Рішення № 99848227, 16.09.2021, Черкаський районний суд Черкаської області

707/714/15-ц

2/707/792/21

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

16 вересня 2021 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Тептюка Є.П.

при секретарі Щербак-Стерниш Д.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У квітні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги Банк обґрунтував тим, що 25 квітня 2008 року між Банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № CSHSGA00000002.

Згідно умов договору Банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 25503 дол. США на термін до 25 квітня 2018 року, а відповідач ОСОБА_1 зобов`язувалась повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленому кредитним договором.

Банк свої зобов`язання виконав у повному обсязі, а саме: надав кредит у розмірі визначеному договором, проте ОСОБА_1 було порушено умови кредитного договору щодо строків та порядку повернення кредитних коштів, внаслідок чого станом на 10 березня 2015 року виникла заборгованість за кредитним договором у сумі 20755,30 дол. США, яка складається з наступного: 18618,34 дол. США – заборгованість за тілом кредиту; 1018,48 дол. США – заборгованість по процентам за користування кредитом; 45,49 дол. США – заборгованість по комісії за користування кредитом; 73,69 дол. США – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, а також штрафи: 11,50 дол. США (фіксована частина), 987,80 дол. США (процентна складова).

В забезпечення виконання зобов`язання за вказаним договором між ОСОБА_2 та Банком укладено договір поруки.

Відповідно до умов договору поруки, а саме п. 5 Банком було направлено на адресу відповідачів письмову вимогу із зазначенням невиконаних зобов`язань за договором CSHSGA00000002.

Зазначає, що відповідачі мають солідарно відповідати по кредитним зобов`язанням, а оскільки відповідачі в добровільному порядку не виконали вимоги Банку про дострокове повернення заборгованості за кредитним договором, то Банк звернувся до суду з даним позовом і просить стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 20755,30 дол. США, що за курсом 21,73 грн станом на 10.03.2015, що складає 451012,77 грн за кредитним договором № CSHSGA00000002 від 25 квітня 2008 року. Стягнути з відповідачів судові витрати.

28 квітня 2015 року уточнено позовні вимоги та остаточно Банк просив стягнути солідарно із відповідачів на свою користь заборгованість в розмірі 20743,80 дол. США та 250 грн штрафу за кредитним договором CSHSGA00000002 від 25 квітня 2008 року. Стягнути з відповідачів судові витрати.

Відповідач ОСОБА_1 заперечила проти позову та надала відзив, в якому просила відмовити в позові банку в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що кредитний договір №CSHSGA00000002 від 25.04.2008р. за своєю формою та змістом має бути визнаний судом таким, що неукладений, не набрав чинності та не вступив в законну дію, оскільки суперечить чинним на момент його підписання законодавчим нормам, що регулюють порядок укладання договорів споживчого кредитування, зокрема: кредитний договір не містить відомостей про точну суму кредиту, дату видачі кредиту та строку дії такого договору; додатки до кредитного договору містять недостовірні відомості про суму кредиту, реальну процентну ставку, розмір щомісячних платежів; до договору не додається детального розпису сукупної вартості кредиту; умови кредитного договору, що містяться в п.п. 4.1-4.6, 7.2, 8.1, є несправедливим, а відповідно і недійсними на підставі ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, ст.4 Закону України «Про фінансові послуги», ст.47 Закону України «Про банки та банківську діяльність»; філія банку не могла представляти інтереси банку при укладанні кредитного договору, оскільки не є юридичною особою.

Крім того, у відзиві відповідач зазначає про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог через наявність наступних обставин: позивачем не надано доказів видачі кредитних коштів, оскільки позичальнику не відкривався банківський рахунок, а заяву на видачу готівки ОСОБА_1 не підписувала; наданий позивачем розрахунок заборгованості є необґрунтованим та не є доказом; у розрахунку заборгованості банком не враховано платежі за останні 10 місяців на суму 1985,60доларів США; неправомірне нарахування банком винагород за користування кредитом (за резервування ресурсів за ставкою 0,96% річних; за здійснення фінансового моніторингу); відсутні правові підстави для дострокового повернення кредиту; порука припинилася через смерть поручителя ОСОБА_3 .

У липні 2015 року ОСОБА_1 поданий зустрічний позов до ПАТ КБ «Приватбанк» про розірвання кредитного договору.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 02 липня 2015 року закрито провадження по справі в частині вимог Банку до ОСОБА_2 на підставі п. 6 ч.1 ст. 205 ЦПК України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) у зв`язку із смертю ОСОБА_2 .

