Вирок № 99836471, 23.09.2021, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа №263/17795/19

Провадження №1-кп/263/286/2021

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2021 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі: головуючого - судді Кияна Д.В.,

за участю секретарів судового засідання: Філянець В.В.,

сторін кримінального провадження:

прокурора - Колоса А.С.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника - Черкаса В.М.,

розглянувши в судовому засіданні в приміщенні суду м. Маріуполя кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Маріуполі, Донецької області, громадянина України, маючого середню освіту, неодруженого, не працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше засудженого:

24.11.2008 Іллічівським районним судом м. Маріуполя Донецької області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 70 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки;

11.03.2011 Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 71 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців;

15.04.2011 Іллічівським районним судом м. Маріуполя Донецької області за ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 70 КК України до позбавлення волі 4 роки 6 місяці;

02.10.2015 Іллічівським районним судом м. Маріуполя Донецької області за ч.2 ст. 186 КК України до позбавлення волі на строк 5 років; 19.09.2018 звільнився умовно-достроково, невідбутий строк 1 рік 6 місяців 28 днів,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

ВСТАНОВИВ:

08.09.2019 року приблизно о 04:30 ОСОБА_1 , знаходячись біля будинку № 339 по бульвару Шевченко в Центральному районі м. Маріуполя, де діючи умисно, повторно, керуючись корисливим мотивом, з метою відкритого викрадення чужого майна, підійшов до раніше незнайомої ОСОБА_2 та, реалізуючи свій злочинний умисел, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілої, схопив потерпілу за руку та штовхнув її, від чого остання впала на землю, тим самим заподіяв потерпілій ОСОБА_2 фізичний біль. Після чого, продовжуючи свої злочинні дії, відкрито викрав майно, що належить останній, а саме:

жіноча сумка вартістю 150 грн.,

жіночій гаманець вартістю 300 грн.,

грошові кошти у сумі 1300 грн.,

Мобільний телефон «Nokia 1200» вартістю 166,67 грн.,

в якому знаходилась сім - карта мобільного оператора Київстар з номером НОМЕР_1 , що не представляє матеріальної цінності для потерпілої,

мобільний телефон марки «Samsung» з сім картою оператора «МТС», з номером НОМЕР_2 , що не представляють матеріальної цінності для потерпілої,

паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_2 , що не представляє матеріальної цінності для потерпілої,

комплект ключів в кількості двох штук та один від домофона, які не представляють матеріальної цінності для потерпілої,

срібна монета номіналом 1 руб, 1905 року вартістю 800 грн.,

срібна монета номіналом 50 коп., 1896 року, вартістю 300 грн.,

медальйон зі жовтого металу з гравіруванням «В честь 300-х лет дома Романовых», вартістю 200 грн.,

срібний медальйон з гравіруванням «В честь коронации Николая ІІ», вартістю 200 грн., а всього на загальну суму 3416,67 грн.

Після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись в подальшому викраденим на власний розсуд, тим самим спричинив потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду на вище вказану суму.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину не визнав щодо інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та пояснив, що 08.09.2019 приблизно о 04:30 знаходився за місцем свого проживання, будь які протиправні дії відносно потерпілої не вчиняв, його визнання вини під час проведення досудового розслідування було обумовлено неправомірними діями оперативних робітників поліції, телефон потерпілої, знайдений у нього під час проведення огляду, він купив на ринку.

Суд всебічно, повно та об`єктивно дослідив докази по кримінальному провадженню до вимог кримінального процесуального закону України, на підставі яких дійшов висновку, що його вина підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказами.

Так, потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні повідомила, що 08.09.2019 приблизно о 04:30 знаходилась в Центральному районі м. Маріуполя. До неї підійшов обвинувачений, схопив її за руку та почав тягнути через дорогу. Вона намагалася звільнитися, від чого її сумка упала, яку помітив обвинувачений. Піднявши сумку, відпустив потерпілу та направився в протилежну сторону. Після цього потерпіла викликала поліцію. ОСОБА_2 додатково пояснила суду, що до проведення слідчих дій щодо впізнання обвинуваченого до неї підійшов оперативний робітник поліції та показав на своєму телефоні фотографію обвинуваченого, проте зазначила, що впізнала би обвинуваченого без будь-якої допомоги.

Суд зазначає, що потерпіла дала показання про обставини правопорушення, вчиненого обвинуваченим ОСОБА_1 , та підтвердили, що обвинувачений відкрито викрав у неї майно.

Окрім того, вина обвинуваченого ОСОБА_1 підтверджується іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні у відповідності до вимог кримінального процесуального закону України.

Протоколом огляду речей від 21.10.2019 з додатками у вигляді фото-таблиці, де зафіксоване добровільне надання обвинуваченим для огляду мобільного телефону «Nokia 1200», який належить потерпілій.

Висновком експерта від 22.10.2019 за №1/20-721 з додатками у вигляді фото-таблиці, яким встановлена вартість викраденого мобільного телефона марки «Nokia 1200» у розмірі 166,67 грн.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 29.10.2019 з фотознімками, де потерпіла ОСОБА_2 розповіла та показала на місцевості при яких обставинах обвинувачений відкрито викрав у неї майно.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 24.10.2019 з відеозаписом за участю ОСОБА_1 та його захисника, який розповів та показав на місцевості, за яких обставинах він заволодів майном потерпілої.

