевірки достовірності в контрольно-ревізійному відділі Пенсійного фонду України і лише за умови надходження результатів перевірки, можливо повернутися до розгляду питання призначення пенсії (а.с.20-22).

Актом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №1611/0400-011004-09 від 13.04.2021р. не було встановлено розбіжностей між первинними документами та даними заявленими в довідці від 21.12.2020р. №18 щодо періодів роботи позивача, що підтверджується змістом копії відповідного акту перевірки (а.с.23-24,61-62).

30.04.2021р. позивач вдруге звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком по Списку №2, до якої надав трудову книжку, копію військового квитка та довідку АТВТ «Криворізький Домобудівельник» №18 від 21.12.2020р. про підтвердження права на пенсію на пільгових умовах, що підтверджується копією відповідної заяви та розписки-повідомлення, наявними у справі (а.с.72).

Рішенням про відмову у призначенні пенсії №046150006838 від 06.05.2021р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовило позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу, згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та зазначило про не зарахування до пільгового стажу позивача за Списком №2 періодів його роботи з 25.09.1986р. по 30.11.1991р. та з 11.02.1992р. по 19.12.1997р., оскільки в наданій пільговій довідці №18 від 21.12.2020р. не читається печатка та відсутнє рішення суду про призначення ліквідатора, окрім того, у наведеній довідці невірне посилання на відповідні пункти Постанов Кабінету Міністрів України за періоди з 29.08.1994р. по 02.05.1995р., з 03.05.1995р. по 31.12.1995р. та з 01.06.1996р. по 29.12.1997р., що підтверджується змістом копії відповідного рішення (а.с.25,68).

24.05.2021р. позивач втретє звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком по Списку №2 (а.с.66).

Рішенням про відмову у призначенні пенсії №046150006838 від 27.05.2021р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовило позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та повідомило про не зарахування до пільгового страхового стажу позивача періоду з 11.02.1992р. по 21.04.1993р. на посаді «Майстер-учетчик», оскільки така посада не передбачена Списком №2 Постанови Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991р. №10 (а.с.28,65).

Вказаний спір виник у зв`язку із незгодою позивача з діями відповідача, які вчинені 25.02.2021р. щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком за Списком №2 та з рішеннями відповідача про відмову у призначенні пенсії №046150006838 від 06.05.2021р. та від 27.05.2021р., у зв`язку з чим позивач просить захистити його порушене право на належне пенсійне забезпечення шляхом визнання таких дій відповідача протиправними, визнання протиправними та скасування наведених рішень, зобов`язання відповідача зарахувати період роботи позивача з 11.02.1992р. по 21.04.1993р. на посаді "мастер-учетчик" потоку №10 будівельного управління №3 та період проходження військової служби з 02.05.1984р. по 25.06.1986р. до пільгового стажу за Списком №2 та призначити позивачеві пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 - з 02.02.2021р.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон №1058) встановлено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема, працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, зокрема, чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Пунктом 3 "Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах", затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України за № 383 від 18.11.2005р., передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

При цьому, згідно п.2 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005р. №383 “Про затвердження порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах”, під повним робочим днем слід вважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу.

Відповідно до статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

При цьому, згідно до ч.4 ст.24 Закону №1058 встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Так, в період проходження позивачем військової служби діяло Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затверджене постановою Ради Міністрів СРСР №590 від 03.08.1972р. (далі – Положення №590).

