Ухвала суду № 99847246, 22.09.2021, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №906/3/21

2-з/295/170/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2021 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого – судді Кузнєцова Д.В.,

при секретарі судового засідання – Карпішиній С.С.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідача Поляк О.В., Рупс В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі заяву голови Громадської організації «Громадська оборона» Мелешка М.А. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Громадської організації «Громадська оборона» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮПІДЖІ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – Приватне підприємство «УКРПАЛЕТСИСТЕМ» про знесення самочинно збудованого нерухомого майна, -

ВСТАНОВИВ:

Громадська організація «Громадська оборона» звернулася до суду із указаним позовом, в якому із урахуванням уточнених вимог просить зобов`язати ТОВ «ЮПІДЖІ» привести земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1810136300:05:025:0017 до попереднього стану шляхом демонтажу автозаправного комплексу (АЗК) з пунктом сервісного обслуговування населення, адміністративними приміщеннями, АГЗП та автомийки, демонтаж провести за рахунок відповідача.

Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира Кузнєцова Д.В. від 06.07.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у цивільній справі за правилами загального позовного провадження.

09.09.2021 року на адресу суду надійшла заява позивача про забезпечення позову, в якій ГО «Громадська оборона» просить вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «ЮПІДЖІ», а також іншим фізичним, юридичним особам використовувати земельну ділянку із кадастровим номером 1810136300:05:025:0017, цільове призначення якої «будівництво та обслуговування будівель торгівлі», для діяльності, яка пов`язана: 1) із торгівлею нафтопродуктами (діяльність автозаправочного комплексу/станції) та їх зберіганням; 2) із торгівлею газом для автомобільного транспорту (діяльність авто газозаправного пункту) та його зберігання, у тому числі вчиняти дії (укладати правочини, тощо), які будуть спрямовані на таке використання іншими особами.

В обґрунтування вимог заяви позивач зазначає, що самочинним будівництвом АЗК з пунктом сервісного обслуговування населення, адміністративними приміщеннями, АГЗП та автомийки за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер: 1810136300:05:025:0017 відповідачем по справі створено загрозу життю, здоров`ю громадськості, довкіллю в цілому. Така загроза є постійна і може призвести до невідворотних, масштабних, катастрофічних наслідків, які без вжиття заходів забезпечення позову уникнути буде неможливо, а виконання рішення суду щодо демонтажу такої АЗК буде суттєво ускладнено.

Крім того позивач посилається у заяві на ряд преюдиційно встановлених обставин справи щодо будівництва та експлуатації самочинно збудованої АЗК із пунктом сервісного обслуговування населення, адміністративними приміщеннями, АГЗП та автомийки за адресою: АДРЕСА_1 . Зокрема те, що АЗК з пунктом сервісного обслуговування населення, адміністративними приміщеннями, АГЗП та автомийки за адресою: АДРЕСА_1 являється об`єктом підвищеної небезпеки. У ТОВ «Юпіджі» на АЗК відсутній звіт ОВНС (Оцінка впливу на навколишнє середовище) із урахуванням громадських інтересів, що передбачено ДБН А.2.2-1-2003 «Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС)», а також відсутній висновок з оцінки впливу на довкілля або висновок Державної екологічної експертизи. Будівництвом АЗК було порушено цільове призначення земельної ділянки, відсутнє спеціальне зональне погодження, що передбачене планом зонування Житомира, а детальним планом території розміщення об`єктів громадського призначення та об`єктів обслуговування транспорту по проспекту Незалежності 29, затвердженого рішенням Житомирської міської ради від 28.12.2015 № 48, не передбачено розміщення у районі даної вулиці жодного об`єкту АЗК, АЗС, АГЗП.

Враховуючи й інтереси відповідача в даній ситуації позивач просить суд застосувати заходи забезпечення позову, співмірні рішенню Господарського суду Житомирської області від 22.03.2021 року.

В судовому засіданні голова ГО «Громадська оборона» Мелешко М.А. підтримав вимоги заяви з підстав, у ній наведених, просив застосувати відповідні заходи забезпечення позову.

Натомість представники ТОВ «ЮПІДЖІ» в судовому засіданні категорично заперечили проти задоволення заяви. Вважають, що позивач не навів обґрунтованих доводів того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову. Звертали увагу суду, що на земельній ділянці із кадастровим номером 1810136300:05:025:0017 відповідач не здійснює господарської діяльності, а займається даною діяльністю третя особа на підставі укладеного договору оренди майна. Додатково представником відповідача ОСОБА_2 подані письмові заперечення на заяву про забезпечення позову, в яких представник послалась на ненадання позивачем суду ніяких належних та достатніх доказів наявності порушень вимог до еколого-небезпечної діяльності та завдання шкоди навколишньому середовищу або потенційну загрозу завдання такої шкоди у зв`язку з будівництвом та/чи експлуатацією АЗК.

