Рішення № 99841284, 23.09.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/15344/20

Провадження №2/522/2868/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2021 року м. Одеса

Приморський районний суд м.Одеси в складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участю секретаря судового засідання – Лисенко А.О

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа – Одеська міська рада, про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання договору недійсним, скасування рішень про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, зобов`язання приведення у первісний стан,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа – Одеська міська рада, в якому просить:

скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 від 04.12.2014 року індексний №17715043, яке було вчинено на підставі свідоцтва про право власності серії та номер: НОМЕР_1 видане 04.12.2014 року Реєстраційною службою ОМУЮ в Одеській області;

Скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 , що було вчинено на підставі декларації про початок виконання будівельних робіт №ОД 082150920473 від 01.04.2015 року з реконструкції 6 квартир – кв. АДРЕСА_1 , з об`єднанням у самостійний об`єкт нерухомості без зміни геометричних розмірів фундаменту у плані та цільового проекту; АДРЕСА_2 , та декларації про готовність об`єкта до експлуатації №ОД 142151130567 від 23.04.2015 року з реконструкції квартир - кв. АДРЕСА_1 , з об`єднанням у самостійний об`єкт нерухомості;

Визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 13.04.2016 року та посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бураковою О.І., реєстровий номер 298;

Зобов`язати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 привести загальні приміщення квартир - кв. АДРЕСА_3 , що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_4 у первісний стан, згідно із технічними паспортами, які були актуальними до початку проведення спірних реконструкцій, тобто до 17.11.2014 року.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 є власником кв. АДРЕСА_5 . Будинок №1/3 є багатоквартирним та знаходиться на земельній ділянці, власником якої є Територіальна громада міста Одеси. У 2014 році власником квартири АДРЕСА_6 на той час ОСОБА_2 самовільно із порушенням будівельних норм та правил було проведено реконструкцію цієї квартири шляхом спорудження прибудови до квартири на прибудинковій території та надбудови другого та третього мансардного поверхів. 12.11.2014 року ДДАБІ в Одеській області за №ОД142143210510 було зареєстровано декларацію ОСОБА_2 про готовність об`єкту до експлуатації – квартири АДРЕСА_6 , яка на праві приватної власності належала ОСОБА_2 . На підставі вказаної декларації ОСОБА_2 було видане відповідальне свідоцтво про право власності серії на номер НОМЕР_1 видане 04.12.2014 року Реєстраційною службою ОМУЮ в Одеській області на квартиру АДРЕСА_7 . Квартири АДРЕСА_8 та АДРЕСА_7 є суміжними, оскільки мають спільну несучу стіну. Квартири мають окремі виходи на прибудинкову територію. Позивач зазначив, що проведення реконструкції та реєстрація декларації про готовність до експлуатації квартири АДРЕСА_7 зачіпає права та інтереси позивачки, як власника суміжної квартири, оскільки у зв`язку із проведенням реконструкції погіршилась інсоляція її квартири, у квартирі з`явилися тріщини тощо. Також у зв`язку із реконструкцією зайнято частину прибудинкової території, що перешкоджає проходу та проїзду. У зв`язку з прийняттям рішення про реєстрацію декларації про готовність квартири АДРЕСА_7 до експлуатації, позивачка позбавлена права вимагати у судовому порядку приведення квартири АДРЕСА_7 у первісний стан. Оскільки зазначена декларація про готовність квартири АДРЕСА_7 до експлуатації порушує її права, як власника суміжної квартири, вона вимушена була звернутися до суду з адміністративним позовом про її скасування. Постановою Одеського окружного адміністративного суду по справі №815/1023/16 від 17.10.2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 року скасовано реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації «Реконструкція квартири за адресою: АДРЕСА_6 з надбудовою 3-го поверху без змін зовнішніх геометричних розмірів фундаменту у плані» зареєстровану Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області за №ОД142143210510 від 17.11.2014 року. Вказану постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16.10.2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 року залишено без змін згідно постанови Вищого адміністративного суду України від 07.06.2017 року. Постановою Одеського апеляційного суду від 04.06.2016 року справа №522/14661/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення порушень права власності шляхом приведення об`єкту у первісний стан та стягнення матеріальної шкоди, що виникла в наслідок протиправної реконструкції задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму матеріальної шкоди внаслідок незаконного будівництва у розмірі 31 560,00 грн. В подальшому, намагаючись утруднити виконанні рішення суду щодо скасування незаконних правовстановлюючих документів, приведення об`єкту у первісний стан, ОСОБА_2 знов зареєструвала декларацію про початок виконання будівельних робіт №ОД 082150920473 від 01.04.2015 року з реконструкції 6 квартир - кв. АДРЕСА_1 , з об`єднанням у самостійний об`єкт нерухомості без зміни геометричних розмірів фундаменту у плані та цільового проекту, АДРЕСА_2 , та декларацію про готовність об`єкта до експлуатації №ОД 142151130567 від 23.04.2015 року з реконструкції квартир - кв. АДРЕСА_1 , з об`єднанням у самостійний об`єкт нерухомості без зміни геометричних розмірів фундаменту у плані та цільового проекту, АДРЕСА_2 . Зазначені реєстрації декларацій ОСОБА_2 були здійснені після того, коли їй стало відомо про існування спору у Одеському окружному адміністративному суді по справі №815/1023/16. 13.04.2016 року Флора навмисно уклала договір купівлі-продажу вказаного спірного об`єкту реконструйованої нерухомості зі своєю матір`ю ОСОБА_3 . 16.08.2017 року ОСОБА_3 змінила адресу спірної нерухомості з АДРЕСА_9 , на АДРЕСА_4 . У зв`язку з викладеними обставинами позивачка була змушена звернутися до суду з зазначеним позовом.

