Вирок № 99843151, 24.09.2021, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/8427/20

Провадження №1-кп/639/203/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2021 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Курила В.О.,

за участю: секретарів судового засідання - Кіріяченко В.В., Караванського В.В.,

Рибалко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020225500000228 від 18.09.2020 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, який є пенсіонером за віком, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

за участю: сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження:

прокурорів - Петрик О.Р., Ачкасової С.І., Ємельянової М.В.,

представника потерпілого - адвоката Гринишина Є.В.,

потерпілого - ОСОБА_2 ,

захисника - адвоката Сілка В.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и в:

І. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним

ОСОБА_1 вчинив кримінальним проступок проти здоров`я особи за наступних обставин:

Так, ОСОБА_1 04.09.2020 року приблизно о 15 годині 45 хвилин перебував на вулиці неподалік від будинку АДРЕСА_1 , де став ініціатором конфлікту на ґрунті давно сформованих неприязних відносин зі своїм сусідом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Саме в той час у ОСОБА_1 виник протиправний умисел, спрямований на спричинення ОСОБА_2 тілесних ушкоджень будь-якого ступеня тяжкості із застосуванням в якості знаряддя протиправного діяння залізної арматури, яку він знайшов у дворі домоволодіння.

Реалізуючи свій протиправний умисел ОСОБА_1 спочатку підійшов до ОСОБА_2 , який в цей час знаходився на вулиці перед вказаним домоволодінням, та, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер свого задуму, наніс залізною арматурою один удар в ділянку грудної клітини потерпілого ОСОБА_2 .

Лише після цього ОСОБА_1 , вважаючи виконаними до кінця свої протиправні дії, припинив побиття ОСОБА_2 .

В результаті протиправного діяння ОСОБА_1 спричинив ОСОБА_2 садно на тлі синця в епігастральній ділянці, яке відноситься до легких тілесних ушкоджень, що підтверджено висновком судово-медичної експертизи №09-2965/20 від 15.10.2020.

ІІ. Позиція обвинуваченого ОСОБА_1 щодо пред`явленого обвинувачення та надані ним покази

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, не визнав повністю, оскільки сам потерпілий ОСОБА_2 спровокував конфлікт, він не нападав на нього та не спричиняв йому тілесних ушкоджень, а захищався від нападу ОСОБА_2 та діяв в межах необхідної оборони.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 надав показання, що поряд з його будинком в сусідньому домоволодінні проживає його племінниця ОСОБА_3 та її чоловік ОСОБА_2 . Вказані особи, як вважає обвинувачений, причетні до незаконного збуту наркотичних засобів, оскільки поблизу їх будинку постійно різні незнайомі люди шукають «закладки», що підтверджується відеозаписами з камер відеоспостереження, які встановлені на його будинку. 03.09.2020 року у нього виник конфлікт із ОСОБА_2 , з приводу того, що вони розповсюджують наркотичні засоби на вулиці. 04.09.2020 року в денний час ОСОБА_1 приїхав додому на автомобілі та заїхав у двір, а коли підійшов до в`їзних воріт та намагався їх заперти, то на вулиці на відстані 5-6 метрів від нього побачив сусіда ОСОБА_2 , який стояв неподалік із кухонним ножем в руках. Останній висловлювався на його адресу нецензурною лайкою та погрожував йому. Як він вважає, в цей час ОСОБА_2 перебував в стані наркотичного сп`яніння. Після цього ОСОБА_1 вийшов на вулицю, взявши перед цим у руки залізну арматуру, з метою самозахисту. На вулиці між ним та ОСОБА_4 виникла сварка. Потім ОСОБА_2 на прохання своєї дружини викинув кухонний ніж у траву, після чого вона почала знімати конфлікт на мобільний телефон. ОСОБА_2 підійшов до нього, почав його ображати та штовхати, провокував сварку, у зв`язку з чим ОСОБА_1 вимушений був захищатись. Надалі ОСОБА_2 почав кидати каміння в сторону ОСОБА_1 , на що він також декілька разів кинув камінням у відповідь. Під час цієї сварки ударів потерпілому ОСОБА_2 залізною арматурою в живіт він не спричиняв. Потерпілий міг отримати вказані тілесні ушкодження в інший час та за інших обставин.

Обвинувачений ОСОБА_1 зазначає, що він захищався від неправомірних дій ОСОБА_2 , тілесних ушкоджень арматурою йому не спричиняв, а тому він не визнає вину у вчиненні цього кримінального правопорушення.

