Рішення № 99837227, 09.09.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/1758/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд у складі головуючого судді Фазикош О.В., за участю секретаря Химинець О.Я., позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Закарпатській області ДПП, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 09.09.2021 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 14.09.2021 року.

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Закарпатській області ДПП.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.02.2021, вказана позовна заява залишена без руху із зазначенням недоліків які слід усунути.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.03.2021, позивачу продовжено строк для усунення зазначених в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.

17.03 2021 ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області відкрито провадження у справі відкрито.

07.04.2021 ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області залучено до участі у справі співвідповідача Департамент патрульної поліції.

18.05.2021 ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області повернуто без розгляду заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог.

Позовна заява мотивована тим, що постановою інспектора роти № 1 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Закарпатській обл. лейтенанта поліції Дубович Петра Вікторовича серія ЕАН №3733736 від 31 січня 20201 року позивача, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за ч. 2 ст.122 КУпАП за те, що 31 січня 20201 року о 15:48:40 годині в м.Ужгород по вул. Бестужева,78 керуючи транспортним засобом Skoda Octavia номерний знак НОМЕР_1 проїхав регульований пішохідний перехід на заборонений червоний сигнал світлофора, чим порушив вимоги п.8.7.3.е ПДР України.

Позивач вважає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за вказане порушення є незаконною. Позивач зазначає, що автомобіль під його керуванням рухався на зелений сигнал світлофора і в той час, коли наблизився до стоп-лінії ввімкнувся жовтий сигнал, тому, щоб не застосовувати екстрене гальмування, яке могло спричинити аварійну ситуація, він проїхав повз світлофор та зупинився, не перетнувши перехрестя, і не виконав поворот наліво. Тобто він не створив аварійну ситуацію, дочекався поки буде дозвільний сигнал світлофора, і тільки після цього завершив проїзд перехрестя поворотом наліво, в напрямку супермаркету «Вопак» по вул.Бестужева.

Позивач зазначає, що намагався пояснити інспектору поліції, що не порушував пункт 8.7.3е ПДР (червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух), а рухався на дозволений зелений сигнал, який перемкнувся на жовтий при перетинанні стоп- лінії і в момент перемикання світлофора на жовтий сигнал у нього не було можливості зупинити автомобіль без різкого гальмування, так як позаду рухалися інші автомобілі.

Окрім того, позивач зазначає, що у відповідності до пункту 8.11. ПДР України (Водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху) він міг продовжувати рух. Як стверджує позивач, поліцейський проігнорував його пояснення і виніс постанову про накладення адміністративного штрафу у розмірі 425 грн.

Як зазначає позивач, він хотів продемонструвати інспектору відео з реєстратора, що встановлений в його автомобілі, але він не став чекати поки ОСОБА_1 , його ввімкне і продемонструє відео з камери власного автомобільного реєстратора, де чітко видно, що транспортний засіб під керуванням позивача плавно зупиняється на перехресті після перетину стоп-лінії і загоряння жовтого сигналу світлофору та завершує поворот наліво, коли вмикається зелений сигнал.

Як вказано у позовній заяві, автентичність його відеозапису може підтвердити відеозапис з реєстратора мобільного пристрою працівника поліції, який вони показали позивачу після зупинки його автомобілю.

Позивач просить суд: скасувати постанову інспектора роти № 1 батальйону 1 Управління патрульної поліції Закарпатської обл. Дубович Петра Вікторовича серія ЕАН №3733736 від 31 січня 20201 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за ч. 2 ст.122 КУпАП та відшкодувати судовий збір у сумі 420,40 грн., сплачений за подання позовної заяви про скасування постанови про адміністративне правопорушення.

26.04.2021 року від відповідача по справі надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач вважає, вимоги позивача є безпідставними, а також такими, що не підлягають задоволенню. Відповідач зазначає, що 31.01.2021 року близько 15:50 екіпаж патрульної поліції під час несення служби в місті Ужгороді на перехресті вул. Заньковецької та Безстужева, помітили автомобіль «Skoda Octavia» номерний знак НОМЕР_1 , який порушив ПДР України, а саме: порушив пункт 8.7.3.е ПДР України, тобто проїхав перехрестя на забороняючий «червоний» сигнал світлофора, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 122 КУпАП. Водієм зазначеного автомобіля виявився ОСОБА_1 . Інспектор належним чином представився, пояснив суть правопорушення, причину та перевірки документів, попросив пред`явити документи, зазначені в п. 2.1 ПДР України на підставі ст. 32 ЗУ «Про Національну поліцію» та пункту 2.4 ПДР України. Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог п.8.7.3.е ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП було прийнято рішення про складання адміністративних матеріалів щодо Позивача.

Відповідач стверджує, що всі усні доводи позивача були взяті до уваги про розгляді справи про адміністративне правопорушення, письмових пояснень позивач не надав.

Як вказано в відзиві на позовну заяву, на підставі ст. 222 КУпАП інспектор виніс постанову за ч. 2 ст. 122 КУпАП та наклав стягнення на правопорушника в розмірі 425 грн., відповідно до санкції статті. Згідно зі ст. 285 КУПАП позивача було ознайомлено зі змістом Постанови, та під підпис було запропоновано отримати її копію.

При цьому відповідач зазначає, що за змістом ч. 2 ст. 122 КУпАП, порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих ладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування д. час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення графу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Відповідач зазначає, що позивач мотивує свої вимоги тим, що він керуючи автомобілем рухався на «зелений» сигнал світлофора, однак безпосередньо перед перехрестям він змінився на «жовтий». Однак за твердженням відповідача, що така інформація не відповідає дійсності, оскільки з метою попередження про зміну кольору світлофора «зелений» сигнал починає миготіти, чим інформує учасників про необхідність завершення маневру, та зміну кольору на «жовтий».

Крім того, відповідач вказує, що навіть за умови коли позивач проїхав на забороняючий «жовтий» сигнал світлофора це не звільняє його від адміністративної відповідальності. Відповідач вважає, що порушень які б могли бути підставою для скасування постанови під час розгляду справи допущено не було. Таким чином відповідач просить суд: продовжити строк для надіслання відзиву, прийняти його та врахувати доводи сторони відповідача при розгляді справи.

02.07.2021 від позивача по справі до суду надійшли заперечення на відзив на позовну заяву. Позивач зазначає, що надані при поданні позовної заяви ним відео докази свідчать, що він не проїжджав на червоний сигнал світлофора тим самим не порушив пункт 8.7.3.е ПДР України.

При цьому вказує на те, що оскільки в адміністративному судочинстві, відповідно до ст.77 КАС України, обов`язок доказування покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, прошу надати відео з камери автомобільного реєстратора патрульного інспектора. А тому з огляду на вищевикладене, вважає відзив на адміністративний позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню в зв`язку невідповідністю висновків інспектора і представника відповідача фактичним обставинам справи.

В судове засідання позивач з`явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав наведених в позовній заяві. Крім цього просив врахувати, що вказаний світлофор працює в такому режимі, коли навіть при увімкненні червоного знаку світлофору, продовжує горіти зелений сигнал для продовження руху прямо, та для пішоходів в цей час заборонений перехід. Пояснював, що наявний у нього відео реєстратор закріплений на лобовому склі спереду автомобіля, і коли він зафіксував переключення на жовтий сигнал, або початок миготіння зеленого, то для нього, як водія це вже неможливо було побачити.

Представник відповідача УПП в Закарпатській області ДПП, в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, заяв чи клопотань від представника відповідача на адресу суду не надходило.

Представник відповідача Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, заяв чи клопотань від представника відповідача на адресу суду не надходило.

Суд заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи приходить до наступного висновку.

Спірні правовідносини регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), Законом України «Про Національну поліцію», Правилами дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР).

