Вирок № 99844697, 23.09.2021, Золочівський районний суд Львівської області

Справа № 445/836/21

Провадження № 1-кп/445/109/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2021 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Пилип`яка П.В.,

при секретарі судового засідання Кшемінській О.Я.,

з участю прокурора Савчук К.І.,

обвинуваченої ОСОБА_1 ,

захисника Бордяковського І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золочів, Львівської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021142210000043 від 07.04.2021, щодо:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, раніше не судимої,

за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України,

в с т а н о в и в:

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що 14 березня 2017 року вона звернулась в Управління соціального захисту населення Золочівської РДА за адресою м. Золочів, вул. Пачовського, 7, з заявою про призначення їй усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг особі, яка проживає разом з інвалідом І чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним, в якій ознайомилась з вимогою, у разі виникнення обставин, які можуть вплинути на право особи на допомогу, ця особа повинна повідомити про такі обставини органи праці та соціального захисту населення.

Рішенням Управління соціального захисту населення Золочівської РДА від 15.03.2017 ОСОБА_1 призначено соціальну допомогу, у відповідності до ст. 5 Закону України «Про психіатричну допомогу» та Постанови Кабінету Міністрів України від 02.08.2000 № 1192 «Про надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю І чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею».

В подальшому ОСОБА_1 , в період з 18.06.2017 по 20.11.2017, діючи з умислом на заволодіння чужим майном, а саме грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю І чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею, а саме за ОСОБА_2 , керуючись корисливим мотивом, достовірно знаючи, що у разі припинення здійснення догляду або за наявності інших причин, що впливають на призначення та виплату компенсаційної виплати, вона зобов`язана вчасно повідомити Управління соціального захисту Золочівської РДА, не повідомила про факт неможливості нею здійснювати догляд за ОСОБА_2 , у зв`язку з виїздом на тривалий період за межі території України, внаслідок чого вона, приховуючи відомості, які мають суттєве значення для призначення компенсаційних виплат, шляхом обману заволоділа бюджетними коштами на загальну суму 5034,40 грн.

Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані органом досудового за ч.1 ст.190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).

Також, 29 травня 2018 року ОСОБА_1 звернулась в Управління соціального захисту населення Золочівської РДА за адресою м. Золочів, вул. Пачовського, 7, з заявою про призначення їй усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг особі, яка проживає разом з інвалідом І чи П групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії потребує постійного стороннього догляду, на догляду за ним, в якій ознайомилась з вимогою, у разі виникнення обставин, які можуть вплинути на право особи на допомогу, ця особа повинна повідомити про такі обставини органи праці та соціального захисту населення.

Рішенням Управління соціального захисту населення Золочівської РДА від 29.05.2018 ОСОБА_1 призначено соціальну допомогу, у відповідності до ст. 5 Закону України «Про психіатричну допомогу» та Постанови Кабінету Міністрів України від 02.08.2000 № 1192 «Про надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю І чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею».

В подальшому, ОСОБА_1 , в період з 13.06.2018 по 02.09.2018, діючи з умислом на заволодіння чужим майном, а саме грошової допомоги особі, якапроживає разом з особою з інвалідністю І чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею, а саме за ОСОБА_2 , керуючись корисливим мотивом, достовірно знаючи, що у разі припинення здійснення догляду або за наявності інших причин, що впливають на призначення та виплату компенсаційної виплати, вона зобов`язана вчасно повідомити Управління соціального захисту Золочівської РДА, не повідомила про факт неможливості нею здійснювати догляд за ОСОБА_2 , у зв`язку з виїздом на тривалий період за межі території України, внаслідок чого вона, приховуючи відомості, які мають суттєве значення для призначення компенсаційних виплат, шляхом обману заволоділа бюджетними коштами на загальну суму 4692,47 грн.

Такі дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.2 чт.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.

Крім того, 27 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернулась в Управління соціального захисту населення Золочівської РДА за адресою м. Золочів, вул. Пачовського, 7, з заявою про призначення їй усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг особі, яка проживає разом з інвалідом І чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії потребує постійного стороннього догляду, на догляду за ним, в якій ознайомилась з вимогою, у разі виникнення обставин, які можуть вплинути на право особи на допомогу, ця особа повинна повідомити про такі обставини органи праці та соціального захисту населення.

