Ухвала суду № 99841242, 22.09.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/17605/21

Провадження № 2/522/8304/21

УХВАЛА

про забезпечення позову

22 вересня 2021 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду міста Одеси Павлик І.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом: 1) ОСОБА_1 та 2) ОСОБА_2 до: 1) ОСОБА_3 , 2) Приморської районної адміністрації Одеської міської ради та 3) Одеської міської ради про знесення будинку та приведення нежитлових споруд до первісного стану,

ВСТАНОВИВ:

14.09.2021 позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_3 , Приморської районної адміністрації Одеської міської ради та Одеської міської ради про знесення будинку та приведення нежитлових споруд до первісного стану.

Судом встановлено, що разом із позовною заявою позивачем надано до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок загальною площею 170,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22020538, який належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 , виданого 31.01.2008 Виконавчим комітетом Одеської міської ради та заборони державним реєстраторам, нотаріусам, іншим особам, які реалізують повноваження у сфері державної реєстрації прав здійснювати реєстраційні дії щодо житлового будинку загальною площею 170,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22020538, який належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 виданого 31.01.2008 Виконавчим комітетом Одеської міської ради.

Заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_3 незаконно зареєструвала право власності на майно позивачів, а саме нежитлове приміщення (сарай) № НОМЕР_2 , відображене в технічному паспорті числом 1, загальною площею 20,1 кв.м., позначене літ. «В1», розташоване у будинковолодінні АДРЕСА_1 (далі-сарай). До 07.05.2021 позивачам не було відомо про вищезазначені обставини та вони вільно користувались сараєм. Однак, 07.05.2021 ОСОБА_1 отримав від відповідача-1 лист з вимогою звільнити приміщення сараю, оскільки таке приміщення начебто належить їй на підставі свідоцтва про право власності від 31.01.2008. Після цього позивачі дізнались, що право власності на сарай незаконно зареєстровано за відповідачем-1 та таке приміщення входить до складу будинку АДРЕСА_1 . В подальшому ОСОБА_3 змінила замок на вхідних дверях сараю, того ж дня було викликано слідчо-оперативну групу, що зафіксувала даний випадок. Окрім того, у період з 15.08.2021 по цей час відповідач-1 показує спірний будинок незнайомим людям з наміром його продати, що підтверджується викладеним оголошенням на сайті «OLX» в мережі Інтернет. У зв`язку з чим існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. На підтвердження наміру відчуження ОСОБА_3 спірного будинку до заяви додано роздруківки оголошення на сайті «OLX» в мережі Інтернет.

Надавши належну правову оцінку підставам, якими заявники обґрунтовують подану ними заяву, суд дійшов висновку про її часткове задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 14.09.2021 позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_3 , Приморської районної адміністрації Одеської міської ради та Одеської міської ради про знесення будинку та приведення нежитлових споруд до первісного стану.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_3 зареєструвала за собою право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 до складу якого незаконно увійшло належне позивачем на праві приватної власності нерухоме майно (сарай) площею 20,1 кв.м.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України) та забороною вчиняти певні дії (п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України).

Забезпечення позову – це заходи цивільного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 № 9 у п. 4 роз`яснив, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам, а також мають бути безпосередньо пов`язанні з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Забезпечення позову по суті – це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином, усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Забезпечення позову покликано не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, не допустити утруднення чи неможливість виконання судового рішення в разі задоволення позову, а також перешкодити спричиненню завданню шкоди заявнику.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Судом встановлено, що відповідно до долучених до позовної заяви витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності позивачі є власниками нежилого приміщення (сараю), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 20,1 кв.м., позначеного літ. «В1», яке за твердженням позивачів, увійшло до складу житлового будинку загальною площею 170,5 кв.м. на який ОСОБА_3 зареєстровано право власності та присвоєно адресу: АДРЕСА_1 .

З огляду на викладене та враховуючи розміщення ОСОБА_3 оголошення в мережі Інтернет про відчуження спірного нерухомого майна, суд вважає, що доводи заявників щодо даного виду забезпечення позову є обґрунтованими, безпосередньо пов`язані з предметом спору, є необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення у разі задоволення позову. Разом з тим, заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню, а саме в межах площі, яка за твердженням позивачів, належить їм у домоволодінні ОСОБА_3 .

Керуючись ст.ст. 149, 150,153, 157, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на 20,1 кв.м. житлового будинку загальною площею 170,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22020538, який належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 , виданого 31.01.2008 Виконавчим комітетом Одеської міської ради.

Заборонити державним реєстраторам, нотаріусам, іншим особам, які реалізують повноваження у сфері державної реєстрації прав, здійснювати реєстраційні дії щодо 20,1 кв.м. житлового будинку загальною площею 170,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22020538, який належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 , виданого 31.01.2008 Виконавчим комітетом Одеської міської ради.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та протягом п`ятнадцяти днів може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Відповідно до ч. 4 ст. 157 ЦПК України особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Суддя І.А Павлик