Рішення № 99834765, 23.09.2021, Богуславський районний суд Київської області

гСправа № 358/473/21 Провадження № 2-а/358/17/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2021 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Тітова М.Б.

за участю:

секретаря судового засідання Зеленько О.Д.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Науменка О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення поліції №2 Лубенського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №047038 від 20 квітня 2021 року, -

В С Т А Н О В И В:

14 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Богуславського районного суду Київської області з адміністративним позовом про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №047038, винесеної 20 квітня 2021 року поліцейським з РПП СПД №1 ВП №2 Лубенського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області старшим сержантом поліції – Кононенком Віталієм Григоровичем, відповідно до якої його (позивача) притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень. Також позивач просить стягнути з відповідача на його користь документально підтверджені судові витрати у справі, а саме: витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 454 грн. та витрати, пов`язані із наданням професійної правничої допомоги в розмірі 5000 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що оскаржувана постанова є протиправною, оскільки винесена з грубим порушенням вимог чинного законодавства України, а саме без всебічного та об`єктивного з`ясування поліцейським обставин справи, при відсутності достатніх доказів його винуватості в адміністративному правопорушенні.

Зокрема, позивач зазначає, що дійсно 20 квітня 2021 року він виїхав з м. Богуслав Київської області до м. Харків та близько 21 години 50 хвилин проїжджав населений пункт смт. Оржиця Полтавської області, де в цей час по вул. Центральна його було зупинено працівниками поліції за те, що він керував автомобілем марки «Ford Transit» д.н.з. НОМЕР_1 в темну пору доби з неосвітленим (недостатньо освітленим) заднім державним номерним знаком, чим нібито порушив п.30.2. Правил дорожнього руху України та ч.6 ст.121 КУпАП.

Проте, позивач зазначає, що перед самим виїздом з м. Богуслав ним, як водієм транспортного засобу автомобіля марки «Ford Transit» д.н.з. НОМЕР_1 , було особисто повністю та ретельно перевірено технічний стан вказаного транспортного засобу та проведено зовнішній огляд всіх освітлювальних пристроїв на автомобілі, які були повністю справні, в тому числі були повністю справні пристрої, які освітлюють державний номерний знак, про що може підтвердити свідок, тобто особа, яка була безпосередньо із ним у вказаному автомобілі - ОСОБА_2 .

Як водій транспортного засобу, позивач допускає, що через тривалий по проміжку часу руху вказаного автомобіля, зокрема з м. Богуслав до смт. Оржиця Полтавської області міг дійсно (вийди з ладу) один із ліхтарів, який безпосередньо освітлює державний номерний знак, про те, це лише один з двох основних ліхтарів, які освітлювали державний номерний знак на автомобілі марки «Ford Transit» д.н.з. НОМЕР_1 , інший основний ліхтар був на той момент повністю справний та фактично повністю освітлював весь державний номерний знак НОМЕР_1 на вказаному вище автомобілі, на що позивач звернув увагу працівника поліції після його зупинки, який фактично проігнорував його пояснення.

Також, поліцейський проігнорував його зауваження на те, що диспозиція ч. 6 ст.121 КУпАП передбачає відповідальність за порушення, коли державний номерний знак має бути повністю неосвітлений (а не недостатньо, тобто частково освітленим), як це зазначив поліцейський з РПП СПД №1 відділення поліції №2 Лубенського районного відділення поліції старший сержант поліції Кононенко В.Г. у постанові про накладення адміністративного стягнення відносно нього (позивача) по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія БАА №047038.

Крім того, позивач вказав на те, що при винесенні постанови поліцейський позбавив його прав, передбачених ст. 268 КУпАП, що є грубим порушенням процесу при розгляді 20 квітня 2021 року справи про адміністративне правопорушення. Тому він вважає, що постанова в справі про адміністративне правопорушення винесена незаконно, підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, посилаючись на вищевказані факти та пояснив суду, що поліцейським на час розгляду справи взагалі не було надано жодного доказу в обґрунтування законності винесеної ним постанови та накладення штрафу, передбаченого санкцією ч. 6 ст. 121 КУпАП.

Від відповідача - Відділення поліції №2 Лубенського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги не визнаються, просить суд відмовити позивачу в їх задоволенні, оскільки постанову про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 складено поліцейським за порушення п. 30.2 Правил дорожнього руху, і до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 був притягнутий правомірно.

В обґрунтування своїх заперечень, викладених у відзиві, відповідач надав диск з відеозаписом зі штатного відео реєстратора і зазначив, що на даному відеозаписі чітко видно, що задній державний номерний знак транспортного засобу «Ford Transit» д.н.з. НОМЕР_1 був взагалі не освітленим в темну пору доби, символи заднього державного номерного знаку взагалі не читалися.

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, свідка та дослідивши письмові докази по справі, вважає за необхідне позов задовольнити виходячи з наступних підстав.

Із копії постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 047038 від 20 квітня 2021 року, вбачається, що дана постанова була винесена поліцейським з РПП СПД №1 відділення поліції №2 Лубенського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області старшим сержантом поліції Кононенком В.Г. щодо ОСОБА_1 по ст. 121 ч. 6 КУпАП за порушення останнім п. 30.2. Правил дорожнього руху України.

Посадовою особою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч. 6 ст. 121 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень.

В постанові у справі про адміністративне правопорушення серії БАА № 047038 від 20.04.2021 посадовою особою зазначено, що ОСОБА_1 20 квітня 2021 року по вул. Центральна в смт. Оржиця Полтавської області керував автомобілем марки «Ford Transit» д.н.з. НОМЕР_1 в темну пору доби з неосвітленим (недостатньо освітленим) заднім державним номерним знаком, чим порушив п.30.2. Правил дорожнього руху України та ч.6 ст.121 КУпАП.

Проте така постанова не відповідає вимогам закону з наступних підстав.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 3 ст. 288 КУпАП оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення здійснюється у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими КУпАП.

Згідно з вимогами ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

З матеріалів справи вбачається, що позивач заперечує проти вчинення ним вказаного правопорушення, відповідач у своєму відзиві заперечує щодо вимог позивача.

Так, відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно роз`яснень викладених в п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно частини шостої статті 121 КУпАП, адміністративна відповідальність за вчинення вказаного правопорушення настає за керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим.

Тобто, диспозиція частини шостої статті 121 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил дорожнього руху, коли номерний знак транспортного засобу є повністю неосвітлений.

Адміністративна відповідальність у випадку, коли номерний знак транспортного засобу недостатньо освітлений, як це зазначив поліцейський у постанові про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 , не передбачена взагалі.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Натомість, в мотивувальній частині постанови у справі про адміністративне правопорушення серії БАА № 047038 від 20.04.2021 відсутні посилання на докази, якими обґрунтовується рішення посадової особи про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП, в тому числі відсутні письмові пояснення водія транспортного засобу ОСОБА_1 , показання свідків про обставини вчинення правопорушення.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Як убачається зі змісту постанови про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 (п. 7 постанови), під час виявлення правопорушення поліцейським було здійснено відеозапис, який додано до постанови.

Касаційний адміністративний суд в складі Верховного Суду в постанові від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а прийшов до висновку, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

Частиною третьою статті 283 КУпАП прямо передбачено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості, зокрема про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.

У своєму відзиві відповідач посилається на відеозапис зі штатного відео реєстратора як на доказ вчинення вказаного правопорушення та надав суду диск з відеозаписом зі штатного відео реєстратора із посиланням на те, що на даному відеозаписі чітко видно, що задній державний номерний знак транспортного засобу «Ford Transit» д.н.з. НОМЕР_1 був взагалі не освітленим в темну пору доби, символи заднього державного номерного знаку взагалі не читалися.

Однак, постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис правопорушення, а тому відеозапис із штатного відео реєстратора є неналежним доказом по справі.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд, розглядаючи справу про скасування постанови про притягнення Особи до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за частиною другою статті 122 КУпАП (Постанова від 15 листопада 2018 року у справі №524/5536/17).

