Рішення № 99848771, 20.09.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

20 вересня 2021 р. Справа №120/2107/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області з адміністративним позовом звернувся її представник із вимогами визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління ДПС у Вінницькій області, що оформлена листом вих. №22317/Т/02-32-04-20 від 30 вересня 2020 року, та зобов`язати списати несплачені суми недоїмки, штрафні санкції та пеню, що нараховані на суми недоїмки, за період з 01 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 13 травня 2020 року №592.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивачки зазначив, що з 25 листопада 2010 року по 24 жовтня 2018 року ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець.

В 2018 році контролюючим органом нараховано їй єдиний внесок за 2017-2018 роки на загальну суму 15819,54 гривень.

У зв`язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 13 травня 2020 року №592 позивачка 28 серпня 2020 року звернулася до Головного управління ДПС у Вінницькій області із заявою про списання несплачених станом на день набрання чинності згаданим Законом сум недоїмки, штрафних санкцій та пені, нараховані на суму недоїмки, за період з 01 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом.

Проте, листом Головного управління ДПС у Вінницькій області від 30 вересня 2020 року вих. №22317/Т/02-32-04-20 позивачу відмовлено у списанні таких сум.

Вважаючи таку відмову протиправною, представник позивача звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 .

Ухвалою від 22 березня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

13 квітня 2021 року представником позивача подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що пунктом 9-15 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464 від 08 липня 2010 року встановлено умови, за яких суб`єктам звернення можливе списання сум заборгованості з єдиного внеску. Зокрема, такими умовами є: відсутність у суб`єкта звернення доходу (прибутку) від його діяльності за період з 01 січня 2017 року до 01 грудня 2020 року; подання до 01 березня 2021 року державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної заяви фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності (якщо така заява не була подана раніше 90 днів для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, або у періоді з 01 січня 2017 року до дати подання заяви провадили таку діяльність, - до органу ДПС за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку, як платника єдиного внеску, якщо така заява не була подана раніше); подання до 01 березня 2021 року до органу ДПС звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» за період з 01 січня 2017 року по 01 грудня 2020 року за умови, якщо вона не була подана раніше. Як зазначає представник відповідача далі, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 до контролюючого органу подано заяву про списання недоїмки, штрафу та пені, однак у її задоволенні було відмовлено з огляду на те, що відбулася перереєстрація фізичної особи-підприємця в органах ДПС.

Того ж дня представником Головного управління ДПС у Вінницькій області подано клопотання про заміну відповідача правонаступником.

Ухвалою суду від 14 квітня 2021 року клопотання представника відповідача про заміну відповідача правонаступником задоволено та замінено відповідача в особі Головного управління ДПС у Вінницькій області як юридичну особу публічного права його правонаступником, яким є Головне управління ДПС у Вінницькій області, що діє як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України.

14 квітня 2021 року представником позивача подано клопотання про приєднання до справи доказів понесення позивачкою витрат на професійну правничу допомогу.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 25 листопада 2010 року по 24 жовтня 2018 року була зареєстрована як фізична особа-підприємець, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За 2017-2018 роки Головним управлінням ДПС у Вінницькій області нараховано ОСОБА_1 єдиний внесок, що підлягає сплаті, на загальну суму 15819,54 гривні (сума недоїмки по єдиному внеску, штраф та пеня).

З метою списання нарахованих сум недоїмки, штрафу та пені, на виконання пункту 9-15 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» ОСОБА_1 28 серпня 2020 року звернулася до Головного управління ДПС у Вінницькій області із відповідною заявою.

Проте, листом Головного управління ДПС у Вінницькій області від 30 вересня 2020 року вих. №22317/Т/02-32-04-20 заявниці відмовлено у списанні відповідних сум з тих підстав, що вона не подала звітність по єдиному внеску за період з 2017 року по місяць 2020 року, в якому припинено підприємницьку діяльність (якщо звітність не була подана раніше).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом України від 08 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Частиною 8 статті 9 Закону №2464-VI встановлено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Водночас, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 13 травня 2020 року №592 внесено зміни, зокрема й до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», доповнивши його пунктом 9-15 такого змісту:

«Підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників", а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників":

а) платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників". Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше;

б) платниками, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників". Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше.

Після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску зазначеної звітності (якщо відповідна звітність не була подана раніше) податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.