Ухвалою суду від 10.09.2020 року позов було залишено без руху з наданням часу на усунення недоліків. Недоліки позову були усунуті представником позивача 16.09.2020 року. Матеріали були отримані суддею 17.09.2020 року.

Також від представника позивача 16.09.2020 року до суду надійшла заява про витребування доказів.

З 21.09.2020 року по 23.09.2020 року суддя перебувала у відпустці.

Ухвалою суду від 24.09.2020 року провадження у справі було відкрито та призначено розгляд справи в загальному позовному порядку з призначенням підготовчого судового засіданні на 26.10.2020 року.

Витребувано з Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради належним чином засвідчені копії реєстраційних справ щодо квартир АДРЕСА_8 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_6 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 518876251101).

Ухвалою суду від 24.09.2020 року у задоволенні заяви представника позивача - ОСОБА_4 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа – Одеська міська рада, про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання договору недійсним, скасування рішень про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, зобов`язання приведення у первісний стан – відмовлено.

У підготовче засідання призначене на 26.10.2020 року з`явився представник ОСОБА_1 – ОСОБА_4 , інші учасники справи у підготовче засідання не з`явилися, розгляд справи відкладено на 07.12.2020 року.

27.10.2020 року з Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради на адресу суду на виконання ухвали від 24.09.2020 року надійшли завірені копії документів реєстраційної справи №518876251101 щодо об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_14 ), а також завірені скан-копії документів зазначеної реєстраційної справи.

У підготовче засідання призначене на 07.12.2020 року ОСОБА_1 не з`явилася, представником позивача – ОСОБА_4 через канцелярію суду надано клопотання про витребування доказів, зазначене клопотання просив розглядати за його відсутністю.

Інші учасники справи у підготовче засідання не з`явилися, про час, дату та місце судового розгляду були повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Розгляд справи відкладено на 22.02.2021 року.

Ухвалою суду від 09.12.2020 року витребувано з КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради належним чином завірені копії технічних паспортів на квартиру АДРЕСА_6 станом до 17 листопада 2014 року.

05.02.2021 року з КП «БТІ» ОМР на адресу суду надійшов лист, в якому зазначено, що за виконання ухвали про витребування доказів, особі, яка заявила зазначене клопотання, необхідно сплатити оплату за інформаційну роботу, та надано рахунок.

У підготовче засідання призначене на 22.02.2021 року з`явився представник позивача – ОСОБА_4 , надав суду квитанцію про оплату, розгляд справи просив відкласти.

Суд протокольною ухвалою прийняв копію платіжного доручення на оплату послуг, розгляд справи відкладено на 29.03.2021 року з метою виконання ухвали суду від 09.12.2020 року про витребування доказів.

У підготовче засідання призначене на 29.03.2021 року сторони не з`явилися, розгляд справи відкладено на 05.05.2021 року.

У підготовче засідання призначене на 05.05.2021 року сторони не з`явилися, представник позивача – ОСОБА_4 на електронну адресу суду надав заяву про відкладення.

Ухвалою суду від 11.05.2021 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.07.2021 року.

06.07.2021 року представник позивача надав суду заяву, якою просив долучити до матеріалів справи ксерокопії технічних паспортів станом на 10.10.1995, 19.09.1997, 13.03.1998, 17.05.2001, 21.07.2005, за адресою: АДРЕСА_9 , які було надано КП «МБТ» ОМР на виконання ухвали суду від 09.12.2020 року.

У судовому засіданні 06.07.2021 року був присутній представник позивача – Скіндер В.Б., просив долучити до матеріалів справи документи з КП «БТІ» ОМР.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце судового розгляду були повідомлені належним чином. Розгляд справи відкладено на 16.09.2021 року.

У судове засідання призначене на 16.09.2021 року сторони не з`явився, представник ОСОБА_1 – ОСОБА_4 на електронну адресу суду надав заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити, справу просив розглядати за відсутністю сторони позивача.

Інші учасники процесу у судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце судового розгляду були повідомлені належним чином. Заяв щодо розгляду справи за їх відсутністю суду не надано.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ст.268 ЦПК України, датою складання повного тексту рішення є 23.09.2021 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25.07.2005 року по справі №2-5653/05 ОСОБА_1 належить квартира за адресою: АДРЕСА_15 .

Квартира АДРЕСА_7 в цьому будинку належала ОСОБА_2 .

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами по справі, що вартира №8 та квартира АДРЕСА_6 мають суміжну стіну.

У 2014 році власником квартири АДРЕСА_6 ОСОБА_2 проведено реконструкцію цієї квартири шляхом спорудження прибудови до квартири на прибудинковій території та надбудови другого та третього мансардного поверхів.

Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Одеській області зареєстровано 17.11.2014р. декларацію про готовність об`єкта до експлуатації ОД №142143210510 «Реконструкція квартири за адресою: АДРЕСА_9 з надбудовою 3-го поверху без змін зовнішніх геометричних розмірів фундаменту у плані» щодо об`єкта за адресою: АДРЕСА_9 , замовник – ОСОБА_2 .

На підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації ОД №142143210510 ОСОБА_2 було отримано Свідоцтво про право власності, яке видане державним реєстратором Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Заяць К.В. 04.12.2014 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду по справі № 815/1023/16 від 17.10.2016 року,залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року, скасовано реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації «Реконструкція квартири АДРЕСА_16 , зареєстровану Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області за №ОД142143210510 від 17 листопада 2014 року.

Вказану постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2016 року залишено без змін згідно постанови Вищого адміністративного суду України від 07 червня 2017 року.

По данному позову позивач просила скасувати рішення Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Одеській області №ОД1421432105Ю від 12 листопада 2014 року про реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації – квартири АДРЕСА_6 .

Зазначеною ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016р. та постновою ВАСУ від 07.06.2017р. було встановлено, що 17 листопада 2014 року ДДАБІ в Одеській області за № ОД 142143210510 зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації щодо закінченого будівництвом об`єкта «Реконструкція квартири АДРЕСА_16 , код об`єкта 1122.1, ІІ категорія складеності, замовником за якою є ОСОБА_2 .

