Вирок № 99837935, 23.09.2021, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 438/449/14-к

Провадження № 1-кп/442/98/2021

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2021 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області у складі:

головуючої - судді Павлів З.С.,

за участю секретаря судового засідання – Леськів О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі кримінальне провадження №120121501100000029, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.12.2012, про обвинувачення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Борислав Львівської області, українця, громадянина України, з середньо–спеціальною освітою, працюючого оператором НГДУ "Бориславнафтогаз", не одруженого, невійськовозобов`язаного, працюючого зареєстрованого та проживаючого за адресою: в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

за участю:

прокурора –Мручка Н.В., Федишина В.Б.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

потерпілої – ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_1 , 05 жовтня 2012 року орієнтовно о 16.00 год., в м.Бориславі на вул.Коновальця, керуючи автомобілем марки "ВАЗ - 21093", реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , зі швидкістю 5-10 км/год, повинен був у відповідності до вимог Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 та з технічної точки зору перед початком руху заднім ходом переконатися в тому, що це буде безпечним і не створить небезпеки для руху іншим його учасникам (в тому числі і пішоходам), при потребі звернутися про допомогу до інших учасників руху, а рухаючись заднім ходом повз пішохода ОСОБА_2 , дотримуватись безпечного бокового інтервалу до неї. Не дотримуючи безпечного бокового інтервалу та не переконавшись про існування небезпеки для руху, розпочав рух заднім ходом біля пішохода ОСОБА_2 , яка ступила з тротуару на проїзну частину дороги і почала рухатися в напрямку його смуги, та не вжив заходів до гальмування аж до повної зупинки, згідно з технічними вимогами п.п. 10.1, 10.9, 13.1, 13.3 вищевказаних Правил дорожнього руху, виявивши перешкоду для руху та п.12.3 зазначених Правил дорожнього руху, виявивши перешкоду для руху, тобто пішохода ОСОБА_2 на проїзній частині дороги, не вжив негайно заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, внаслідок чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_2 , у результаті чого остання отримала тілесні ушкодження у вигляді синця на зовнішній поверхні третини правого стегна та закритого вколоченого перелому шийки правої стегнової кістки, які згідно із висновком судово-медичної експертизи №526 від 30.08.2013 за ступенем тяжкості відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров`я.

Таким чином, ОСОБА_1 порушив правила безпеки дорожнього руху, як особа, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України. .

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав. Суду пояснив, що 05.10.2012 брат попросив відвезти його до електрика на вул.Коновальця в м.Бориславі. Події відбувались орієнтовно о 16.30 год. На вулиці було світло, без опадів. Приїхавши на своєму авто марки "ВАЗ - 21093", р.н.з. НОМЕР_1 на вказану вулицю, припаркувався справа, майже біля воріт АТП. В автомобілі з ним були ОСОБА_3 , який станом на сьогодні вже помер, та ОСОБА_4 . Коли брат повернувся, він почав здавати заднім ходом до воріт. Виконавши маневр, побачив в дзеркало потерпілу ОСОБА_2 , яка махала до них. Переглянувся з пасажирами в автомобілі, бо не розуміли, що вона хоче. В автомобілі вікна є за тонованими, однак задні пасажирські вікна були відкриті. Перешкод на дорозі не було. Коли рухався заднім ходом, допомогою інших осіб не користувався. Розвертаючись, заїжджав в калюжу, однак вибоїна була плавною. Не чув жодних ударів. Бачив ОСОБА_2 по другу сторону дороги на траві. До години часу до нього додому приїхали працівники ДАІ, повідомили, що він скоїв ДТП – збив людину. Попросили проїхати з ними в гараж, де зберігався автомобіль. У цей день з батьками приходив до потерпілої додому з`ясувати, чому вона зводить на нього наклеп. Вдома у ОСОБА_2 була вона та її чоловік. ОСОБА_2 стояла на своїх ногах, а її чоловік повідомив, що обвинувачений вдарив її автомобілем у болючу ногу. Вважає, що всі докази, здобуті органом досудового слідства, є недопустимими, жоден з них не підтверджує його винуватість. Просить винести виправдувальний вирок.