ІІІ. Досліджені докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів

Незважаючи на повне невизнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини, його винність у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_2 , показаннями свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які були безпосередньо допитані під час судового розгляду, а також сукупністю досліджених письмових, речових доказів та висновками судово-медичних експертиз у кримінальному провадженні.

Під час допиту у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 надав показання, що обвинувачений ОСОБА_1 є рідним дядьком його дружини - ОСОБА_3 . Між його дружиною та її дядьком склались давні неприязні відносини на побутовому ґрунті, оскільки ОСОБА_1 чинить його дружині та членам її родини перешкоди у проживанні в цьому домоволодінні. Так, 04.09.2020 року приблизно о 16 годині він з дружиною виходили з двору, мали намір піти в магазин «АТБ», щоб придбати продукти харчування. Біля воріт свого домоволодіння знаходився ОСОБА_1 , який почав нецензурно виражатись на нього, після чого між ними стався словесний конфлікт. Надалі ОСОБА_1 побіг до своїх воріт, витягнув металевий прут, яким закриваються ворота, після чого підбіг до ОСОБА_2 . Спочатку ОСОБА_1 замахувався на нього металевим прутом, однак його не вдарив, він продовжував висловлюватись нецензурною лайкою та штовхався. Потім ОСОБА_1 відштовхнув його та умисно наніс один удар прутом у грудну клітину в область сонячного сплетіння. При цьому, сам потерпілий ОСОБА_2 будь-яких тілесних ушкоджень ОСОБА_1 не спричиняв. Ножа чи будь-яких інших предметів в момент конфлікту в руках потерпілого ОСОБА_2 не було. Коли потерпілий ОСОБА_7 відходив від ОСОБА_1 , останній кинув цеглину в його сторону, яка влучила йому в ногу. Очевидцями цього конфлікту була його дружина ОСОБА_3 , яка знімала все що відбувається на мобільний телефон, а також сусіди ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які спостерігали за конфліктом через паркан свого домоволодіння.

Допитана під час судового розгляду свідок ОСОБА_3 надала показання, що з її рідним дядьком ОСОБА_1 , який проживає поруч з їх домоволодінням, у них склались давні неприязні відносини, які виникли на побутовому ґрунті. 04.09.2020 року приблизно о 15 годині між її чоловіком ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виник словесний конфлікт. Вказаний конфлікт виник на вулиці біля воріт домоволодіння, коли вони із чоловіком виходили до магазину за продуктами. Під час конфлікту ОСОБА_1 висловлювався нецензурною лайкою та вів себе агресивно, її чоловік ОСОБА_2 в цей час намагався відтіснити ОСОБА_1 . Надалі ОСОБА_1 , тримаючи в руці металевий прут, яким закривають ворота, підійшов до ОСОБА_2 та вдарив залізним прутом його у живіт. Після цього ОСОБА_1 декілька разів кинув цеглою в сторону ОСОБА_2 та один раз влучив йому в ногу. При цьому, ОСОБА_2 будь-яких провокативних дій по відношенню до ОСОБА_1 не вчиняв, тілесні ушкодження йому не спричиняв.

Під час допиту у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 надав показання, що він проживає за адресою: АДРЕСА_2 . У вересні 2020 року в денний час він почув на вулиці крики, коли підійшов до паркану, то побачив, що на вулиці відбувається сварка між сусідами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ОСОБА_1 кидав каміння в сторону ОСОБА_2 . Під час цього конфлікту ОСОБА_1 пішов до своїх воріт, взяв залізний прут, яким закривають ворота, та, підійшовши до потерпілого ОСОБА_2 , спричинив йому один удар металевим прутом у живіт. Вказаний конфлікт провокував сам ОСОБА_1 . Потерпілий ОСОБА_2 лише відштовхував його та намагався захищатись. Будь-яких предметів під час конфлікту в руках у ОСОБА_2 не було.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 надав показання, що того дня в денний час він знаходився вдома та почув, що на вулиці відбувається словесна сварка між сусідами. Конфлікт відбувався на вулиці напроти їх домоволодіння між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Потім він вийшов у двір до паркану та побачив, що ОСОБА_1 кинув камінь в сторону ОСОБА_2 , а ОСОБА_2 також кинув камінь у відповідь та попав у ворота. Надалі ОСОБА_1 підійшов до своїх воріт та взяв металевий прут, яким закриваються ворота, потім підійшов до ОСОБА_2 та наніс йому один тичковий удар арматурою в живіт.

Окрім показань потерпілого ОСОБА_2 , показань свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , судом досліджено письмові та речові докази у кримінальному провадженні, якими підтверджується винність обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

З матеріалів кримінального провадження встановлено, що 18.09.2020 року відомості про кримінальне правопорушення відповідно до вимог ч. ч. 1, 4 ст. 214 КПК України дізнавачем Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області Міхєєвою В.О. внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020225500000228 (кримінальне провадження а.с. 1).

Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочато на підставі заяви потерпілого ОСОБА_2 від 04.09.2020 року, яка подана до Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області та зареєстрована в ЖЄО 04.09.2020 року за вх. №16130, за фактом неправомірних дій ОСОБА_1 стосовно нього (к.п. а.с. 8).

Дослідженим відеозаписом video_2020_09_26_15-30-19 підтверджується, що на відеозаписі від 04.09.2020 зафіксована сварка між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка відбувається на вулиці, під час якої вони відштовхують один одного, між ними відбувається словесний конфлікт та вони висловлюються нецензурною лайкою. Надалі ОСОБА_1 , тримаючи в правій руці металеву арматуру, наносить торцем металевої арматури один удар в ділянку грудної клітини ОСОБА_2 . Після чого обоє чоловіків штовхаються, продовжують хватати один одного, а потім розпочинають кидати каміння один в одного (к.п. а.с. 28).

Вказаний відеозапис виданий дізнавачу Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_10 свідком ОСОБА_3 , що підтверджується письмовою заявою про долучення диску з відеозаписом до матеріалів кримінального провадження (к.п. а.с. 27).

Постановою інспектора-дізнавача СД Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області Міхєєвої В.О. від 18.11.2020 року DVD-R диск із відеозаписами від 04.09.2020 року за адресою: м. Харків, вул. Кропивницького, 14 - визнано речовим доказом у кримінальному провадженні (к.п. а.с. 30).

Протоколом слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_2 від 23.09.2020 року підтверджується, що під час проведення слідчої дії потерпілий ОСОБА_2 надав детальні показання по обставинам події та показав механізм спричинення йому тілесних ушкоджень, а саме: ОСОБА_1 , тримаючи в руками фрагмент арматури, наніс йому удар торцевою частиною арматури в ділянку живота в зону епігастрію. При цьому, цією ж арматурою він зачепив йому ліве передпліччя в ділянці згинальної поверхні в лівій середній третині (к.п. а.с. 41-45).

Висновком судово-медичного експерта №09-2965/20 від 15.10.2020 року (к.п. а.с. 46-47) підтверджується, що у гр. ОСОБА_2 мали місце наступні тілесні ушкодження: садно на тлі синця в епігастральній ділянці; садно по згинальній поверхні лівого передпліччя на рівні середньої третини; ділянка осаднення по задній поверхні лівої гомілки.

За ступенем тяжкості ці ушкодження викликали незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів, і за цією ознакою відповідно до п.п. 2.3.2. «Б», 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 року, відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Показання гр. ОСОБА_2 , дані ним при проведенні слідчого експерименту від 23.09.2020 року, в цілому не суперечать наявним судово-медичним даним в частині механізму утворення встановлених у нього тілесних ушкоджень.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 27.10.2020 року за участю свідка ОСОБА_6 підтверджується, що під час проведення слідчої дії свідок показав механізм спричинення тілесного ушкодження потерпілому, а саме: під час словесної перепалки ОСОБА_1 замахнувся на ОСОБА_2 та наніс один удар торцевою частиною арматури в ділянку живота та грудної клітини (к.п. а.с. 48-52).

Висновком судово-медичного експерта №09-3491/20 від 21.11.2020 року підтверджується, що тілесні ушкодження, які були виявлені у ОСОБА_2 , могли утворитися за обставин, на які вказує свідок ОСОБА_6 під час проведення слідчого експерименту від 27.10.2020, тобто в цілому не суперечать об`єктивним судово-медичним даним в частині механізму утворення у ОСОБА_2 тілесних ушкоджень (к.п. а.с. 54-55).

Протоколом проведення слідчого експерименту від 27.10.2020 року підтверджується, що під час проведення слідчої дії свідок ОСОБА_3 показала механізм спричинення ОСОБА_1 тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_2 , а саме: під час словесної перепалки ОСОБА_1 замахнувся на ОСОБА_2 та наніс йому один удар торцевою частиною арматури в ділянку живота та грудної клітини, при цьому, гострою частиною зачепив ліве передпліччя ОСОБА_2 , від чого у нього з`явилось садно (к.п. а.с. 56-60).

Висновком судово-медичного експерта №09-3492/20 від 21.11.2020 року підтверджується, що показання свідка ОСОБА_3 , дані нею при проведенні слідчого експерименту від 27.10.2020 року, в цілому не суперечать наявним судово-медичним даним в частині механізму утворення встановлених у ОСОБА_2 тілесних ушкоджень (к.п. а.с. 62-63).

Достовірність та об`єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, відносні, допустимі та достатні, у зв`язку з чим суд вважає можливим прийняти вищевказані докази.

Суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості.

Як під час досудового розслідування, так і під час допиту у суді, потерпілий ОСОБА_2 , свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які були очевидцями вчинення кримінального правопорушення, надавали послідовні показання про причетність ОСОБА_1 до вчинення цього кримінального правопорушення.

Показанням обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що він не спричиняв тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 , суд надає критичну оцінку, розцінює їх як позицію захисту від пред`явленого обвинувачення та спробу уникнути кримінальної відповідальності, оскільки ці показання повністю спростовуються відеозаписом подій від 04.09.2020 року, на якому зафіксовано момент нанесення ОСОБА_1 удару залізною арматурою в ділянку грудної клітини потерпілого ОСОБА_2 .

Крім цього, вказані показання обвинуваченого ОСОБА_1 спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_2 , показаннями свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а також висновками судово-медичних експертиз у кримінальному провадженні.

При дослідженні відеозаписів від 04.09.2020, які були видані дізнавачеві свідком ОСОБА_3 , встановлено, що безпосередньо під час конфлікту, який відбувався на вулиці між обвинуваченим та потерпілим, в руках у потерпілого ОСОБА_2 не було кухонного ножа, про що під час допиту у судовому засіданні посилався обвинувачений ОСОБА_1 .

Крім цього, свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 також підтвердили, що у потерпілого ОСОБА_2 ножа в руках не було та він не спричиняв тілесних ушкоджень обвинуваченому ОСОБА_1 .

Надані стороною захисту відеозаписи з камер зовнішнього спостереження будинку, де проживає обвинувачений ОСОБА_1 , на яких зафіксовано події, які відбувались 04.09.2020 року, також не спростовують вину обвинуваченого ОСОБА_1 та не спростовують факту спричинення ним тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_2 .

Оцінюючи відповідно до вимог ст. 94 КПК України кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведена поза розумним сумнівом та підтверджується показаннями потерпілого та свідків, які безпосередньо допитані під час судового розгляду, сукупністю зібраних письмових, речових доказів та висновками судових експертиз у кримінальному провадженні.

ІV. Статті (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений

Таким чином, суд приходить до висновку, що своїми умисними та протиправними діями обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення - кримінальний проступок, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження.

V. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, а також мотиви суду при призначенні покарання

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , передбачених ч. 1 ст. 66 КК України, під час досудового розслідування та судового розгляду не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , передбачених ч. 1 ст. 67 КК України, під час досудового розслідування та судового розгляду не встановлено.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра в КНП «Міський психоневрологічний диспансер №3» ХМР не перебуває, на обліку в лікаря-нарколога в КНП ХОР «Обласний наркологічний диспансер» не перебуває, тяжких захворювань чи інвалідності не має, неодружений, офіційно не працевлаштований, є пенсіонером за віком.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд виходить із положень ст. ст. 50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до статті 12 КК України є кримінальним проступком, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, дані про особу винного, який раніше не судимий, є пенсіонером за віком, у зв`язку з чим суд вважає можливим призначити ОСОБА_1 покарання за санкцією ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу, яке є необхідним та достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого, а також запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

На переконання суду, саме таке покарання відповідає загальним засадам його призначення, визначеним у ст. ст. 50, 65 КК України, є справедливим та співмірним протиправному діянню, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Судом враховується, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 56, ч. 2 ст. 57 КК України, призначення обвинуваченому ОСОБА_1 інших видів покарань за санкцією ч. 1 ст. 125 КК України (громадські роботи чи виправні роботи), є неможливими, оскільки він є особою, яка досягла пенсійного віку.

VІ. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Цивільний позов у кримінальному провадженні потерпілим ОСОБА_2 не заявлено.

Процесуальних витрат у кримінальному провадженні немає.

Долю речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 не обирався та правові підстави для його обрання відсутні.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 370, 371, 373, 374, 376, 392 - 395 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення - кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в дохід держави у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. (вісімсот п`ятдесят гривень 00 коп.).

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме:

-диск DVD-R із відеозаписами, на яких зображено події, які мали місце 04.09.2020 року за адресою: м. Харків, вул. Кропивницького, 14 - залишити зберігатись у матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 392 КПК України до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його оголошення.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Роз`яснити обвинуваченому, захиснику, потерпілому та його представнику, право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя В.О. Курило