Рішення № 99839276, 23.09.2021, Чаплинський районний суд Херсонської області

набрала чинності "___"____20____р.

Справа № 657/845/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2021 р. Чаплинський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Березнікова О.В.,

секретаря судового засідання Собчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Чаплинка Херсонської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до УПП в Херсонській області ДПП про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому зазначила, що 21.06.2021 старшим сержантом поліції 1 бат. 4 рота УПП в Херсонській області Рябченко О.А. на неї складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН№ 4382398, згідно якої її притягнуто до адміністративної відповідальності ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме перевищення встановленої швидкості руху в населеному пункті на 23 км./год. Вважає оскаржувану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню з підстав того, що на вимогу показати дані запису з приладу "ТRUСАМ" та довести факт, що на вказаному приладі вказана швидкість автомобіля яким керувала позивачка, особа, яка склала протокол відмовилася, пояснюючи тим, що на даний час цим приладом вимірює швидкість інший працівник поліції, тобто доказів, а саме фото-віде-фіксації скоєння адміністративного правопорушення надано не було. На вимогу надати сертифікат відповідності та повірки приладу "ТRUСАМ" працівник поліції відмовився, пояснюючи, що у них зараз відпрацювання і йому необхідно складати протоколи. Також на прохання надати можливість надати письмові пояснення, останній пояснив, що вказаний бланк постанови не передбачає відповідної графи для написання пояснень.

Відповідачем надано відзив на адміністративний позов, зі змісту якого слідує, що під час несення служби у м. Олешки на 236 км. автодороги М-14 Одеса - Мелітополь - Новоазовськ Відповідачем, за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС000721), було виявлено порушення Правил дорожнього руху, а саме, водій транспортного засобу Hyundai Tucson, днз НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 73 км/год. при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті більш ніж на 20 км/год., чим порушив п. 12.4 ПДР України.

Після чого було подано сигнал про зупинку транспортному засобу на підставі ст. 35 ЗУ "Про Національну поліцію". Відповідач підійшов до Позивача представився, пояснив суть правопорушення, причину та підставу перевірки документів та попросив пред`явити документи, зазначені в п. 2.1 ПДР України на підставі ст. 32 ЗУ «Про Національну поліцію» та пункту 2.4.а ПДР України. Водій виконав законну вимогу патрульного та надав для перевірки запитувані документи.

Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог п. 12.4 12.9.6 ПДР України та відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП було прийнято рішення про складання адміністративних матеріалів щодо позивача.

Факт правопорушення зафіксовано на фото та відео файлах «1624280121_НВ000_0621_125521», « НОМЕР_1 ». Спілкування Позивача з поліцейськими зафіксовано на відео файлі 20210622114858000037, які надані на окремому диску в матеріалах відзиву.

Відповідач виніс постанову за ч. 1 ст. 122 КУпАП та наклав стягнення на Позивача в розмірі 340 грн., відповідно до санкції статті. До постанови в якості доказу долучено фото, на якому зафіксовано державний номерний знак транспортного засобу, що перевищив встановлені Правилами дорожнього руху обмеження швидкісного режиму для населеного пункту.

Щодо правомірності притягнення Позивача до адміністративної відповідальності, Відповідач зазначив, що прилад TruCam отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки, пройшов повірку, тому інформація про порушення правил дорожнього руху Позивачем є достовірною.

Позивач в судове засідання не з`явилась, у поданій нею заяві про розгляд справи без її участі позовні вимоги підтримала та зазначила про ручне розміщення засобу фото та відеофіксації швидкості TruCam під час вимірювання та фіксації швидкості 21.06.2021.

Відповідач в судове засідання не зявився, у своєму відзиві просив в позові відмовити.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 21.06.2021 старшим сержантом поліції 1 бат. 4 рота УПП в Херсонській області Рябченко О.А. на позивача ОСОБА_1 складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН№ 4382398, згідно якої її притягнуто до адміністративної відповідальності ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме порушення п.12.4 ПДР, тобто перевищення встановленої швидкості руху в населеному пункті, а саме на 23 км./год.

В якості доказу вчинення позивачем зазначеного адміністративного правопорушення додано відеозаписи «1624280121_НВ000_0621_125521», « НОМЕР_1 » та 20210622114858000037, які додані до відзиву.

