Рішення № 99839098, 23.09.2021, Голопристанський районний суд Херсонської області

Справа № 654/1425/17

Провадження №2/654/11/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2021 року Голопристанський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Данилевського М.А.,

за участю секретаря Ярошинської О.М.,

представників позивачів – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника відповідача ПАТ "Херсонгаз" – Чернишової В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Голопристанського районного суду Херсонської області, в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 654/1425/17 за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , діючої в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до Приватного акціонерного товариства «СК «Арсенал Страхування» та Публічного акціонерного товариства "Херсонгаз", треті сторони, які не заявляють самостійних вимог: ПрАТ «Страхова компанія «Інтер-поліс» і ОСОБА_8 про відшкодування майнової і моральної (немайнової) шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, -

в с т а н о в и в:

29.01.2018 року колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Херсонської області апеляційні скарги представників ПАТ «Херсонгаз» і ПрАТ «СК Арсенал Страхування» задоволено частково та вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від 06.11.2017 року по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, в частині цивільного позову скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд, в той же суд, але в іншому складі суддів у порядку цивільного судочинства.

02.02.2018 року автоматичним розподілом судових справ між суддями Голопристанського районного суду Херсонської області обрано суддю ОСОБА_9 . Ухвалою суду від 07.02.2018 року відкрито загальне позовне провадження у даній цивільній справі за вищевказаними позовами.

12.12.2018 року згідно звіту про повторний автоматичний розподіл між суддями справа була передана судді ОСОБА_10 . Рішенням Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 25.10.2019 року суддю відсторонено від здійснення правосуддя.

04.11.2019 року згідно п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду розпорядженням щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи між суддями призначено повторний автоматизований розподіл справи. За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу передано судді Данилевському М.А.

21.01.2020 року ухвалою суду призначено підготовче судове засідання у приміщенні Голопристанського районного суду Херсонської області.

23.06.2020 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті з викликом сторін в судове засідання.

Позивачі в особі своїх представників – адвокатів Юрченка А.С. і Сініло Т.В. з Адвокатського Бюро «Юрченко-Консалт», звернулися до суду з позовними заявами. Позивачами ставляться вимоги до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та ПАТ «Херсонгаз». Відповідно про стягнення з ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» на користь ОСОБА_3 суму загалом 57 016,85 грн., з них 26 352,24 грн. витрати на її лікування, 9 387,00 грн. витрати на проведення поховання загиблого внаслідок ДТП чоловіка ОСОБА_11 , 7 160,00 грн. витрати на спорудження пам`ятника загиблому, 12 800,00 грн. страхового відшкодування внаслідок загибелі ОСОБА_11 , 1 317,61 грн. моральної шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю потерпілої. З ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" на користь ОСОБА_5 , як представника постраждалих малолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 витрати на лікування дітей в сумі 711,86 грн. і 35,59 грн. відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю дітей. На користь ОСОБА_5 12 800,00 грн. моральну шкоду, заподіяну смертю батька ОСОБА_11 та страхове відшкодування щодо пошкодження транспортного засобу ВАЗ 21061, н/з НОМЕР_1 в розмірі 21 245,97 грн. Стягнути з ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди внаслідок смерті батька в сумі 12800,00 грн. Стягнути з ПАТ "Херсонгаз" відшкодування моральної шкоди, заподіяну смертю ОСОБА_11 , на підставі судово-психологічний висновків від 27.03.2018 р., відповідно на користь дружини ОСОБА_3 в розмірі 171 995,48 грн.; доньок ОСОБА_4 в розмірі 98 890,00 грн. і ОСОБА_5 в розмірі 91 408,41 грн.; онучок ОСОБА_6 в розмірі 81 906,00 грн. і ОСОБА_7 в розмірі 74 460,00 грн. Крім того, стягнути на користь ОСОБА_5 судові витрати щодо проведення автотоварознавчої експертизи пошкодженого в ДТП транспортного засобу в сумі 1 093,13 грн. Також, стягнути з ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" та ПАТ "Херсонгаз" витрати, пов`язані з оплатою послуг позивачами з надання професійної правничої допомоги Адвокатським Бюро «Юрченко-Консалт».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, 30 березня 2017 року о 12.00 годині водій ОСОБА_8 , керуючи автомобілем ІЖ 2717 ВП ТДА, н/з НОМЕР_2 , на км15+м179 автодороги Олешки - Гола Пристань - Скадовськ біля с. Кохани Олешківського району Херсонської області, порушив вимоги пунктів 2.3 «б», 13.1, 13.3. Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 р. (із змінами та доповненнями), здійснив виїзд у смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ 21061, н/з НОМЕР_1 із причепом «Асканія», н/з НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_11 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди водію ОСОБА_11 , заподіяно тілесні ушкодження не сумісні з життям, від яких він помер на місці події. Пасажири ОСОБА_3 , малолітні діти ОСОБА_6 і ОСОБА_7 отримали тілесні ушкодження. Транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень. Внаслідок загибелі ОСОБА_11 , який є чоловіком ОСОБА_3 , батьком ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та дідом ОСОБА_7 і ОСОБА_6 завдано матеріальну та моральну шкоду. 06.11.2017 року вироком Голопристанського районного суду за обвинувальним актом по кримінальному провадженню внесеному до ЄРДР за №12017230000000102 від 30.03.2017 р. по обвинуваченню ОСОБА_8 , останнього визнано винним за ч.2 ст.286 КК України і призначено покарання у вигляді трьох років і шести місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік. На підставі п. «ґ» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 07.09.2017 р. звільнено ОСОБА_8 від призначеного покарання. В першій та апеляційній інстанціях під час розгляду кримінального провадження встановлено одноосібну вину ОСОБА_8 у причинно-наслідковому зв`язку з ДТП. Також, матеріали справи містять докази факту працевлаштування ОСОБА_8 водієм в ПАТ "Херсонгаз" (наказ № 146-к від 13.05.2003 р.) та виконання ним трудових обов`язків під час ДТП. Звернувшись з позовом до ПАТ "Херсонгаз" позивачі зазначили, що смерть ОСОБА_11 настала внаслідок ДТП за участю транспортного засобу (джерела підвищеної небезпеки), який знаходиться в володінні та користуванні ПАТ "Херсонгаз". Вважають, що оскільки ОСОБА_8 на момент ДТП перебував у трудових відносинах, здійснював трудові обов`язки як водій, тому ПАТ "Херсонгаз" несе відповідальність за шкоду, заподіяну їх водієм під час виконання ним трудових обов`язків. Адже в силу статті 1172 ЦК України, відповідач, як юридична особа, зобов`язаний відшкодувати їм моральну шкоду завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов`язків. Позивачами ставляться вимоги до ПрАТ "СК "Арсенал Страхування", оскільки транспортний засіб, яким керував ОСОБА_8 забезпечений полісом обов`язкового страхування. Звернулися за страховою виплатою, надавши усі необхідні матеріали, зокрема, подано на підтвердження матеріального збитку пошкодженого в ДТП транспортного засобу висновок автотоварознавчого дослідження № АВэ-97 від 20.03.2018 р. на суму 21 245,97 грн. Разом з тим, позивачі просили суд звернути увагу на ту обставину, що впродовж усього періоду часу від дати аварії, представники відповідача як установи, працівником якої було вчинено злочин, загинула людина та травмовано трьох осіб, не поцікавилися ні станом здоров`я малолітніх дітей, ні потребами щодо лікування, що завдає душевних страждань позивачам. Від дати ДТП сплинуло понад 4-х років, а відповідачі продовжують відшукувати різні підстави для відмови у виплаті збитків та висловлювати особисті суб`єктивні відчуття щодо позивачів.

Суд враховує, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є малолітніми особами, їх інтереси по справі не суперечать інтересам їх законного представника матері ОСОБА_5 , у зв`язку з чим подання нею позову в інтересах дітей та їх представництво в судовому засіданні позивачкою не суперечить вимогам ЦПК України.

23.09.2021 року у судовому засіданні представники позивачів, посилаючись на вищевказані обставини, просили про задоволення позовних вимог з урахуванням раніше поданих уточнених заяв. Щодо стягнення судових витрат вказали, що понесення позивачами таких витрат підтверджується договорами про надання професійної правничої допомоги з адвокатським Бюро, в яких погоджено вартість послуг, актами виконаних робіт і квитанціями про оплату вказаних послуг.

У судове засідання учасники справи ОСОБА_8 , ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» і ПрАТ «Страхова компанія «Інтер-поліс» не з`явилися про час і місце розгляду справи оповіщені належним чином. Третьою особою ПрАТ «Страхова компанія «Інтер-поліс» про причини неявки суду не повідомлено, відзив не подано.

Представником відповідача ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» подано заяву про розгляд справи без його участі. Відповідно до поданих Відзиву та Заперечення позовні вимоги Страховою компанією визнані частково. При цьому у запереченнях змінено позицію щодо компенсації витрат ОСОБА_3 на поховання у розмірі 9387,00 грн., оскільки витрати на суму 5443,50 грн. сплачені не від її імені та спорудження надгробного пам`ятника у сумі 7160,00 грн. не підтверджені належними доказами. В частині відшкодування моральної шкоди, в порядку ст.27.3 Закону позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 12800,00 грн. з урахуванням встановленого ліміту відшкодування, який становить 38400,00 грн. і розподіляється на всіх трьох потерпілих, оскільки ними заявлені такі вимоги. В частині стягнення матеріальної шкоди, завданої здоров`ю, понесених витрат на лікування та відшкодування відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки не підтверджені належними доказами, зокрема правом власності на автомобіль. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 з «СК Арсенал Страхування», яка виступає в інтересах малолітніх дітей, підлягає частковому задоволенню в частині відшкодування моральної шкоди у розмірі 12800 грн. в порядку ст.27.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають за недоведеністю, оскільки витрати на лікування дітей не підтверджені належними та допустимими доказами: призначеннями лікаря, відсутні підтвердження тривалості та обсягу лікування, відсутні виписки з амбулаторної карти та перебування на стаціонарному лікуванні.

Представник відповідача ПАТ «Херсонгаз» в судовому засіданні просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав зазначених у відзиві.

Відповідно до положень ч.7 ст.233 ЦПК України судом було оголошено зміст відзивів.

