Рішення № 99848586, 16.09.2021, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/23471/20

Провадження № 2/761/2773/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2021 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді: Савицького О.А.,

при секретарі: Горюк В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про захист честі, гідності, ділової репутації та спростовання недостовірної інформації,

ВСТАНОВИВ :

03.08.2020 р. на адресу суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Служби безпеки України, у якому просить суд:

- визнати недостовірною та такою, що порушує честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет на веб-сайті https://www.ssu.gov.ua у статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4 », а саме: «ІНФОРМАЦІЯ_4 ».;

- зобов`язати відповідача протягом семи днів з дня набрання рішення законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 у статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4 »

- стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати пов`язані з розглядом цієї справи.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вищенаведена інформація, поширена відповідачем відносно позивача, є недостовірною, такою що порочить його честь, гідність та ділову репутацію. За вказаних обставин, позивач звернувся до суду з цим позовом, який просить задовольнити з підстав, передбачених ст.ст. 91, 269,, 277, 302 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 08.09.2020 року було відкрито провадження в цивільній справі за даним позовом, розгляд якого вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.

24.11.2020 року на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвала від 06.05.2021 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

20.05.2021 р. на адресу суд надійшла відповідь представника позивача на відзив, в якій представник виклав свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзивах заперечень.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував, щодо задоволення позовних вимог.

Вислухавши представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ч.ч.1, 4, 5, 6, 7 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що дійсно 11.06.2020 р. в мережі Інтернет на веб-сайті Служби безпеки України за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_5 у розділі «Новини» було розміщено повідомлення під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_6 » в якій зазначена інформація наступного змісту:

«ІНФОРМАЦІЯ_7.».

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Службу безпеки України» Служба безпеки України інформує про свою діяльність через засоби масової інформації, шляхом надання відповідей на запити на доступ до публічної інформації та в інших формах у визначеному законодавством порядку. Забороняється встановлювати обмеження на інформацію щодо загального бюджету Служби безпеки України, її компетенції та основних напрямів діяльності, а також випадків протиправних дій органів і співробітників Служби безпеки України. Не підлягає розголошенню інформація з обмеженим доступом, крім випадків, передбачених законами України.

Отже, з аналізу вищевикладеного вбачається, що на сайті СБУ було здійснено інформування про діяльність правоохоронного органу СБУ із посиланням на матеріали так званої «справи Стерненка» та не встановлювалась вина позивача у вчинені кримінального правопорушення.

При цьому, позивач оспорює вислови, які вирвав зі всього контексту статті, що в свою чергу дає не повну характеристику викладеному, оскільки в тексті повідомлення містяться фрази: «враховуючи матеріали справи та проведені експертизи», «як свідчать матеріали справи», які слугують посиланням на матеріали кримінальногое провадження, яке розслідується Головним слідчим управлінням Служби безпеки України.

Згідно роз`яснень, викладених у пункті 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

В пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року зазначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема п.46 справи Лінгенс (Лінгенз) проти Австрії від 08.07.1986 р. на думку Суду, слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна.

Оціночне судження є висновком, отриманим в результаті інтелектуальної (логічної) обробки і узагальнення конкретною людиною фактів, оцінок інших людей, інформації довідкового характеру та причинно-наслідкових зв`язків між зазначеними джерелами інформації. І тому будь-яким шляхом неможливо оцінити правдивість чи правильність цього висновку.

У свою чергу фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Таким чином, у даному конкретному випадку, суд вважає, що опублікована на сайті СБУ інформація має характер суб`єктивного припущення, яке ґрунтується на матеріалах досудового розслідування, яка не може бути кваліфікована як повідомлення про певний факт, тобто є оціночними судженнями автора статті яке він зробив з інформації отриманої з розкритих слідчим матеріалів кримінального провадження і ця думка викладена не у стверджувальній формі, а у формі припущення, що могло б бути предметом судового захисту.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Враховуючи вищенаведені положення законодавства, встановлені обставини справи, суд вважає, що інформація, поширена на сайті СБУ не є фактичним твердженням або встановленням винуватості позивача у вчиненні злочину, а тому в своїй сукупності обставин свідчать про відсутність порушень особистих немайнових прав позивача з боку відповідача, які б підлягали судовому захисту, а тому суд приходить до висновку, що позов є необґрунтований та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до Служби безпеки України про захист честі, гідності, ділової репутації та спростовання недостовірної інформації.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя: