Рішення № 99844946, 13.09.2021, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 460/582/15-ц

Провадження №2/944/59/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2021 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді Карпин І.М.

з участю секретаря Мельник Є.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Яворові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про захист порушених прав споживача та визнання окремого положення договору банківського дебетового карткового рахунку недійсним,

в с т а н о в и в:

20.02.2015 позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою, в якій просить постановити рішення, яким визнати п.1.1.2.1.9: «У разі виникнення заборгованості Держателя по Картковому рахунку в результаті курсової різниці, технічних помилок у роботі обладнання та в інших випадках Клієнт зобов`язується погасити заборгованість протягом 30 днів з моменту її виникнення» який є невід`ємною частиною Договору банківського дебетового карткового рахунку, укладеного 24.01.2011 між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк», недійсним з моменту укладення договору. Позовні вимоги мотивовано тим, що 24.01.2011 між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «Приватбанк» було укладено Договір банківського дебетового карткового рахунку з видачею дебетової пластикової картки міжнародного зразка. За період з 16.12.2014 по 28.12.2014 позивачем було здійснено ряд транзакцій, покладено певну суму коштів, які були зняті в іноземній валюті в банкоматах на території Республіки Польща. Згодом за рішенням відповідача було змінено курс валюти, заднім числом нараховано заборгованість в сумі 222318,92 гривень та заявлено письмову претензію про її погашення на підставі п.1.1.2.1.9 Умов та правил надання банківських послуг. Положення цього пункту порушує права та законні інтереси позивача, не відповідає законодавству України, зокрема законодавству про захист прав споживачів. За чинним законодавством функціонування комп`ютерних систем, в тому числі встановлення курсу валют до гривні у банкоматах, відноситься до компетенції відповідальності банків. Позивач не може нести відповідальність за неналежну роботу як комп`ютерних систем банку, так і його співробітників, відшкодовувати нанесену їхніми діями (бездіяльністю) шкоду, оскільки відсутня його вина в її заподіянні. Також законодавством та нормативно-правовими актами Національного банку України не передбачено можливість зміни валютного курсу, який було встановлено на час проведення операцій через значний період часу. Позивач ОСОБА_1 не є боржником, оскільки письмово не укладала зобов`язання щодо отримання та погашення овердрафту або іншого виду кредиту, не погоджував умови щодо його розміру, строків, процентів тощо. Тому положення п.1.1.2.1.9 Умов та правил надання банківських послуг є такими, що не відповідають законодавству України, а також є несправедливими, оскільки фактично передбачають перекладання на позивача майнову відповідальність за недоліки в роботі відповідача, що свідчить про істотний дисбаланс договірних прав і обов`язків на шкоду позивачу. Крім цього, положення оскаржуваного пункту договору дають можливість для шахрайського маніпулювання валютнообмінними курсами, виставляння позивачу вимог надання додаткових кредитних послуг (оведрафту), шляхом здійснення нечесної підприємницької практики.

