Рішення № 99845866, 20.09.2021, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/6039/21

Провадження № 2/750/1609/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2021 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

головуючого судді Требух Н.В.,

за участі секретаря судового засідання Галета Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні (в порядку спрощеного позовного провадження) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу

за участі сторін,-

в с т а н о в и в:

ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» звернулось до Деснянського районного суду м.Чернігова з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з останньої заборгованість за кредитним договором №1216856 від 25.01.2020р. в сумі 28535 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначав, що 25.01.2020 р. між ОСОБА_1 та ТОВ "МІЛОАН" укладено кредитний договір № 1216856 (індивідуальна частина), за умовами якого Товариство надало Позичальнику грошові кошти в сумі 13 000 грн, строком на 30 днів, з 25.01.2020 р., термін повернення кредиту, сплати комісії та процентів 24.02.2020 р., зі сплатою процентів в сумі 4095 грн та комісії 910 грн; ТОВ "МІЛОАН" свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кошти у розмірі, встановленому договором. Однак відповідач належним чином умов договору не виконав. 29.12.2020 іж ТОВ "МІЛОАН" та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» було укладено договір від № 58-МЛ про відступлення права вимоги, в т.ч. до ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №1216856 (індивідуальна частина) від 25.01.2020 року в сумі 28535 грн 00 коп, в т.ч.: 13000 грн – прострочена заборгованість за сумою кредиту; 14625 грн – прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 910 грн. – заборгованість за комісією.

Відповідачем відзив не надано.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав.

Відповідач позов визнав частково.

Судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

25.01.2020 р. між ОСОБА_1 та ТОВ "МІЛОАН" укладено кредитний договір № 1216856 (індивідуальна частина), за умовами якого Товариство надало Позичальнику грошові кошти в сумі 13 000 грн, строком на 30 днів, з 25.01.2020 р., термін повернення кредиту, сплати комісії та процентів 24.02.2020 р., зі сплатою процентів в сумі 4095 грн та комісії 910 грн; ТОВ "МІЛОАН" свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кошти у розмірі, встановленому договором. Однак відповідач належним чином умов договору не виконав. Кошти не повернув.

29.12.2020 іж ТОВ "МІЛОАН" та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» було укладено договір від № 58-МЛ про відступлення права вимоги, в т.ч. до ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №1216856 (індивідуальна частина) від 25.01.2020 року в сумі 28535 грн 00 коп, в т.ч.: 13000 грн – прострочена заборгованість за сумою кредиту; 14625 грн – прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 910 грн. – заборгованість за комісією.

З витягу із Реєстру боржників до договору відступлення прав вимог №58-МЛ від 29.12.2020 р. вбачається, що ТОВ «МІЛОАН» передало, а ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» прийняло право вимоги за кредитним договором №1216856 в сумі 28535 грн 00 коп, в т.ч.: 13000 грн – прострочена заборгованість за сумою кредиту; 14625 грн. – прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 910 грн. – комісія.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до положень статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

Згідно з статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч.ч. 1, 3, 6, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття; електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті; відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію»). Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною 1 ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством.

У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною 1 ст. 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст. 625 ЦК України. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти, встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною 2 ст. 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма частини 2 ст. 625 ЦК України не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

З долученої до матеріалів справи копії платіжного доручення №14314393 від 25.01.2020 р. вбачається, що ТОВ «МІЛОАН» перерахувало ОСОБА_1 на вказану ним платіжну картку 13 000 грн, що відповідало положенням кредитного договору. Вказане відповідачем не спростоване.

П.1.5.2 кредитного договору №1216856 (індивідуальна частина) від 25.01.2020 року передбачено, що проценти за користування кредитом: 4095 грн, які нараховуються за ставкою 1/05 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Пунктом 1.5.1 кредитного договору передбачено нарахування комісії в розмірі 910 грн., яка нараховується одноразово, і підлягає сплаті у термі до 24.02.2020 року ( пункт 1.4 договору).

Отже, з огляду на вищенаведене, вимога позивача про стягнення процентів за користування кредитом, нарахованих поза межами строку кредитування, є необґрунтованою. ТОВ ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» вимог про стягнення з позичальника трьох процентів річних від простроченої суми, на підставі положень ст. 625 ЦК України не заявляв, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути проценти за користування кредитом в розмірі 4095 грн. та 910 грн. комісії.

Отже, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову.

З ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» належить стягнути судовий збір в сумі 1430 грн 10 коп пропорційно задоволеним вимогам (63%).

Керуючись статтями 81, 133, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» ( місто Львів вулиця Смаль-Стоцького 1 корпус 28 код ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за кредитним договором № 1216856 від 25.01.2020 р., в сумі 18005 грн. 00 коп., що складається з: 13000 грн – прострочена заборгованість за сумою кредиту; 4095 грн – прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом та 910 грн. – комісія.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» ( місто Львів вулиця Смаль-Стоцького 1 корпус 28 код ЄДРПОУ 35234236) 1430 грн. 10 коп. у відшкодування сплаченого судового збору.

В задоволенні решти вимог – відмовити.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення виготовлено 24.09.2021 року.

Суддя Н.В.Требух