Відповідно до п.9 поданої декларації № ОД142143210510 реконструкцію об`єкту проведено замовниками на підставі, в тому числі, містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки виданих управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради (далі – ОМР) № 017-07/135 від 30 липня 2014 року.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки згідно номенклатури справі за 2014 року не існує індексного номеру № 017-07, то містобудівні умови № 017-07/135 управлінням архітектури та містобудування ОМР не видавались. Отже, замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ОД142143210510 від 17 листопада 2014 року наведено недостовірні дані, що дають підстави вважати об`єкт самочинним будівництвом та реєстрація зазначеної декларації у відповідності до вимог частини другої статті 391 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» підлягає скасуванню.

В свою чергу, оскільки Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради не видавались містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № 017-07/135, то зазначені замовником відомості у п.9 декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ОД 142143210510 від 17 листопада 2014 року мають недостовірний характер.

Отже, оскільки замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ОД 142143210510 від 17 листопада 2014 року наведено недостовірні дані, що дають підстави вважати об`єкт самочинним будівництвом, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що реєстрація зазначеної декларації у відповідності до вимог частини другої статті 391 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» підлягає скасуванню.

При цьому суд зауважує, що позивачка не оскаржувала Дкларацію про початок виконання будівельних робіт №ОД 082150920473 від 01.04.2015 року з реконструкції 6 квартир – кв. АДРЕСА_1 , з об`єднанням у самостійний об`єкт нерухомості без зміни геометричних розмірів фундаменту у плані та цільового проекту; АДРЕСА_2 ,

Крім того судом встановлено, що в 2015 році ОСОБА_1 звернулася до Приморського районного суду із позовом до ОСОБА_2 про усунення порушень права власності шляхом приведення квартири у первісний стан, стягнення матеріальної шкоди та визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру (справа №522/14661/15-ц), за яким рішенням Приморського районного суду від 12.12.2019р. відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Постановою Одеського апеляційного суду від 04.06.2020р. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми матеріальної шкоди - скасувати. Ухвалити в цій частині нове судове рішення:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ) суму матеріальної шкоди у розмірі – 31 560 (тридцять одна тисяча п`ятсот шістдесят) гривень 00 копійок.

В решті рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2019 року – залишити без змін.

Стягнуто з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ) судовий збір у сумі – 367 (триста шістдесят сім) гривень 50 копійок.

За даною справою судами було встановлено, що у 2014 році власником квартири АДРЕСА_6 ОСОБА_2 проведено реконструкцію цієї квартири шляхом спорудження прибудови до квартири на прибудинковій території та надбудови другого та третього мансардного поверхів.

Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Одеській області зареєстровано 17.11.2014 року декларацію про готовність об`єкта до експлуатації ОД №142143210510 «Реконструкція квартири за адресою: АДРЕСА_9 з надбудовою 3-го поверху без змін зовнішніх геометричних розмірів фундаменту у плані» щодо об`єкта за адресою: АДРЕСА_9 , замовник – ОСОБА_2 .

На підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації ОД №142143210510 ОСОБА_2 було отримано Свідоцтво про право власності, яке видане державним реєстратором Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Заяць К.В. 04.12.2014 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду по справі № 815/1023/16 від 17.10.2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року, скасовано реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації «Реконструкція квартири за адресою: АДРЕСА_9 з надбудовою 3-го поверху без змін зовнішніх геометричних розмірів фундаменту у плані» за адресою: АДРЕСА_9 , зареєстровану Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області за №ОД142143210510 від 17 листопада 2014 року.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові по справі 916/1986/18 вказує, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права, і не породжує, не змінює і не припиняє певні права та обов`язки, тобто не є правочином. Також суд зазначив, що після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпала свою дію фактом виконання, в зв`язку з чим, оскаржуваною декларацією будь-які права або охоронювані законні інтереси позивача не порушуються, а скасування реєстрації такої декларації не буде нести будь-яких правових наслідків. Сам факт реєстрації такої декларації та отримання свідоцтва на право власності на підставі неї виключає можливість віднесення спірного об`єкту нерухомого майна до самочинного в силу його узаконення, в зв`язку з чим висновки судів про незаконність проведення позапланової перевірки щодо зазначеного об`єкту нерухомого майна, на яку у своїй позовній заяві посилається скаржник також є правомірними. Свідоцтво видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину і такий посвідчуваний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі. Чинність документа, в даному випадку свідоцтва є показником, який характеризує його юридичну силу, тобто якщо правова підстава (правочин), у зв`язку з якою був виданий документ, визнана недійсною, то такий правочин не породжує у його сторін прав, а відтак свідоцтво, як посвідчувальний документ, втрачає свою юридичну силу, і не може підтверджувати право, яке вже відсутнє.