П. 12.4 ПДР України передбачає, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Частина 1 ст. 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення які стосуються правил дорожнього руху, зокрема ч. 1, 2, третя і 5 статті 122.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

За приписами ч. 1 ст. 8 Закону України від 02.07.2015 року N 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон N 580-VIII) поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону N 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Окрім того, ч. 2 ст. 283 КУпАП визначено загальні вимоги до постанови про накладення адміністративного стягнення, яка має містити інформацію щодо особи правопорушника та обставин скоєння нею правопорушення.

Частиною 3 ст. 283 КУпАП встановлюють, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, має містити також відомості, зокрема відомості про технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

В розумінні ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб`єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності посилань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення, суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Із змісту оскаржуваної постанови слідує, що позивач порушив швидкісний режим, визначений п. 12.4 ПДР України більш ніж на 23 км/год. При цьому, в оскаржуваній постанові відповідач покликався на доказ, який підтверджує обставини щодо перевищення швидкості руху транспортним засобом під керуванням позивача – це здійснення вимірювання швидкості руху приладом TruCAM ТС 000721 кам 00006.

З вказаних матеріалів фото та відеофіксації вбачається, що транспортний засіб Hyundai Tucson, днз НОМЕР_1 , в м. Олешки на 236 км. автодороги М-14 Одеса - Мелітополь –Новоазовськ, рухався зі швидкістю 73 км/год., швидкість виміряна лазерним вимірювачем швидкості TruCAM ТС 000721.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію" N 580-VIII (в редакції чинній на момент вчинення правопорушення) передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

З наданого Відповідачем відеозапису слідує, що на рухомий автомобіль Hyundai Tucson, днз НОМЕР_1 наведено ціль та здійснювався замір швидкості приладом TruCam з руки, оскільки простежуються певні коливання, а саме значне дрибіжання приладу TruCam, що може дати більшу похибку, а ніж передбачено свідоцтвом про повірку, що ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля, яким керував позивач.

Враховуючи вищевикладені положення ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію" N 580-VIII (в редакції чинній на момент вчинення правопорушення) при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу автоматична фото- і відеотехніка повинна бути розміщена в порядку визначеному вказаною нормою Закону (стаціонарно вмонтованим способом), натомість ручне розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам ст. 40 названого Закону.

Разом з тим, відповідачем не надано жодних доказів щодо способу використання, закріплення приладу TruCam, яким здійснено вимірювання швидкості руху автомобіля позивача, натомість останньою наголошено про ручне його розміщення.

Наданий відповідачем до відзиву лист ДП «Укрметртестстандарт» № 22-38/49 від 1 жовтня 2019 року, де зазначено, що вимірювач швидкості TruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, суд знаходить необґрунтованим, оскільки вказаний лист не є нормативно-правовим актом, який змінює чи припиняє порядок використання та розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для фіксації виявлених порушень правил дорожнього руху.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що факт порушення позивачем вимог п.12.4 ПДР України не підтверджується належними і допустимими доказами у справі, які відповідач мав би дослідити під час прийняття оскаржуваної постанови із зазначенням їх у постанові.

Таким чином, оскаржувана постанова прийнята з порушенням частини 2 ст. 77 КАС України та п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України та є необґрунтованою і такою, що прийнята без урахування всіх обставин, що мають значення для справи, а тому підлягає скасуванню.

Інші доводи позивача, наведені в позові суд відхиляє, оскільки такі спростовуються матеріалами доданими відповідачем до відзиву.

Вирішуючи питання щодо позовних вимог про стягнення судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.2 ст.132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем при подачі позову сплачено судовий збір в розмірі 908,00 грн, що підтверджується квитанцією від 23.06.2021, позовні вимоги задоволені в повному обсязі, відтак судові витрати підлягають стягненні за рахунок бюджетних асигнувань відповідача також в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного Керуючись ст.ст. 2, 5 - 9, 72 - 77, 90, 139, 243 - 246, 250, 271, 286 КАС України,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН№ 4382398 від 21.06.2021 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП в розмірі 340,00 гривень та провадження по справі закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , за рахунок бюджетних асигнувань УПП в Херсонській області ДПП, ЄДРПОУ: 40108646, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Чаплинський районний суд Херсонської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя: О.В. Березніков