Рішення № 99834613, 22.09.2021, Хорошівський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області)

Справа № 276/1686/20

Провадження по справі №2/276/603/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2021 року смт. Хорошів

Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Збаражського А.М., за участю секретаря судового засідання Процюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новоборівської селищної ради про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувсь до суду з вказаним позовом, просить встановити юридичний факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідною матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), а також визнати за ним в порядку спадкування за заповітом після смерті матері – ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності:

-на земельну ділянку площею 3,5441 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 1821186500:06:002:0149, що знаходиться на території Новоборівської селищної ради Хорошівського району Житомирської області;

-на земельну ділянку земельну ділянку площею 3,4173 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 1821186500:06:002:0150, що знаходиться на території Новоборівської селищної ради Хорошівського району Житомирської області.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер його рідний брат – ОСОБА_3 .

Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої входитьземельна ділянка площею 3,5441 га з кадастровим номером 1821186500:06:002:0149. Разом з померлим ОСОБА_3 на день його смерті, булла зареєстрована та постійно проживала їхня мати – ОСОБА_4 , яка і прийняла спадщину після свого сина в порядку ч.3 ст.1268 ЦК України. Однак, ОСОБА_4 своїх прав не оформила та померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Оскільки, ОСОБА_4 важко хворіла і в силу похилого віку не могла пересуватися без сторонньої допомоги, потребувала постійного догляду, позивач проживав разом з нею без реєстрації та доглядав її до смерті. ОСОБА_4 належала земельна ділянка площею 3,4173 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 1821186500:06:002:0150. На випадок своєї смерті, ОСОБА_4 залишила заповіт, яким все своє майно заповіла позивачу, ОСОБА_1 .

Звернувшись до приватного нотаріуса Хорошівського районного нотаріального округу для оформлення права на спадщину, позивачу було надано письмову відповідь №85/02-14 від 08.04.2019 року про відсутність можливості видати свідоцтво про право на спадщину, яке лишилося після смерті матері, оскільки він не звернувся до нотаріуса протягом 6-ти місяців з дня смерті ОСОБА_4 .

Вважає, що відсутні правові підстави для звернення до суду щодо визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, а тому, єдиним способом захисту свого права на спадкове майно є звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 07 грудня 2020 року відкрито провадження в справі та призначено підготовче судове засідання.

28.04.2021 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

У судове засідання позивач не з`явився, до суду надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує повністю.

Від Новоборівської селищної ради надійшла заява про проведення судового розгляду за відсутності представника, позовні вимоги визнають.

Стаття 263 ЦПК України, регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково з наступних підстав.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 17.04.2012 року, виданим виконавчим комітетом Фасівської сільської ради Володарсько-Волинського району Житомирської області (а.сп.13).

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 29.08.1974 року матір`ю ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , вказано ОСОБА_4 (а.сп.10).

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 14.03.1974 року матір`ю ОСОБА_1 , вказано ОСОБА_4 (а.сп.11).

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 12.05.2009 року, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Володарсько-Волинського районного управління юстиції Житомирської області (а.с.п.12).

Згідно з довідками, виданими виконавчим комітетом Новоборівської селищної ради Хорошівського району Житомирської області від 04.07.2019 року за №04/351 та №04/352, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , на день смерті був зареєстрований та проживав з 1951 року в спадковому будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; разом з ним на день смерті та шість місяців потому проживала мати – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.сп.16).

Згідно з довідками, виданими виконавчим комітетом Новоборівської селищної ради Хорошівського району Житомирської області від 11.07.2019 року за №04/349 та №04/350, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на день смерті була зареєстрована та проживала з 1951 року в спадковому будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; разом з нею на день смерті та шість місяців потому проживав без реєстрації її син – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.сп.15).

27.10.1986 року складено заповіт, за яким ОСОБА_4 на випадок своєї смерті все своє майно заповіла своєму сину ОСОБА_1 . Вказаний заповіт посвідчено секретарем Фасівської сільської ради 27.10.1986 року (а.сп.14).

Відповідно до експертного висновку Українського бюро лінгвістичних експертиз №056/95-m-2 від 22.01.2019 року, попри розбіжності прізвищ у вищевказаних документах, вони є ідентичними (а.сп.34).

Згідно з листом приватного нотаріуса Хорошівського районного нотаріального округу Косинського С.О. від 08.04.2019 року №85/02-14, на усне звернення ОСОБА_1 щодо видачі свідоцтва про право на спадщину, нотаріусом йому було роз`яснено, що так як ним протягом 6-ти місяців з дня смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , до нотаріальної контори не подано заяви про прийняття спадщини, тому свідоцтво про право на спадщину не може бути видане. Одночасно нотаріус роз`яснив, що йому потрібно звернутись до суду за встановленням додаткового строку для прийняття спадщини (а.сп.33).

Згідно наданої державною нотаріальною конторою інформації, спадкова справа до майна ОСОБА_3 не заводилась.

Згідно наданої державною нотаріальною конторою інформації, спадкова справа до майна ОСОБА_4 не заводилась.

Вирішуючи питання про встановлення юридичних фактів, що підтверджують родинні відносини позивача із спадкодавцем, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 318 ЦПК України у заяві про встановлення факту родинних відносин повинно бути зазначено причини неможливості відновлення або одержання документів, що посвідчують цей факт.

Згідно п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника.

Метою встановлення факту родинних відносин позивачів зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту родинних відносин зі спадкодавцем.

З огляду на вищевикладене, враховуючи письмові докази на підтвердження обставин материнства, зокрема довідок виконавчого комітету Новоборівської селищної ради Хорошівського району Житомирської області, відповідно до яких:

- ОСОБА_3 на день своєї смерті, постійно проживав та був зареєстрований за однією адресою разом зі своєю матір`ю ОСОБА_4 ;

- з ОСОБА_4 на день її смерті постійно проживав без реєстрації її син, ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про обґрунтованість позову в частині встановлення факту материнства, оскільки в ході судового розгляду доведено факт родинних відносин, а саме факт того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідною матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Враховуючи те, що встановлення даного факту породжує для заявника юридичні наслідки, від яких залежать його майнові права на спадщину, іншої можливості встановити цей факт, ніж у судовому порядку, позивач не має, у суду відсутні відомості щодо можливого порушення прав інших осіб, у зв`язку зі встановленням факту родинних відносин, а тому заява в цій частині підлягає до задоволення.

Що стосується визнання за позивачем права власності на земельні ділянки у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , суд враховує наступне.

Згідно положень ч.1, 2 ст. 1220, ч. 1 ст. 1222, ч. 3 ст. 1223 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи. Часом відкриття спадщини в такому випадку є день смерті особи. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Прийняття спадщини може бути здійснено двома способами: шляхом подачі заяви до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України) та шляхом спільного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини (ч. 3 ст. 1268 ЦК України).

Як зазначено в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13, відповідно до ст. 1272 ЦК визначено наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, зокрема, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Якщо спадкоємець не прийняв спадщину, його вимоги про визнання права власності на спадкове майно не підлягають задоволенню судом. Прийняття спадщини спадкоємцем, який звертається з вимогою про визнання права власності на спадкове майно, має встановлюватись належними доказами: копіями документів із спадкової справи, якщо така справа заводилася нотаріусом, довідками з житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивач прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 (шляхом подачі у встановлений законом строк заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини або ж шляхом спільного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини).

До того ж, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Главою 86 ЦК України, а також спеціальним законодавством, зокрема, Законом України "Про нотаріат", підзаконними нормативними актами, визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину, що відповідає встановленій законодавством сукупності функцій притаманній юрисдикційній діяльності судів та нотаріусів. Це знайшло також підтвердження у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 "Про судову практику в справах про спадкування", згідно якого, за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Статтею 49 Закону України "Про нотаріат" передбачено випадки відмови нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії, у вчиненні нотаріальної дії. На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Тобто, звертаючись до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування нерухомого майна, позивач не врахував, що указана функція перебуває в компетенції нотаріальних органів, а суд, в силу своїх повноважень може розглядати такий спір у разі відмови нотаріальних органів щодо видачі спадкоємцю свідоцтва про право власності на майно в порядку спадкування.

Таким чином, зверненню до суду з указаним позовом мало передувати вирішення питання про видачу позивачеві нотаріусом свідоцтва про право на спадщину, чого фактично не відбулося.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Позивачем не надано доказів відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.

Лист приватного нотаріуса Хорошівського районного нотаріального округу Косинського С.О. від 08.04.2019 року №85/02-14, на усне звернення ОСОБА_1 щодо видачі свідоцтва про право на спадщину не є постановою нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Вказаним листом нотаріус роз`яснив їм необхідність звернення до суду за встановленням додаткового строку для прийняття спадщини.

Разом з цим, позивачі не врахували вказані роз`яснення та звернулися до суду одразу за визнанням права власності на спадкове майно, при цьому не вирішивши питання щодо прийняття спадщини.

Аналіз наведених норм права та встановлених при судовому розгляді обставин справи дає можливість зробити висновок про те, що позивачі не прийняли спадщину після смерті їх батька, а відтак заявлені позовні вимоги про визнання права власності за позивачами на спадкове майно є безпідставними і не підлягають задоволенню.

Суд не приймає до уваги визнання відповідачем позовних вимог, оскільки у випадку задоволення позову - це суперечитиме вимогам закону.

Відтак, у цій частині позовних вимог слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 76 - 81, 89, 95, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Новоборівської селищної ради про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом задовольнити частково.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідною матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП: НОМЕР_1 )

У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 : адреса проживання: с. Топорище Житомирського (Хорошівського) району Житомирської області; РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: Новоборівська селищна рада, адреса місцязнаходження: смт. Нова Борова, вул. Незалежності, 9-А, Хорошівський район, Житомирська область; код ЄДРПОУ: 04344601.

Суддя А.М. Збаражський