Податковим органом може бути прийнято рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, за умови якщо за результатами перевірки буде встановлено, що:

1) платник податків отримав дохід (прибуток) протягом періоду з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників";

2) суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були в повному обсязі самостійно сплачені платником або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом.

У разі якщо суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були частково самостійно сплачені платником та/або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом, податковий орган приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені у частині, що залишилася несплаченою.

Штрафні санкції до платника єдиного внеску, передбачені пунктом 7 частини одинадцятої статті 25 цього Закону, за наведених умов не застосовуються.

Вимога про сплату суми недоїмки, штрафних санкцій і пені вважається відкликаною у день прийняття податковим органом рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.

Нараховані та сплачені або стягнуті за зазначений період суми недоїмки, штрафних санкцій і пені відповідно до цього Закону не підлягають поверненню».

В подальшому Законом України «Про внесеня змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб - підприємців» від 14 липня 2020 року №786-ІХ внесено зміни, зокрема, до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме: «у пункті 9-15 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" слова "день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" у всіх відмінках замінити цифрами і словами "3 червня 2020 року».

Відтак, внесені до Закону України №2464-VI зміни передбачили можливість списання контролюючим органом сум недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зокрема й фізичним особам-підприємцям (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування), а також штрафів та пеню, що нараховані на ці суми недоїмки, проте лише за визначених умов.

При цьому, законодавцем передбачено й підстави, за яких податковим органом може бути прийнято рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені. Так, контролюючий орган відмовляє у списанні відповідних сум у разі, якщо за результатами перевірки буде встановлено, що: 1) платник податків отримав дохід (прибуток) протягом періоду з 1 січня 2017 року до 3 червня 2020 року; 2) суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були в повному обсязі самостійно сплачені платником або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом.

Із листа Головного управління ДПС у Вінницькій області вих. №22317/Т/02-32-04-20 від 30 вересня 2020 року слідує, що підставою для відмови у списанні ОСОБА_1 сум недоїмки, штрафу та пені слугувало те, що заявницею не подано звітність по єдиному внеску за період з 2017 року по відповідний місяць 2020 року, у якому було припинено підприємницьку діяльність.

Однак, суд критично оцінює такі аргументи відповідача з огляду на те, у матеріалах адміністративної справи наявні докази подання позивачкою звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску у відповідні роки, а також податкових декларацій про майновий стан і доходи у відповідні роки. Підтвердженням такого подання є витяги із електронного кабінету платника податків ОСОБА_1 .

Відтак, доводи контролюючого органу, наведені ним у листі від 30 вересня 2020 року, щодо відмови у списанні заявниці сум недоїмки, штрафу та пені є необгрунтованими.

Особливу увагу варто звернути на те, що абзацом 5 пункту 9-15 розділу VIII Закону №2464-VI визначені вичерпні підстави, за яких можливе прийняття рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені. Проте, підстава, наведена у листі контролюючого органу від 30 вересня 2020 року, не узгоджується із тими, про які йдеться у згаданому вище пункті.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачці у списанні недоїмки, штрафу та пені.

Посилання відповідача у відзиві на позов на інші підстави для відмови у списанні таких сум (перереєстрація ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця в органах ДПС) не береться судом до уваги, адже такі не були покладені в основу листа Головного управління ДПС у Вінницькій області від 30 вересня 2020 року.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Визначаючись із належним способом захисту порушених прав та інтересів позивача, суд враховує наступне.

Відповідно до частини 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Наведені способи захисту порушеного права позивача узгоджуються із приписами частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із якими у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відтак, слід визнати протиправними дії відповідача, що полягають у відмові списати суми недоїмки, штрафу та пені з підстав, наведених у листі вих. №22317/Т/02-32-04-20 від 30 вересня 2020 року, адже така відмова викладена у листі контролюючого органу.

З огляду на задоволення судом основної вимоги, тому й слід задовольнити похідну вимогу щодо зобов`язання відповідача списати несплачені позивачкою станом на 03 червня 2020 року суми недоїмки, штрафні санкції та пеню, нараховані на ці суми недоїмки, за період з 01 січня 2017 року до 03 червня 2020 року.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 належить задовольнити частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зважає на положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною 1 якої визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Водночас, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивачка при зверненні до суду з позовною заявою сплатила судовий збір в розмірі 908 гривень, що підтверджується квитанцією від 12 березня 2021 року.

