Рішення № 99841323, 23.09.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/7442/21

Провадження № 2/522/6493/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

23 вересня 2021 року Приморський районний суд м. Одеси у складі головуючого – судді Косіциної В.В., розглянувши в письмовому провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи: Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації місця проживання,

ВСТАНОВИВ:

26 квітня 2021 року до суду надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи: Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації місця проживання.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 15 травня 2002 року нею було придбано квартиру у власність, де зареєстрованим значиться відповідач. При цьому, відповідач вже не є членом сім`ї позивача та фактично не проживає за зареєстрованим місцем проживання у квартирі. Реєстрація відповідача у квартирі перешкоджає здійсненню права користування та розпорядження позивачем своїм майном, оскільки вона змушена продати квартиру через взятий і невиплачений відповідачем кредит.

19 травня 2021 року на адресу суду ОСОБА_1 , подано уточнену позовну заяву про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, позбавлення права користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації місця проживання (зміни в прохальній частині).

03 червня 2021 року від представника Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради Піроженко В.М. надійшли пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, в яких зазначив, що потреба додаткового зобов`язання Департаменту вчинити певні дії взагалі відсутня.

30 липня 2021 рокуна електронну адресу суду від представника Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради Піроженко В.М. надійшла заява про розгляд справи без участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог.

31 серпня 2021 року до суду звернувся ОСОБА_3 із позовною заявою третьої особи із самостійними вимогами на предмет позову, оскільки 15.06.2021 року він купив у позивача квартиру по АДРЕСА_1 , а тому вважає. Що саме його права як власника порушені.

В судове засідання 21.09.2021 року учасники не з`явились. Про день час а місце проведення були повідомлені належним чином та завчасно.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час, дату і місце судового засідання повідомлений у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК Україна, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у нього даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

В даній справі відповідачі належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; двічі не з`явилися в судове засідання без повідомлення причин, не подали відзив. Позивач в свою чергу не заперечував проти винесення заочного рішення, а тому суд, на підставі ст. 281 ЦПК України, вирішив розглянути справу заочно.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву на позов, зі згоди представника позивача, викладеній в його заяві, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст.ст.280-281 ЦПК України, при заочному розгляді в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Оскільки справа розглядається в порядку спрощеного провадження, а отже на виготовлення повного тексту в суду є п`ять днів, а тому керуючись положеннями ст. 268 ЦПК датою даного рішення є дата складання його повного тексту 23.09.2021 року.

Судом на підставі доказів наданих позивачем встановлені наступні обставини, юридичні факти та відповідні їм правовідносини.

15 травня 2002 року між ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 було укладено Договір купівлі - продажу квартири номер АДРЕСА_2 , яка в цілому складається з двох житлових кімнат, загальною площею 25,6 кв. м., в тому числі житловою площею 17,1 кв.м., від 15.05.2002 року, серія та номер АЕК№398881, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сакал І.М. (а.с. 10).

В квартирі АДРЕСА_2 , з 28.01.2004 року зареєстрований ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відомостями відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області (а.с. 28).

Факт не проживання більше року ОСОБА_2 за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджено актом від 20.04.2021 року, засвідчений 3 особами сусідів та начальником ВД № 6 Кукурудзи Р.С.

Відповідачу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві приватної власності належить квартира за АДРЕСА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право власності та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, копія яких наявна в матеріалах справи (а.с. 11,13).

Таким чином, відповідач у спірній квартирі не проживає більше одного року, не сплачує плату за користування жилим приміщенням і комунальними послугами, не несе інших витрат по утриманню квартири.

Пленум Верховного Суду України у постанові «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12.04.1985 року № 2 підкреслив, що правильний і своєчасний розгляд житлових спорів є гарантією реального здійснення конституційного права особи на житло, захисту прав і охоронюваних законом інтересів збереження. Досконалий розгляд житлових спорів є запорукою своєчасного, реального здійснення конституційного права громадян на житло і зміцнення законності у житлових правовідносинах.

Реалізація встановлених конституційних гарантій, поряд з іншими, відображається в збереженні житла за його власниками без обмежень, та в гарантії збереження житла в державному та комунальну житлову фонді за тимчасово відсутніми громадянами протягом шести місяців (ст. 71 ЖК УРСР).

Так, відповідно до ст. 71 ЖК України за тимчасової відсутності наймача або членів сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк, за заявою відсутнього, може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору – судом. Тимчасова відсутність особи може бити безперервною, але не повинна перевищувати шести місяців.

Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

У разі відсутності особи понад шість місяців при розгляді позову про визнання її такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини справи, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності. Якщо тимчасова відсутність особи перевищила шість місяців, члени сім`ї, навіть колишні, а також наймодавець, мають право звернутись із позовом про визнання її такою, що втратила право на користування таким житлом.

Крім того, як з`ясовано судом, 22.09.2005 року ОСОБА_2 уклав Кредитний договір № 014/0054/74/36813 від, відповідно до якого Позикодавець - Райффайзен банк Аваль надав відповідачеві кредит у розмірі 44000 доларів США (а.с. 15-19).

З метою забезпечення зобов`язань відповідача за цим Договором, з ОСОБА_1 було укладено Договір поруки № б/н від 22.09.2005 року (а.с. 20).

При цьому, з 2013 року сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не проживають спільною сім`єю, не ведуть спільного господарства і місце проживання чи перебування відповідача, протягом декількох років невідомо.

Разом з тим, у зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язань за Кредитним договором, Приватним виконавцем Виконавчого округу Одеської області, ОСОБА_6 було відкрито виконавче провадження № 64081742 з примусового виконання виконавчого листа № 522/22517/15-ц, виданого 26.03.2020 року Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з відповідача на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за Кредитним договором № 014/0054/74/36813 від 22.09.2005 у загальному розмірі 7007 (сім тисяч сім) доларів 36 центів США та оскільки позивач, в забезпечення виконання цього Договору уклала з банком Договір поруки, стягнення звернено у солідарному порядку (а.с. 21-22).

Відтак, у позивача виникла необхідність у продажі квартири АДРЕСА_2 з метою погашення боргу.

Між тим, суд зауважує, що зазначений позов був поданий на момент коли позивач була власником зазначеної квартири, однак згідно Договору купівлі-продажу від 15 червня 2021 року ті відомостей реєстру з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником вказаної квартири є ОСОБА_3 .

Оскільки відповідач ОСОБА_2 не проживає в спірній квартирі понад один рік, суд вважає можливим визнати його такими, що втратив право користування житловою площею в зазначеній квартирі.

Реєстрація місця проживання відповідача у вказаному житловому приміщені створює перешкоди у вільному користуванні та розпорядженні майном.

Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст. 16, 386, 391 Цивільного кодексу України.

Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування жилим приміщенням (про позбавлення права користування жилим приміщенням).

Згідно ч.2 ст. 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Частиною 1 статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили про позбавлення права користування житловим приміщенням.

Судом встановлено, що відповідач не проживає в спірній квартирі більше одного року, на даний час, реєстрація відповідачів за вказаною адресою перешкоджають позивачці повністю реалізувати своє право власності на належне на праві приватної власності майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися розпоряджатися своєю власністю.

Згідно із ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за свою волею, незалежно від волі інших осіб.

Положення статті 317 Цивільного кодексу України передбачають, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном; на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону.

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК України закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

Частиною першою статті 156 ЖК України та 405 ЦК України передбачено, що члени сім`ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім`ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім`ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

За змістом зазначених норм правом користування житлом, яке знаходиться у власності особи, мають члени сім`ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або квартири, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Отже, реєстрація відповідача в квартирі, яка наразі є власністю ОСОБА_3 , створює перешкоди у користуванні останнім своїм майном, що є прямим порушенням статті 319 Цивільного кодексу України.

З огляду на те, що відповідач, на теперішній час в квартирі АДРЕСА_2 не проживає понад один рік, що підтверджується матеріалами справи, вселитися в квартиру не намагався, в чому ніхто не перешкоджав, не має на даній житловій площі особистих речей, суд доходить висновку, що відповідач внаслідок відсутності понад встановлені строки в даній квартирі втратив право користування цією квартирою.

Зважаючи на встановлені з досліджених доказів обставини справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, щодо предмету спору.

За таких обставин, враховуючи те, що реєстрація ОСОБА_2 створює перешкоди власнику ОСОБА_3 у користуванні квартирою, ці перешкоди мають бути усунуті, а тому суд задовольняє вимоги нового власника - третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, щодо предмету спору повністю, а у позові ОСОБА_1 яка, на момент винесення рішення, відчужила квартиру і втратило право власності на неї - відмовляє.

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 29, 316, 317, 319, 383, 391, 405 ЦК України, ст. 150 ЖК України, ст.ст. 263-265, 282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи: Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації місця проживання – залишити без задоволення.

Позовні вимоги третьої особи яка заявляє самостійні вимоги (позивача) ОСОБА_3 про позбавлення права користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації місця проживання – задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_2 .

Після набрання законної сили, судове рішення є підставою зняття особи з реєстрації місця проживання.

Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено та підписано 23 вересня 2021 року.

Суддя Косіцина В.В.

23.09.2021