Рішення № 99837806, 26.08.2021, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/4199/20

пр. № 2/336/366/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2021 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

у складі головуючого судді Щасливої О.В.

розглянувши цивільну справу за позовом Концерну „Міські теплові мережі” до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги,

В С Т А Н О В И В:

Концерн „Міські теплові мережі” звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів заборгованості за послуги з централізованого опалення, гарячого водопостачання.

В позові зазначає, що згідно п. 2.1 Статуту Концерну "Міські теплові мережі" основною метою його діяльності є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.

Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії її розподілення для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та інше.

Позивач у період з грудня 2018 року по квітень 2020 року надав відповідачам послуги, як власникам нежитлового приміщення XLII підвалу та першого поверху літ.А-9, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на загальну суму 53719 грн. 57 коп.

В порушення вимог ст.ст. 19, 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» та Закону України «Про теплопостачання» відповідачі не уклали договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, тому облік наданої теплової енергії здійснювався у відповідності до особового рахунку № НОМЕР_1 .

Позивач вважає, що відсутність укладеного договору не звільняє відповідачів від сплати за надані їм послуги підприємством, послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води на адресу відповідачів здійснювалось постійно, з заявою про відключення від системи централізованого опалення відповідачі не звертались, скарг на якість послуг не подавали.

Оплата за надані послуги вноситься щомісячно у відповідності до п. 18 "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення".

Відповідачі в добровільному порядку відмовляються вносити плату за надані послуги, чим завдають матеріальну шкоду Концерну.

На підставі викладеного позивач просить стягнути із відповідачів на його користь суму боргу, а також стягнути інфляційні витрати у розмірі 621 грн. 22 коп., три проценти річних від простроченої суми, стягнення яких передбачено статтею 625 ЦК України, в розмірі 1005 грн. 46 коп. Окрім того, просить покласти на відповідачів видатки по сплаті судового збору, понесені при зверненні до суду.

Ухвалою судді від 15.09.2020 року відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надавши письмове звернення, яке містить прохання про задоволення позову, розгляд справи без його участі, а також згоду на ухвалення рішення при заочному розгляді справи.

Відповідачі, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, до суду не з`явилися, відзиву на позов, клопотання про відкладення засідання, заяви про проведення судового розгляду у їх відсутність не подали.

У відповідності до ст. 211, ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

За вказаних обставин суд зі згоди представника позивача, висловленої в заяві, ухвалює про проведення заочного розгляду справи у відповідності до ст. 280 ЦПК України.

Всебічно вивчивши обставини справи, дослідивши надані письмові докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позов заявлений обґрунтовано і підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги»(Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 07.06.2018 року № 2454-VІІІ).

Згідно із частинами другими ст.ст. 21, 22 Закону «Про житлово-комунальні послуги» виконавець послуги з постачання гарячої води повинен забезпечити її постачання безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, температури та величини тиску.

Виконавчий комітет Запорізької міської ради рішенням від 29 січня 2009 року № 25 «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг», починаючи з 1 січня 2009 року виконавцем житлово-комунальних послуг для населення, що мешкає у житловому фонді комунальної власності м. Запоріжжя, з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води визначив Концерн «МТМ» у будинках, мережі яких безпосередньо приєднані до теплових мереж Концерну «МТМ».

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Згідно Статуту Концерну «Міські теплові мережі», предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, її розподілення для обігріву житла і побутової потреби населення та на комунально-побутові потреби підприємств, організацій, установ і її збут, тобто Концерн «Міські теплові мережі» є виконавцем послуг з централізованого опалення та підігріву гарячої води.

Система теплопостачання нежитлового приміщення, яке розташовано в житловому будинку є спільною з цим будинком, самовільне від`єднання від системи теплопостачання заборонено, що узгоджується з положеннями п. 25, п. 26 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, якими передбачено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Відповідно до акту обстеження системи теплопостачання від 05.03.2019 року у нежитловому приміщенні XLII підвалу та першого поверху літ.А-9, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , система опалення спільна з житловим будинком, в означеному приміщенні перебуває теплове обладнання (а.с.46), тобто відбувається постачання теплової енергії.

Відповідачами доказів від`єднання від загальної мережі теплопостачання та встановлення індивідуальної (автономної) системи опалення в належному їм приміщення суду не надано, тому суд доходить висновку, що послуги відповідачам надавались постійно і в повному обсязі в межах опалювального сезону, початок та закінчення якого встановлюється рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради.

Отже, фактично відносини між сторонами з приводу надання послуг з центрального опалення, централізованого постачання гарячої води тривають. Відсутність укладеного договору між спрживачами та Концерном «Міські теплові мережі» договору, не спростовує факту надання та отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, а рівно і не є підставою для звільнення споживачів від їх оплати.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 11.04.2018 року по справі №904/2238/17 та від 16.10.2018 року у справі № 904/7377/17.