Рішенням Управління соціального захисту населення Золочівської РДА від 12.05.2018 ОСОБА_1 призначено соціальну допомогу, у відповідності до ст. 5 Закону України «Про психіатричну допомогу» та Постанови Кабінету Міністрів України від 02.08.2000 № 1192 «Про надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю І чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею».

В подальшому, ОСОБА_1 , в період з 24.01.2019 по 14.04.2019, діючи з умислом на заволодіння чужим майном, а саме грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю І чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею, а саме за ОСОБА_2 , керуючись корисливим мотивом, достовірно знаючи, що у разі припинення здійснення догляду або за наявності інших причин, що впливають на призначення та виплату компенсаційної виплати, вона зобов`язана вчасно повідомити Управління соціального захисту Золочівської РДА, не повідомила про факт неможливості нею здійснювати догляд за ОСОБА_2 , у зв`язку з виїздом на тривалий період за межі території України, внаслідок чого вона, приховуючи відомості, які мають суттєве значення для призначення компенсаційних витрат, шляхом обману заволоділа бюджетними коштами на загальну суму 5048,92 грн.

Такі дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.2 чт.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 винною себе у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.2 ст.190 КК України, не визнала. Надала показання, що здійснює доглядає за братом ОСОБА_2 , який є інвалідом, близько 17-ти років та отримує допомогу на догляд за ним. Про те, що вона втратить право на отримання допомоги, у разі виїзду за межі України її ніхто не повідомляв, як і те, що на неї покладається обов`язок повідомити Управління соціального захисту населення Золочівської РДА про виїзд за межі України. Зазначила, що повідомляла працівників Управління соцзахисту населення Золочівської РДА про перебування за кордоном, в той час коли подавала заяву на отримання допомоги на наступний термін. У час її відсутності за ОСОБА_2 забезпечувався догляд, а вона передавала кошти на забезпечення такого догляду. Зазначила, що виїжджаючи за кордон, у неї на меті не було не здійснювати догляду за братом. Повідомила, що вона із братом зареєстрована і проживає за однією адресою і місця проживання не змінювала.

Представник потерпілого ОСОБА_3 надала показання, що право на отримання допомоги на догляд за особою з інвалідністю І чи II групи внаслідок психічного розладу передбачає постійне проживання і постійний сторонній догляд за особою з інвалідністю. Зазначила, що ОСОБА_1 була повідомлена про обставини, при виникненні яких вона втрачає право на отримання допомоги. Про намір виїхати за межі України ОСОБА_1 в управлінні соцзахисту нікого не повідомляла.

В судовому засіданні були досліджені докази, які сторона обвинувачення поклала в основу обвинувачення відносно ОСОБА_1 , а саме:

витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021142210000043 від 07.04.2021, з якого вбачається, що підставою для внесення відомостей стали матеріали правоохоронних органів, правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч.1 ст.190 КК України, короткий виклад обставин: 06.04.2021 в Золочівський РВП ГУНП у Львівській області надійшов рапорт старшого оперуповноваженого майора поліції Павла Положинця про факт виявлення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України;

рапорт ст. оперуповноваженого Павла Положинця від 06.04.2021 про те, що в ході проведення заходів з виявлення правопорушень в бюджетній сфері було встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка та жителька села Вороняки Золочівського району, перебуваючи на обліку Управління соціального захисту населення Золочівської РДА в якості особи, яка здійснює постійний догляд за інвалідом, внаслідок психічного захворювання, в період червня-листопада 2017 року не повідомила Управління соціального захисту Золочівської РДА про припинення нею такого догляду у зв`язку з виїздом за кордон на тривалий час, внаслідок чого, шляхом обману заволоділа коштами соціальної допомоги по догляду за особою з інвалідом , чим вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.190 КК України;

лист т.в.о. начальника Золочівського РВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 від 12.04.2021 №168д, у відповідь на запит дізнавача сектору дізнання Золочівського РВП ГУ НП у Львівській області, з якого вбачається, що ОСОБА_1 18.06.2017 виїхала з України через пункт пропуску Шегині, а 20.11.2017 через пункт пропуску Львів повернулася в Україну; 13.06.2018 виїхала з України через пункт пропуску Грушів, а 02.09.2018 через пункт пропуску Краківець повернулася в Україну, 24.01.2019 виїхала з України через пункт пропуску Чоп (Тиса), а 14.04.2019 через пункт пропуску Краківець повернулася в Україну.