Представник ПП «УКРПАЛЕТСИСТЕМ» в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце цього засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши й дослідивши зміст заяви про забезпечення позову та окремі матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Одними із видів забезпечення позову, перелічених у статті 150 ЦПК України, є заборона вчиняти певні дії або заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

У постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що забезпечення позову – це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Пунктом 4 зазначеної постанови Пленуму передбачено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З аналізу статтей 150-153 ЦПК України можна дійти висновку, що забезпечення позову – це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

З наведених вищевказаних положень закону вбачається, що застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об`єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволенні позову.

При цьому варто враховувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, їх наслідків, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті – це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі – Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За змістом статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2020 року в справі № 524/7234/18 (провадження № 61-12652св20) вказано, що «вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів».

У даній справі позивачем заявлені вимоги про зобов`язання ТОВ «ЮПІДЖІ» привести земельну ділянку, кадастровий номер 1810136300:05:025:0017, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , до попереднього стану шляхом демонтажу автозаправного комплексу (АЗК) з пунктом сервісного обслуговування населення, адміністративними приміщеннями, АГЗП та автомийки.

Одним із основних доводів, на які посилався голова ГО «Громадська оборона» Мелешко М.А. у заяві про забезпечення позову є те, що діяльністю відповідача спричиняється вплив на здоров`я людей і довкілля та наслідки стають неактивнішими, а у разі спричинення надзвичайної ситуації, в результаті якої знищиться саме приміщення та комплекс АЗК, спричиниться шкода життю громадян і довкіллю, у зв`язку із чим виконання рішення суду буде вже неможливе. Однак, на переконання суду, заявником не надано беззаперечних доказів тощо, що ризики настання надзвичайної ситуації, про яку зазначав голова громадської організації у заяві та в результаті якої знищиться саме приміщення й комплекс АЗК, спричиниться шкода життю громадян і довкіллю, є настільки великими і майже неминучими, що невжиття таких заходів на даному етапі розгляду справи може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Саме лише посилання у заяві про забезпечення позову на постійну загрозу, яка може призвести до невідворотних, масштабних, катастрофічних наслідків, які без вжиття заходів забезпечення позову уникнути буде неможливо, без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви в цій справі та є лише припущенням позивача. З даного приводу суд враховує, що посилаючись на постійну загрозу настання надзвичайної ситуації та її катастрофічні наслідки позивач звернувся із заявою про забезпечення позову лише 09.09.2021 року, тобто майже через 8 місяців після звернення до суду.

Окремо судом звернуто увагу на те, що заявлений головою ГО «Громадська оборона» вид забезпечення позову в разі його вжиття судом призведе до зупинення діяльності, пов`язаної із функціонуванням автозаправного комплексу, відтак у певній мірі фактично будуть задоволені заявлені позивачем вимоги, які спрямовані безпосередньо на остаточне зупинення діяльності АЗК з пунктом сервісного обслуговування населення, адміністративними приміщеннями, АГЗП та автомийки. Так, у позові ГО «Громадська оборона» просить суд зобов`язати ТОВ «ЮПІДЖІ» привести земельну ділянку із кадастровим номером 1810136300:05:025:0017 до попереднього стану, а у заяві про забезпечення позову заборонити відповідачу, а також іншим фізичним, юридичним особам використовувати дану земельну ділянку для діяльності, яка пов`язана із торгівлею нафтопродуктами та газом.

Натомість положення ч. 10 ст. 150 ЦПК України прямо забороняють вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Пленум Верховного Суду України у постанові № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснив судам, що при встановленні відповідності виду забезпечення позову, який просить застосувати заявник, позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець (пункт 4 постанови).

Також аналізуючи категорію співмірності заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами суд вважає, що голова ГО «Громадська оборона» не навів достатніх аргументів способів відшкодування можливих збитків відповідача (інших осіб), які можуть бути спричинені забезпеченням позову, або їх зменшення чи попередження у разі відмови у задоволенні позову.

Таким чином, виходячи з оцінки доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності, обґрунтованості та співмірності вимог позивача щодо забезпечення позову та доказів, наданих в обґрунтування таких доводів, суд дійшов висновку про доцільність відмови у задоволенні заяви ГО «Громадська оборона» про забезпечення позову.

Зважаючи на викладене та керуючись ст.ст.149-153, 260, 353 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суду міста Житомира протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 261 ЦПК України.

Суддя