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 15 липня 2021 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду за її заявою.

Представник позивача, відповідач та його представники в судове засідання не з`явилися, будучи повідомленими про дату, час і місце судового розгляду належним чином,надали до канцеляріїї тсуду заяви про розгляду справи без їх участі.

Дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.

25 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» укладений кредитний договір № CSHSGA00000002 (т.1 а.с. 13).

Згідно п. 8.1 кредитного договору Банк зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 25.04.2008 по 25.04.2028 включно, у вигляді не поновлюваної лінії у розмірі 25503 дол. США на наступні цілі: 20000 дол. США – на споживчі цілі; 400 дол. США – на сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту; 143 дол. США – страхування майна; 100 дол. США – особисте страхування; 4860 дол. США – на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 кредитного договору, – зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,04% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2% від суми виданого кредиту у момент його надання, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 0,96% річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно п.7.2 договору. Період сплати встановлений з 25 по 31 число кожного місяця шляхом надання позичальником Банку коштів (щомісячний платіж) у сумі 251,12 дол. США згідно графіку погашення кредиту, який є додатком 2 до кредитного договору (т.1 а.с. 15).

Відповідно до п. 2.2.7 кредитного договору сплата страхових платежів за рахунок кредитних коштів може здійснюватись Банком лише у випадку «не подання позичальником Банку підтверджуючого документа про сплату чергових страхових платежів по погодженим з Банком договорам страхування» (т.1 а.с. 13).

Пунктом 2.3.3 кредитного договору визначено право Банку, у випадку порушення позичальником зобов`язань передбачених умовами даного договору, розірвати договір в судовому порядку. При цьому, останній день дії договору позичальник зобов`язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, винагороду і відсотки за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов`язання за договором. Згідно ст. 651 ЦК України здійснити одностороннє розірвання кредитного договору шляхом надсилання позичальнику відповідного повідомлення. У зазначену в повідомленні дату договір вважається розірваним. При цьому, останній день дії договору позичальник зобов`язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, винагороду і відсотки за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов`язання за договором.

У випадках затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць позичальник має право повернути Банку суму кредиту в повному обсязі, винагороду, відсотки за фактичний строк його користування, в повному обсязі виконати інші зобов`язання за договором протягом 30 календарних днів з дати отримання повідомлення про таку вимогу Банку, а якщо протягом цього періоду позичальник усуне порушення умов договору, то вимога Банку втрачає чинність (т.1 а.с. 13 зворот).

Згідно з п. 5.3 кредитного договору сторони передбачили, що у випадку порушення позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених кредитним договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити Банку штраф у розмірі 250 грн + 5% від суми позову (т.1 а.с. 14 зворот).

Відповідно до п. 8.1.2 кредитного договору у разі порушення зазначених термінів оплати на 120 календарних днів, то сторони дійшли згоди вважати строком повернення кредиту (залишку заборгованості по кредиту), відсотків, винагороди, пені (в повному обсязі) останній день місяця, в якому відбулось порушення термінів оплати на 120 календарних днів (т.1 а.с. 15).

З додатку 1 до кредитного договору вбачається, що загальна вартість кредиту становить 39625,80 дол. США, із відображенням загальної суми процентів та винагород, реальної процентної ставки (13,55 %) та витрат, пов`язаних із оформленням договору купівлі-продажу нерухомого майна (т. 1 а.с. 15 зворот).

Згідно додатку 2 до кредитного договору схематично відображений графік погашення кредиту із визначенням розміру щомісячних платежів та порядком їх зарахування на погашення заборгованості по тілу кредиту, процентам за користування кредитом, винагороди за резервування фінансових ресурсів (т. 1 а.с. 16).

Відповідно до заяви на видачу готівки від 25.04.2008, на виконання умов кредитного договору від 25.04.2008 ОСОБА_1 отримала у ПАТ КБ «ПриватБанк» грошові кошти в розмірі 20000 дол. США (т. 3 а.с. 45).

В забезпечення виконання зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором від 25 квітня 2008 року між ОСОБА_3 та ПриватБанком укладено договір поруки № CSHSGA00000002 від 25.04.2008, згідно умов якого поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків (т. 1 а.с. 18).