Не зважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_1 вини у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, про його винуватість свідчать наступні докази, що ретельно перевірені та оцінені з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності як кожен окремо, так і у взаємозв`язку для ухвалення даного процесуального рішення, які суд враховує та бере до уваги, а саме:

-показання допитаної в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_2 про те, що 05.10.2012, орієнтовно о 17.00 год. вона поверталась з роботи, йдучи по тротуару. Біля тротуару стояла машина, світлого кольору, в якій сиділи водій та пасажир. Дійшла до зарослої частини тротуару, зійшла на дорогу і йшла попри тротуар. Відчула удар, впала. Коли опритомніла, підняла голову, машина стояла вже в іншому напрямку. В машині сидів обвинувачений і свідок. ОСОБА_1 , висунувши голову у вікно, побачив, що вона жива і втік з місця події. Лежачи на дорозі встигла запам`ятати номер автомобіля. У цей час до неї підійшла ОСОБА_5 , яка допомогла встати і викликала поліцію. Також підійшли ОСОБА_6 і ОСОБА_7 . Останній викликав швидку допомогу, працівники якої вкололи їй препарат від високого тиску і відвезли в травматологію. Лікар викликав поліцію, яка склала акт. Попросила лікаря, щоб чоловік відвіз її додому на вихідні. Після обстеження у неї виявили перелом кульшового суглоба. Лікар пояснив, що необхідна операція. Була прооперована в м.Львів, де їй замінили суглоб. В результаті чого ходила під року на роботу з паличкою. Пригадує, що коли її піднімала ОСОБА_5 , попросила у неї папір і ручку, записала номер автомобіля, який її збив, а коли приїхала поліція повідомила їм номер автомобіля. Працівниками ДАІ за годину ОСОБА_1 був виявлений. Поліція, коли приїжджала до неї в лікарню, повідомила, що обвинувачений був тверезим. Має до ОСОБА_1 претензії майнового характеру. Просить цивільний позов задоволити.

-показаннями свідка ОСОБА_5 , про те, що вона працює з потерпілою у Бориславській санаторній школі. 05.10.2012 поверталась з роботи, на відстані побачила, що хтось лежить. Підійшовши, побачила, що це потерпіла. За нею підійшов вчитель ОСОБА_7 та ОСОБА_6 . Допомогли ОСОБА_2 підвестися і підняли її сумку. Потерпіла попросила її запам`ятати номер автомобіля, а вона запропонувала записати. Викликали поліцію, а ОСОБА_7 - швидку допомогу, якою потерпілу доправили в лікарню. До ДТП не чула, щоб ОСОБА_2 хворіла або мала травму ноги;

-показаннями свідка ОСОБА_7 , який в судовому засіданні повідомив, що був свідком події, яка мала місце у п`ятницю перед Днем вчителя у жовтні 2012 року. Вийшовши зі школи, побачив, що стоїть потерпіла, а її підтримують ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .Вже була викликана поліція, а він викликав швидку. ОСОБА_2 та свідки повідомили йому, що стався наїзд, а потерпіла повідомила колір авто і номер. Він особисто закінчив факультет, де медицину вивчали на фаховому рівні, тому по стану потерпілої бачив, що мала місце травма. Потерпіла стояла на одній нозі, а свідки її підняли і підтримували. ОСОБА_2 забрала швидка допомога;

-показаннями свідка ОСОБА_6 про те, що у 2012 році вийшла з санаторної школи у м.Бориславі, де працює вихователем. Побачила ОСОБА_5 і ОСОБА_2 . Підійшовши ближче, помітила, що ОСОБА_8 підтримує потерпілу, яка стояла на одній нозі. ОСОБА_2 повідомила, що її вдарила машина, попросила підтримувати, бо їй важко стояти. Надійшов ОСОБА_7 , який також є працівником даного навчального закладу, виклав швидку допомогу. Зі злів потерпілої: їхав автомобіль, розвертався і її вдарив;

-показаннями свідка ОСОБА_9 , про те, що орієнтовно о 5-6 годині 05.10.2012 до них додому прийшли працівники ДАІ і повідомили, що син збив жінку. Поїхали з інспекторами до гаражу, де взяли автомобіль, який відтранспортували до поліції. Оскільки син заперечував свою винуватість, щоб пересвідчитись, що сталось, поїхали в лікарню, де медперсонал повідомив, що потерпіла поїхала додому. Їм дали адресу проживання ОСОБА_2 . Коли приїхали до неї додому, потерпіла сказала, що хоче наказати сина, бо він вдарив її в болючу ногу;

-показаннями свідка ОСОБА_10 про те, що 05.10.2012 приїхав з обвинуваченим в АТП. Коли вийшов з автопарку, сів на заднє сидіння. Оскільки в цей час курив, то його вікно було відкрите. Це було орієнтовно о 16 год, світило сонце. Водій почав рух автомобіля заднім ходом в сторону воріт. Машина пройшла рівно, покриття було асфальтоване сухе. При розвороті побачив потерпілу, спереду по руху автомобіля в лобове скло. Вона жестикулювала, махала руками, вигукувала;

-поясненнями головного експерта сектору автотехнічної експертизи НДЕКЦ при ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_11 , який підтримав висновок експертизи від 24.09.2013 №1/747 та висновку експертизи №1/818 від 26.09.2013. Додатково на запитання учасників судового засідання, надав відомості про те, що автомобіль обвинуваченого був справним. Місце наїзду на пішохода знаходилось на відстані 0,25 метра від правого краю проїзної частини. Обвинувачений мав забезпечити боковий інтервал до пішохода не менше 1 м, а якщо відступив, мав вжити негайних заходів до гальмування. Такими діями водій наразив пішохода на небезпеку. ОСОБА_1 мав технічну можливість уникнути ДТП. Причиною ДТП стали дії обвинуваченого. Вихідні дані для дослідження йому були надані слідством (об`єкт дослідження), а предметом дослідження було відповідь на запитання: як мав діяти водій? При надання висновку використовувались параметри автомобіля обвинуваченого;

-поясненнями судового медичного експерта ОСОБА_12 , який в судовому засіданні підтримав висновок експерта №526 від 30.08.2013. Роз`яснив, що у імені освідуваної було допущено технічну помилку у підсумку експертизи, разом з тим в титульному листі зазначено вірні дані. Дану помилку було усунено проведенням на підстав ухвали суду повторної експертизи.

Крім цього, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України стверджується письмовими доказами, дослідженими та перевіреними в судовому засіданні, а саме:

-карткою первинного обліку інформації, яка надійшла по телефону, згідно якої 05.10.2012 о 17.07 год. (запис 1552) в травматологічне відділення Бориславської ЦМЛ після ДТП звернулась ОСОБА_2 з діагнозом забій правого стегна, забій правого ліктьового суглоба;

(Том 4 а.с.12)

-даними рапорта інспектора з ВДАІ Бориславського МВ Пецкович Р.Д. про те, що 05.10.2012 о 17.07 год. в Бориславський МВ поступило телефонне повідомлення з травматологічного відділення Бориславської ЦМЛ проте, що після ДТП до них доправлено ОСОБА_2 . При виїзді на місце події слідчо-оперативною групою встановлено, що 05.10.2012, орієнтовно о 16:30 год., в м.Бориславі по вул.Коновальця водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки ВАЗ 21093 р.н.з. НОМЕР_1 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 ,яка з діагнозом забій правого стегна та правого ліктьового суглоба звернулась в травматологічне відділення Бориславської ЦМЛ;

(Том 4 а.с.7)

-постановою про порушення кримінальної справи від 29.10.2012, згідно якої слідчим СВ Бориславського МВ ГУ МВСУ у Львівській області Гливою В.В. порушено кримінальну справу за фактом порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілій ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесне ушкодження за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України;

(Том 4 а.с.2)

-даними акту судово-медичного обстеження №866 від 22.10.2012, згідно якого на час судово-медичного обстеження у ОСОБА_13 виявлено синець на зовнішній поверхні верхньої третини верхнього стегна та на задній поверхні правого ліктьового суглобу, а згідно медичних документів (медичної картки з Бориславської ЦМЛ та довідки №94 з Львівського обласного госпіталю інвалідів війни та репресованих Ю.Липи) у ОСОБА_13 1941 року народження мався закритий вколочений перелом шийки правої стегнової кістки;

(Том 4 а.с.8-9)

-даними протоколу огляду місця події від 05.10.2012 та долученою до нього схемою місця ДТП;

(Том 4 а.с.13-15)

-даними протоколу огляду і перевірки технічного стану транспорту від 05.10.2012, згідно якого встановлено, що автомобіль ВАЗ - 21093, кузов № НОМЕР_2 , р.н.з. НОМЕР_1 , яким керував 05.10.2012 обвинувачений ОСОБА_1 , належить ОСОБА_14 . При огляді виявлено: зовнішні пошкодження автомобіля - вм`ятина переднього лівого крила, пошкодження передніх лівих дверей в результаті корозії, передні і задні дверці з правої сторони по центру містять вм`ятини, є вмя`тини на передньому правому крилі. Наявність слідів і інших речових доказів на транспорті - потертості заднього бампера з правої і лівої сторони від пилу, пошкоджено лакофарбове покриття заднього лівого крила, кришку багажного відділу по периметру скла заднього вітрового пошкоджено в результаті корозії, на решітці захисту радіатора відсутній знак моделі Жигулі Лада, передбачений заводом виробником;

(Том 4 а.с.20)

- довідковою №33, виданою травматологічним відділенням Бориславської ЦМЛ про те, що ОСОБА_2 дійсно знаходилась на амбулаторному лікуванні в травматологічному відділенні з 08.10.2012 з діагнозом закритий вколочений перелом шийки правої стегнової кістки;