Зокрема, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які вірно зазначили про відсутність належних доказів вчинення позивачем правопорушення, встановленого частиною другою статтею 122 КУпАП, оскільки відеозапис, поданий відповідачем на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху, не може вважатися належним доказом у зв`язку з тим, що оскаржувана постанова про притягнення Особи до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис.

Суд також звертає увагу на те, що відповідач у своєму відзиві на позов невірно вказав на те, що на відеозаписі чітко видно, що задній державний номерний знак транспортного засобу «Ford Transit» д.н.з. НОМЕР_1 був взагалі не освітленим в темну пору доби, символи заднього державного номерного знаку взагалі не читалися, оскільки при перегляді даного відеозапису у судовому засіданні було встановлено, що під час руху вищевказаного автомобіля номерний знак був освітлений і лише після зупинки транспортного засобу на автомобілі світилися габаритні вогні.

Як пояснив позивач це сталося тому, що він вимкнув замок запалення, але в послідуючому працівники поліції ще неодноразово пересвідчувались щодо освітлення номерного знаку та було виявлено, що один із ліхтарів, який безпосередньо освітлює державний номерний знак, був справний, інший миготів.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснив суду, що він був пасажиром у автомобілі, яким керував ОСОБА_1 . Після зупинки автомобіля він вийшов із салону автомобіля та був присутній, коли поліцейські встановлювали факт порушення правил дорожнього руху. При цьому він бачив, що один із ліхтарів, який безпосередньо освітлює державний номерний знак, був справний, інший миготів, але номерний знак повністю освітлювався і його було видно.

У відповідності до вимог чинного адміністративного судочинства, зокрема ч. 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП є недоведеним, а тому суд дійшов до висновку про задоволення позову, скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 .

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує наступне.

Згідно із частиною 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною сьомою статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України).

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч. 2 ст. 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

Як вбачається з матеріалів справи, адвокат Науменко О.М. здійснював правничу допомогу ОСОБА_1 та згідно договору про надання правничої допомоги ОСОБА_1 оплатив адвокату Науменку О.М. 5000 (п`ять тисяч) гривень, що підтверджується договором про надання правничої допомоги від 30 квітня 2021 року, актом приймання-передачі виконаних робіт та квитанцією АТ КБ «Приватбанк» про оплату від 20.08.2021.

Неоспорюваним є факт складання ОСОБА_3 позовної заяви та присутність його на судових засіданнях 07.06.2021, 04.08.2021 та 22.09.2021.

Згідно розрахунку витрат на правову допомогу та акту приймання-передачі виконаних робіт від 30.04.2021 адвокатом виконана наступна правова допомога:

надання усної правової інформації, консультації та роз`яснень чинного законодавства України з питань притягнення позивача ОСОБА_1 20 квітня 2021 року до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 850 грн., - 1 година, вартістю - 1000 грн.;

підготовка та складання 14 травня 2021 року позовної заяви про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - 4 години, вартістю - 4000 грн.;

представництво інтересів позивача - ОСОБА_1 в судових засіданнях Богуславського районного суду Київської області у справі (№358/473/21, провадження №2-а/358/17/21) за адміністративним позовом до відділення поліції №2 Лубенського районного відділу поліції ГУ НП в Полтавській області про визнання незаконною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - 1 година, вартістю - 1000 грн.

Відповідно до частини 1 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає необхідним стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відділення поліції №2 Лубенського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 454 грн. та витрати, пов`язані із наданням професійної правничої допомоги в розмірі 5000 грн.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 5, 73-76, 134, 139, 243, 244, 245, 246, 286 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати незаконною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №047038, винесену 20 квітня 2021 року поліцейським з РПП СПД №1 відділення поліції №2 Лубенського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області старшим сержантом поліції – Кононенком Віталієм Григоровичем, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною шостою статті 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень.

Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 - закрити за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною шостою статті 121 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відділення поліції №2 Лубенського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер – НОМЕР_2 ) в рахунок відшкодування понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 коп. та сплату судового збору у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: суддя М. Б. Тітов