25 квітня 2008 року між ОСОБА_3 та ПриватБанком укладено іпотечний договір, згідно якого іпотекодавцем надано нерухоме майно в забезпечення виконання зобов`язань іпотекодавця перед іпотекодержателем, в силу чого іпотекодержатель має право в разі невиконання іпотекодавцем зобов`язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця (т.1 а.с. 134-138).

На виконання вимог п. 2.2.7 кредитного договору між ЗАТ СК «Інгосстрах» та ОСОБА_1 укладено договір особистого страхування від 25.04.2008 № CSHSLK00000002, а між ЗАТ СК «Інгосстрах» та ОСОБА_2 – договір страхування майна (предмет іпотеки) від 25.04.2008 (т.1 а.с. 139-140).

11.03.2015 Банком складено повідомлення № 30.1.0.0/2-370 на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Із змісту вимоги вбачається, що у зв`язку із порушенням вимог договору ОСОБА_1 не погашала заборгованість по кредиту та відсоткам за його використання, у зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 1297,59 дол. США, яка складається з: 168,62 дол. США заборгованість за кредитом, 935,22 дол. США заборгованість по процентам за користування кредитом, 45,49 дол. США заборгованість по комісії за користування кредитом, 75,42 дол. США пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. Банк попередив, що у разі не погашення простроченої заборгованості за договором в термін не пізніше 5 календарних днів з дати одержання цього повідомлення, Банк поставить вимогу про повернення суми кредиту у повному обсязі, а також нараховані проценти та штрафні санкції (т.1 а.с. 10).

Вказане повідомлення, згідно реєстру згрупованих поштових відправлень – рекомендованих листів, претензій до боржників 21 березня 2015 року надіслано на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку (т.1 а.с. 11-12).

Згідно уточненого Банком розрахунку заборгованості станом на 10.03.2015 розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором складає 20743,80 дол. США (18618,34 доларів США – заборгованість за тілом кредиту; 1018,48 дол. США – заборгованість по процентам за користування кредитом; 45,49 дол. США – заборгованість по комісії за користування кредитом; 73,69 дол. США – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; 987,80 дол. США – штраф (процентна складова) в розмірі 5% від загальної заборгованості за кредитним договором) та 250 грн штрафу (фіксована складова) (т. 1 а.с. 5-8, 74-77, т. 2 а.с. 90-106).

З виписки по погашеннях за кредитом за період з 25.04.2008 по 20.04.2015 вбачається, що ОСОБА_1 , систематично допускала порушення умов повернення кредиту, тобто строків та розмірів внесення щомісячних платежів. При цьому, після пред`явлення вимоги Банком, ОСОБА_1 23.03.2015 сплатила 100 дол. США, 01.04.2015 сплатила 100 дол. США та 03.04.2015 сплатила 100 дол. США на виконання умов кредитного договору (т.1 а.с. 129-133, т. 2 а.с. 119-123).

Відповідно до висновка експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 09 лютого 2016 року № 1609, дослідити дійсний розмір заборгованості на дату складання висновку не вдалося за можливе, у зв`язку із недостатньою кількістю виписок по рахункам ОСОБА_1 (т.2 а.с. 29-38).

Згідно з висновком експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 15.06.2018 № 4358/4359/17-32, підпис від імені ОСОБА_1 у наданому на дослідження документі виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів. Підпис від імені ОСОБА_1 під текстом заяви на видачу готівки № 3 від 25.04.2008 у графі «Отримувач» виконаний ймовірно, ОСОБА_1 (т. 3 а.с. 82-89).

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 15.05.2020 № 31435/31436/19-32, підпис від імені ОСОБА_1 у наданому на дослідження документі виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів. Підпис від імені ОСОБА_1 під текстом заяви на видачу готівки № 3 від 25.04.2008 у графі «Отримувач» виконаний ОСОБА_1 (т. 3 а.с. 224-232).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Правовідносини з надання кредиту за своєю правовою природою є договірними правовідносинами.

Отже, якщо сторони досягли домовленості згідно з положеннями ст. ст. 207, 640 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) та уклали кредитний договір, у якому передбачили умови його виконання, то ці умови мають виконуватись і свідчать про те, що момент досягнення домовленості настав.

За змістом ст. 526 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення, що регулюють договір позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Поняття позикових відносини і договору позики визначаються положеннями глави 71 ЦК України.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.

Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (п. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

Ця особливість реальних договорів зазначена в ч. 2 ст. 640 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 24 лютого 2016 року у справі № 6-50цс16.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок, що «підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами».