За змістом відзиву представник відповідача ПАТ «Херсонгаз» просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному об`ємі, не визнає факт виконання водієм ОСОБА_8 на день здійснення ДТП, своїх службових обов`язків. Зазначає, що водій під час здійснення ДТП прямував на дачу працівниці ПАТ «Херсонгаз» ОСОБА_12 (медична сестра ПАТ), перевозив її розсаду та посуд. Вважає, що тягар цивільної відповідальності має нести винна особа у завданні шкоди, якою є водій ОСОБА_8 .За позицією представника ПАТ «Херсонгаз», відповідно до ст.1172 ЦК України, роботодавець відшкодовує шкоду, завдану своїм працівником під час виконання ним своїх трудових обов`язків, а у позивача відсутні претензії до ОСОБА_8 , таким чином і відсутні будь-які претензії до ПАТ «Херсонгаз» та, як слідство, підстави для стягнення моральної шкоди. Вважає, що ступінь тілесних ушкоджень позивача ОСОБА_3 залежала від дій останньої та загиблого водія автомобіля ВАЗ 21061, оскільки Позивач не використала ремені безпеки щодо себе і малолітніх дітей, які знаходилися на задньому сидінні без автокрісел та ременів безпеки. Також, представник ПАТ «Херсонгаз» не погодилася з висновком психолога-судового експерта із визначенням сум матеріального еквівалента моральної шкоди позивачів.

Третьою особою ОСОБА_8 подано заяву про розгляд справи без його участі, в якій зазначив, що покладається на розсуд суду щодо вимог позивачів. Стосовно позиції ПАТ "Херсонгаз", що він не виконував трудові обов`язки водія та використовував на час пригоди службовий транспорт в особистих цілях, зазначає, що не відповідає дійсності.

Заслухавши в судових засіданнях учасників процесу, допитавши свідків з боку позивачів і ПАТ «Херсонгаз» та психолога- судового експерта Гельмана С.В., дослідивши письмові докази наявні в матеріалах справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 є дружиною загиблого ОСОБА_11 , що підтверджується свідоцтвом про укладання шлюбу серії НОМЕР_4 , виданим міським відділом запису актів громадянського стану м. Херсон, актовий запис № 1219 від 27.09.1974 р.

Загиблий ОСОБА_11 є батьком позивачів: ОСОБА_13 , дівоче прізвище « ОСОБА_14 », ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , виданим 06.08.1975 р. міським відділом запису актів громадянського стану м. Херсон, актовий запис № 3196. Після укладання шлюбу змінено прізвище на « ОСОБА_15 », відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_6 , виданим відділом реєстрації актів громадянського стану Ватутінського району м. Києва, актовий запис № 718 від 21.06.1997 р. А також, ОСОБА_16 дівоче прізвище « ОСОБА_14 », ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 від 02.12.1986 р., виданого Суворовським відділом ЗАГС м. Херсон. Яка змінила прізвище на ОСОБА_17 унаслідок реєстрації шлюбу 06.09.2009 р. ОСОБА_5 є матір`ю двох малолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про їх народження.

Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_8 , виданим Суворовським районним у м. Херсоні відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, актовий запис № 274 від 31.03.2017 р., вказано місце смерті ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , м. Гола Пристань Херсонська область.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом серії НМТ №631911 від 23.10.2017р., зареєстрованого державним нотаріусом Другої Херсонської державної нотаріальної контори Кравченко І.О. в реєстрі за №1-1882 спадкоємцем майна ОСОБА_11 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , є його донька ОСОБА_5 , у тому числі з урахуванням 2/3 (двох третіх) часток від яких відмовилися дружина померлого ОСОБА_3 та донька померлого ОСОБА_4 ..

Судом встановлено наступні обставини.

30 березня 2017 року о 12.00 годині на км15+м179 автомобільної дороги сполученням Олешки - Гола Пристань - Скадовськ біля с. Кохани Олешківського району Херсонської області водій ОСОБА_8 , керуючи технічно-справним автомобілем ІЖ 2717 ВП ТДА, н/з НОМЕР_2 , порушив вимоги пунктів 2.3 «б», 13.1, 13.3. Правил дорожнього руху України, здійснив виїзд у смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ 21061, н/з НОМЕР_1 із причепом «Асканія», н/з НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_11 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_11 унаслідок отриманих тілесних ушкоджень не сумісних з життям помер на місці події. Пасажирам ОСОБА_3 , ОСОБА_6 і ОСОБА_7 спричинені тілесні ушкодження. Транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.

Вироком Голопристанського районного суду від 06.11.2017 року ОСОБА_8 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено покарання у вигляді 3,6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік. На підставі п. «ґ» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнено від призначеного покарання.

Вироком встановлено, що водій ОСОБА_8 зобов`язаний був неухильно дотримуватися та виконувати вимоги Правил дорожнього руху. Нехтування ним правилами безпеки руху свідчать про наявність грубої необережності в діях водія ОСОБА_8 .

При встановленні фактичних обставин справи суд виходить з приписів, що згідно ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В силу положень ч.1 ст.82 ЦПК України визнаються судом такими, що не потребують доказування, факт належності відповідачу ПАТ "Херсонгаз" транспортного засобу ІЖ 2717 ВП ТДА, державний номер НОМЕР_2 , яким було спричинено дорожньо-транспортну пригоду, трудових відносин між водієм цього транспортного засобу та відповідачем. Згідно довідки № 1049 від 04.04.2017 р. ОСОБА_8 працює в ПАТ "Херсонгаз" на посаді: "водій автотранспортних засобів автотранспортної служби", відповідно наказу № 146-к від 13.05.2003 р. по 04.04.2017 р. До виконання функціональних обов`язків на підприємстві ОСОБА_8 приступив 30.03.2017 р. з 08.00 год. Наказом ПАТ "Херсонгаз" від 15.02.2006 р. № 110-К про закріплення за автомобілем ІЖ 2717, н/з НОМЕР_2 водія ОСОБА_8 .