заяву ОСОБА_1 від 14.03.2017, подану до органу праці та соціальної політики Золочівської РДА, про призначення допомоги на догляд (щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним);

декларацію від 14.03.2017 про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, яка подана ОСОБА_1 органу праці та соціальної політики Золочівської РДА;

висновок лікарської комісії Золочівської ЦРЛ Львівської області від 14.03.2017 №144, згідно якого ОСОБА_2 інвалід І групи внаслідок психічного розладу і потребує постійного стороннього догляду;

довідку №243 від 13.03.2017, видану виконавчим комітетом Вороняцької сільської ради Золочівського району Львівської області, з якої вбачається, що ОСОБА_1 проживає і зареєстрована у АДРЕСА_1 і здійснює постійний сторонній догляд за братом ОСОБА_2 , з яким разом проживає;

рішення Управління соціального захисту населення Золочівської РДА від 15.03.2017 про призначення допомоги ОСОБА_1 на догляд за ОСОБА_2 на період з 01.03.2017 по 31.08.2017 в сумі 1544 грн.;

заяву ОСОБА_1 від 29.05.2018, подану до органу праці та соціальної політики Золочівської РДА, про призначення допомоги на догляд (щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним);

декларацію від 29.05.2018 про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, яка подана ОСОБА_1 органу праці та соціальної політики Золочівської РДА;

висновок лікарської комісії Золочівської ЦРЛ Львівської області від 24.05.2018 №243, згідно якого ОСОБА_2 інвалід І групи внаслідок психічного розладу і потребує постійного стороннього догляду;

рішення Управління соціального захисту населення Золочівської РДА від 29.05.2018 про призначення допомоги ОСОБА_1 на догляд за ОСОБА_2 на період з 01.05.2018 по 31.10.2018 в сумі 1700 грн.;

заяву ОСОБА_1 від 27.11.2018, подану до органу праці та соціальної політики Золочівської РДА, про призначення допомоги на догляд (щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним);

декларацію від 27.11.2018 про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, яка подана ОСОБА_1 органу праці та соціальної політики Золочівської РДА;

висновок лікарської комісії Золочівської ЦРЛ Львівської області від 20.11.2018 №509, згідно якого ОСОБА_2 інвалід І групи внаслідок психічного розладу і потребує постійного стороннього догляду;

довідку №1002 від 19.11.2018, видану виконавчим комітетом Вороняцької сільської ради Золочівського району Львівської області, з якої вбачається, що ОСОБА_1 проживає і зареєстрована у АДРЕСА_1 і здійснює постійний сторонній догляд за братом ОСОБА_2 , з яким разом проживає;

рішення Управління соціального захисту населення Золочівської РДА від 12.12.2018 про призначення допомоги ОСОБА_1 на догляд за ОСОБА_2 на період з 01.11.2018 по 30.11.2018 в сумі 1777 грн. та на період з 01.12.2018 по 30.04.2019 в сумі 1853 грн.;

розрахунок від 14.04.2021 №1326, згідно якого за період з 18.06.2017 по 20.11.2017 ОСОБА_1 виплачено 5034,40 грн. допомоги на догляд, за період з 13.06.2018 по 02.09.2018 виплачено 4692,47 грн. допомоги та за період з 24.01.2019 по 14.04.2019 виплачено 5048,92 грн. допомоги.

Також, в судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , заявлені стороною захисту.

Свідок ОСОБА_5 , який доводиться чоловіком обвинуваченої, надав показання, що проживає у селі Вороняки разом із жінкою та її братом, який є інвалідом І групи. Дружина в основному здійснює безпосередній догляд за братом. Допомогу на догляд за ним також отримує дружина. Окрім дружини, догляд за ОСОБА_2 здійснює він особисто та сестра дружини. Повідомив, що жінка їздила за кордон на роботу, проте коли саме і на скільки часу не пригадує У відсутності дружини за ОСОБА_2 здійснював догляд особисто. Також зазначив, що він разом із дружиною та її братом зареєстровані за однією адресою, де і проживають.