(Том 4 а.с.22)

-випискою з історії хвороби №13068, виданою Артрологічним центром Львівського обласного госпіталю інвалідів війни та репресованих у м.Львів - Винники, де зазначено, що ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні з 22.10.2012 по 16.11.2012 з діагнозом - з/перелом шийки правого стегна з вираженим больовим синдромом та порушенням статико-динамічної функції. Скарги на болі в правому кульшовому суглобі в стані спокою, посилення болі при рухах. Неможливість самостійно ходити. Хворіє протягом останнього місяця внаслідок травми, отриманої через наїзд автотранспортом. Консервативне лікування неефективне і хвора звернулася в 1-ше ортопедичне відділення для тотального ендопротезування. 06.11.2012 було проведено операцію - тотальне ендропротезування правого кульшового суглоба;

(Том 4 а.с.64)

-довідкою КЗ ЛОР "Львівський обласний госпіталь інвалідів війни та репресованих ім. Ю.Липи" від 14.02.2013 №129, з якої вбачається, що ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні з 22.10.2012 по 16.11.2012 з діагнозом - закритий перелом шийки правого стегна. 06.11.2012 була прооперована - цементне тотальне ендопротезування правого кульшового суглобу. Хворою було придбано ряд медикаментів (список додається). Загальні витрати коштів госпіталю склали 5024,80грн.

(Том 4 а.с.72-73)

-висновком судово-медичної експертизи № 526 від 30.08.2013, з якого вбачається, що у потерпілої виявлено закритий вколочений перелом шийки правої стегнової кістки, синець на зовнішній поверхні верхньої третини правого стегна - в проекції великого вертлюга, садно на задній поверхні правого ліктьового суглобу. Тілесні ушкодження у вигляді синця на зовнішній поверхні верхньої третини правого стегна та закритого вколоченого перелому шийки правої стегнової кістки у потерпілої, могли утворитися одномоментно, внаслідок травматичної дії тупого твердого предмету на зовнішню поверхню верхньої третини правого стегна, а саме - на ділянку великого вертлюга, і могли бути спричинені як від безпосереднього удару тупим предметом в ділянку великого вертлюга правого стегна, так і внаслідок падіння і послідуючого удару даною ділянкою правого стегна до такого, цілком можливо, в період часу та при обставинах, вказаних в фабулі постанови та медичних документах, і за ступенем тяжкості така травма правого стегна відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров`я. Тілесне ушкодження у вигляді садна на задній поверхні правого ліктя у потерпілої могло утворитися внаслідок дії тупого твердого предмету, найбільш ймовірно - при падінні та послідуючому ударі до такого, цілком можливо, в період часу та при обставинах, вказаних у фабулі постанови та медичних документах, і за ступенем тяжкості має ознаки легкого тілесного ушкодження.

(Том 4 а.с.89-91)

-висновком судової автотехнічної експертизи технічного стану транспортного засобу №1/747 від 24.09.2013, виконаної головним експертом сектору автотехнічних експертиз НДЕКЦ при ГУ МВС України у Львівській області, підполковником міліції ОСОБА_11 , згідно якого встановлено, що будь-яких технічних несправностей робочої гальмівної системи, системи рульового управління та освітлення досліджуваного автомобіля ВАЗ-21093, реєстраційний номер НОМЕР_1 виявлено не було.

(Том4 а.с.99-102)

- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 23.08.2013, згідно якого слідчий експеримент проводився 23.08.2013 з 15.00 год. по 15.30 год. за участі свідка ОСОБА_1 , за участі експерта ОСОБА_11 , та понятих: ОСОБА_15 , і ОСОБА_16 , з якого вбачається, що ОСОБА_1 05.10.2012 перебував на вул.Коновальця в м.Бориславі, мав намір переїхати на вул. Дрогобицьку. Він сів за кермо автомобіля ВАЗ 21093, реєстраційний номер НОМЕР_1 , завів його (автомобіль стояв безпосередньо біля правого бордюру), і розпочав рух заднім ходом. Пішоходів позаду автомобіля не бачив. Рухався зі швидкістю 5-10 км/год. Зупинився. Побачив жінку - пішохода, що схилилася. Зрозумів, що допомоги вона не потребує, тому поїхав далі.