Згідно п.109 Положення №590, при призначенні пенсії на пільгових умовах служба в збройних силах СРСР прирівнюється до роботи, що передувала такому періоду або роботі що слідувала за його закінченням.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що чоловіки мають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058 (за Списком №2) після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, передбачених Списком №2, за умови повного робочого дня на відповідних роботах, але не менше 80% робочого часу, та за результатами атестації робочих місць, а за відсутності у трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується час проходження строкової військової служби, якщо, зокрема, після проходження строкової військової служби особа працювала на посаді, яка дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Так, як вбачається з матеріалів справи, після проходження строкової військової служби з 08.05.1984р. по 21.06.1986р. ОСОБА_1 , зокрема, в період з 25.09.1986р. по 30.11.1991р. працював на посаді монтажника повний робочий день, що підтверджується копіями військового квитка, трудової книжки позивача та довідок АТВТ «Криворізький Домобудівельник» №18 від 21.12.2020р. та №11 від 24.05.2021р. (а.с.11-19,26,64,79-85,87-88,90-91).

При цьому, зі змісту розрахунку стажу позивача вбачається, що відповідачем було зараховано до пільгового стажу позивача за Списком №2, зокрема, періоди його роботи з 25.09.1986р. по 30.11.1991р., тобто до пільгового стажу роботи позивача за Списком №2 пенсійним органом було зараховано період, який слідував за строковою військовою службою позивача у лавах Радянської армії (а.с.73,73-зворот).

Окрім того, у період з 11.02.1992р. по 21.04.1993р. позивач працював на посаді "мастер-учетчик" потока №10 БУ-3, яка передбачена Списком №2, що підтверджується копіями трудової книжки позивача, довідок АТВТ «Криворізький Домобудівельник» №18 від 21.12.2020р. та №11 від 24.05.2021р., наказу про проведення атестації робочих місць, наявними в матеріалах справи (а.с.11-18,26,29-31,64,79-85,87-88,92-99).

Вказаний вище період не було зараховано відповідачем до пільгового стажу позивача за Списком №2 при вирішенні питання щодо призначення позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах, так як з 11.02.1992р. по 21.04.1993р. позивач працював повний робочий день за посадою «Мастер-учетчик», яка не передбачена Постановою Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26.01.1991р., що підтверджується змістом копії рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії №046150006838 від 27.05.2021р. та копією розрахунку стажу позивача (а.с.28,65,73,73-зворот).

Разом з тим, зі змісту копії вищенаведених довідок та наказу Відкритого акціонерного товариства «Криворізький Домобудівельник» №194 від 23.02.1995р. «Про проведення атестації робочих місць за умовами праці», вбачається, що посада «Майстра» була атестована за Списком №2 (а.с.18,26,29-31,92).

При цьому, доказів того, що посада «Майстра», яка передбачена Списком №2 Постанови Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26.01.1991р. не включає в себе посаду «Майстра-учетчика», яку займав позивач у спірний період, матеріали справи не містять, а відповідачем суду не надано.

Аналізуючи вищенаведені норми законодавства та надані суду докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що за умови того, що позивач після проходження строкової військової служби працевлаштувався на посаду, передбачену Списком №2, те, що відбулося зарахування пенсійним органом стажу роботи позивача з 25.09.1986р. по 30.11.1991р. до пільгового стажу за Списком №2, а тому відповідачем безпідставно було відмовлено позивачеві у призначенні пільгової пенсії у зв`язку з не зарахуванням до пільгового стажу роботи позивача строку військової служби в період з 08.05.1984р. по 21.06.1986р., а також і періоду роботи позивача з 11.02.1992р. по 21.04.1993р. на посаді «Мастер-учетчик»

При цьому, причини не зарахування до пільгового стажу позивача періоду проходження ним військової служби лист пенсійного органу №0400-010303-8/28291 від 25.02.2021р., а також і рішення про відмову у призначенні пенсії №046150006838 від 27.05.2021р. та №046150006838 від 06.05.2021р., жодних обґрунтувань не містять (а.с.20-22,25,28,65,68).

Отже, при розгляді, зокрема, заяви позивача від 02.02.2021р. про призначення пенсії на пільгових умовах, відповідачем не вчинено дій у межах наданих йому законом повноважень, та не наведено обґрунтованих мотивів та підстав не зарахування вищевказаних періодів.