ОСОБА_6 , яка є дочкою обвинуваченої, будучи допитаною в судовому засіданні повідомила, що разом із батьками проживає ОСОБА_2 , який є інвалідом. Останній не може за собою самостійно доглядати. Догляд за ним організовує матір. У відсутності матері догляд за ОСОБА_2 також забезпечується. В час коли мама виїжджала за кордон догляд за ОСОБА_2 здійснював батько та тітка. Повідомила, що матір тричі їздила в Польщу на роботу, а зароблені кошти витрачає на проживання, харчування, одяг.

Свідок ОСОБА_7 повідомив суду, що разом із обвинуваченою проживає її чоловік та брат. За братом постійно доглядає ОСОБА_8 . У час коли обвинувачена їздила за кордон за ОСОБА_9 доглядав її чоловік, сестра (його дружина) і особисто він. Зазначив, що ОСОБА_2 потрібно мити, одягати, брити, годувати, оскільки він сам не може виконувати таких дій. Жодного майна після повернення із заробітків обвинувачена не придбавала, а витрачає зароблені кошти на проживання та харчування.

Показання вказаних свідків, які надавались ними у судових засіданнях є логічними, послідовними, взаємодоповнюючими, узгоджуються між собою, не викликають сумнівів в їх достовірності, а тому суд визнає їх належними та допустимими доказами.

Оцінюючи надані стороною обвинувачення докази на предмет їх належності та допустимості, суд звертає увагу, що оригінали документів особової справи отримувача грошової допомоги ОСОБА_1 та розрахунок виплаченої допомоги надані Управлінням соціального захисту населення Золочівської РДА у відповідь на лист-запит т.в.о. начальника Золочівського РВП ГУ НП у Львівській області Ігора Підлужного, який не являється особою уповноваженою на здійснення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, однак враховуючи, що сторона захисту не заявляла про недопустимість таких доказів та не оспорювала обстави, на підтвердження яких такі докази подані, суд приймає вказані документи як належні та допустимі.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Положення ст.17 КПК України передбачають, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

За приписами ч.2 ст.9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Відповідно до ст.92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України покладається на слідчого, прокурора.

Зокрема, відповідно до ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив, мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Положеннями ч.1 ст.337 КПК України передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Статтею 190 КК України передбачено кримінальну відповідальність за шахрайство, об`єктивна сторона якого полягає у заволодінні чужим майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживанні довірою.

Відповідно до роз`яснень наданих у п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» під обманом який застосовується при шахрайстві слід розуміти повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов`язковості передачі їй майна або права на нього.

Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, є прямий умисел: особа усвідомлює, що посягає на чужу власність, вилучає чуже майно, на яке вона не має ніякого права, передбачає спричинення матеріальної шкоди в певному розмірі і бажає спричинити таку шкоду. Обов`язковими суб`єктивними ознаками шахрайства є корисливий мотив та корислива мета.

Відсутність хоча б одного зі складових елементів складу злочину шахрайства, у тому числі об`єктивної та суб`єктивної сторони, означає, що дії особи, поведінка якої оцінюється, не є злочином, та може свідчить про наявність між цією особою та потерпілим цивільно-правових або публічно-правових відносин.

Аналізуючи дії (бездіяльність) ОСОБА_1 на предмет наявності складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1, 2 ст.190 КК України, зокрема застосування нею обману як способу заволодіння бюджетними коштами, необхідно з`ясувати чи втратила обвинувачена право на отримання допомоги на догляд, у зв`язку із виїздом за межі України та чи виник у неї обов`язок повідомити орган праці та соціальної політики про неможливість догляду за братом ОСОБА_2 за таких обставин.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про психіатричну допомогу» держава гарантує грошову допомогу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, - на догляд за нею.

Порядок надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 02.08.2000 №1192 (надалі – Порядок №1192).

Відповідно до п.4 Порядку №1192 допомога на догляд надається дієздатній особі, яка зареєстрована або постійно проживає на одній житловій площі з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, і здійснює догляд за нею.

Положеннями п.8 Порядку №1192 передбачено, що виплата допомоги на догляд припиняється у разі, коли:

сталися зміни у складі сім`ї у зв`язку із смертю або зміною місця проживання особи з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу чи особи, якій надається допомога на догляд;

закінчився строк установлення інвалідності I чи II групи і протягом місяця не підтверджено встановлення групи інвалідності, яка дає право на призначення допомоги на догляд;

особа з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу перебуває на повному державному утриманні або стаціонарному лікуванні впродовж повного календарного місяця.

У разі виникнення обставин, внаслідок яких припиняється виплата допомоги на догляд, особи, яким надається допомога, зобов`язані в десятиденний строк повідомити органи, що провадять її виплату. Виплата допомоги припиняється з місяця, що настає за тим, у якому сталися зміни.

Таким чином, у п.8 Порядку №1192 наведено вичерпний перелік обставин, при настанні яких припиняється виплата допомоги на догляд і у особи, що отримує таку допомогу, виникає обов`язок повідомити орган праці та соціального захисту про виникнення такої обставини.

Серед наведеного у п.8 Порядку №1192 переліку обставин відсутня така обставина як припинення догляду, у зв`язку із виїздом особи, якій надається допомога на догляд, за межі території України.

Доказів того, що ОСОБА_1 повідомлялася про якісь інші обставин, внаслідок яких припиняється виплата допомоги, ніж ті, що зазначені у п. 8 Порядку №1192, стороною обвинувачення не надано та в ході судового розгляду не здобуто.

Заяви про призначення допомоги, із якими обвинувачена зверталася до Управління соціального захисту населення Золочівської РДА, містять лише загальне посилання про обов`язок повідомити орган праці та соціального захисту населення, у разі зміни обставин, які можуть вплинути на отримання соціальної допомоги, без наведення конкретного переліку таких обставин, а представник потерпілого в судовому засіданні не змогла пояснити про які обставини повідомлялася ОСОБА_1 при зверненні за отриманням допомоги.

Із показань свідків судом встановлено, що у час відсутності ОСОБА_1 на території України, догляд за її братом ОСОБА_10 здійснювали члени її сім`ї та родини, на державне утримання останній не передавався.

Твердження висловлене прокурором у судовому засіданні про те, що виїзд за межі України слід розцінювати як зміну місця проживання суд відхиляє як безпідставне, адже, відповідно до ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Чинне законодавство України не визначає, що слід вважати постійним місцем проживання, однак, з аналізу положень Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» можна дійти висновку, що це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає більше шести місяців на рік.

В даному контексті також вартує вказати, що відповідно до п.4 Порядку №1192 право на отримання допомоги на догляд за особою з інвалідністю має також особа, яка зареєстрована на одній житловій площі з ним, а доказів того, що ОСОБА_1 змінювала місце реєстрації матеріали кримінального провадження не містять.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що з виїздом за межі території України у ОСОБА_1 не припинилося право на отримання допомоги на догляд за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та не виникло обов`язку повідомляти орган, що проводить виплату такої допомоги, про виникнення обставин, внаслідок яких припиняється виплата такої допомоги.

Таким чином, ОСОБА_1 не заволодівала бюджетними коштами шляхом обману, оскільки її право на отримання допомоги на догляд за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу не припинилося, а тому в її діях відсутня об`єктивна сторона складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1, ч.2 ст.190 КК України.

Окрім того, стороною обвинувачення не доведено належними та допустимими доказами, що у момент подання заяв до Управління соціального захисту населення про призначення допомоги на догляд, у ОСОБА_1 був умисел на заволодіння бюджетними коштами і вона керувалася корисливою метою та корисливим мотивом, а тому в діях ОСОБА_1 відсутня і суб`єктивна сторона складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1, ч.2 ст.190 КК України.

Відтак, враховуючи, що прокурором не доведено в діях обвинуваченої складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190, ч.2 ст.190 КК України, ОСОБА_1 підлягає виправданню на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Витрат на залучення експертів по справі немає.

Питання речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373-376 КПК України, суд,-

у х в а л и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати невинуватою у пред`явлених обвинуваченнях за ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України та виправдати в зв`язку з відсутністю в її діях складів кримінальних правопорушень.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Золочівський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя П. В. Пилип`як