20.02.2015 представник відповідача ПАТ «КБ Приватбанк» подав заперечення проти позову, в якому зазначив, що вважає безпідставною та необгрунтованою позовну вимогу про визнання недійсним з моменту укладення пункту 1.1.2.1.9 ( або 1.1.2.1.11) Договору «У разі виникнення заборгованості держателя по картрахунку в результаті курсової різниці, технічних помилок в роботі обладнання та в інших випадках, клієнт зобов`язується погасити заборгованість протягом 30 днів з моменту її виникнення», який є невідє`мною частиною Договору про надання банківських послуг, укладеного 24.01.2011 між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК». Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Цивільного кодексу України, умовами укладених між сторонами договорів, нормативно-правовими актами Національного Банку України та статей 14 та 14 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" ( 2346-14 ). Частиною 1 ст. 1066 ЦК України встановлено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Відповідно до ст. 1069 ЦК України, якщо до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Наявність такої умови договору обов`язково передбачена Положенням про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням затверджена постановою правління НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ від 30.04.2010 N 223 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 липня 2010 р. за № 474/17769) «Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів» (діяла на момент укладення договору), а саме абз. 3 п.2.5. Емітент зобов`язаний забезпечити наявність у договорі умови про порядок обслуговування рахунку (за дебетовою, дебетово-кредитною або кредитною схемою, розміри гарантійного забезпечення та/або незнижувального залишку коштів на рахунку, порядок кредитування клієнта, порядок установлення курсу продажу, обміну або конвертації іноземної валюти тощо). Крім того, Емітент(банк)зобов`язаний у разі виконання користувачем платіжної операції з використанням спеціального платіжного засобу у валюті, яка відрізняється від валюти рахунку, здійснювати перерахунок суми за операцією у порядку, визначеному договором (п.9.3 розділ 9. Міжбанківські перекази за операціями з використанням спеціальних платіжних засобів). Аналогічна норма передбачена і в діючому Положенні про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням затверджено постановою правління Національного банку України 05.11.2014 № 705, а саме в абз.3 п. 8. розділу II. Емісія електронних платіжних засобів та п.3 розділу IX. Міжбанківські перекази за операціями з використанням електронних платіжних засобів. Вказаний пункт Договору (Умов та правил) не суперечить нормам «Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням» щодо можливих підстав виникнення заборгованості держателя платіжної картки перед банком-емітентом, оскільки обумовлена договором і не є прогнозованою в розмірі та за часом виникнення, та на виконання останнього встановлює строки погашення такої заборгованості. Таким чином, спростовуються твердження Позивача, щодо не відповідності даної умови договору вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» . Відповідно до положень ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в ч. 2 ст. 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Умови договору, які можуть бути несправедливими визначено у ч. 3 ст. 18 цього закону. Для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві. Отже , позивачем не доведено , що саме пункт пункту 1.1.2.1.9 ( або 1.1.2.1.11) Договору (Умов та правил) прямо завдає шкоди споживачеві, є беззаперечно несправедливим та призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін. Також позивач пропустив строк, у межах якого він міг звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу в даному випадку, тобто позовну давність. Відповідно до ст. 261 ЦКУ перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Таким днем є день укладання договору — 24.01.2011, отже позовна давність сплинула 24.01.2014. Виходячи з підстав і предмету позову початок перебігу строку позовної давності має визначатися саме відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, а не ч. 5 ст. 261 ЦК України, оскільки встановлені останньою правила обчислення строку стосуються захисту порушеного права у випадку невиконання зобов`язання. Однак Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсними пункту договору, визнання його недійсним з підстав невиконання зобов`язань не пов`язував. Враховуючи, що відповідач жодних прав та охоронюваних законом інтересів позивача не порушував, просить суд відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явилась, хоч належнми чином повідомлялась про час та місце судового розгляду. Представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, 12.09.2016 подала клопотання про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги своєї довірительки підтримує та просить їх задовольнити.

Також в судове засідання не з`явився представник відповідача АТ «КБ «Приватбанк», який в поданій письмовій заяві просить розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги заперечує і просить в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Згідно з ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 03.09.2021, є дата складення повного судового рішення 13.09.2021.

З`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що визнається сторонами, що 24.01.2011 між ПАТ «КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ «КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір банківського дебетового карткового рахунку, шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг ПАТ «КБ «Приватбанку», наступної видачі клієнту дебетової пластикової картки міжнародного зразка.

З часу укладення вищевказаного договору позивач по справі стала користуватися банківським дебетовим картковим рахунком та нею було розміщено на рахунку грошові кошти в національній валюті, а під час перебування на території Республіки Польща з використанням дебетової пластикової картки в банкоматах місцевих комерційних банках-еквайрів було знято грошові кошти в іноземній валюті.

В подальшому, в результаті курсової різниці, яка мала місце під час здійснення транзакції іноземної валюти по обмінному курсу банка еквайра, та обмінного курсу купівлі-продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку на момент обробки операції банком-емітентом, виникла заборгованість по дебетовому картковому рахунку позивача в сумі 222318,92 гривень.

В письмовій претензії за №3031208508 від 30.01.2015 року на ім`я позивача ОСОБА_1 ПАТ «КБ «Приватбанк» заявив вимогу, з посиланням на встановлені обставини та умови укладеного договору, про необхідність в термін не пізніше 30 календарних днів з дати одержання повідомлення погасити виниклу заборгованість.

Після отримання даної претензії позивач ОСОБА_1 звернулася за юридичною допомогою та в подальшому її представником було подано до суду позов про визнання одного з пунктів укладеного договору банківського дебетового карткового рахунку недійсним з моменту укладення договору.

Судом встановлено, що момент укладення договору банківського дебетового карткового рахунку між ПАТ «КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , був чинним п.1.1.2.1.9 Умов і Правил надання банківських послуг ПАТ «КБ «Приватбанку», який передбачав, що «У разі виникнення заборгованості Власника по Картрахунку в результаті курсової різниці, технічних помилок у роботі обладнання та в інших випадках Клієнт зобов`язується погасити заборгованість протягом 30 днів з моменту її виникнення».

Відповідно до вимог ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

А відповідно до умов ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Також за змістом ст.ст.1066, 1069 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

За таких встановлених обставин, суд визнає, що між сторонами по справі було укладено у формі приєднання договір банківського дебетового карткового рахунку.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першої-третьої, п`ятої та шостої ст.203 цього Кодексу, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Разом з тим, ст.28 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначає, що міжбанківський переказ між банками - учасниками міжнародних платіжних систем за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, здійсненими їх держателями за межами України, а також за операціями, здійсненими в межах України держателями електронних платіжних засобів - нерезидентами України, проводиться у валюті, визначеній у відповідних договорах із платіжними організаціями міжнародних платіжних систем. Якщо валюта, в якій проводиться міжбанківський переказ, не збігається з валютою, списаною з рахунка клієнта, емітент може виконати операції з купівлі-продажу необхідної валюти на міжбанківському валютному ринку України в порядку, встановленому Національним банком України, або провести внутрішньобанківський кліринг.

Також судом враховується, що на час укладання договору банківського дебетового карткового рахунку, один з пунктів якого оспорюється позивачем, була чинною постанова Національного банку України №223 від 30.04.2010 року «Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів», де п.9.3 передбачався обов`язок емітента у разі виконання користувачем платіжної операції з використанням спеціального платіжного засобу у валюті, яка відрізняється від валюти рахунку, здійснювати перерахунок суми за операцією у порядку, визначеному договором.

Таким чином, суд погоджується з твердженням представника відповідача, що на час укладання договору оспорюваний пункт відповідав вимогам норм Цивільного кодексу, а також нормам спеціального законодавства щодо обов`язку ПАТ «КБ «Приватбанк» формування курсової різниці при знятті позивачем коштів валюти рахунку в іноземній валюті та купівлею відповідачем необхідної кількості іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку.

Суд критично оцінює твердження сторони прзивача про невідповідність оспорюваного пункту договору вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема несправедливості оспорюваного пункту договору, ведення нечесної підприємницької практики, оскільки ст.18 даного Закону визначено, що положення про захист прав споживачів не застосовуються до операцій з фінансових послуг, ціна яких залежить від зміни котировок чи ставок на фінансових ранках, договорів про купівлю/продаж іноземної валюти.

Також суд визнає необґрунтованим посилання сторони позивача на пункти діючого Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затверджених постановою Національного банку України №705 від 05.11.2014 року, оскільки на час укладання оспорюваного договору дане положення не діяло, а п.3 даної постанови зобов`язував відповідача привести свою діяльність у відповідність до вимог положення протягом трьох місяців з дня набрання чинності постанови.

Відповідно до вимог ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень ч.2-5 ст.13 цього Кодексу.

А ч.2, ч.3 ст.13 ЦК України серед іншого визначено, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Оцінюючи докази по даній справі, які були здобуті та досліджені в судовому засіданні, в їх сукупності, суд дійшов висновку, що при розгляді справи доведено, що оспорюваний пункт укладеного договору банківського дебетового карткового рахунку в момент укладення не суперечив вимогам законодавства, пред`явленням даного позову ставиться мета уникнення договірної відповідальності щодо погашення виниклої заборгованості в результаті курсової різниці, жодним чином законні права та інтереси позивача, які підлягають судовому захисту, не порушені, а тому в задоволенні заявленого позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.12,13, 81,89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

в позові ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про захист порушених прав споживача та визнання окремого положення договору банківського дебетового карткового рахунку недійсним – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Львівського апеляційного суду чи через Яворівський районний суд Львівської області. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 13.09.2021.

Позивач: ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

Проживає за адресою:

АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: АТ КБ «Приватбанк»,

юридична адреса: м.Київ вул.Грушевського, 1Д,

ЄДРПОУ: 14360570.

Суддя І.М.Карпин