Також, щодо необхідності обґрунтування пенсійним органом мотивів, з яких ним не зараховано той чи інший період роботи особи зазначено і у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.

Згідно ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачем не було надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про правомірність відмови, оформленої листом №0400-010303-8/28291 від 25.02.2021р., а також і прийняття пенсійним органом рішень про відмову у призначенні пенсії №046150006838 від 27.05.2021р. та №046150006838 від 06.05.2021р. щодо відмови позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 з урахуванням норм вищенаведеного законодавства, обставин встановлених судом та з урахуванням правової позиції Верховного Суду, яка наведена вище та не спростована відповідачем жодними доказами.

Є безпідставними та відхиляються судом посилання відповідача у відзиві на те, що на час призову на строкову військову службу позивач не навчався за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, не працював за професією і не займав посаду, що передбачала право на пенсію за віком на пільгових умовах, що унеможливлює застосуванню до спірних правовідносин положень статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», при цьому, посилання позивача на положення Постанови Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972р. №590 є хибними, оскільки на час виникнення спірних правовідносин (звернення позивача за призначенням пенсії) застосуванню підлягає саме абз.2 п.1 ст.8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з огляду на те, що в період проходження позивачем строкової військової служби з 08.05.1984р. по 21.06.1986р. діяли положення Постанови Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972р. №590, а відповідно, позивач мав законні сподівання на визначені у ній соціальні гарантії, на що неодноразово наголошував Європейський Суду з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, «Макара та інші проти України» від 12.12.2013р., «Кечко проти України» від 08.11.2005р.

Також і відхиляються судом посилання відповідача у відзиві на те, що вимога позивача здійснити призначення пенсії саме з 02.02.2021р. є незаконною та не підлягає задоволенню, оскільки з 02.02.2021р. по 24.05.2021р. (звернення позивача за призначенням пенсії та надання необхідного пакету документів, зокрема, довідки №11 від 24.05.2021р., виданої АТВТ «Криворізький Домобудівельник») сплив тримісячний термін надання додаткових документів, з огляду на те, що після отримання акту Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №1611/0400-011004-09 від 13.04.2021р., яким не було встановлено розбіжностей між первинними документами та даними заявленими в довідці від 21.12.2020р. №18 щодо періодів роботи позивача (а.с.23-24,61-62), у відповідача підстав для відмови у призначенні позивачеві пенсії не було, окрім того, і надання позивачем довідки №11 від 24.05.2021р., виданої АТВТ «Криворізький Домобудівельник» не призвело до позитивного вирішення його питання та призначення позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність відмови, оформленої листом №0400-010303-8/28291 від 25.02.2021р., а також і прийняття пенсійним органом рішень про відмову у призначенні пенсії №046150006838 від 27.05.2021р. та №046150006838 від 06.05.2021р. щодо відмови позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, суд приходить до висновку, що відповідач, прийнявши наведені відмову та рішення, діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, суд приходить до висновку, що вищенаведеними оспорюваними відмовою та рішеннями відповідач порушив права позивача на належне пенсійне забезпечення, які підлягають судовому захисту шляхом визнання їх протиправними та скасування рішень про відмову у призначенні пенсії №046150006838 від 27.05.2021р. та №046150006838 від 06.05.2021р. про відмову у призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача у вказаній частині підлягають задоволенню.

Також і підлягають частковому задоволенню похідні позовні вимоги позивача про зобов`язання відповідача зарахувати період роботи позивача з 11.02.1992р. по 21.04.1993р. на посаді "мастер-учетчик" потоку №10 будівельного управління №3 та період проходження військової служби з 08.05.1984р. по 21.06.1986р. до пільгового стажу за Списком №2, так як судом встановлено протиправність відмови та рішень про відмову у призначенні пенсії №046150006838 від 27.05.2021р. та №046150006838 від 06.05.2021р. про відмову у призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 у зв`язку із не зарахуванням до пільгового стажу останнього вищевказаних періодів, та належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, за приписами ст.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі “Чуйкіна проти України” констатував: “ 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює “право на суд”, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі “Голдер проти Сполученого Королівства” (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції – гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати “вирішення” спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі – провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