За нормою ч.1 ст.82 ЦПК України, визнаються судом такими, що не потребують доказування факти лікування через отриманні тілесні ушкодження потерпілими, середньої тяжкості тілесні ушкодження за критерієм тривалості розладу здоров`я: ОСОБА_3 «закритий оскольчатий перелом правої плечової кості із зсувом. Краєвий перелом шиловидного відростка правої ліктьової кості. Переломи поперечних відростків L1, L2, L3, L4 із зсувом відламків. Переломи остистих відростків L3, L4 поперекових хребців. Переломи 3, 4, 5, 6, 7, 8 ребер з права. Перелом 2, 3 ребер зліва. Перелом нижньої стінки правої орбіти. Забій легенів з двох сторін. Струс головного мозку, забої м`яких тканин голови. Садна обличчя і тулуба», знаходилася на стаціонарному лікуванні в період з 31 березня по 08 квітня 2017 року в Херсонській обласній клінічній лікарні (Епікриз № 05941 від 08.04.2017 р.). Проведена операція, за яку сплачено 16 920,00 грн., що підтверджується квитанцією № 1BIK44176 від 03.04.2017, Актом здачі-прийняття робіт від 06.04.2017 р. № ОУ-0604/1, виданими ФОП ОСОБА_18 .

ОСОБА_6 (8 років на час ДТП) «закриті переломи лонних кісток тазу, після травматичний гемартроз правого колінного суглоба, забійно-скальпована рана обличчя і голови» (виписка із медичної карти стац. хворого №209557).

ОСОБА_7 (3 роки на час ДТП) «закритий перелом с/з правої стегнової кістки зі зміщенням відламків, вивих голівки лівої стегнової кістки, та забої і садна обличчя і голови (СМЄ №39 від 08.05.2017 р.).

Вищезазначені особи проходили тривалий курс лікування, що підтверджується відповідними медичними документами для чого придбалися ліки та медичні препарати, на підтвердження витрат позивачів подані квитанції.

Вказаними протиправними діями пов`язаними з порушенням Правил дорожнього руху, позивачами доведено, що саме ОСОБА_8 є єдиним винуватцем ДТП та позивачам завдано матеріальну і моральну шкоду.

В ході судового розгляду представником відповідача ТОВ “Херсонгаз” не надано суду доказів які б спростовували факт не перебування третьої особи ОСОБА_8 в трудових відносинах, а саме, виконанням останнім службового завдання на час ДТП та не надано суду доказів які б підтверджували факт незаконного заволодіння ОСОБА_8 транспортним засобом на час пригоди.

Представник позивачів додав до позовної заяви відповідь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області на адвокатський запит копію Акту (Форми Н-5) проведення розслідування нещасного випадку, що стався 30.03.2017 р. з водієм автотранспортної служби ПАТ «Херсонгаз», в якому в розділі «Обставини за якими стався нещасний випадок» встановлено: «отримав подорожний лист за №ПАТ 00002872 від 30.03.2017р. на автомобіль «ИЖ 2717 ВП ТДА, реєстраційний номер НОМЕР_2 », «водій ОСОБА_8 о 08:00 год. приступив до виконання виробничих завдань по обслуговуванню підрозділів підприємства. Об 11:30 год. по завданню старшого механіка автотранспортної служби ПАТ «Херсонгаз» виїхав в м. Гола Пристань щоб доставити блок циліндрів двигуна ГАЗ-52 в м. Херсон. З ОСОБА_8 в напрямку м. Гола Пристань виїхала медична сестра підприємства ОСОБА_12 ».

Допитана у судому засіданні свідок ОСОБА_12 , працівник ПАТ «Херсонгаз», пояснила, що 30 березня 2017 року довідалась, що водій підприємства ОСОБА_8 прямує до м. Гола Пристань на службовому автомобілі ІЖ 2717. Напередодні його виїзду, який співпадав з обідньою перервою близько 12.00 годині, оскільки водій їхав у необхідному для неї напрямку, висловила прохання поїхати попутно з ОСОБА_8 . У напрямку м. Гола Пристань сталася автопригода.

Показання свідка ОСОБА_19 щодо фактичних обставин суд вважає такими, що узгоджуються з іншими зібраними та дослідженими доказами, а тому є належними. Надані свідком пояснення щодо поїздки виключно у її справах суд оцінює критично.

Вироком суду у справі №654/1425/17 (пров. № 1-кп/654/153/2017) винесеного 06.11.2017 р., визнано, що ДТП сталося під час виконання ОСОБА_8 виробничого завдання ПАТ «Херсонгаз».

Оцінюючи доводи сторін щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.1177 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно п.п.8, 9 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України серед способів захисту цивільних прав визначено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно ч.1 ст.1195 Цивільного кодексу України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Згідно ч.1 ст.1199 Цивільного кодексу України у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я малолітньої особи фізична або юридична особа, яка завдала цієї шкоди, зобов`язана відшкодувати витрати на її лікування, протезування, постійний догляд, посилене харчування тощо.