(Том 4 а.с.104-105)

- протоколом проведення слідчого експерименту від 23.08.2013, згідно якого слідчий експеримент проводився 23.08.2013 з 15.40 год по 16.10 год. за участі потерпілої ОСОБА_2 в присутності понятих ОСОБА_17 та ОСОБА_18 . Потерпіла розказала та показала всі обставини наїзду на неї, що мало місце 05.10.2012. Вона вказала, що 05.10.2012 вийшла зі школи і почала рухатися по вул.Коновальця в напрямку вулиці Дрогобицької. Праворуч бачила нерухомий легковий автомобіль. Пройшовши повз нього, рухаючись по правому бордюру мала намір перейти дорогу, подивилася назад, ступила на проїзну частину дороги і відчула удар. Виявилося, що на неї скоїв наїзд автомобіль, біля якого вона тільки що пройшла. Автомобіль з місця пригоди поїхав. Також показала місце наїзду. проведеними замірами було встановлено, що воно знаходилося на відстані 0,25 м від тротуару, по якому ОСОБА_2 перед тим йшла. Вона показала, що відстань, яка була між автомобілем та нею в момент, коли остання ступила на проїзну частину дороги, згідно проведеними замірами становила 3,8м. Також вказала, що рухалась вона по тротуару, а не по бордюру, як вказано в протоколі. Назад не оглядалася. Почала переходити дорогу позаду автомобіля.

(Том 4 а.с.106-107)

-даними акту обстеження дорожніх умов на ділянці автомобільної дороги/вулиці Коновальця в м.Борислав від 05.10.2012, яким зафіксовано місце вчинення кримінального правопорушення та умови. Зокрема, встановлено, що стан проїзної частини дороги був сухий, температура повітря становила 20град.тепла, недоліків щодо утримання догори, які необхідно усунути для забезпечення дорожнього руху та які сприяли скоєнню ДТП, відсутні.

(Том 4 а.с.108)

-висновком судової автотехнічної експертизи з дослідження обставин і механізму ДТП № 1/818 від 26.09.2013, виконаної головним експертом сектору автотехнічних експертиз НДЕКЦ при ГУ МВС України у Львівській області, підполковником міліції ОСОБА_11 , з якого вбачається в даній дорожній ситуації водій автомобіля ВАЗ 21093, р.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 повинен був керуватися технічними вимогами п.п.10.1, 10.9, 13.1, 13.3, 12.3 ПДР України. Згідно експертного висновку водій мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_2 . Ця технічна можливість обумовлювалася виконанням ним технічних вимог п.п.10.1, 10.9, 13.1, 13.3, 12.3 ПДР України, для чого у нього не було завад технічного характеру. З технічної точки зору, при заданих слідством вихідних даних, причиною настання даної ДТП стали дії водія автомобіля ВАЗ 21093, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , що полягали в невиконанні ним вимог п.п.10.1, 10.9, 13.1, 13.3, 12.3 ПДР України;

(Том 4 а.с.116-118)

-даними протоколу огляду транспортного засобу від 16.12.2013 та фототаблицею до нього, згідно яких у внутрішньому дворику Бориславського МВ ГУМВС України в м.Борислав на вул.Чумацькій 2/1 оглянуто автомобіль марки ВАЗ 21093, р.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова № НОМЕР_2 ;

(Том 4 а.с.158-166)

-постановою про визнання речових доказів та приєднання їх до справи від 16.12.2013, згідно якої автомобіль марки ВАЗ 21093 р.н.з. НОМЕР_1 визнано речовим доказом та передано на зберігання ОСОБА_1 ;

(Том 4 а.с.169)

-експертним Висновком №119 від 14.03.2016, наданого на підставі ухвали судді Бориславського міського суду Львівської області Посисень Л.М. від 24.02.2016, згідно якого проведено повторну експертизу ОСОБА_2 . Експертом до відома суду доведено, що у текстах акту судово-медичного дослідження №866 від 22.10.2012 та Висновку експерта судово-медичної експертизи за №526 від 30.08.2013 у підсумкових частинах було допущено механічну помилку – описку в назві імені освідуваної, а саме: вказано «Галина», замість правильного «Ірина».

(Том 3 а.с.2-5)

Оцінюючі вищеперелічені докази кожен окремо і в своїй сукупності, суд дійшов висновку, що всі ці докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження. Наведені вище докази винуватості обвинуваченого у своїй сукупності є логічними, послідовними, не містять суттєвих суперечностей, доповнюють один одного, відтворюють реальні події, що мали місце, та дають можливість суду прийти до однозначного висновку про те, що ОСОБА_1 05 жовтня 2012 року орієнтовно о 16.00 год., в м.Бориславі на вул.Коновальця, керуючи автомобілем марки "ВАЗ - 21093", реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесне ушкодження.