З матеріалів справи вбачається, що 25 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» був укладений кредитний договір № CSHSGA00000002, який містить інформацію про суму коштів, яку безпосередньо отримала ОСОБА_1 , суми, які отримає Банк як винагороду, вартість страхових платежів, комісій, розмір відсоткової ставки та порядок її нарахування, підстави та порядок нарахування неустойки (пені та штрафів). Крім того, договір містить підстави та порядок як виконання договору, так його розірвання. Зокрема, договір містить положення, що надають право Банку на дострокове розірвання договору у випадку його невиконання чи неналежного виконання позичальником.

Договір № CSHSGA00000002 від 25 квітня 2008 року підписала відповідач, як і підписала додатки до договору, уклала договір страхування. Вказані підписи відповідач не оспорювала та не заперечувала.

Отже, з моменту укладення кредитного договору № CSHSGA00000002 від 25 квітня 2008 року і до розгляду цієї справи по суті, ОСОБА_1 не оскаржувались положення договору, а судом вони не були визнані недійсними.

У свою чергу ОСОБА_2 підписала договір поруки та іпотеки і не оспорювала їх за життя.

Щодо факту отримання кредитних коштів, які згідно умов договору складають 20000 дол. США, то висновками судово-почеркознавчих експертиз від 15.06.2018 № 4358/4359/17-32 та від 15.05.2020 № 31435/31436/19-32 підтверджено, що підпис від імені ОСОБА_1 під текстом заяви на видачу готівки № 3 від 25.04.2008 у графі «Отримувач» виконаний ОСОБА_1 .

Отже, суд приходить до висновку, що будь-яких обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 на момент укладання кредитного договору була обмежена в отриманні будь-якої інформації щодо всіх умов кредитування, їх змісту та наслідків, пов`язаних з неналежним їх виконанням, судом не встановлено, адже підписуючи спірний договір вона мала можливість ознайомитись з його умовами та протягом семи років частково виконувала умови договору, а три платежі були здійснені нею вже після пред`явлення їй вимоги Банком у березні 2015 року.

Крім того, ОСОБА_1 не довела повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених договором, а тому її доводи про недоведеність надання Банком кредитних коштів є необґрунтованими. При цьому, з розрахунку заборгованості та виписки погашеннях за кредитом вбачається, що вона здійснювала погашення кредитної заборгованості, хоча і систематично порушувала умови договору, що свідчить про визнання нею боргу за кредитним договором і обов`язків, які виникли з цього договору, презумпція правомірності якого не спростована.

Відповідно до змісту ст. 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За правилом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 3 та п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Разом з тим, з кредитного договору від 25 квітня 2008 року вбачається, що він був взятий на споживчі потреби, що закріплено п. 8.1 договору, крім того вказане зобов`язання забезпечене іпотекою, а відтак кредит є споживчим і на спірні правовідносини розповсюджується ЗУ «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19) зробила висновок, що у договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (ч. 2 ст. 627 ЦК України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», який набрав чинності 16 жовтня 2011 року). Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (ч. 3 ст. 1054 ЦК України у вказаній редакції).

Регулювання правовідносин Банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня 2017 року відбувалося з урахуванням приписів ЗУ «Про захист прав споживачів». З 10 червня 2017 року на ці відносини поширюється ЗУ «Про споживче кредитування», а у частині, що йому не суперечить, - також ЗУ «Про захист прав споживачів».

Частина 10 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» у редакції, що була чинною до 10 червня 2017 року, встановлювала обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

Звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений ЗУ «Про захист прав споживачів» порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги ч. 10 ст. 11 цього Закону у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.

Вказана правова позиція також підтримана в постановах Верховного Суду від 22 грудня 2020 року, справа № 203/1625/16-ц та від 22 грудня 2020 року, справа № 203/1625/16-ц.

За правилами ч. 10 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» (у редакції Закону України від 20 грудня 2016 року № 1791-VIII), якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Відповідно до п. 2.3.3 кредитного договору, у випадках затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць позичальник має право повернути Банку суму кредиту в повному обсязі, винагороду, відсотки за фактичний строк його користування, в повному обсязі виконати інші зобов`язання за договором протягом 30 календарних днів з дати отримання повідомлення про таку вимогу Банку, а якщо протягом цього періоду позичальник усуне порушення умов договору, то вимога Банку втрачає чинність.