Дослідивши докази, у їх сукупності, достатності та взаємозв`язку, в межах висунутого обвинувачення, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні і кваліфікує його дії як вчинення відкритого викрадення чужого майна (грабежу), вчиненого повторно, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілої, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Суд визнає недопустимим доказом відомості, отримані внаслідок проведення пред`явлення особи для впізнання від 16.10.2019, оскільки під час судового розгляду було встановлено, що слідча дія була проведена з порушенням вимог ч. 1 ст. 228 КПК України, оскільки потерпілій попередньо показана фотографія обвинуваченого, який повинен був пред`явлений для впізнання.

Крім того, суд визнає недопустимим доказом відомості, зафіксовані у протоколі проведення огляду речей від 21.10.2019 за участю потерпілої, оскільки в порушення вимог ч. 7 ст. 223 КПК України слідча дія проведена без участі понятих.

В той же час суд не приймає до уваги показання обвинуваченого ОСОБА_1 , що під час досудового розслідування до нього застосовувались недозволені методи слідства. По цьому факту у відношенні працівників поліції проводилось досудове розслідування та за результатами розслідування винесена постанова про закриття кримінального провадження від 21.02.2020 за відсутністю у діях працівників поліції складу злочину, передбаченого ст. 365 КК України.

Суд приймає до уваги доводи захисника Черкаса В.М. про те, що під час оформлення протоколу огляду речей за участю ОСОБА_1 в ньому не зазначені характеристики технічного засобу, який використовувався під час проведення слідчої дії, але вважає, що це є технічною помилкою та зазначене свідчать про недбалість у оформленні протоколу з боку працівників поліції, що не вплинуло на суть протоколу та не спотворило даних, викладених у ньому, тому не розцінюється судом як підстава для визнання вищезазначеного протоколу огляду з додатками неналежним і недопустимим доказом.

В той же час, суд критично оцінює покази обвинуваченого ОСОБА_1 стосовно його непричетності до інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки це спростовуються відомостями з протоколу проведення слідчого експерименту за участю потерпілої, показаннями потерпілої, даними в суді, протоколу проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченого, де він добровільно розказав про обставини вчинення злочину відносно потерпілої та показав спосіб його вчинення на місцевості. Доводи обвинуваченого, що його вимусили визнати свою винну в інкримінованому злочині під впливом неправомірних дій поліцейський під час проведення слідчих дій за його участю спростовується даними постанови про закриття кримінального провадження від 21.02.2020 за відсутністю у діях працівників поліції складу злочину, передбаченого ст. 365 КК України. Крім того, стороною захисту не представлені суду докази правомірності володіння ОСОБА_1 мобільного телефону потерпілої, який був вилучений у нього під час огляду.

Суд вважає, що обвинувачений, даючи такі показання, бажає уникнути відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення. Крім того, вказані покази обвинуваченого не узгоджуються з іншими дослідженими доказами у кримінальному провадженні.

Інші доводи сторони захисту щодо визнання недопустимими доказами протоколу проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченого, потерпілої суд відхиляє, оскільки не вбачає істотного порушення кримінально процесуального закону в цьому аспекті.

Посилання захисника на врахування розумового стану обвинуваченого під час проведення слідчого експерименту та його хибності сприйняття подій суд приймає до уваги, проте зазначає, під час проведення зазначеної слідчої дій на виконання п. 3 ч. 2 ст. 52 КПК України з метою реалізації повною мірою своїх прав ОСОБА_1 був призначений захисник.

У відповідності до ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставини, що пом`якшують покарання, судом не встановлені.

Обставини, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

З урахуванням фактичних обставин справи, особи винного, який за місцем проживання характеризується посередньо, перебуває в консультативній групі нагляду КНП «Психіатрична лікарня м. Маріуполь», на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, вчинив кримінальне правопорушення в період умовно-дострокового звільнення, тому суд дійшов висновку, що обвинувачений свідомо нехтує правилами, встановленими в суспільстві, попри попереднє звільнення останнього від призначеного покарання умовно-дострокового, і вважає, що виправлення ОСОБА_1 можливе лише в умовах ізоляції при відбуванні покарання у виді позбавлення волі, оскільки в іншому випадку не буде досягнуто мети призначення покарання.

Наведені обставини, що є дієвими важелями, дають суду підстави для призначення ОСОБА_1 покарання, а саме у вигляді позбавлення волі з застосуванням положень ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком, яке буде домірним скоєному і відповідатиме визначеній ст. 50 КК України меті призначення покарання та особі обвинуваченого.

На підставі ч.5 ст.72 КК України слід зарахувати ОСОБА_1 строк попереднього ув`язнення у строк покарання до набрання вироку законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Враховуючи те, що відпала необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, тому суд вважає доцільним скасувати арешт на мобільний телефон марки «Nokia 1200» у корпусі темно сірого кольору.

Відповідно до ст. 100 КПК України суд вважає, що речові докази: мобільний телефон марки «Nokia 1200» у корпусі темно сірого кольору, повернутий власнику на відповідальне зберігання, залишити за належністю.

Суд також вважає за необхідне, керуючись ч. 2 ст. 124 КПК України, стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати за залучення експерта у розмірі 628,04 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369, 371, 373, 374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України до призначеного даним вироком покарання частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 02.10.2015 та остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 1 (один) місяць.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту його фактичного затримання.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати строк попереднього ув`язнення у строк покарання до набрання вироку законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі з 29.10.2019 до 15.05.2020.

Скасувати арешт на мобільний телефон марки «Nokia 1200» у корпусі темно сірого кольору. Речові докази по справі: мобільний телефон марки «Nokia 1200» у корпусі темно сірого кольору, повернутий на відповідальне зберігання власнику, - залишити за належністю. Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати за залучення експерта у розмірі 628,04 грн.

Вирок може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, в той же строк з дня отримання копії вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Д.В. Киян