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ст. 33 КпАП України, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Судом встановлено, що постановою інспектора роти № 1 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Закарпатській обл. лейтенанта поліції Дубович Петра Вікторовича серія ЕАН №3733736 від 31 січня 20201 року мене, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за ч. 2 ст.122 КУпАП за те, що 31 січня 2021 року о 15:48:40 годині в м.Ужгород по вул. Бестужева,78 керуючи транспортним засобом Skoda Octavia номерний знак НОМЕР_1 проїхав регульований пішохідний перехід на заборонений червоний сигнал світлофора, чим порушив вимоги п.8.7.3.е ПДР України.

Разом із тим, вказані у постанові обставини заперечує позивач. Зокрема, ОСОБА_1 , стверджує, що не проїжджав перехрестя на червоний сигнал світлофора. Згідно його пояснень: автомобіль під його керуванням рухався на зелений сигнал світлофора і в той час, коли наблизився до стоп-лінії ввімкнувся жовтий сигнал, тому щоб не застосовувати екстрене гальмування, яке могло спричинити аварійну ситуація, він проїхав повз світлофор та зупинився, не перетнувши перехрестя, і не виконав поворот ліворуч. Таким, чином позивач, не створив аварійну ситуацію, дочекався поки буде дозвільний сигнал світлофора, і тільки після цього завершив проїзд перехрестя поворотом ліворуч, в напрямку супермаркету «Вопак» по вул. Бестужева.

На підтвердження вказаному до позовної заяви додано DVD диск із відеозаписом з належного позивачу відео реєстратора на автомобілі.

Так, із дослідженого в судовому засіданні відеозапису встановлено, що 31.01.2021 року, позивач їхав в м.Ужгород по вул. Бестужева, при підїзді до перехрестя, починає миготіти зелене світло світлофора, в той час коли вмикається жовте, ОСОБА_1 в`їжджає на перехрестя та здійснює зупинення, повороту ліворуч не здійснює. В подальшому загорілося зелене світло, автомобіль продовжив рух, проїхав перехрестя повернувши ліворуч.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, що є предметом оскарження,вказано що позивачем не дотримано вимог п. 8.7.3.е. ПДР.

Відповідно до п.8.1 ПДР України, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Пунктом 8.7 ПДР України передбачено, що світлофори призначені для регулювання руху транспортних засобів і пішоходів, мають світлові сигнали зеленого, жовтого, червоного і біло-місячного кольорів, які розташовані вертикально чи горизонтально. Сигнали світлофора можуть бути з нанесеною суцільною чи контурною стрілкою (стрілками), із силуетом пішохода, Х-подібні. На рівні червоного сигналу світлофора із вертикальним розташуванням сигналів може встановлюватися табличка білого кольору із нанесеною на ній стрілкою зеленого кольору.

Відповідно до п.8.7.3.е. ПДР, сигнали світлофора мають такі значення: червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоні миготливі сигнали забороняють рух.

Відповідно до, ч. 2 ст. 122 КУпАП України визначено, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, ( частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, ) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Позивачем в позовній заяві зазначено, що ним не було порушено Правил дорожнього руху, а також вважає, що він не проїхав перехрестя на заборонений сигнал світлофора, що не було спростовано відповідачем та не надано доказів, які б могли це твердження позивача спростувати.

Разом із тим, сам позивач зазначив, що у відповідача наявний відеозапис із місця події. Згідно пояснень позивача при оформленні протоколу постанови про адміністративне правопорушення, працівниками поліції йому було продемонстровано відеозапис, на якому, автомобіль під його керуванням на жовте світло світлофора виїхав на перехрестя, однак не перетинаючи його зупинився. В подальшому після перемикання світлофора та загорання зеленого світла він повернув ліворуч.

Проте суд констатує, що відповідачем до суду вказаний відеозапис в якості доказу на підтвердження вини позивача у вчиненні правопорушення передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП не додано.

Разом із тим, слід також зазначити, що суд вважає необґрунтованими доводи відповідача, щодо того, «що навіть за умови коли позивач проїхав на забороняючий жовтий сигнал світлофора це не звільняє його від адміністративної відповідальності».

З даного приводу слід зазначити, що по-перше, працівниками поліції складено протокол саме за порушення позивачем п.8.7.3. е ПДР, а не за п. 8.7.3. ґ), яки передбачає, що жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.

