Рішення № 99837067, 23.09.2021, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2021 року м. Мукачево Справа №303/5720/21

2/303/1633/21

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі: головуючого – судді Кость В.В.

секретар судового засідання Немеш Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Мукачево цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2

до відповідачів: (1) військової частини А1556

(2) Квартирно-експлуатаційного відділу міста Мукачева Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (КЕВ м.Мукачева)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Міністерство оборони України

про визнання незаконним та скасування рішення об`єднаної житлової комісії, скасування п. 1.10 наказу, зобов`язання вчинити дії та визнання права на виключення квартири з числа службового житла,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до відповідачів про:

- визнання незаконним та скасування рішення об`єднаної житлової комісії військової частини А1556, яке оформлено протоколом від 18.02.2021 №4 в частині зняття капітана ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з квартирного обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання при військовій частині А 1556 із загальної, першочергової квартирної черги (надалі - Рішення);

- скасування п. 1.10 наказу командира військової частини А 1556 від 27.02.2021 року №405 «Про затвердження рішення протоколу засідання об`єднаної житлової комісії військової частини А1556, яке оформлено протоколом від 18.02.2021 №4» у частині зняття капітана ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з квартирного обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання при військовій частині А 1556 із загальної, першочергової квартирної черги (надалі - Наказ);

- зобов`язання військової частини А1556 в особі об`єднаної житлової комісії поновити капітана запасу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання при військовій частині А1556 в загальній черзі з 19 листопада 2013 року, в першочерговій черзі з 26 червня 2015 року;

- визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право на виключення квартири АДРЕСА_1 з числа службового житла (надалі - Квартира);

- зобов`язання відповідача (2) подати до оформлення документи для виключення з числа службового житла Квартири.

Позовні вимоги обґрунтовуються доводами про те, що ОСОБА_1 на підставі наказу командира Військової частини А 0796 від 17.11.2020 №394 був звільнений з військової служби на підставі статті 26 частини 1 пункту «а» у запас, частини 5 пункту 2 підпункту «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»; ОСОБА_2 відповідно до наказу командира військової частини А1556 від 25.08.2020 №170-ре була звільнена з військової служби на підставі статті 26 частини 1 пункту «а» у запас, частини 5 пункту 2 підпункту «б» (за станом здоров`я) Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». На день звільнення з військової служби вислуга років позивача ОСОБА_1 становила 26 років 05 місяців 2 дні – календарна вислуга, позивача ОСОБА_2 – 26 років 02 місяці 10 днів. З 18.02.2008 позивач ОСОБА_1 перебував на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов в загальній черзі, а з 05.10.2015 він та ОСОБА_2 – у першочерговій черзі. Однак на підставі Рішення та Наказу позивачів виключено з обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов, у зв`язку з припиненням трудових відносин. Вказаний пункт рішення вважають незаконним, оскільки вони мають вислугу більше 20 років, і житлом, для постійного проживання, не забезпечувалися.

Належним чином повідомлені відповідачі відзив на позовну заяву не надали.

Поданий відповідачем (2) відзив на позовну заяву суд до уваги не бере, оскільки до такого не додано доказів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Третя особа пояснень щодо суті спору не надали.

Учасники справи, заперечень щодо можливості судового розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін не висловили, тому з урахуванням положень частини п`ятої ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглянув справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує наступне.

1. Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з того, що згідно із частиною першою ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під способом захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається у ст. 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

2. В контексті хронології існуванням спірних правовідносин суд наводить наступні обставини справи.

Наявні у справі доказові матеріали (витяг з наказу командира військової частини (по стройовій частині) від 17.11.2020 №259; витяг з наказу командира військової частини А1556 (по стройовій частині) від 27.08.2020 №202) свідчать про те, що:

- вислуга років ОСОБА_1 станом на 21 січня 2021 року становить: календарна: 26 років 05 місяців 20 днів; пільгова: 06 років 04 місяців 02 днів; загальна: 32 роки 09 місяців 22 дні;

- вислуга років ОСОБА_2 станом на 10 жовтня 2020 року становить: календарна: 26 років 02 місяці 10 днів; пільгова: 00 років 02 місяців 28 днів; загальна: 26 років 05 місяців 08 днів.

