Рішення № 99837753, 22.09.2021, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

22.09.2021

ЄУН 337/2939/21

Провадження № 2/337/1623/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2021 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Сидорової М.В.

за участю секретаря Сабліної А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2021р. ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Немченко М.В., звернулась до суду з вказаним позовом як споживач,який мотивує тим, що 12.02.2021р. приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ГорайО.С. вчинено виконавчий напис, реєстровий №23736, про стягнення з неї на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ»(далі – ТОВ «Вердикт Капітал») заборгованості за кредитним договором в загальній сумі 9345,31 грн. Постановою приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Малковою М.В. від 22.03.2021р. відкрито виконавче провадження №64660807 з примусового виконання вказаного виконавчого напису. Вважає цей виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, оскільки в порушення вимог чинного законодавства виконавчий напис вчинено без документів, які свідчать про безспірність заборгованості. Також нотаріус вчинив виконавчий напис без письмової вимоги стягувача на її адресу про усунення порушення. Крім того, виконавчий напис було видано на підставі кредитного договору, проте позивач не укладала з відповідачем жодних договорів та не отримувала від нього жодних документів на підтвердження зобов`язань перед відповідачем.

Просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №23736, вчинений 12.02.2021р. приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., про стягнення з неї на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 9345,31 грн., стягнути судові витрати зі сплати судового збору за звернення до суду з заявою про забезпечення позову в розмірі 454,00грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 4000,00 грн.

Ухвалою суду від 03.06.2021р. у справі за вказаним позовом відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання з викликом сторін.

07.07.2021р. ухвалою суду за клопотанням представника позивачки – адвоката Немченко М.В. витребувано у приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. копії матеріалів нотаріальної справи, на підставі яких було вчинено виконавчий напис №23736 від 12.02.2021р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 9345,31 грн., а також витребувано у ТОВ «Вердикт Капітал» копії документів, які були надані приватному нотаріусу Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. для вчинення виконавчого напису №23736 від 12.02.2021р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 9345,31 грн.

12.07.2021р. до суду від представника відповідача ТОВ «Вердикт Капітал» надійшов відзив на позовну заяву, в якому він позовні вимоги не визнав повністю та зазначив, що вони є необґрунтованими, оскільки надані нотаріусу документи, вказували на наявність безспірної заборгованості за кредитним договором та підстави її стягнення. В зв`язку з вищевказаним, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник не прибули. Від представника позивача – адвоката Немченко М.В. надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника, позов підтримує повністю.

Представник відповідача ТОВ «Вердикт Капітал» в судове засідання не прибув про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Треті особи – приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова М.В.в судове засідання не прибули за невідомими причинами, про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, пояснень на позов до суду не подали.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи на підставі наданих документів.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, знаходить позов обґрунтованим та таким, що підлягає повному задоволенню за таких підстав.

Судом встановлено, що 12.02.2021р. приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С.вчинено виконавчий напис, реєстровий №23736, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал»», яке є правонаступником ПАТ «Родовід Банк» на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами №23 від 04.07.2019р., заборгованості за кредитним договором №2007-001098ФО007С від 25.01.2007р., за період з 04.07.2019р. по 27.01.2021р. в сумі 8695,31грн., яка складається з: простроченої заборгованості за кредитом - 4394,60 грн., простроченої заборгованості за комісією – 1256,84 грн., простроченої заборгованості за несплаченими відсотками – 440,56 грн., строковою заборгованістю за несплаченими відсотками - 2603,31 грн., а також витрат за вчинення виконавчого напису нотаріусом в сумі 650,00 грн., а всього 9345,31 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малковою М.В. від 22.03.2021р., в межах виконавчого провадження №64660807 з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. реєстровий №23736 від 12.02.2021р., звернуто стягнення на заробітну плату боржника ОСОБА_1 , яку вона отримує у Територіальному відділі освіти Хортицького району департаменту освіти і науки Запорізької міської ради.

За змістом ст.3, 6, 627 ЦК України, в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення цього кодексу, що регулюють договір позики.

Так, згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст.18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами ст.88 цього ж Закону нотаріуси вчиняють виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

При цьому, ст.50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Порядок вчинення виконавчих написів передбачений Главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 (далі - Порядок).

Згідно з п.1.1 вказаної Глави розділу ІІ Порядку, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

П.1.2. Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пп.2.1 п.2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (пп.2.3 п.2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з пп.3.1 п.3 вказаної Глави розділу ІІ Порядку, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Окрім того, пп.3.2,3.5 п.3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 року №1172 (далі - Перелік документів).

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Постановою Кабінету Міністрів №622 від 26.11.2014р. (набрала чинності 10.12.2014р.) Перелік документів доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та до нього включений п.2 в редакції: «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

В той же час, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року (справа № 826/20084/14) визнано незаконною та нечинною з моменту прийняття постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Ця постанова суду набрала законної сили з моменту її проголошення, а її резолютивна частина опублікована в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» №23 від 21.03.2017 року.

Відповідно до ст.124 Конституції України, ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

В подальшому ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року (справа №826/20084/14) постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року залишено без змін.

Велика Палата Верховного Суду постановою від 20.06.2018 року у справі №826/20084/14 відмовила в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року.

Відповідно до ст.15, 16 ЦК України, ст.4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З`ясувавши обставини справи та оцінивши надані докази, проаналізувавши викладені вимоги діючого законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 .

В даному випадку суд виходить з того, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.

При цьому, нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст.88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст.15, 16, 18 ЦК України, ст.50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень ст.87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс 17, постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 207/1587/16, постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 308/11193/16-ц та постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №201/11696/16-ц.

З`ясувавши обставини справи та оцінивши наявні докази, суд встановив, що при вчиненні виконавчого напису 12.02.2021р. приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. керувався, зокрема, ст.87-91 Закону України «Про нотаріат», п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року за № 1172.

В той же час, вказаний Перелік документів у редакції, чинній станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитних договорів у простій письмовій формі, оскільки п.2 Переліку документів з 22.02.2017 року визнаний нечинним відповідно до постанови суду.

Разом з тим, доказів на підтвердження того, що укладений 25.01.2007р. між ОСОБА_1 та ПАТ «Родовід Банк» кредитний договір №2007-001098ФО007С був нотаріально посвідчений, суду не надано. Зокрема, в оскаржуваному виконавчому написі відомості про це відсутні.

При цьому, представник відповідача у відзиві на позов заперечень з приводу форми укладання кредитного договору не виказував і факт його укладання без нотаріального посвідчення не оспорював.

Навпаки, в матеріалах справи знаходиться копія кредитного договору №2007-001098ФО007С від 25.01.2007р., за змістом якого, він був укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Родовід Банк» в простій письмовій формі і жодних домовленостей сторін про його нотаріальне посвідчення ним не зафіксовано.

Крім того, судом встановлено, що за оспорюваним виконавчим написом нотаріуса з ОСОБА_1 здійснено стягнення заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 8695,31 грн. за період з 04.07.2019р. по 27.01.2021р., однак документів, які б підтверджували безспірність цієї заборгованості та встановлювали прострочення виконання кредитного зобов`язання, зокрема, первинні бухгалтерські документи, виписка з рахунка боржника тощо, суду не надані.

Дані про отримання позивачем вимог відповідача про усунення порушень кредитних зобов`язань, в матеріалах справи також відсутні.

Також встановлено, що ТОВ «Вердикт Капітал» звернулось до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису на свою користь, діючи як правонаступник первісного стягувача, однак документів, які б підтверджували право ТОВ «Вердикт Капітал» вимагати стягнення заборгованості на свою користь, суду не надані.

Враховуючи вказане, суд вважає встановленим та доведеним, що оспорюваний виконавчий напис було вчинено нотаріусом за кредитним договором, укладеним в простій письмовій формі, за відсутності документів, які б підтверджували безспірність заборгованості, а також за відсутності письмової вимоги про усунення порушень боржником та доказів виникнення у ТОВ «Вердикт Капітал» прав кредитора в порядку правонаступництва.

Таким чином, вимоги законодавства України, які регулюють порядок вчинення виконавчих написів, в даному випадку не дотримано, тому вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. виконавчий напис №23736 від 12.02.2021р. є незаконним і його слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

На підставі вищевикладеного, позов ОСОБА_1 слід задовольнити повністю.

Розподіляючи судові витрати, суд виходить з положень ст.141 ЦПК України, та вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір за звернення ОСОБА_1 до суду з позовною заявою в розмірі 908,00 грн.

Вимоги позивачки про стягнення на її користь судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 454,00 грн. є безпідставними, оскільки остання з заявою про забезпечення позову не зверталась, судовий збір у вказаній сумі на користь держави не сплачувала.

При цьому, відповідно до ст.137, 141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача ТОВ «Вердикт Капітал» на користь позивачки ОСОБА_1 понесені нею витрати на правничу допомогу через наступне.

Так, згідно з ч.1, 2, 4, 5 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позиваки понесених нею витрат на правничу допомогу, суд виходить з того, що в межах цієї справи позивачка ОСОБА_1 отримувала правову допомогу адвоката Немченко М.В. та сплатила за це в загальній сумі 4000,00 грн.

Вказані обставини підтверджуються копією Договору про надання правової допомоги №8 від 13.04.2021р., ордером на надання правової допомоги АР №1033573 від 01.06.2021р., копією свідоцтва на зайняття адвокатською діяльністю ЗП №001276 від 28.04.2017р., копією акту здачі-приймання виконаних робіт №1 від 13.04.2021р., копією квитанції до прибуткового касового ордеру №7 від 13.04.2021р. на суму 4000,00 грн.

Водночас, представником відповідача ТОВ «Вердикт Капітал» подано клопотання про зменшення витрат на правову допомогу з посиланням на те, що вони не є співмірними із складністю справи, а прибутковий касовий ордер, який долучений до позову, не містить всіх необхідних обов`язкових реквізитів.

Оцінивши повідомлені представником відповідача обґрунтування, які суд знаходить частково доречними, виходячи з предмету спору, ціни позову, значення справи для сторін, критеріїв реальності адвокатських послуг та розумності їх розміру, суд відповідно до вимог ст.137 ЦПК У країни вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу в загальному розмірі 3000,00 грн.

Керуючись ст.3,6,15,16,18,526,530,610,611,626-629,1049,1050,1054,1055 ЦК України, ст.50,87,88 Закону України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22 лютого 2012 року, Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 року, ст.2,4,5,12,13,76-82,89,137,141,258,259,263-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 12.02.2021р. приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем, реєстровий №23736, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ»заборгованості за кредитним договором та плати за вчинення виконавчого напису в загальній сумі 9345,31 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ»(ЄДРПОУ 36799749, місце знаходження: 04053, м.Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд.5-Б) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) витрати на правову допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ»(ЄДРПОУ 36799749, місце знаходження: 04053, м.Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд.5-Б) на користь держави судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м.Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.В. Сидорова