У відповідності до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Крім того, Європейський Суд з прав людини наголошує, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення вини поза розумним сумнівом (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

При цьому, суд враховує, що однією із засад судочинства є, зокрема змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п.4 ст.129 Конституції України). Судом, на виконання вимог ч.1 ст.22 КПК України, якою передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим кодексом,створено всі необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

За таких обставин суд у відповідності до вимог статті 94 КПК України повно та всебічно дослідив усі докази, дав їм оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку. На підставі досліджених доказів, суд дійшов висновку, що допустимими, належними і достовірними доказами винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, доведена поза розумним сумнівом.

Дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч.1 ст.286 КК України, оскільки він порушив правила безпеки дорожнього руху, як особа, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Обвинуваченим заявлено клопотання про визнання доказів: протоколу огляду місця події від 05.10.2012 та протоколів проведення слідчого експерименту від 23.08.2013 недопустимими, оскільки на його думку, в цій частині досудове слідство було проведено з грубим порушенням вимог чинного КПК України.

Згідно ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатись суд при ухваленні судового рішення.

У відповідності до ч.1 ст.87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України , а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманої внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Відповідно до ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Суб`єктивна сторона кримінальної відповідальності за ст.286 КК України настає тільки за наявності вини, тобто у випадку, коли водій транспортного засобу за відповідних обставин передбачав або міг передбачити виникнення небезпечної ситуації.

У ч.1 ст.2 КК України визначено, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечному діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого КК України.

Згідно ст.11 КК України кримінальним правопорушення є передбачене КК України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення.

Судом не береться до уваги покликання обвинуваченого на недопустимість доказів, а саме: протоколу проведення слідчого експерименту від 23.08.2013 за участю свідка ОСОБА_1 та протоколу проведення слідчого експерименту 23.08.2013 за участю потерпілої ОСОБА_2 , оскільки обвинувачений, зокрема, покликається на те, що до проведення слідчого експерименту з потерпілою не було запрошено його особисто, що, на його думку, є порушенням ст.237 КПК України. Дане спростовується положенням ч.3 ст.240 КПК України (слідчий експеримент), що до участі в слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, представник, захисник, що вказує на право слідчого, а не обов`язок. Водночас, обвинуваченим не доведено під час судового розгляду порушення його права під час слідчого експеримент на захист.

Також не береться судом до уваги при постановленні вироку покликання обвинуваченого про те, що акт судово-медичного обстеження №866 від 22.10.2012 є неналежним доказом, оскільки обстеження проводилось не ОСОБА_2 , а ОСОБА_13 . Оскільки допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_12 з даного приводу пояснив, що мала місце технічна помилка: на титульному листі ім`я обстежуваної зазначено вірно, а у висновку допущено помилку. Дана помилка усунена на підставі експертного Висновку №119 від 14.03.2016, наданого на підставі ухвали судді Бориславського міського суду Львівської області Посисень Л.М. від 24.02.2016, згідно якого проведено повторну експертизу ОСОБА_2 .

Суд вважає за необхідне зазначити, що експертизу, висновок за результатами якого ставиться під сумнів обвинуваченим, проведено у відповідності до вимог п.2 ч.2 ст.242 КПК України. При винесенні висновку експерта попереджено про кримінальну відповідальність, зокрема, за завідомо неправдивий висновок. Експертом, як особою яка володіє науковими та іншими спеціальними знаннями, досліджено та оцінено усю представлену йому медичну документацію.

З метою усунення сумнівів та роз`яснення висновку, в тому числі й щодо проведення дослідження рентген знімків, в судовому засіданні було допитано експерта ОСОБА_12 .

Не береться судом до уваги й покликання обвинуваченого на те, що в показах свідків сторони обвинувачення були неточності, оскільки, на думку суду, дані неточності в показаннях є не суттєвими та не спростовують самої події. Також судом береться до уваги те, що з моменту події (05.10.2012) минув значний проміжок часу, що може стати причиною таких незначних розбіжностей.

Обвинувачений покликався на події, обставини, докази та заявлювані ним клопотання, які відбувалися, досліджувалися та розглядалися при розгляді справи іншим складом суду, що відповідно до вимог ч.2 ст.23 КПК України, не може братися до уваги при постановлені вироку даним складом суду, оскільки не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду.

Таким чином, судом не встановлено достатніх підстав для визнання доказів недопустимими, а такі в своїй сукупності підтверджують обґрунтованість обвинувачення.

Обставини, на які посилається обвинувачений, не спростовують факту вчинення обвинуваченим інкримінованого кримінального правопорушення.

Процесуальні підстави для визнання інших доказів недопустимими, враховуючи докази та обставини відповідно досліджені та встановлені в ході судового розгляду, відсутні.

Крім цього, відсутня необхідність у вирішенні питання про визнання недопустимими доказів, які судом не покладено в основу обвинувального вироку.

Невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та намагання висвітлити розвиток подій в своїй інтерпретації, суд розцінює як обраний ним спосіб захисту та намагання уникнути кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, згідно з вимогами ст.ст.65 – 67 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», враховує суспільну небезпеку вчиненого ним кримінального правопорушення, ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, та вимоги ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженим. А тому суд дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що покарання засудженого має на меті його виправлення, перевиховання та соціальну реабілітацію, запобігання вчиненню нових злочинів.

Вивченням даних про особу обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_1 є особою молодого віку, раніше до кримінальної відповідальності не притягався.

Обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , судом не встановлено.

З врахуванням наведеного, аналізуючи особу винного як в загально – соціальному плані, так і в плані його потенційної суспільної небезпеки, встановлених судом конкретних обставин події, суд, з урахуванням положень Загальної частини Кримінального кодексу України дійшов висновку, що покарання обвинуваченій повинно бути призначено в межах санкції статті, за якою кваліфіковано кримінальне правопорушення, у виді штрафу, оскільки, на думку суду, такий вид покарання є достатнім для виправлення засудженої та попередження скоєння ним нових злочинів.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Враховуючи вищенаведене, а саме те, що з дня вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення минуло більше 3 років, на підставі ст.49 КК України ОСОБА_1 слід звільнити від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строку притягнення до кримінальної відповідальності.

Прокуратурою міста Борислава Львівської області, подано станом на 15.04.2014 (на даний час - Дрогобицька окружна прокуратура) в інтересах Центральної міської лікарні м.Борислава цивільний позов про відшкодування витрат закладу на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_2 в сумі 1185,24 грн.

Судом встановлено, що потерпіла ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні Центральної міської лікарні м. Борислава з 08.10.2012 по 22.10.2012 і витрати закладу на лікування останньої становлять 1185,24грн. Вартість лікування за 14 днів становила: 14 днів х 84,66 грн. (вартість одного ліжко-дня) = 1185,24 грн.

Крім цього, прокуратурою міста Борислава Львівської області, поданий станом на 15.04.2014 (на даний час - Дрогобицька окружна прокуратура) в інтересах Комунального закладу Львівської обласної ради" Львівський обласний госпіталь інвалідів війни та репресованих ім. Юрія Липи" цивільний позов про відшкодування витрат закладу на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_2 в сумі 5024.80 грн.

Встановлено, що потерпіла ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні у Комунальному закладі Львівської обласної ради "Львівський обласний госпіталь інвалідів війни та репресованих ім. Юрія Липи" з 22.10.2012 по 16.11.2012 і витрати закладу на лікування останньої становлять 5024,80 грн.

Відповідно до ст.1026 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Таким чином, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені цивільні позови подані прокуратурою міста Борислава Львівської області, (на даний час - Дрогобицька окружна прокуратура) є підставними і такі слід задоволити.

Потерпілою ОСОБА_2 заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином.

Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Позов ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що кримінальним правопорушенням їй завдано матеріальну шкоду, а саме:нею витрачено на лікування 17105 грн. Внаслідок скоєння наїзду на неї легковим автомобілем, яким керував обвинувачений, отримала тілесні ушкодження у вигляді синця на зовнішній поверхні третини правого стегна та закритого вколоченого перелому шийки правої стегнової кістки, які згідно із висновком судово-медичної експертизи №526 від 30.08.2013 за ступенем тяжкості відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров`я. При проходженні медичних досліджень та купівлі відповідних лікувальних засобів позивачем були витрачені грошові кошти у сумі 17105 грн., що підтверджується відповідними касовими чеками, оригінали яких досліджено в судовому засіданні.

Зазначає, що кримінальним правопорушенням їй заподіяно й моральну шкоду, яку оцінює в 10000 грн. Ціна враховує в себе усі страждання, які довелось перенести потерпілій. Вона зазнала сильного болю як до, так і після операції. Відзначились труднощі з виконанням своїх нагальних біологічних потреб, адже чотири місяці поспіль та й дальше за нею необхідний був постійний догляд, так як дане ушкодження відповідає інвалідності 3-ої групи. Була змушена докласти додаткових зусиль для захисту своїх прав при лікуванні та догляді в закладах охорони здоров`я, адже ходила за допомогою мильниць. Моральна шкода полягає у фізичному болі та стражданні, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні вищевказаний цивільний позов не визнав.

Враховуючи досліджені в судовому засіданні письмові докази, суд приходить до висновку, даний позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного:

Згідно ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У пункті 6 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.03.2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» вказано, що особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання.