Таким чином, з урахуванням наведеної правової позиції, суд приходить до висновку, що задоволення позовних вимог позивача в частині зобов`язання відповідача зарахувати період роботи позивача з 11.02.1992р. по 21.04.1993р. на посаді "мастер-учетчик" потоку №10 будівельного управління №3 та період проходження військової служби з 08.05.1984р. по 21.06.1986р. до пільгового стажу за Списком №2, є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача зарахувати період проходження військової служби з 02.05.1984р. по 07.05.1984р., з 22.06.1986р. по 25.06.1986р. до пільгового стажу за Списком №2, оскільки, як встановлено судом з матеріалів справи, позивач проходив військову службу в період з 08.05.1984р. по 21.06.1986р., що підтверджується копією військового квитка позивача НОМЕР_1 , наявною у справі (а.с.19,90).

Також, не підлягають задоволенню і позовні вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача призначити позивачеві пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 - з 02.02.2021р., оскільки адміністративний суд не наділений повноваженнями спонукати суб`єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, у такому випадку, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки суду, наведеної у такому судовому рішенні, з урахуванням повноважень адміністративного суду, визначених ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

На цій підставі адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 КАС України критеріям, не втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Окрім того, при прийнятті даного рішення, судом враховується і те, що у даному випадку, саме наявність у позивача відповідного пільгового стажу, визначеного ст.114 Закону №1058, є підставою для призначення останньому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, при цьому, за нормами ч.2 ст.24 Закону №1058 визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду, тобто повноваження щодо обчислення стажу є виключною компетенцію пенсійних органів, а тому адміністративний суд не наділений повноваження підміняти пенсійний орган та самостійно обчислювати стаж позивача для призначення пенсії на пільгових умовах, а, відповідно, без проведення розрахунку такого стажу і зобов`язувати призначати пенсії.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що найбільш ефективний із можливих способів захисту порушеного права за умови визнання протиправними та скасування відмови та рішень про відмову у призначенні пенсії №046150006838 від 27.05.2021р., №046150006838 від 06.05.2021р. про відмову у призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, а також і зобов`язання відповідача зарахувати позивачеві період роботи позивача з 11.02.1992р. по 21.04.1993р. на посаді "мастер-учетчик" потоку №10 будівельного управління №3 та період проходження військової служби з 08.05.1984р. по 21.06.1986р. до пільгового стажу за Списком №2, є саме зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 02.02.2021р. та прийняти обґрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні, вимог пенсійного законодавства України та повноважень органів Пенсійного фонду України, виходячи з вимог ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.

За викладених обставин, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем згідно квитанцій №9АВС-КМ5А-В9МВ-А9В6 від 22.06.2021р. та №СНК1-НК81-МХ79-78С2 від 07.07.2021р. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1945 грн. 71 коп., виходячи із розрахунку: 2724 грн./7*5 (а.с.10,42,44а).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень №046150006838 від 06.05.2021р. та від 27.05.2021р., зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлену листом №0400-010303-8/28291 від 25.02.2021р., у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком за Списком №2.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії №046150006838 від 27.05.2021р. та №046150006838 від 06.05.2021р. щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) період його роботи з 11.02.1992р. по 21.04.1993р. на посаді "мастер-учетчик" потоку №10 будівельного управління №3 та період проходження військової служби з 08.05.1984р. по 21.06.1986р. до пільгового стажу за Списком №2.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 02.02.2021р. та прийняти обґрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні, вимог пенсійного законодавства України та повноважень органів Пенсійного фонду України.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) – судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1945 грн. 71 коп. (одна тисяча дев`ятсот сорок п`ять грн. 71 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва