Рішення № 99847408, 20.09.2021, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/3234/21

2/357/2496/21

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Ярмола О. Я. ,

при секретарі – Александрова А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи тим, що АТ КБ «Приватбанк» та відповідач уклали кредитний договір №б/н від 04.03.2013 року, за умовами якого, позивач відкрив картковий рахунок із початковим лімітом у розмірі, що зазначений в довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, який у подальшому збільшився до 25000,00 грн. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг. Позивач умови договору виконав, а саме надав відповідачу кредит у розмірі встановленому договором, а відповідач, в свою чергу, неналежно виконує свої зобов`язання за договором та допустив виникнення заборгованості, яка станом на 24.02.2021 року становить 20 438,58 грн., та відшкодувати судові витрати по справі в розмірі 2270,00 грн.

19.05.2021 року було відкрито провадження по справі в порядку спрощеного провадження та призначено судове засідання.

11.08.2021 року відповідач направив суду відзив на позов, та просив розгляд справи проводити без його участі.

28.08.2021 року представник позивача АТ КБ «Приватбанк» направив відповідь на відзив.

Позивач не направив в судове засідання свого представника, подали суду заяву де просять справу розглядати без участі їхнього представника, позов підтримали. Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день та час судового засідання повідомлений належним чином. 11.08.21 року відповідач направив суду відзив по справі та заяву про розгляд справи без його участі, просив відмовити в позові.

/14.06.2018 року відбулась державна реєстрація та змінено повне і скорочене найменування позивача Публічне Акціонерне Товариство Комерційний Банк «Приватбанк» на Акціонерне Товариство Комерційний Банк «Приватбанк», про що зазначено у п.1.1 Статуту ПАТ КБ «Приватбанк»/.

Дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що 04.03.2013 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 була підписана анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку, відповідно до якої відповідачу було відкрито картковий рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений в довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.

Позивач посилається на те, що відповідач був ознайомлений із Умовами та правилами надання банківських послуг, що підтверджується підписом відповідача у заяві, де є відповідні запевнення відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмовому виді, а також наказом банка про їх затвердження. Банком на підставі договору надання банківських послуг було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений в довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 25000,00 грн.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту, банк керувався п. 2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладенні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміни (збільшення або зменшення) за рішенням та ініціативою банку.

Таким чином, позивач зазначає, що свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту, а відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору.

Позивач вказує, що в порушення умов кредитного Договору, а також ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач порушив взяті на себе зобов`язання щодо належного та вчасного повернення коштів і станом на 24.02.2021 року виникла прострочена заборгованість на загальну суму 20 438,58 грн.

Так, згідно п. 2.1.2.1. Договору для надання послуг банк видає клієнту карту, її вид визначається в пам`ятці клієнта/довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якого клієнт та банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору є дата отримання картки, яка вказана у заяві.

Згідно п. 2.1.2.12 Договору після закінчення терміну дії відповідна картка продовжується банком на новий термін, якщо раніше не надійшла письмова заява Держателя про закриття картрахунку. Перевипуск картки на новий строк здійснюється при отриманні клієнтом умов обслуговування карти, передбачених договором.

Відповідно до п. 2.1.2.3 Договору, клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, клієнт дає право банку в будь-який момент змінити /зменшити або збільшити, анулювати/ кредитний ліміт.

Згідно п. 2.1.2.4 Договору підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Згідно з п. 2.1.5.5 Умов та правил позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п. 2.1.5.6 Договору у разі невиконання зобов`язань за договором на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту Овердрафту), оплати винагороди банку.

Власник картрахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п.2.1.1.5.7 Договору.

Згідно п. 2.1.12.6 Договору за користування кредитом та овердрафтом банк нараховує відсотки в розмірі, зазначеному в Тарифах, з розрахунку 360 календарних днів на рік, якщо інше не передбачено п.2.1.12.13 (пункт не застосовується до Елітних карток Platinum, MC World Signia і VISA Infinite).

У разі виникнення прострочення зобов`язань за борговими зобов`язаннями згідно п.2.1.12.6.2 договору на суму від 100 грн. клієнт сплачує банку пеню відповідно до встановлених тарифів. Пеня нараховується в день нарахування відсотків за кредитом.

Згідно п. 2.1.12.7.2 Договору у разі непогашення Клієнтом боргових зобов`язань за кредитом минулого місяця до 25 числа поточного місяця, Клієнт сплачує банку пеню за несвоєчасне погашення кредитного ліміту в пільговий період, в розмірі, діючої базової місячної відсоткової ставки від заборгованості на момент списання.

Відповідно до п. 2.1.12.11 Умов та правил банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому або у встановленої банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов`язків за цим договором.

Відповідач не заперечив підписання Анкети-заяви, але вказує, що не підписував і не погоджував інших умов, ніж ті, що вказані в Анкеті -заяві.

Також, судом встановлено, що АТ «Комерційний Банк «Приватбанк» відповідачу ОСОБА_1 надавав чотири кредитні карти: з теміном дії останньої 03/22. (а.с.21).

З довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти клієнта ОСОБА_1 (а.с.20), вбачається, що старт карткового рахунку відбувся 04.03.2013 року, 04.03.2013 року - встановлено кредитний ліміт 2600,00 грн., та в подальшому кредитний ліміт збільшувався і зменшувався; 02.05.2018 року - збільшено кредитний ліміт до 25 000,00 грн. (а.с.20).

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач нарахував відповідачу заборгованість, виходячи з умов викладених в "Умовах та правилах надання банківських послуг", "Правил користування платіжною карткою". Позивач зазначає, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання щодо належного та вчасного повернення коштів і станом на 24.02.2021 р. виникла прострочена заборгованість на загальну суму 20438,58 грн., яка складається з 16463,02 грн. - заборгованість за тілом кредита; 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредита; 16463,02 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 3975,56 грн. - заборгованість за простроченими відсотками;0,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованим на прострочений кредит згідно 625; 0,00 грн. - пеня; 0,00 грн. - комісія.

Відповідач заперечуючи позов, вказав, що позовні вимоги не визнає, оскільки, дійсно на підставі б/н від 04.03.2013 року він отримав банківську картку на яку позивач встановив кредитний ліміт. Розмір якого неодноразово було змінено – максимальний розмір становив 25000.00 грн. Із виписки по рахунку відповідача, наданої позивачем, вбачається що

відповідач вніс на рахунок коштів у більшій сумі ніж отримав, натомість,

внесені кошти було зараховано в рахунок сплати пені за прострочку за

кредитом, процентів відповідно до ст. 625 ЦК України нарахованих у розмірі

необумовленому сторонами, відсотків за використання кредитного ліміту, щодо

яких відсутні докази про досягнення сторонами згоди. Таким чином, позивачам, за весь час користування банківськими картками, безпідставно з рахунку відповідача стягнуто відсотки за

користування кредитом, штрафи та пені, які в сумі перевищують кредитний

ліміт в розмірі 25 000,00 грн., що підтверджується долученою до позову

банківською випискою. Проте, відповідач зазначає, що позивачем при зверненні до суду не надано доказів погодження сторонами розміру процентів за користування кредитом, комісій, пені та штрафів за порушення умов кредитного договору, тобто внесені відповідачем кошти йшли на погашення заборгованості по тілу кредиту. Вказані безпідставно стягнуті Банком кошти слід зарховуваги в рахунок повернення відповідачем безпідставно наданого кредитного ліміту. Одночасно зазначив, що з підсумкових рядків долученого розрахунку заборгованості станом на 30.06.2019р., вбачається, що відповідачем погашено заборгованості за тілом кредита 346 317,10 грн., також з підсумкових рядків долученого розрахунку заборгованості станом на 24.02.2021р. вбачається, що відповідачем погашено заборгованості за тілом кредита 11 616,57 грн., загальна сума яких складає 427 297,87 грн. Як зазначено вище, між сторонами не було обумовлено розмір відсотків за користування кредитними коштами, і комісій за послуги банку та право банку самостійно списувати з рахунку відповідача проценти та комісії. При цьому, зазначена у виписці банківська операція «Списання відсотків за використання кредитного ліміту» взагалі відсутня в розрахунку заборгованості.

При зверненні до суду банком не обґрунтовано та не надано доказів, яким чином відповідач замовляв послуги щодо збільшення ліміту та інші, за які з його рахунку списувалися кошти: письмово, в електронному вигляді з використанням електронної системи Приват24, тощо. Користувач картки не може нести відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя.

Банком за рахунок кредиту було погашено відсотки на суму визначену в 4 (четвертій) колонці розрахунку починаючи з 01.07.2015 року.

Також відповідач важає, що розрахунок заборгованості позивача, не може вважатись обґрунтованим з тих підстав, що він не містить обчислення, порядок нарахування суми тіла кредиту, оскільки позивачем у тіло кредиту включалися відсотки погашені за рахунок кредиту 64-та колонка розрахунку). Наданий стороною позивача розрахунок заборгованості за простроченим тілом кредиту не є первинним документом. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Роздруківки, які були надані позивачем в якості виписки з особового рахунку відповідача, не містять будь-яких реквізитів, містять інформацію з різних карток та не містять підпису посадової особи, яка сформувала таку виписку, печатки установи, якою така інформація надається. Таким чином, у відповідача відсутня заборгованість перед Банком.

Представник АТ «Приватбанк» надав відповідь на відзив, в якому зазначив, що відповідачем було підписано заяву про приєднення до Умов та правил надання банківських послуг. У даній заяві зазначено, що підписавши цю заяву, відповідач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку www.privatbank.ua:https://client-bank.privatbank.ua. Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Окрім цього, зазначено що відповідачу було надано для ознайомлення Умові та правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в Заявці про приєднення. Підписавши заяву Банк та клієнт приєднуються і зобов`язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку - Договорі банківського обслуговування в цілому. Отже, враховуючи вищевикладене, заява про приєднення до Умов та Правил з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку (www.privatbank.ua) складають Договір про надання банківських послуг.

Тобто, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах. Таким чином, між Банком та Позичальником укладається договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить. Щодо ознайомлення відповідача з Умовами кредитування, позивачем надана до суду копія анкети-заяви від 04.03.2013 року, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе заповнена особисто, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що ОСОБА_1 висловв згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки “Універсальна” та особистим підписом засвідчила (в), що “ Я згодна (єн) з тим, що ця заява, разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та Банком Договір про надання банківських послуг. Я ознайомилась (вся) і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді...”. Також до матеріалів позовної заяви долучено “Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт “Універсальна,” з якого чітко вбачається, що відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,5 % (_30,00% на рік), вказано розміри комісій

та штрафів тощо. Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови. Щодо посилання відповідача на постанову ВСУ за справою № 342/180/17, то при розгляді судової справи №342/180/17 Верховним Судом звернуто увагу на відсутність доказів тотожності наданих банком разом із позовною заявою Умов та Правил надання банківських послуг із тими, що були чинними у момент підписання заяви позичальника. В судовій справі, що розглядається судом, позивачем надано документи підтверджують чинність редакції Умов та правил надання банківських послуг, що додані до позовної заяви, а також укладення саме кредитного договору та його подальше виконання, а не лише звернення Відповідача до банку з метою подальшого укладення договору. Відповідно до виписки з рахунку вбачаєтьтся активне використання відповідачем кредитного рахунку, а саме: розрахування у торговельній мережі, приклад: 20.12.2014 Продукти: TOV KRAY-1 -19,50; зняття готівки у банкоматах, приклад: 10.01.2015 Зняття готівки в банкоматі: Відділення банку, Київ, бул. Івана Лепсе, буд. 57/38 -268,00; поповнення кредитного рахунку, приклад: 23.03.2015 Поповнення готівкою своєї картки в терміналі самообслуговування: Київ, пров. Політехнічний, буд. 1/3, Полцены 170,00. Вказані операції підтверджують надання банком кредитного ліміту, його використання Відповідачем та сплату відсотків за його користування. Також вказали, що розрахунок, який здійснив відповідач не є належним доказом, тому що останній немає спеціальних знань для здійснення такого розрахунку. Більш того, згідно ст. 103 ЦПК України для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо суд призначає експертизу у справі. Відповідачем не доведено, що останній має спеціальні знання для здійснення такого розрахунку заборгованості. Судово-бухгалтерської експертизи з метою з`ясування питання наявності або відсутності заборгованості Відповідача за кредитним договором не проводилась, а тому підстави вважати наданий Банком розрахунок заборгованості неналежним відсутні.

Щодо наданого банком розрахунку заборгованості, зауважили, що розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою, а є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображує стан нарахувань в певні періоди часу. Із виписки вбачається, що Відповідач знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами. Користуючись кредитними коштами, відповідачу були добре відомі і зрозумілі умови договору, а тому його твердження щодо не знання тарифів, умов та правил не відповідають дійсним обставинам справи. Крім того, зазначаємо, що розрахунок заборгваності підписаний представником AT КБ Приватбанк. Матеріали справи містять довіреність, видану на ім`я зазначеного представника, якою передбачено право працівника посвідчувати копії документів та підписувати розрахунки заборгованості. Відповідач станом на 24.02.2021 року має заборгованість - 20438,58 грн. Додатково зауважуважили, що о виписка по рахунку формується банківським комплексами та підписується представником Банка, довіреність якого міститься в матеріалах справи, якою передбачено право працівника підписувати виписки по рахунку. В матеріалах справи відсутні будь-які належні докази погашення кредитної заборгованості за договором. Враховуючи норми закону та докази що містяться в матеріалах справи можна дійти висновку, що правовідносини між сторонами тривають й належним чином зобов`язання не виконані та кредитором не прийняті. Щодо врахування виписки по картковому рахунку правову позицію, висловлено в Постанові Верховного Суду від 16.09.2020р. по справі № 200/5647/18. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту, звертаємо увагу, що Банком не заявлено вимог про стягнення неустойки, а тому заперечення відповідача з цього приводу не повинні прийматися судом до уваги. В матеріалах справи відсутні будь-які належні докази погашення кредитної заборгованості за договором. Щодо посилань відповідача на компенсацію витрат на правову допомогу ,вважають, що витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн. не відповідає вказаним критеріям розумності, співмірності та справедливості.

Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( ст. 627 ЦК України).

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків ( ст. 11 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В даному випадку, з наданого банком розрахунку заборгованосіт вбачається, що внесені ОСОБА_1 кошти були зараховані в рахунок сплати пені за прострочку за кредитом, процентів відповідно до ст. 625 ЦК України нарахованих у розмірі необумовленому сторонами, відсотків за використання кредитного ліміту, щодо яких відсутні докази про досягнення сторонами згоди (а.с.18-19).

Крім того, суд вважає, що позивач не надав суду жодного доказу у підтвердження підстав розрахунку відсотків за ст. 625 ЦК України, та в розмірі 84 % та 60 %, а наданих до матеріалів справи доказів недостатньо для того, щоб суд мав можливість вирахувати розмір вказаних відсотків. В розраху

При цьому слід зазначити, що лише після спливу визначеного договором строку кредитування позивач має право забезпечити свої права і інтереси на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України.

При вирішенні питання про розрахунок відсотків відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 06.02.2019 року у справі № 175/4753/15-ц, яким роз`яснено, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 04.03.2013 року процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами, а відповідно до розрахунку вбачається, що банк зараховував повернуті кредитні кошти на відсотки двох видів, пеню двох видів, штрафи .

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 04.03.2013 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, позовну давність щодо вимог банку та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів в такому розмірі за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд вважає, що в даному випадку, неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК Україниза змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з умов та правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Відповідно до вимог чинного законодавства договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому (частина перша статті 634 ЦК України).

Особливістю договору приєднання є те, що позичальник приймає і погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов. Виходячи з позовних вимог, саме про такий договір зазначив банк.

Підписом у анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, що є договором приєднання, відповідач погодився з умовами та правилами, однак з цієї анкети-заяви не вбачається суми наданого кредитного ліміту, Тарифу, відсотків, штрафних санкцій, а тому застосування умов та правил надання банківських послуг в будь-якій редакції не є можливим.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.06.2018 справа №700/3902/15-ц, від 07.06.2018 справа № 755/17553/16, від 06.06.2018 справа № 364/594/17, від 24.05.2018 справа № 630/366/16-ц, від 10.05.2018 справа № 357/16301/15-ц.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17 (провадження № 14-131цс19) викладено правовий висновок, згідно якого, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17 провадження № 14-131цс19, викладені у постанові від 03.07.2019 року - Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна. 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, якщо вони не визнаються відповідачем та не містять його підпису, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви - анкети. Також, Велика Палата висловилась щодо відсутності у підписаній заяві-анкеті АТ КБ «Приватбанк» істотних умов, що притаманні кредитному договору, тому, відповідно, перевірити розмір нарахованих суми боргу, процентів та штрафних санкцій відповідачу, не є можливим, отже суд дійшов висновку, що доводи позивача щодо розміру нарахованих сум не підтверджені належними доказами, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову АК КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у зв`язку з недоведеністю позовних вимог.

Відповідач просив стягнути з позивача на свою користь понесені витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Згідно з ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмету доказування у справі.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. За приписами ч.3 ст. 27 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу врегульовано Главою 63 Цивільного Кодексу України. Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку , що встановлені договором.

Згідно ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та\або порядку обчислення адвокатського гонорару не дає, як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та\або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, повязані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

В підтвердження понесених витрат на правову допомогу відповідачем надано договір про надання правової допомоги № б/н/21, та додаток №1 до договору про надання правової допомоги від 15.07.2021 року, згідно якого сторони дійшли згоди, що вартість правової допомоги визначена у фіксованій сумі 5000,00 грн.

Відповідно до квитанції від 19.07.2021 року ОСОБА_1 сплачено за правничу допомогу у даній справі 5000,00 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе стягнути з позивача АТ «Приватбанк» на користь відповідача в рахунок відшкодування понесених витрат на правничу допомогу 5000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись вимогами ст.ст. 207, 526, 549, 551, 626, 628, 633, 634, 638, 1048-1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274, 275, 279, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) судові витрати по справі в сумі 5 000 грн. (п`ять тисяч гривень).

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення суду виготовлено 20.09.2021 року.

СуддяО. Я. Ярмола