Згідно ч.1 ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Разом з тим, згідно п.1 ч.2 ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання,використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо-і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як зазначено в п.5 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» відповідно до частини першої статті 1187ЦК України джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов`язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Оскільки зазначена норма не містить вичерпного переліку видів джерел підвищеної небезпеки (видів підвищеної небезпечної діяльності), суд, беручи до уваги особливі властивості предметів, речовин або інших об`єктів, що використовуються в процесі діяльності, має право визнати джерелом підвищеної небезпеки також й іншу діяльність. До цих особливих властивостей слід відносити створення підвищеної ймовірності завдання шкоди через неможливість повного контролю за ними з боку людей. Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів за їх цільовим призначенням), а також при мимовільному проявленні шкідливих властивостей об`єктів, що використовуються в цій діяльності (наприклад, у випадку завдання шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

У правовій позиції, яка висловлена ВСУ у справі №6-229цс14 від 28.01.2015 року, що згідно з ст. 360-7 ЦПК України є обов`язковою для всіх судів України, зазначено, що: відповідно до частини 1статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових ) обов`язків.

Шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди із вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував транспортним засобом, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Така ж правова позиція висловлена й у висновках Верховного суду, викладених у постановах від 25 листопада 2020 року (справа № 760/28302/18-ц) та від 02 листопада 2020 року (справа № 133/1238/17).

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела, а завдана ним моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, у тому числі якщо шкоду завдано смертю фізичної особи.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Таким чином, обов`язок доведення вини, власника або володільця джерела підвищеної небезпеки покладено саме на власника або володільця джерела підвищеної небезпеки.

Аналогічна правова позиція висловлена у висновках Великої палати Верховного суду, викладених у постанові від 08 листопада 2018 року (справа №336/3665/16-ц).

Як наголошено в абз.3 п.6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК.

Згідно ч.5 ст.1187 Цивільного кодексу України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди є шкодою, заподіяною джерелом підвищеної небезпеки. В матеріалах справи немає доказів того, що така шкода заподіяна внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілого, у зв`язку з чим вона підлягає відшкодуванню.

Оскільки шкода була заподіяна працівником відповідача під час виконання ним трудових обов`язків, відповідальність за заподіяння такої шкоди має покладатись саме на відповідача.

Оцінюючи доводи відповідача ПАТ «Херсонгаз» щодо страхування його цивільно-правової відповідальності як власника транспортного засобу перед третіми особами, суд виходить з наступного.

Право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб (правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанові 6-2808цс15 від 20.01.2016).

Згідно ст.21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без чинного поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Забезпечений транспортний засіб, це транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (п.1.7. ст. 1 Закону).

В судовому засіданні встановлено, та не заперечується сторонами, що автомобіль ІЖ 2717, VIN-код НОМЕР_9 , н/з НОМЕР_2 , є забезпеченим транспортним засобом. За Договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності серії АІ №9187232, укладеним між ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" і ПАТ "Херсонгаз" на період з 21.04.2016 до 20.04.2017 р.р., розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих становить 200 тисяч гривень на одного потерпілого. За шкоду, заподіяну майну потерпілих 100 тисяч гривень. Франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров`ю потерпілих, не застосовується. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди майну визначено – "0".

Згідно ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (п.22.1 ст. 22 Закону).

Заяву про виплату страхового відшкодування, згідно ст.35 Закону, подано позивачем у визначенні строки. Страховиком (п.36.2 ст.36 Закону) не повідомлено про прийняте рішення щодо здійснення страхового відшкодування і його розмір.

Згідно ст. 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий – фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Відповідно до п. 24.1. ст. 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з діагностикою, лікуванням, та придбанням лікарських засобів.

Відповідно до абз.5 ст.23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Згідно ст.26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком відшкодовується потерпілому фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" визнало зазначену автопригоду страховим випадком. Під час події було пошкоджений транспортний засіб ВАЗ 21061, н/з НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_10 , 1981 року випуску.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_11 від 19.09.1998 р., виданого МРЕВ ДАІ м. Херсон, власником є ОСОБА_20 .

На час ДТП автомобіль знаходився в користуванні ОСОБА_11 , який його експлуатував, на підставі документів, визначених п.2.1. а, б, ґ Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306, а саме, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційного документу на транспортний засіб, договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно з п.13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК України положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.

До таких осіб належить і особа, яка керувала транспортним засобом без доручення, але на підставі документів, визначених пунктом 2.1. Правил дорожнього руху України (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб). Вказане роз`яснення співпадає із положеннями п. 2.2 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Отже є доведеним, що ОСОБА_11 станом на час ДТП, керував автомобілем ВАЗ 21061, н/з НОМЕР_1 , на підставі документів наданих власником автомобіля ОСОБА_20 , а саме: реєстраційного документу на зазначений автомобіль.

Таким чином, оскільки ОСОБА_5 вступила в спадщину вона має право пред`являти вимоги до відповідача ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" про відшкодування вартості пошкодженого автомобіля, що співпадає з положеннями ст.16 ЦК України.