Окрім того, відповідно до п.8.10 ПДР у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 , якщо їх немає — не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках — перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.

Відповідно до п.8.11 ПДР, водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.

Згідно пояснень позивача, від продовжив рух саме з метою аби не вдаючись до екстреного гальмування, та забезпечення безпеки дорожнього руху оскільки позаду нього рухались інші автомобілі, зокрема і автомобіль працівників поліції.

При цьому водій виїхавши на перехрестя не проїхав його, а здійснив повну зупинку транспортного засобу, а рух продовжив уже на зелене світло світлофора. Як уже зазначалося, вказане було встановлено в судовому засіданні при дослідженні відеозапису з автомобільного відео реєстратора, наданого позивачем до позовної заяви.

Крім того, в даному випадку позивач не здійснив проїзду перехрестя на червоне світло світлофора.

З огляду на вказане суд вважає помилковим посилання відповідача у відзиві на позовну заяву, на Постанову ВС у справі Справа №751/5137/17 від 26 лютого 2020 року, оскільки у вказаній справі було встановлено саме проїзд позивачем, порушником проїзд перехрестя на жовте світло світлофора. Зокрема проїзд було встановлено з відеозапису, що був наданий працівниками поліції до суду.

Разом із тим, у справі, що розглядається, підтвердження вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, окрім як власне постанови про накладення адміністративного стягнення, що є предметом оскарження, суду відповідачем надано не було.

Крім того, вимогами п. 8.7.3 Правил дорожнього руху передбачено, що сигнали світлофора мають такі значення: а) зелений дозволяє рух; б) зелений у вигляді стрілки (стрілок) на чорному фоні дозволяє рух у зазначеному напрямку (напрямках). Таке саме значення має сигнал у вигляді зеленої стрілки (стрілок) у додатковій секції світлофора.

Сигнал у вигляді стрілки, що дозволяє поворот ліворуч, дозволяє й розворот, якщо він не заборонений дорожніми знаками. Сигнал у вигляді зеленої стрілки (стрілок) у додатковій (додаткових) секції, увімкнений разом із зеленим сигналом світлофора, інформує водія про те, що він має перевагу в зазначеному стрілкою (стрілками) напрямку (напрямках) руху перед транспортними засобами, що рухаються з інших напрямків; в) зелений миготливий дозволяє рух, але інформує про те, що незабаром буде ввімкнено сигнал, який забороняє рух.

Сигнал у вигляді зеленої стрілки (стрілок) у додатковій (додаткових) секції разом з жовтим або червоним сигналом світлофора інформує водія про те, що рух дозволяється у вказаному напрямку за умови безперешкодного пропуску транспортних засобів, які рухаються з інших напрямків.

Стрілка зеленого кольору на табличці, встановленій на рівні червоного сигналу світлофора з вертикальним розташуванням сигналів, дозволяє рух у зазначеному напрямку при ввімкненому червоному сигналі світлофора з крайньої правої смуги руху (або крайньої лівої смуги руху на дорогах з одностороннім рухом) за умови надання переваги в русі іншим його учасникам, які рухаються з інших напрямків на сигнал світлофора, що дозволяє рух;

є) поєднання червоного і жовтого сигналів забороняє рух і інформує про наступне вмикання зеленого сигналу;

ж) чорні контурні стрілки на червоному і жовтому сигналах не змінюють значення цих сигналів та інформують про дозволені напрямки руху при зеленому сигналі;

з) вимкнений сигнал додаткової секції забороняє рух у напрямку, вказаному її стрілкою (стрілками).

Долученою до матеріалів справи інформацією відеозаписів з відеореєстратора автомобіля позивача вбачається, що проїзд відбувся під час миготливого сигналу зеленого кольору, а під час включення сигналу жовтого кольору автомобіль позивача перетнув лінію початку перехрестя. Та поряд з цим наявний знак, сигнал у вигляді зеленої стрілки у додатковій секції разом з жовтим сигналом світлофора який інформує водія про те, що рух дозволяється у вказаному напрямку за умови безперешкодного пропуску транспортних засобів, які рухаються з інших напрямків.