Також, відповідно до правової позиції Верховного Суду, що викладена, зокрема, у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 916/641/18 та постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 927/849/17 свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права, і не породжує, не змінює і не припиняє певні права та обов`язки, тобто не є правочином.

Апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про неналежність способу захисту прав позивачки щодо вимоги вищенаведеного позову про скасування свідоцтва про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_9 .

Також суд зазначив, що після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпала свою дію фактом виконання, в зв`язку з чим, оскаржуваною декларацією будь-які права або охоронювані законні інтереси позивача не порушуються, а скасування реєстрації такої декларації не буде нести будь-яких правових наслідків.

Апеляційний суд вважає за необхідне задовольнити вищевказаний позов в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми матеріальної шкоди у розмірі – 31 560 грн. 00 коп., оскільки відповідачкою не спростовано обставини, на які позивачка посилається в обґрунтування вищевказаних вимог позову. ОСОБА_1 не довела відсутність своєї вини щодо заподіяння шкоди позивачці. Крім того, остання не заявляла заяв, клопотань щодо призначення будівельно-технічної експертизи по справі з метою спростування наданих позивачкою відомостей у висновку експертного будівельно-технічного дослідження про відшкодування матеріального збитку завданого реконструкцією №12, який виготовлено ПП «Відкриття» 22.07.2015 року.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 згідно договору купівлі-продажу 13.04.2016р. продала квартиру ОСОБА_3 таким чином власником квартири АДРЕСА_7 є ОСОБА_3 .

Щодо вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 від 04.12.2014 року індексний №17715043, яке було вчинено на підставі свідоцтва про право власності серії та номер: НОМЕР_1 видане 04.12.2014 року Реєстраційною службою ОМУЮ в Одеській області:

Так з матеріалів справи вбачається, що право власності за Флорою було 04.12.2014р. зареєстровано державним реєстром згідно вказаного позивачем рішення,.

Проте таку вимога позивачка заявила після того як сплинуло майже більше 6 років. На час подачі позову та розгляду справи судом встановлено, що власником кВ. АДРЕСА_7 вже не є ОСОБА_2 а з 13.04.2016р. є ОСОБА_3 .

Так, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси.

Аналіз структури та змісту ЦК України дає підстави для висновку, що застосування спеціальних способів захисту, які визначені законодавцем для захисту окремих категорій цивільних прав, не виключає можливості також застосовувати загальні способи захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до статті 5 ЦПК України застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушеної майнових або немайнових прав та інтересів управомоченої особи.

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відповідна правова позиція викладена ВС у постанові від 23 травня 2018 року по справі № 192/2761/14.

Тобто позивачем має бути доведено яким чином обраний спосіб правового захисту буде сприяти відновленню порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні за змістом правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17-ц, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16-ц, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі №469/1044/17-ц.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом.

Таким чином така вимога про скасування рішення державного реєстратора від 04.12.2014р. не відповідає ефективному способу захисту прав та інтересів у цих правовідносинах.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

Щодо вимоги про Скасування рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 , що було вчинено на підставі декларації про початок виконання будівельних робіт №ОД 082150920473 від 01.04.2015 року з реконструкції 6 квартир – кв. АДРЕСА_1 , з об`єднанням у самостійний об`єкт нерухомості без зміни геометричних розмірів фундаменту у плані та цільового проекту; АДРЕСА_2 , та декларації про готовність об`єкта до експлуатації №ОД 142151130567 від 23.04.2015 року з реконструкції квартир - кв. АДРЕСА_1 , з об`єднанням у самостійний об`єкт нерухомості:

Матеріалами справи не встановлено, та з витребуваної судом копії реєстраційної справи, наявність повторної реєстрації ОСОБА_5 декларації про початок виконання будівельних робіт №ОД 082150920473 від 01.04.2015 року з реконструкції 6 квартир – кв. АДРЕСА_1 , з об`єднанням у самостійний об`єкт нерухомості без зміни геометричних розмірів фундаменту у плані та цільового проекту; АДРЕСА_2 , та декларації про готовність об`єкта до експлуатації №ОД 142151130567 від 23.04.2015 року з реконструкції квартир - кв. АДРЕСА_1 , з об`єднанням у самостійний об`єкт нерухомості. Належні та допустимі докази щодо вказаних Декларацій суду позивачем не надано.

Крім того позивачка не зазначила який саме номер рішення державного реєстратора просить скасувати.

Враховуючи викладене суд не вбачає підстав для задоволення цієї вимоги у зв`язку з недоведеністю.

Щодо вимоги визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 13.04.2016 року та посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бураковою О.І., реєстровий номер 298:

Між сторонами по справі виникли правовідносини щодо захисту права власності.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статтей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права. Способом захисту права та інтересу є, зокрема, визнання права.

Відповідно достатті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно дозаконуза своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не забороненізаконом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З матеріалів справи вбачається, що вказаний договір купівлі –продажу було вчинено 13.04.2016р, і на той час свідоцтво про право власності і декларація про готовність об`єкта до експлуатації №ОД 142151130567 від 23.04.2015 року була чинною, оскільки тільки 06.12.2016р. була скасована за рішенням суду. При цьому суд зауважує, що декларація про початок виконання будівельних робіт №ОД 082150920473 від 01.04.2015 року не скасована, тобто є чинною. Доказів того, що ОСОБА_3 знала або могла знати про незаконність Декларації суду не надано.

Виходячи з наведеного відсутні підстави для визнання недійсним вказаного договору від 13.04.2016р.

Щодо вимоги про зобов`язання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 привести загальні приміщення квартир - кв. АДРЕСА_3 , що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_4 у первісний стан, згідно із технічними паспортами, які були актуальними до початку проведення спірних реконструкцій, тобто до 17.11.2014 року.

Застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого, що такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача.

Доказів того що зазначені дії вчинені ОСОБА_3 суд не вбачає, навпаки, судом встановлено, реконструкцію квартири з об`єднанням здійснила саме ОСОБА_2 .

При цьому відсутні належні та допустимі докази того, що порушено інсоляцію, з`явились тріщини, та задля захисту прав позивачки необхідним є саме приведення квартири в попередній стан.

При цьому суд враховує, що такі вимоги позивачка вже пред`являла до Флори (справа №522/14661/15-ц) та така вимога є похідною вимогою.

Оскільки позовна вимога про приведення приміщень квартир у первісний стан є похідною від правомірності отримання відповідачками ОСОБА_2 , ОСОБА_3 свідоцтва про право власності, договору купівлі-продажу та з врахуванням вищенаведеного , тому такі позовні вимоги на час вирішення спору також не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зч.ч.1,2ст.77ЦПК України належними є докази,які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч.1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, суд вважає позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15,16, 23,203,215, 328,376, 383, 391 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 43, 49, 64, 76, 81, 89, 95, 133, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 353, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа – Одеська міська рада, про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання договору недійсним, скасування рішень про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, зобов`язання приведення у первісний стан, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 23 вересня 2021 року.

Суддя: Домусчі Л.В.