В силу вимог ч1 ст.1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Для визначення розміру матеріального збитку, спричиненого в ДТП автомобілю ВАЗ 21061, н/з НОМЕР_1 , позивачкою за послуги судового експерта Херсонської Торгово-промислової палати сплачено 1 093,13 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 192 від 15.03.2017 р.

Згідно Висновку №АВэ-97 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення вартості матеріального збитку, проведеного на підставі спільних наказів Фонду державного майна України та Міністерства юстиції України від 24.11.2003 р. №142/5/2092, вартість матеріального збитку визначена на рівні вартості автомобіля на момент пошкодження і становить 21 245,97 грн.

У статті 1201 ЦК України визначено, що особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Відповідно до положення ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» поховання померлого – комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» встановлено, що у випадку смерті потерпілого організація або громадянин, відповідальні за заподіяння шкоди, зобов`язані відшкодувати витрати на поховання (в тому числі на ритуальні послуги і обряди) тій особі, яка понесла ці витрати.

Витрати позивача ОСОБА_3 на поховання чоловіка ОСОБА_11 в сумі 9 387,00 грн. і встановлення надгробного пам`ятника на його могилі вартістю 7 160,00 грн., підтверджені дослідженими в суді матеріалами справи.

Судом встановлено витрати на поховання ОСОБА_11 в розмірі 9 387,00 грн., виходячи з наступного: придбання ритуальних товарів для ритуалу похорон у ФОП ОСОБА_21 на загальну суму 3 943,50, з них: на суму 3 745,50 грн. згідно квитанції № 001863 від 01.04.2017 р. за переліком: труна – 1 790,00 грн.; хрест – 290,00 грн.; покриття – 280,00 грн.; наволочка 1 шт. – 60,00 грн.; рушник – 100,00 грн., платки 7 шт. по 18 грн. за шт. на 126,00 грн.; хустки 15 шт. по 5,5 грн. на 82,50 грн.; хустки 8 шт. по 6,50 грн. на 52,00 грн., серветки 2 шт. по 60,00 грн. – 120,00 грн.; грим – 90,00 грн. Одяг для поховання загиблого: тапці 95,00 грн.; Вінки із штучних квітів у кількості 4 шт. на суму 660,00 грн.; На суму 198,00 грн. – табличка і стрічка на хрест, згідно квитанції № 001406 від 01.04.2017 р. Організація та проведення поховання: на суму 1 096,00 грн. сплачено на рахунок ДП «ГРП АСМУ» в Херсонській області, з них: 333,00 грн. за розтин трупу ОСОБА_11 , квитанція № 22176300 від 31.03.2017 р.; 141,00 грн. за зберігання тіла загиблого; 622,00 грн. ритуальні послуги, згідно квитанції № 22239360 від 03.04.2017 р.; 3 147,50 грн. за надання послуг ФОП ОСОБА_22 : транспортування тіла ОСОБА_11 до кладовища 290,00 грн.; оренда катафалка – 1 185,00 грн.; супровід похорон – 1 672,50 грн., підтверджується квитанцією № 000302 від 01.04.2017 р. Поховання ОСОБА_11 за квитанцією до прибуткового ордера б/№ від 31.03.2017 р., виданого Музиківським КП Херсонської області становить 1 200,00 грн.

Відповідач ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" у Відзиві заперечило проти відшкодування витрат на проведення поховання ОСОБА_11 , оскільки витрати в сумі 5 443,50 грн., нібито понесені не позивачкою, адже на представлених квитанціях зазначене не її прізвище ОСОБА_3 .

Допитаний в судовому засіданні з цього приводу свідок ОСОБА_23 , пояснив, що він є зять ОСОБА_3 та чоловік ОСОБА_5 . Після отримання інформації про ДТП він негайно прибув до медичного закладу, куди були доставлені постраждалі теща і діти. Повідомив суду, що усі витрати на поховання, а у подальшому інші витрати відбувалися за грошові кошти (особисті збереження) ОСОБА_3 , тоді як безпосередніми платниками являлися її родичі. Зокрема, донька ОСОБА_5 оплатила 2 147,50 грн. і 763,00 грн., а він 333,00 грн., відповідно до наявної у справі квитанції від 31.03.2017 р. та її племінниця ОСОБА_24 , яку суму сплатила остання не пам`ятає.

Представники позивачів відмовилися від допиту свідка ОСОБА_24 , оскільки остання через важку тривалу хворобу близького родича не мала можливості прибути до приміщення суду задля дачі показів.

Відповідно до ч.1 ст.1168 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Згідно п.п.1,2 ч.2 ст.23 Цивільного кодексу України моральна шкода, зокрема, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Відповідно до абз.2 ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як зазначено у п.9 постанови пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. №5 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з наступними змінами та доповненнями) розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Разом з тим, згідно ч.ч.2,3 ст.1193 Цивільного кодексу України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, акож залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених ч.1 ст.1195 цього Кодексу, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання.

Так само, в абз.2 п.7 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначено, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено (але не може бути повністю відмовлено у відшкодуванні шкоди).

Згідно абз.абз.3 4 п.7 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (ч.2 ст.1193 ЦК), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

Суд враховує, що саме по собі перебування пасажирів в салоні автомобіля непристебнутими пасками безпеки та не в автокріслах, якщо такими засобами безпеки не забезпечений транспортний засіб автомобільним заводом виробником не відноситься до грубої необережності з боку потерпілих, оскільки не було порушено Правила дорожнього руху.