Відповідно до витягу з протоколу №50 засідання житлової комісії військової частини А-2063 від 18.02.2008 року (а.с. 22) зараховано капітана ОСОБА_1 на квартирний облік з 18.02.2008 у складі сім`ї: дві особи, в тому числі ОСОБА_2 - дружина.

24 червня 2008 року ОСОБА_1 видано ордер на службове жиле приміщення №134 серії СЖ на Квартиру.

25.11.2014 ОСОБА_1 звернувся до відповідача (2) з рапортом (заявою) щодо зняття статусу «службова» з службової Квартири (а.с. 40).

З відповіді від 16.06.2015 №176 (а.с. 41) вбачається, що ОСОБА_1 відмовлено в знятті статусу «службова» з Квартири.

18 лютого 2021 року на засіданні об`єднаної житлової комісії військової частини А1556, 56 санітарно-епідеміологічної лабораторії, військової частини А0378, військової частини А2678, військової частини А0342, відділення ВСП м.Мукачево, КЕВ м.Мукачево вирішено на підставі абзацу 1 пункту 9 статті 12 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», абзацу 3 пункту 21 розділу 6 наказу Міністерства оборони України від 31.07.2018 № 380 «Про затвердження Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями» зняти капітана ОСОБА_1 з обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов, з загальної та першочергової черги (витяг з протоколу №4 від 18 лютого 2021 року, а.с. 34-38).

Наказом командира військової частини А1556 від 27.02.2021 №405 (а.с. 39) затверджено Рішення.

3. Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи та спірним правовідносинам, у контексті з доводами та запереченнями учасників справи, суд враховує наступні норми права та наводить мотиви їх застосування.

Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.

Так, відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

В свою чергу, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (надалі - Закон), який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до абзаців першого, четвертого пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції на момент прийняття житловою комісією оскаржуваного рішення) (надалі - Закон) держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.

На виконання приписів вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року за № 1081 було затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (надалі - Порядок).

Відповідно до п. 24 Порядку військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини; у рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім`ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

Пунктом 9 ст. 12 Закону передбачено, що вйськовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.

Аналогічні приписи містяться в п. 29 Порядку.

Таким чином, дія пункту 9 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» безпосередньо пов`язується із тим, з яких саме підстав військовослужбовець звільнений у запас чи у відставку.

При цьому, у словосполученні «звільнення з військової служби у запас або у відставку за віком, станом здоров`я», що міститься у пункті 9 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», такі умови як вік і стан здоров`я, відносяться виключно до поняття «звільнення у відставку», як варіанту (способу) звільнення з військової служби, і жодним чином не відноситься до поняття «звільнення у запас».

Така юридична визначеність зазначених понять підтверджується висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 25 березня 2019 року в справі № 359/2295/17 (провадження № 61-10403св18), від 08 квітня 2020 року в справі № 683/2197/18 (провадження № 61-14634св19) та від 15 жовтня 2020 року в справі № 636/1424/19 (провадження № 61-449св20).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звільнений із військової служби у запас у зв`язку із закінченням строку контракту (пункт «а» частини 1, підпункт «а» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону).

При цьому, на момент звільнення позивача його вислуга років становила: календарна: календарна: 26 років 05 місяців 20 днів; пільгова: 06 років 04 місяців 02 днів; загальна: 32 роки 09 місяців 22 дні.

Рішенням та Наказом позивача ОСОБА_1 разом з членами його сім`ї було знято з квартирного обліку на підставі абзацу 1 пункту 9 статті 12 Закону.

Відповідно до статті 37 Житлового кодексу Української РСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов та залишили роботу на підприємствах, в установах та організаціях у зв`язку з виходом на пенсію беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов нарівні з працюючими на цих підприємствах, в установах, організаціях громадянами.

Згідно з частиною першою статті 40 Житлового кодексу Української РСР громадяни перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до одержання житлового приміщення, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадках: 1) поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення; 1-1) одноразового одержання за їх бажанням від органів державної влади або органів місцевого самоврядування грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення у встановленому порядку; 2) виїзду на постійне місце проживання до іншого населеного пункту; 3) припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи, крім випадків, передбачених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР; 4) засудження до позбавлення волі на строк понад шість, заслання або вислання; 5) подання відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, або неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про взяття на облік.

Зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов провадиться органами, які винесли або затвердили рішення про взяття громадянина на облік. Про зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов громадяни повідомляються у письмовій формі з зазначенням підстав зняття з обліку.

Отже, чинним законодавством передбачено виключний перелік підстав для зняття з узагальненого списку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які перебувають у черзі на поліпшення житлових умов (одержання житла для постійного проживання).

Разом з тим, пунктом 30 Порядку передбачено, що військовослужбовці знімаються з обліку у разі:

- поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в

наданні житла;

- засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк

понад шість місяців, крім умовного засудження;

- звільнення з військової служби за службовою невідповідністю,

у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем;

- подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали

підставою для зарахування на облік;

- в інших випадках, передбачених законодавством.

При цьому вказаний пункт Порядку не містить вичерпних підстав для зняття військовослужбовця з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, оскільки передбачає можливість зняття особи з обліку й в інших передбачених законодавством випадках.

Відповідно до п. 21 розділу 6 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України 31.07.2018 № 380 (надалі - Інструкція), зняття військовослужбовців з обліку проводиться у разі: поліпшення житлових умов до встановлених норм забезпечення житловою площею громадян у відповідному населеному пункті; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на квартирний облік, включення до списків осіб, що мають право першочергового та позачергового одержання житлових приміщень, або неправомірних дій посадових (службових) осіб при вирішенні питання про прийняття на квартирний облік; в інших випадках, передбачених законодавством.

Разом з тим, пунктом 1 розділу 6 Інструкції передбачено, що житловими приміщеннями для постійного проживання забезпечуються військовослужбовці та члени їх сімей, які відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» набули права та не забезпечувалися постійним житлом протягом усього часу проходження військової служби і мають календарну вислугу на військовій службі 20 років і більше, зареєстровані в населеному пункті дислокації військової частини, в якій військовослужбовець проходить службу та перебуває на відповідному обліку.

Тлумачення зазначених норм права свідчить про те, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла. А отже, і на залишення на обліку до отримання ними житла, у тому числі і в разі звільнення в запас чи відставку, крім випадків, передбачених п. 30 Порядку.

Таким чином, оскільки позивач звільнений з військової служби у запас у зв`язку із закінченням строку контракту, однак вислуга останнього на військовій службі складає більше ніж 20 років, а житлом за рахунок Міністерства оборони України він забезпечений не був, то відсутніми є і правові підстави для зняття позивача з квартирного обліку у військовій частині.

Аналогічні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду у постановах: від 25 березня 2019 року у справі № 359/2295/17 (провадження № 61-10403св18); від 08 квітня 2029 року у справі № 683/2197/18 (провадження № 61-14634св19); від 20 травня 2019 року у справі № 487/6514/17 (провадження № 61-46148св18).

Вказані висновки суду також узгоджується правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка наведена у постанові від 06 червня 2018 року у справі № 752/5881/15-ц (провадження № 14-169цс18).

Виходячи з наведених вище норм закону, а також зважаючи на фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позивача та членів його сім`ї було безпідставно знято з квартирного обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у зв`язку з чим оскаржувані за предметом позову Рішення, п. 1.10 Наказу підлягають скасуванню.

Оскільки позивача та членів його сім`ї було зараховано на квартирний облік для поліпшення житлових умов (в першочерговій черзі), тому він разом з особами, які входять в склад його сім`ї підлягає поновленню на квартирному обліку.