З матеріалів справи вбачається, що у зв`язку із неналежним виконанням умов договору, ПриватБанком було надіслано 11 березня 2015 року відповідне повідомлення на адресу ОСОБА_1 , яке містило вимогу погашення заборгованості в розмірі 1297,59 дол. США, яка складається з: 168,62 дол. США заборгованість за кредитом, 935,22 дол. США заборгованість по процентам за користування кредитом, 45,49 дол. США заборгованість по комісії за користування кредитом, 75,42 дол. США пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. Також Банк попередив, що у разі не погашення простроченої заборгованості за договором в термін не пізніше 5 календарних днів з дати одержання цього повідомлення, Банк поставив вимогу про повернення суми кредиту у повному обсязі, а також нараховані проценти та штрафні санкції (т.1 а.с. 10).

Вказане повідомлення, згідно реєстру згрупованих поштових відправлень – рекомендованих листів, претензій до боржників 21 березня 2015 року надіслано на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку (т.1 а.с. 11-12).

Проте, підтверджень про отримання відповідного повідомлення відповідачем матеріали справи не містять. Крім того, апеляційний суд враховує, що повідомлення боржнику датоване 11 березня 2015 року, а до суду з позовом Банк звернувся 01 квітня 2015 року (т.1 а.с. 3, 10).

Тобто, в порушення вимог договору та ЗУ «Про захист прав споживачів» Банк звернувся до суду через 20 днів після направлення (а не отримання) відповідної вимоги боржнику, хоча законом визначено, що за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла Банк має відповідне право після спливу шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця.

Зважаючи на встановлені фактичні обставини справи, а також з урахуванням наведених норм матеріального права та правових позицій Великої Палати Верховного Суду, апеляційний суд дійшов висновку, що строк виконання основного зобов`язання за кредитним договором від 25 квітня 2008 року не настав, тому Банк звернувся до суду із вимогою про стягнення повної вартості кредиту передчасно.

Проте, враховуючи, що на момент звернення Банку в суд у ОСОБА_1 була наявною прострочена заборгованість за кредитом, яка становила 1297,59 дол. США (168,62 дол. США заборгованість за кредитом, 935,22 дол. США заборгованість по процентам за користування Кредитом, 45,49 дол. США заборгованість по комісії за користування кредитом, 75,42 дол. США пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором), то саме вказана сума заборгованості підлягає стягненню із ОСОБА_1 на користь ПриватБанку.

Суд вважає вважає за необхідне роз`яснити, що позивач за первісним позовом у зв`язку із закінченням строку кредитування не позбавлений права звернутися до суду з вимогою про стягнення решти заборгованості.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) відступила від правового висновку викладеного у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року № 6-79цс14, виклавши правову позицію про те, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, не суперечить чинному законодавству.

Крім того, висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 703/1181/16-ц, провадження№ 14-442цс18).

Враховуючи все викладене вище, суд вважає позов задоволити частково та стягнути із ОСОБА_1 на користь ПриватБанку заборгованість за кредитним договором № CSHSGA00000002 від 25 квітня 2008 року, станом на 11 березня 2015 року у розмірі 1297,59 дол. США (168,62 дол. США заборгованість за Кредитом, 935,22 дол. США заборгованість по процентам за користування кредитом, 45,49 дол. США заборгованість по комісії за користування редитом, 75,42 дол. США пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором). В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до ч. 2 п. 3 ст.141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з позовом позивач сплатив 3654 грн. Позов Банку з урахуванням нового судового рішення задоволено на 6,26 %. Тому з ОСОБА_1 на користь ПриватБанку слід стягнути судовий збір у розмірі 228,74 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 141, 259, 263-265, 268, 280-282,288-289 Цивільно-процесуального кодекс України, суд,-

вирішив:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № CSHSGA00000002 від 25 квітня 2008 року, станом на 11 березня 2015 року, у розмірі 1297,59 доларів США (168,62 доларів США заборгованість за кредитом, 935,22 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом, 45,49 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом, 75,42 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором).

В іншій частині позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 228,74 грн судового збору.

Учасники справи можуть ознайомитись з текстом судового рішенням, в електронній формі, на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень в мережі Інтернет - http://reyestr.court.gov.ua.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати у цивільних справах Черкаського апеляційного суду через Черкаський районний суд Черкаської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено та підписано 24.09.2021 року.

Суддя: Є. П. Тептюк