Враховуючи наведене суд погоджується із доводами позивачів про наявність підстав для відшкодування їм моральної шкоди, завданої загибеллю їх чоловіка, батька й діда відповідно.

Розмір моральної шкоди може підтверджуватись судово-психологічною експертизою, в ході якої аналізуються матеріали справи, проводяться клінічні інтерв`ю з потерпілими та експериментально-психологічні дослідження, визначається матеріальний еквівалент заподіяної моральної шкоди, виходячи з інтенсивності і тривалості, встановлених відповідним фахівцем, психічних переживань, ступеню погіршення психофізіологічних параметрів, ступеню встановлених негативних змін в психоемоційному стані, та ін.

На підтвердження моральної шкоди позивачами надано судово-психологічні висновки, проведені психологом-судовим експертом КЗ «Херсонської обласної психіатричної лікарні» Гельманом С.В. від 27.08.2018 р. Які досліджені судом в судовому засіданні.

В судовому засіданні допитано психолога-судового експерта ОСОБА_25 щодо порядку досліджень позивачів та складання висновків судово-психологічних експертиз. Експерт повідомив, що виходив з результатів індивідуальних досліджень стану кожного з позивачів щодо дорожньо-транспортної пригоди, яка стала психотравмувальною для останніх та завдала позивачам моральної шкоди і спричинила страждання, виходячи з їх пояснень. В частині доводів про розмір моральної шкоди висновки мають глибоке обґрунтування, він спирався на методику проведення відповідної експертизи. При цьому, експерт зазначив, що не дає юридичної оцінки діям винуватої в ДТП особи, а лише наводить відповідно до проведених розрахунків декілька сум матеріального еквівалента моральної шкоди досліджуваних осіб.

Оцінюючи висновок судово-психологічних експертиз суд виходить з того, що висновки експертиз про те, що дорожньо-транспортна пригода стала психотравмувальною для позивачів та завдала їм моральної шкоди і спричинила їм страждання узгоджується з матеріалами справи, іншими доказами та поясненнями учасників справи.

Вирішуючи питання про право позивачки на відшкодування моральної шкоди їй безпосередньо, суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену в постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2019 року у цивільній справі №523/2163/16-ц про те, що Як уже зазначалося вище, загальні підстави виникнення зобов`язання з відшкодування моральної шкоди визначені частиною другою статті 23 ЦК України, статтею 1167 ЦК України. Пункт 3 частини другої статті 23 ЦК України визначає, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів сім`ї чим близьких родичів. Аналіз зазначеної норми дає підстави дійти висновку, що моральна шкода полягає не тільки у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, а й щодо членів її сім`ї чи близьких родичів. Таке визначення законодавцем моральної шкоди, дає підстави вважати, що встановлена судом наявність такої шкоди є самостійною підставою для її відшкодування за доведення та встановлення інших складових цивільно-правової відповідальності: протиправність діяння заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини заподіювача. Одним із самих найважливіших питань, які підлягають встановленню судом при вирішенні зазначеної категорії справ, є доведеність особою заподіяння їй моральної шкоди, внаслідок протиправних дій щодо членів її сім`ї у зв`язку з ушкодженням здоров`я, оскільки не будь-які неправомірні дії і не будь-які моральні страждання, як-то тимчасові хвилювання, образи, чи незручності, можуть бути підтвердженням такої шкоди. Другим важливим критерієм є близькість родинних зв`язків та відносин, оскільки чим ближчий такий зв`язок, тим більш глибшими і істотними є моральні страждання, у даному конкретному випадку це найбільш близькі родинні відносини матері і неповнолітньої дитини, і що важливо це не віддзеркалення страждань постраждалої близької особи, а власні страждання особи, яка звернулася з такими вимогами.

Враховуючи зазначену правову позицію суд відзначає, що позивачі втратили близьку їм за родинним зв`язком людину.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з того, що позивачам було заподіяно моральну шкоду, яка пов`язана із заподіянням ОСОБА_3 та дітям тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинило тривалі незворотні зміни в їх житті, заподіяні їм фізичні страждання та психологічні переживання та зважаючи на вимоги розумності та справедливості приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в розмірах заявлених позивачами.

Стягнення моральної шкоди не може відбуватись двічі, у даному випадку із Страховика та з володільця джерела підвищеної небезпеки. Аналогічного висновку дійшов і Верховний суд України у постанові від 21.03.2018р., по справі №591/1/16-ц.

Суд критично відноситься до висновків судово-психологічних експертиз в частині визначення грошового еквіваленту спричиненої моральної шкоди, оскільки в основу розрахунків грошового еквівалента моральної шкоди покладена незрозуміла методика обрахунків сум цієї шкоди без будь-яких посилань на нормативну базу.

Відтак, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, а також встановлених судом обставин справи, суд вважає, що вимоги позивачів про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, а саме в сумах ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 по 50000,00 гривень кожній, а також ОСОБА_5 та ОСОБА_4 по 20000,00 грн. кожній.

Виходячи з цього, підлягає стягненню з ПАТ "Херсонгаз" моральна шкода на користь ОСОБА_3 в розмірі 172 032,39 грн., з розрахунку 186 150,00 грн. (сума визначена експертом) – (12 800,00 грн. + 1 317,61 грн.)) стягнення з ПрАТ «СК «Арсенал страхування»). На користь ОСОБА_5 моральна шкода в розмірі 91 408,41 грн. з розрахунку: 104 244,00 грн. (сума визначена експертом) – (12 800,00 грн. + 35,59 грн. (стягнення з ПрАТ «СК «Арсенал страхування»). На користь ОСОБА_5 в інтересах її малолітніх дітей моральної шкоди загалом 156 366,00 грн., відповідно суми 81 906,00 грн. і 74 460,00 грн. на кожну дитину. На користь ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 98 890,00 грн.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевіреними в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, враховуючи, що з вини відповідача було пошкоджено в ДТП транспортний засіб позивача, а також нездійснення страхової виплати для відшкодування матеріальної шкоди позивачу, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до вимог ч.ч.2, 3 ст.12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до вимог ч.1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частина 1 ст.133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема витрати на правову допомогу.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, встановлено, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Ураховуючи, що позов задоволений частково та обґрунтованість оплати правової допомоги згідно договору №3/18ц від 01.03.2018 р., оскільки фактично надана правова допомога підтверджена належними доказами та частково заперечена відповідачем АТ «Херсонгаз», суд дійшов висновку щодо часткового задоволення вимог щодо відшкодування витрат на правову допомогу. Виходячи з засад розумності суд вважає за необхідне задовольнити такі вимоги в наступному розмірі 40000,00 грн. (25000,00 грн з АТ «Херсонгаз» та 15000,00 грн ПрАТ «СК Арсенал Страхування».

Підстави для негайного виконання судового рішення відсутні.

Заходи забезпечення позову (заяви) судом не застосовувалися.

На підставі викладеного, ст.ст. 11, 12, 14, 23, 29, 395, 999, 1167, 1187, 1172, 1190, 1192 ЦК України, Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 р. №1961-IV, ст. ст. 6-13, 81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , в тому числі, в інтересах малолітніх дітей останньої про відшкодування майнової та немайнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «СК Арсенал Страхування» код ЄДРПОУ 33908322 на користь ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_12 загалом 57 016,85 грн., з них:

- в якості відшкодування шкоди, завданої смертю ОСОБА_11 12 800,00 грн.

- витрати на поховання ОСОБА_11 у розмірі 9 387,00 грн.

- витрати на спорудження надгробного пам`ятника в сумі 7 160,00 грн.

- відшкодування за шкоду спричинену її здоров`ю в сумі 26 352,24 грн.

- відшкодування за спричинену моральну шкоду ОСОБА_3 в сумі 1 317,61 грн.

Стягнути з ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" код ЄДРПОУ 33908322 на користь ОСОБА_5 РНОКПП НОМЕР_13 , яка в тому числі діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_26 і ОСОБА_27 загалом 34793,42 грн., з них:

- 711,86 грн. страхового відшкодування на лікування дітей.

- 35,59 грн. відшкодування моральної шкоди щодо дітей.

- страхове відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю батька ОСОБА_11 у розмірі 12 800,00 грн.

- матеріальної шкоди завданої майну – транспортному засобу ВАЗ 21061, н/з НОМЕР_1 в сумі 21 245,97 грн.

Стягнути з ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" код ЄДРПОУ 33908322 на користь ОСОБА_4 РНОКПП НОМЕР_14 страхове відшкодування внаслідок смерті батька ОСОБА_11 12 800,00 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства "Херсонгаз" код ЄДРПОУ 03355353 на користь ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_12 моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства "Херсонгаз" код ЄДРПОУ 03355353 на користь ОСОБА_5 РНОКПП НОМЕР_13 моральну шкоду в сумі 20 000,00 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства "Херсонгаз" код ЄДРПОУ 03355353 на користь ОСОБА_5 РНОКПП НОМЕР_13 , яка діє в інтересах малолітніх дітей відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 000,00 грн. ОСОБА_6 і в розмірі 50 000,00 грн. ОСОБА_7 .

Стягнути з Акціонерного товариства "Херсонгаз" код ЄДРПОУ 03355353 на користь ОСОБА_4 РНОКПП НОМЕР_14 моральну шкоду в сумі 20 000,00 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «СК Арсенал Страхування» на користь ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_12 компенсацію витрат на професійну правничу допомогу 5 000,00 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «СК Арсенал Страхування» на користь ОСОБА_4 РНОКПП НОМЕР_14 компенсацію витрат на професійну правничу допомогу загалом 5 000,00 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «СК Арсенал Страхування» на користь ОСОБА_5 РНОКПП НОМЕР_13 компенсацію витрат на професійну правничу допомогу загалом 5 000,00 грн.

Стягнути з АТ «Херсонгаз» на користь ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_12 компенсацію витрат на професійну правничу допомогу 15 000,00 грн.

Стягнути з АТ «Херсонгаз» на користь ОСОБА_4 РНОКПП НОМЕР_14 компенсацію витрат на професійну правничу допомогу 5 000,00 грн.

Стягнути АТ «Херсонгаз» на користь ОСОБА_5 РНОКПП НОМЕР_13 компенсацію витрат на професійну правничу допомогу загалом 5 000,00 грн.

Стягнути з ПрАТ «СК Арсенал Страхування» судові витрати на користь ОСОБА_5 на проведення автотоварознавчої експертизи в сумі 1 093,13 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Херсонського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя М. А. Данилевський