Відтак, на її користь слід стягнути витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 454 гривні за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Визначаючись з приводу розміру судових витрат, які належить стягнути на користь позивача, суд враховує те, що позивач звернулася до суду з позовними вимогами, які співвідносяться між собою як основна та похідна, сплативши при цьому судовий збір в розмірі 908 гривень як за звернення до суду з позовом з однією вимогою немайнового характеру.

А тому, задовольняючи позов частково, суд вважає, що половина від суми сплаченого судового збору і є пропорційною до розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання щодо підтвердження понесення позивачкою витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 гривень суд враховує приписи статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, частиною 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Приписами частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частинами 5, 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Зі змісту вказаних норм слідує, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності чи відповідного договору.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Так, відповідно до пункту 1.1 договору про надання правової допомоги №03/21-а/1 від 10 березня 2021 року, що укладений між ОСОБА_1 (клієнт) та адвокатом Браславцем Я.Ю., клієнт доручає, а адвокат приймає на себе виконання обов`язків з надання правової допомоги в частині консультування, підготовки необхідних документів та представництва інтересів клієнта щодо питань, пов`язаних із скасуванням у судовому порядку відмови Головного управління ДПС у Вінницькій області та зобов`язання списати суми недоїмки та штрафні санкції, нараховані на ці суми недоїмки.

Пунктом 3.2 договору про надання правової допомоги передбачено, що гонорар адвоката за надання правової допомоги, передбаченої цим договором, складає 5000 гривень.

Квитанцією №03/21-а/1/1 від 10 березня 2021 року підтверджується сплата ОСОБА_1 адвокату коштів в сумі 5000 гривень.

З детального розрахунку виконаних робіт (наданих послуг) слідує, що адвокат надавав клієнту такі послуги: зустріч, консультація клієнта (витрачено 1 годину часу, вартість роботи оцінено у 1000 гривень); ознайомлення з документами клієнта, узгодження правової позиції (витрачено 1 годину часу, вартість роботи оцінено у 1000 гривень); вивчення нормативної бази (витрачено 1 годину часу, вартість роботи оцінено у 1000 гривень); підготовка позовної заяви та подання її до суду (витрачено 2 години часу, вартість роботи оцінено у 2000 гривень).

Проте, на переконання суду, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 5000 гривень є досить завищеними.

Так, надані адвокатом послуги, що пов`язані із консультацією клієнта, ознайомлення з документами, узгодження правової позиції, вивчення нормативної бази, охоплюються єдиною метою, якою є підготовка до складання позовної заяви, а тому обсяг виконаної роботи є неспівмірним із складністю такої роботи.

Тобто, більшість послуг, що надавалися на виконання умов згаданого договору, були пов`язані із підготовкою до складання позовної заяви, а тому деталізація (поділ на окремі частини) таких не свідчить про надання послуг у більшому обсязі.

Крім того, адміністративна справа №120/2107/21-а розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, що свідчить про те, що така справа належить до справ незначної складності, що також вказує на необґрунтовано завищену вартість наданих послуг.

Варто також врахувати й те, що згідно із інформацією, що міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень, в провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №120/2113/21-а із такими ж позовними вимогами, що й у справі №120/2107/21-а. При цьому, представництво інтересів позивача у справі №120/2113/21-а здійснював адвокат Браславець Я.Ю.

На думку суду, подання в інтересах позивачів до Вінницького окружного адміністративного суду подібних за змістом позовів не може свідчити про необхідність витрачання двох годин часу для підготовки позовної заяви.

Встановлені обставини вказують на недостатню обґрунтованість розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 гривень, а тому слід дійти висновку, що такий розмір є досить завищеним.

Водночас, слід врахувати і те, що особливості розподілу судових витрат визначені статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, частинами 1, 3 якої передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог половина від понесених витрат і є пропорційною до розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 2500 гривень, що відповідає вимогам співмірності, розумності та справедливості.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 134, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Вінницькій області, що полягають у відмові списати суми недоїмки, штрафу та пені з підстав, наведених у листі Головного управління ДПС у Вінницькій області вих. №22317/Т/02-32-04-20 від 30 вересня 2020 року.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Вінницькій області списати несплачені ОСОБА_1 станом на 03 червня 2020 року суми недоїмки, штрафні санкції та пеню, нараховані на ці суми недоїмки, за період з 01 січня 2017 року до 03 червня 2020 року включно.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривень, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (місцезнаходження: 21028, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, буд. 7; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 44069150)

Повний текст рішення складено 20.09.2021

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович