Ухвала суду № 99841926, 17.09.2021, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/1695/14-ц

Провадження № 6/191/67/21

У Х В А Л А

іменем України

17 вересня 2021 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Твердохліб А.В.,

за участю секретаря судового засідання Яришевої Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форт» про заміну сторони виконавчого провадження, поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство ТОВ «ФК «Інвест Хаус», ОСОБА_1 , -

ВСТАНОВИВ:

30.08.2021 року Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області зареєстровано заяву, направлену 19.08.2021 року через засоби поштового зв`язку, заявником ТОВ «Фінансова компанія «Форт» в якій зазначено, що рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.09.2014 року у справі №191/1695/14-ц задоволено позов ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. 29.09.2020 року вказаним судом постановлено ухвалу, якою змінено стягувача ПАТ «КБ «Надра» на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус». В даній ухвалі судом зазначено, що в матеріалах справи знаходиться виконавчий лист та стягувачу не видавався, тому ТОВ «ФК «Інвест Хаус» було подано заяву про видачу оригіналу виконавчого листа по справі №191/1695/14-ц. 05.11.2020 року між ТОВ «ФК «Інвест Хаус» та ТОВ «ФК Форт» укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №Б/Н, згідно з умовами якого право вимоги до позичальника за зобов`язаннями передбаченими кредитним договором №20/П/83/2008-840 від 12.11.2008 року перейшло до ТОВ «ФК Форт» (новий кредитор).

Щодо поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання, заявник зазначає, що виконавче провадження не має бути відокремлене від судового і ці обидва провадження мають розглядатися як цілісний процес. Постановою Правління Національного Банку України від 10.02.2009 року №59 призначено тимчасову адміністрацію ВАТ «КБ «Надра» строком на один рік. Постановою правління НБУ за №30 від 11.02.2011 року в ПАТ «КБ «Надра» продовжено тимчасову адміністрацію. 04.05.2015 року за рішенням НБУ було розпочато процедуру ліквідації ПАТ КБ «Надра». Посилаючись на ч. 6-1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 22.12.2011 року), був передбачений обов`язок державного виконавця відмовити у відкритті виконавчого провадження у разі офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Частина 3-1 ст. 49 цього ж Закону в редакції від 28.12.2014 року передбачала, що виконавче провадження підлягає закінченню в разі прийняття Національним Банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника. Таким чином, заявник вважає, що банк був позбавлений можливості пред`явити виконавчий документ до виконання, оскільки виконавчий лист був би повернутий йому без прийняття до виконання.

В зв`язку із викладеними обставинами, посилаючись на ст. ст. 11, 433, 442, 512, 514 ЦК України, заявник ТОВ «ФК Форт» просить суд:

- замінити стягувача ТОВ «ФК «Інвест Хаус» правонаступником ТОВ «ФК «Форт» у справі №191/1695/14-ц;

- поновити пропущений строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Заявник у судове засідання не з`явився, але в заяві, яка розглядається судом, вказано про розгляд справи без участі представника.

Заінтересовані особи у судове засідання не з`явились.

Відповідно до ч.3 ст.442 ЦПК України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Дослідивши матеріали цивільної справи, письмові докази, додані до заяви, суд встановив наступне.

На підставі заочного рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2014 року у цивільній справі №191/1695/14-ц, яке набрало законної сили 16 вересня 2014 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра», заборгованість за кредитним договором №20/П/83/2008-840 від 12.11.2008 року в сумі 90671 грн. 29 коп. (а.с.44-45).

Відповідно до договору №GL2N79736ПВ про відступлення прав вимоги від 05 березня 2020 року, та додатку №1 до вказаного договору, ПАТ «КБ «Надра» відступило, а ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» прийняло права вимоги за грошовими зобов`язаннями, в тому числі до позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором №20/П/83/2008-840 від 12.11.2008 року (а.с.52-55).

На підставі ухвали Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2020 року, первісного кредитора ПАТ «КБ «Надра» замінено правонаступником ТОВ «Інвест Хаус». При цьому у задоволенні решти вимог заяви про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для його пред`явлення до виконання відмолено (а.с.71-76).

Указане судове рішення не оскаржувалось сторонами в апеляційному порядку, є чиним і набрало законної сили.

За договором про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги та майнових прав від 05.11.2020 року, ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» відступило право вимоги ТОВ «ФК Форт» за вимогою до позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором №20/П/83/2008-840 від 12.11.2008 року.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 15 «Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 442 ЦПК, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Пунктом 1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Так, змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником. А у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Суд роз`яснив, що така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги. У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин.