Таким чином, обставини по справі на предмет їх відповідності вказаним вище положенням законодавства свідчать про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Також підлягає задоволенню вимога позивачів щодо визнання за ними права на виключення з числа службового житла Квартири з огляду на наступне.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається з підстав, що не заборонені законом.

Відповідно до пункту 2 статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, не підлягають приватизації. Лише після вирішення питання про зняття з даного житла статусу службового, воно може бути приватизоване на умовах і в порядку, передбаченому Законом.

За змістом ст. 118 ЖК Української РСР службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради.

Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями на сьогодні передбачено чотири способи забезпечення житлом військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше: 1) наданням один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого; 2) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, виключеного з числа службового; 3) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб; 4) надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Таким чином, позивачі мають право обрати будь-який спосіб для забезпечення житлом, оскільки вказаним Порядком не передбачено, що Квартирно-експлуатаційний відділ повноважний вирішувати, яким чином забезпечити військовослужбовців житлом.

Бездіяльність відповідача має наслідком унеможливлення реалізації права на житло, передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та Конституції України.

Так, пунктом 11 Порядку встановлено механізм виключення житлового приміщення з числа службового, передбачено, що виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно- експлуатаційного органу.

Пунктом 10 розділу 7 Інструкції, передбачено, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу.

Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.

Оскільки позивачі на момент звільнення з військової служби були військовослужбовцями з вислугою понад 20 років, є учасниками бойових дій, тому підлягають відновленню на квартирному обліку з 19 листопада 2013 року, в першочерговій черзі – з 15.10.2015, позивач ОСОБА_1 вже забезпечений службовим житлом у порядку черговості, а отже мають право на виключення житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання.

Відповідачем (2) не надано доказів на підтвердження обґрунтованості відмови у поданні клопотання за заявою військовослужбовця про розгляд питання про виключення житла з числа службового при наявності клопотання командира військової частини з цього приводу. Немотивована бездіяльність відповідача (2) обмежує права позивачів на забезпечення житлом, гарантовані Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Аналогічний за змістом висновок викладено в постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 636/1514/19, провадження № 61-19985св19.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 8, 124, 1291 Конституції України, ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 76-81, 263-265, 279, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - задоволити.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення об`єднаної житлової комісії військової частини А1556, оформлене протоколом від 18.02.2021 №4 в частині зняття капітана ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з квартирного обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання при військовій частині А 1556 із загальної, першочергової квартирної черги.

3. Скасувати п. 1.10 наказу командира військової частини А 1556 від 27.02.2021 року №405 «Про затвердження рішення протоколу засідання об`єднаної житлової комісії військової частини А1556, оформлене протоколом від 18.02.2021 №4» у частині зняття капітана ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з квартирного обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов, шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання при військовій частині А 1556 із загальної, першочергової квартирної черги.

4. Зобов`язати військову частину А1556 в особі об`єднаної житлової комісії поновити капітана запасу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання при військовій частині А1556 в загальній черзі з 19 листопада 2013 року, в першочерговій черзі з 26 червня 2015 року.

5. Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право на виключення квартири, житловою площею 18 кв.м., загальною площею 35,1 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 з числа службового житла.

6. Зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділу міста Мукачева Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (КЕВ м.Мукачева) подати до оформлення документи для виключення з числа службового житла квартири, житловою площею 18 кв.м., загальною площею 35,1 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 .

7. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

8. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

9. Позивачі:

- ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );

- ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКП НОМЕР_2 ).

Відповідачі: (1) Військова частина А1556 (м. Мукачево, вул.Севастопільська, 4, код ЄДРПОУ 07792042).

(2) Квартирно-експлуатаційний відділ міста Мукачево (м.Мукачево, вул. Берегівська-об`їздна, 1-А, код ЄДРПОУ 08439994).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Міністерство оборони України (03168 м.Київ-168, Повітрофлотський проспект, 6).

Суддя В.В. Кость