Відповідно до пункту 1 частини другої статгі 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

При вирішенні позовних вимог потерпілої про відшкодування обвинуваченим моральної шкоди судом враховуються вимоги пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» із змінами та доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5, яким визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення) та з урахуванням інших обставин.

Суд не піддає сумніву сам факт оперативного втручання та заміну потерпілій кульшового суглобу. Разом з тим, потерпілою на вимогу суду та на виконання ч.3 ст.99 КПК України, якою визначено, що сторона кримінально провадження, потерпілий, представник юридичної особи щодо якої здійснюється провадження, зобов`язані надати суду оригінал документа, не надала в розпорядження суду оригіналу рахунку-фактури №18 від 29.10.2012, де вказано, що вартість кульшового суглобу з кістковим цементом становить 12850 грн. А тому в цій частині в задоволенні позову слід відмовити.

Крім цього, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди судом враховується те, що не можна відшкодувати моральну шкоду в повному обсязі, так як не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь - яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь - який її розмір буде мати суто умовний вираз. У будь - якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватний нанесеній моральній шкоді.

Суд враховує те, що своїми діями обвинуваченим завдано невиправної моральної шкоди потерпілій, що виразилася в моральних та фізичних стражданнях. Зокрема, потерпіла перенесла оперативне втручання, лікування, реабілітацію. Судом береться до уваги і покликання потерпілої на те, що даною подією їй завдано і моральних страждань, які мали психотравматичні наслідки: негативні переживання, спогади, тривога, емоційні реакції при згадування, переживання незручностей та психічного дискомфорту, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, почуття образи, побоювання за майбутній стан здоров`я.

Разом з тим, застосовуючи принцип розумності та справедливості, суд визнає, що заявлена потерпілою до відшкодування моральна шкода є завищеною, а тому дана позовна вимога підлягає до часткового задоволення.

За змістом статті 15 Закону України «Про судову експертизу», частини 2 статті 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Згідно оголошеної в судовому засіданні довідки Львівського науково-дослідного експертного криміналістичного центру ГУ МВС України у Львівській області №1/747 від 24.09.2013 витрати на проведення судової авто технічної експертизи, технічного стану транспортного засобу за матеріалами кримінального провадження №12012150100000029 від 11.12.2012 становлять 917,70 грн. (Том 4 а.с.98)

Згідно довідки Львівського науково-дослідного експертного криміналістичного центру ГУ МВС України у Львівській області №1/818 від 26.09.2013 витрати на проведення судової авто технічної експертизи обставин і механізму ДТП за матеріалами кримінального провадження №12012150100000029 становлять 917,70 грн. (Том 4 а.с.115)

За таких обставин суд, ухвалюючи вирок у кримінальному провадженні, вирішує стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Запобіжний захід обвинуваченому під час досудового розслідування не обирався, а тому до вступу вироку в законну силу підстав для його обрання також немає.

З речовими доказами слід поступити відповідно до вимог ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 124, 366-368, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Звільнити ОСОБА_1 від призначеного йому покарання на підставі ст.49 КК України у зв`язку з закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Цивільний позов ОСОБА_2 частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 завдану майнову шкоду, витрачену на її лікування в розмірі – 4255 (чотири тисячі двісті п`ятдесят пять) гривень. та 5000 (п`ять тисяч) гривень моральної шкоди.

Цивільний позов прокуратури м.Борислава Львівської області в інтересах Центральної міської лікарні м. Борислава про відшкодування збитків, завданих кримінальним правопорушенням – задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Центральної міської лікарні м.Борислава витрати, які були понесені закладом на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_2 в сумі 1185,24 (одна тисяча сто вісімдесят п`ять гривень 24 коп.).

Цивільний позов прокуратури м.Борислава Львівської області в інтересах Комунального закладу Львівської обласної ради" Львівський обласний госпіталь інвалідів війни та репресованих ім. Юрія Липи" про відшкодування збитків, завданих кримінальним правопорушенням – задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального закладу Львівської обласної ради" Львівський обласний госпіталь інвалідів війни та репресованих ім. Юрія Липи" витрати, які були понесені закладом на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_2 в сумі 5024,80 (п`ять тисяч двадцять чотири гривні 80 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на проведення судової автотехнічної експертизи технічного стану транспортного засобу №1/747 від 24.09.2013 в сумі 917 (дев`ятсот сімнадцять) гривень 70 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на проведення судової автотехнічної експертизи обставин і механізму ДТП №1/818 від 26.09.2013 в сумі 917 (дев`ятсот сімнадцять) гривень 70 коп.

Речовий доказ - автомобіль марки ВАЗ 21093, р.н.з. НОМЕР_1 , переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_1 , залишити останньому.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті.

Суддя Павлів З.С.