Відповідно до ст. 20 ч. 3 Закону України № 1875 споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Як передбачено п. 18, 20 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.2005 року № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Відсутність укладеного договору не позбавляє відповідачів обов`язку оплати наданих йому послуг.

Судом встановлено, відповідачам на праві спільної часткової власності належить нежитлове приміщення XLII підвалу та першого поверху літ.А-9, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.47-48).

Відповідно до особового рахунку № НОМЕР_1 та актів приймання-передачі теплової енергії з грудня 2018 року по 30 квітня 2020 року (а.с. 9-30), позивач у період з грудня 2018 року по квітень 2020 року надав відповідачам послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води в нежитлове приміщення ї XLII підвалу та першого поверху літ.А-9, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , однак відповідачі як споживач цих послуг не здійснили оплату за надані послуги (а.с. 6-8), внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 53719,57 гривні.

Позивачем засобами поштового зв`язку на адресу відповідачів направлена вимога щодо погашення заборгованості (а.с.43, 44, 45), яка залишена ними без задоволення.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Пунктом 29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року передбачено, що оплату послуг мають проводити всі зареєстровані у жилому приміщенні особи, крім випадків, коли вони тимчасово відсутні в ньому і подали письмову заяву та офіційний документ, що підтверджує відсутність.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язань, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 68 ЖК України наймачі зобов`язані своєчасно вносити плату за комунальні послуги.

Відповідно до ст. 162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Відповідачі, як власники квартири, у відповідності до ч.4 ст.319, ст.322 ЦК України, зобов`язані утримувати належне їм майно та нести витрати, необхідні для збереження майна, та вживати всіх заходів, пов`язаних із забезпеченням належного стану майна. Вказані норми встановлюють презумпцію обов`язку власника нести всі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому як абсолютному володарю правомочностей володіння, користування та розпорядження майном.

Як вказує ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Відповідачі від наданих позивачем послуг у встановленому законом порядку не відмовлялися, доказів від`єднання від мережі теплопостачання та встановлення (індивідуальної) автономної системи опалення у нежитловому приміщення не надали, фактично користувалися послугами підприємства, однак оплату за надані послуги з централізованого опалення не сплачували.

За змістом ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином з забороною односторонньої відмови від виконання умов договору.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, за ст. 612 ч. 1 ЦК України.

Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Стаття 543 ЦК України передбачає, що у разі солідарного обов`язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсягу як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

З наведеного суд встановив, що відповідачі, як споживачі не позбавлені обов`язку утримувати майно, в тому числі оплачувати житлово-комунальні послуги, а тому позивач обґрунтовано звернувся до суду із позовом за захистом свого порушеного права.

Відповідно до ст.12,13 ЦПК України, до основних засад судочинства віднесено змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості. Про необхідність урахування зазначених конституційних положень судам роз`яснено в п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 «Про підготовку цивільних справ до судового розгляду».

На час розгляду справи надані позивачем докази та розрахунки не спростовані відповідачами, які, в свою чергу, не надали доказів щодо повної або часткової оплати заборгованості.

Аналізуючи наведене суд встановив передбачені законом підстави для стягнення з відповідачів суми боргу за комунальні послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача з підлягають стягненню витрати, понесені позивачем на сплату судового збору при звернені до суду з позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 67, 68, 162 ЖК України, ст.ст. 4, 12, 77-82, 141, 211, 223, 247, 259, 263-265, 273, 284, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 319, 322, 360, 525, 526, 612, 629 ЦК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов Концерну „Міські теплові мережі” (ЄДРПОУ 32121458, яке знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137 ( НОМЕР_2 Філія – Запорізького обласного управління АТ "Ощадбанк", МФО 313957, код ЄДРПОУ 32121458) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків невідомий, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платників податків невідомий, які є співвласниками нежитлового приміщення XLII підвалу та першого поверху літ.А-9, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , на користь Концерну „Міські теплові мережі”, в рахунок погашення заборгованості за послуги з централізованого опалення, гарячого водопостачання за період з грудня 2018 року по квітень 2020 року в сумі 53 719 грн. 57 коп.

Стягнути пропорційно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Концерну «Міські теплові мережі» судовий збір у сумі 1051,00 грн. з кожного, а всього 2102,00 грн. (на рахунок № НОМЕР_3 ПАТ АБ "Укргазбанк", МФО 320478, отримувач: Концерн "Міські теплові мережі", код ЄДРПОУ 32121458).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Щаслива