Відповідно до вимог п.16.8 Правил дорожнього руху водій, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді. Проте, якщо на перехрестях перед світлофорами на шляху руху водія є дорожня розмітка 1.12 (стоп-лінія) або дорожній знак 5.62, він повинен керуватися сигналами кожного світлофора.

Оглядом відеозапису не можливо отримати відомості стосовно наявності та/або місця розташування стоп-лінії та пішоходного переходу; відстань від такої лінії або переходу до світлофора, сигналами якого керувався інспектор при наданні оцінки дотримання правил дорожнього руху його учасниками.

Вказані обставини є такими, що зумовлюють помилковість у притягнення позивача до адміністративної відповідальності та у свою чергу є підставою для задоволення позовних вимог і закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Згідно зі ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Я зазначалося відповідачем до суду не надано доказів вчинення позивачем правопорушення.

За приписами ч.ч.1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За визначенням ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин…

Тобто, у разі наявності заперечень щодо адміністративного позову, суб`єкт владних повноважень повинен шляхом надання належних та допустимих доказів довести правомірність своїх дій чи рішень.

Відповідно до ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Зі змісту статті 6 Європейської конвенції з прав людини вбачається, що кожний обвинувачений у скоєнні злочину має як мінімум право мати достатньо часу та можливості для підготовки свого захисту, а також захищати себе сам особисто або через обраного ним самим захисника. При цьому Європейський суд з прав людини неодноразово, зокрема в справі “Deweer v. Belgium” (рішення Суду від 27.02.1980 року), зазначав, що немає ніяких підстав для вузької інтерпретації ст. 6 Конвенції. Так, зазначена стаття застосовується не тільки власно до кримінального судового провадження, але і по відношенню до дисциплінарних та адміністративних процедур (принцип автономності).

Європейський суд з прав людини у п.21 свого рішення у справі «Надточий проти України від 15 травня 2008 року» зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

При цьому, у § 3 (c) статті 6 Європейської конвенції зазначається, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права, як захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя. Аналогічна норма міститься і у § 3 (d) статті 14 частини III Міжнародного пакту, відповідно до якої кожен має право при розгляді будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення бути судимим у його присутності та захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним самим захисника.

Згідно п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративне правопорушення обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину.

Верховний Суд, у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17, зазначив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Посилання на оскаржувану постанову про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності як на беззаперечний доказ вчинення ним правопорушення є помилковим, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Отже, відповідач мав можливість зібрати інші докази вчинення правопорушення (відібрати пояснення у правопорушника, свідків, скласти рапорти або інші документи).

Усне твердження працівника поліції про виявлення правопорушення, озвучене правопорушнику, не може бути належним доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Спостереження працівником поліції правопорушення при цьому, має бути зафіксоване на матеріальному носії.

Жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що позивачем вчинено правопорушення, за яке на нього накладено адміністративне стягнення відповідачем до суду не надано.

За таких обставин, оскільки відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що позивач допустив правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП, а відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення інспектора роти № 1 батальйону 1 Управління патрульної поліції Закарпатської обл. Дубович Петра Вікторовича серія ЕАН №3733736 від 31 січня 2021 року, якою на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за ч. 2 ст.122 КУпАП, підлягає скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Особливості провадження у зазначеній категорії справ визначені статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункта 3 частини 3 цієї правової норми за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, враховуючи результат розгляду справи, з судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 454 грн. 00 коп. підлягають стягненню на користь позивача.

На підставі ст.ст. 245, 251, 252, 256, 280 КУпАП та керуючись п.1 ч.1 ст.20, ст.ст.44, 77, 242, 246, 257-262, 286 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Закарпатській області ДПП, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови, – задовольнити.

Скасувати постанову інспектора роти № 1 батальйону 1 Управління патрульної поліції Закарпатської обл. Дубович Петра Вікторовича серія ЕАН №3733736 від 31 січня 2021 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративної стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за ч. 2 ст.122 КУпАП.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 КАС України.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених ст. 286 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В.Фазикош