Тому, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження» (постанова КЦС від 19.02.2020 у справі № 2-3897/10).

Викладене свідчить про обґрунтованість заявленої вимог ТОВ «ФК Форт» в частині заміни сторони виконавчого провадження, тому вона підлягає задоволенню.

Щодо розгляду вимоги ТОВ «ФК Форт» про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, суд зазначає наступне.

На виконання заочного рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2014 року, позивач ПАТ «КБ «Надра» не зверталося до суду із заявою про видачу оригіналу виконавчого листа. Таке звернення було вчинено його правонаступником ТОВ «ФК «Інвест Хаус» лише 20.08.2021 року на підставі відповідної заяви, яка надійшла до суду 28.08.2021 року через засоби поштового зв`язку.

В свою чергу, заявник ТОВ «ФК Форт» 19.08.2021 року через засоби поштового зв`язку звернувся до суду із заявою, яка є предметом даного судового розгляду, що зареєстрована канцелярією суду 30.08.2021 року.

Станом на 17.09.2021 року оригінал виконавчого листа знаходиться в матеріалах справи, строк пред`явлення якого до виконання визначено до 17 вересня 2015 року.

Так, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року в справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду».

За змістом статті 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження», чинного на момент набрання рішенням суду законної сили, виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

Відповідно до положень пункту 2 частини першої, пункту 1 частини другої статті 22 Закону № 606-XIV виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Частиною першою статті 371 ЦПК України 2004 року було передбачено, що стягувачам, які пропустили строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Зазначене право стягувача також було закріплено у частині другій статті 24 Закону України № 606-XIV.

Положенням ч. 5 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року, який набрав чинності 05.07.2016 року, закріплено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом, тобто згідно ч. 1 ст. 12 цього Закону протягом трьох років.

Тлумачення пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404-VIII свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності законом №1404-VIII. Для пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування його норм до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.

Аналогічний по суті висновок зроблений в постановах Верховного Суду у від 28 березня 2018 року у справі № 905/6977/13, від 2 травня 2018 року у справі № 5016/149/2011(17/6), від 1 серпня 2018 року у справі № 553/1951/14-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 521/21810/17, від 29 січня 2020 року у справі № 344/19847/18, від 16 вересня 2020 року у справі № 242/2375/16-ц, від 15 жовтня 2020 року у справі № 202/20331/13-ц.

Тобто, положення пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404-VIII не може бути застосоване у даній справі, оскільки виконавчий лист жодного разу не був пред`явлений стягувачем до виконання, цей строк закінчився 17 вересня 2015 року.

Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акту не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 5 квітня 2001 року у справі № 3-рп/2001).

За частиною першою статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

З наведеного слідує, що підставою для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання є факт пропуску стягувачем такого строку з поважних причин.

Аналіз змісту даних норм дає підстави для висновку, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист до примусового виконання.

Тобто, причина пропуску строку є поважною, якщо відповідну процесуальну дію не вчинено у зв`язку із обставинами, що безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений строк. Така обставина має існувати об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк і виникнути протягом строку, який пропущено. Зазначене повинно підтверджуватися належними і допустимими засобами доказування.

Окрім того, поважність причин пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання пов`язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Заявником не зазначено достатніх підстав та не надано належних доказів, які заважали первісному стягувачу звернутися до суду із заявою про видачу оригіналу виконавчого листа, в подальшому до державної виконавчої служби чи приватного виконавця із заявою про примусове виконання виконавчого документа у встановлений законом строк, а також не наведено поважні обставини, що не залежали від його волевиявлення і внаслідок яких він пропустив строк пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Встановлено, що первісний стягувач за виконавчим листом ПАТ «КБ «Надра» на час відступлення прав вимоги 05 березня 2020 року новому кредитору ТОВ «ФК «Інвест Хаус» пропустив строк на пред`явлення виконавчого документу до виконання. Відомостей про переривання перебігу строку пред`явлення виконавчого листа до виконання матеріали справи містити не можуть, оскільки оригінал виконавчого листа дотепер не отримано стягувачем.

Жодних дій, спрямованих на виконання судового рішення, що набрало законної сили, банк не вчиняв і доказів вжиття останнім можливих заходів щодо примусового стягнення заборгованості заявник не надав.

Звертаючись до суду із заявою, ТОВ «ФК «Форт» посилалося на запровадження в ПАТ «КБ «Надра» процедури ліквідації як на поважну причину пропуску строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 5 лютого 2015 року № 83 «Про віднесення ПАТ «КБ «Надра» до категорії неплатоспроможних», того ж дня рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб запроваджено тимчасову адміністрацію у ПАТ «КБ «Надра» з 6 лютого 2015 року строком на три місяці, який було продовжено до 5 червня 2015 року.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 4 червня 2015 року № 356 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 5 червня 2015 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Надра» та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра».

Уповноважена особа Фонду після запровадження тимчасової адміністрації (у разі делегування повноважень) набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації.

Одним з основних завдань Фонду є забезпечення збереження активів та документації банку та вжиття всіх передбачених законом заходів щодо стягнення простроченої заборгованості позичальників банку (стаття 38 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»)

Враховуючи викладене, запровадження процедури ліквідації банку не може вважатись перешкодою для реалізації прав стягувача на примусове виконання судового рішення.

Аналогічний висновок містить постанова Верховного Суду від 21 листопада 2019 року у справі № 616/4465/12.

Будь-яких інших причин зволікання з примусовим виконанням заочного рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2014 року, тобто більше ніж шість років, в заяві ТОВ «ФК «Форт» не зазначено і в судовому засіданні судом не встановлено причин, які б не залежали від волі стягувача та дійсно створювали перешкоди або значно ускладнювали можливість пред`явлення виконавчого листа до виконання у визначений законом строк.

У зв`язку з наведеним, посилання заявника на те, що стягувач не мав можливості пред`явити виконавчий документ до виконання в зв`язку з процедурою ліквідації не є поважними причинами пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки така процедура не позбавляє можливості уповноважену особу звертатись до органів виконавчої служби з заявами про примусове виконання виконавчих листів.

При цьому зазначені посилання заявника є суб`єктивною обставиною для вирішення питання поновлення пропущеного строку та не являються належним доказом того, що перешкоджало уповноваженим представникам банку при достатній турботливості та підконтрольності з боку уповноваженої особи Фонду звернутись до виконавців протягом року з моменту набрання законної сили судовим рішенням про поновлення процесуального строку із заявою щодо примусового виконання рішення суду про стягнення заборгованості та пред`явлення до виконання виконавчого документа.

Отже, питання внутрішньої діяльності ПАТ «КБ «Надра» як юридичної особи, навіть у випадку перебування на стадії ліквідації та кадрових змін не можуть в достатній мірі впливати на вирішення питання поновлення пропущеного строку.

Аргументи заявника про те, що ліквідація первісного кредитора (стягувача) із запровадженням тимчасової адміністрації або ліквідації банку, не передбачає процесуальної можливості з пред`явлення виконавчого документа до виконання, тому наведена обставина також є поважною причиною пропуску строку пред`явлення виконавчого документа не приймаються судом як необґрунтовані з огляду на те, що норму пункту 11 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у взаємозв`язку із положеннями спеціального Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» слід розуміти так, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку-боржника, тобто саме коли банк, в якому запроваджена тимчасова адміністрація та/або розпочата процедура ліквідації, є боржником, а не стягувачем за виконавчим документом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 910/23398/16 (провадження № 12-20гс18) зазначено аналогічний за змістом висновок про те, що ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Крім того, у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 761/2512/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила аналогічний за змістом висновок, зокрема те, що у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Наявність норми пункту 11 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого документу, якщо Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку, також не може суперечити принципу верховенства права, меті й завданням цивільного судочинства, які спрямовані на захист порушеного права та виконання остаточного судового рішення.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 16 квітня 2018 року у справі № 910/11908/16.

Суд вважає, що наявність норм Конституції України, положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про обов`язковість виконання судового рішення та рішень Європейського суду з прав людини з цього приводу не можуть бути єдиною достатньою підставою для поновлення пропущеного без поважних причин строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки вимагають добросовісної та законної поведінки кожного учасника судового процесу, у тому числі і стягувача на стадії виконання судового рішення.

Враховуючи наведене, надаючи оцінку обставинам, на які посилався правонаступник ТОВ «ФК Форт», як на причини пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, та встановивши, що такі причини є неповажними, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання у справі за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.260, 433, 442 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форт» про заміну сторони виконавчого провадження, поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство ТОВ «ФК «Інвест Хаус», ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Замінити стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус» на його правонаступника – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форт», до відкриття виконавчого провадження на підставі заочного рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2014 року у цивільній справі №191/1695/14-ц, яке набрало законної сили 16 вересня 2014 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра», заборгованість за кредитним договором №20/П/83/2008-840 від 12.11.2008 року в сумі 90671 грн. 29 коп.

В іншій частині вимог, відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Суддя: А. В. Твердохліб