Вирок № 99831039, 23.09.2021, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

703/3277/20

1-кп/703/310/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2021 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Биченка І.Я.,

за участю

секретарів судових засідань Сороки О.А., Харченко М.О.,

прокурорів Шепотіна В.В., Сільченко Н.М., Фуркало В.С.,

потерпілого ОСОБА_1 ,

обвинуваченої ОСОБА_2 ,

захисників Амеліної О.С., Корнійченка О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Сміла кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.05.2020 за №12020250230000728, по обвинуваченню

ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Плескачівка Смілянського району Черкаської області, громадянки України, з професійно-технічною освітою, пенсіонерки, неодруженої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , утриманців не має, раніше не судимої,

у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч.1ст. 125 КК України,

у с т а н о в и в :

ОСОБА_2 28.04.2020 близько 21 год. 10 хв., перебуваючи у ванній кімнаті квартири АДРЕСА_2 , на ґрунті особистих неприязних відносин у результаті раптово виниклої сварки із сином ОСОБА_1 , діючи з прямим умислом, нанесла останньому один удар кулаком правої руки в область лівої скроні та ока, внаслідок чого заподіяла потерпілому ОСОБА_1 тілесне ушкодження у вигляді синця зовнішньої частини повік лівого ока, яке згідно висновку судово-медичного експерта відноситься до категорії легких.

Судом дії ОСОБА_2 кваліфікуються за ч. 1 ст. 125 КК України - як умисне легке тілесне ушкодження.

У судовому засіданні обвинувачена вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення не визнала та пояснила, що вона проживає у квартирі АДРЕСА_3 разом із сином, його співмешканкою та внуком. 28 квітня 2020 року, увечері, вона прийшовши додому, побачила, що в квартирі нікого немає, а у ванній кімнаті горіло світло. З метою вимкнення світла вона зайшла до ванної кімнати та побачила там сина із співмешканкою. Між ними виникла сварка, син почав знімати все на телефон. Жодного наміру наносити йому тілесні ушкодження вона не мала, а лише хотіла відхилити телефон. В цей час вона почула плач дитини, яка відреагувала на сварку. Однак до того вона внука не бачила. Після сутички вона вийшла і попрямувала до своєї кімнати. Через 40 хвилин почула в квартирі незнайомі голоси. Вийшовши з кімнати побачила працівників поліції. Потім викликали швидку. Вказала, що по приїзду швидкої, допомогу надавали їй, оскільки у неї піднявся тиск. На її запитання до лікаря швидкої, що з сином, остання повідомила, що ушкоджень він не має.

Незважаючи на невизнання обвинуваченою ОСОБА_2 своєї вини, її вина у вчиненні інкримінованого діяння підтверджується такими дослідженими і перевіреними судом доказами:

- показаннями потерпілого ОСОБА_1 , який повідомив суду, що він проживає з обвинуваченою, яка є його матір`ю в одній квартирі. Разом із ним в цій квартирі проживає його дружина ОСОБА_3 та малолітня дитина. Між ними та матір`ю періодично виникають сварки на побутовому рівні, зокрема з приводу заперечень обвинуваченої щодо встановлення приладу для нагрівання води. 28 квітня 2020 року, ввечері, коли він з дружиною та дитиною перебував у ванній кімнаті, зайшла мати та розпочала з ними суперечку. Він дійсно взяв телефон щоб здійснити запис на відео, оскільки така її поведінка переходить допустимі межі, однак мати почала розмахувати руками та вдарила його по обличчю, завдавши тілесні ушкодження. В подальшому були викликані працівники поліції та швидка допомога. Зазначив, що його мати неодноразово вчиняла домашнє насильство. На підтвердження звернення до медиків екстреної медичної допомоги надав довідку від 21.05.2021 №106. На огляд до судово-медичного експерта його направили з травмпункту, куди він звернувся наступного дня після події. Виявлені експертом тілесні ушкодження були заподіяні йому обвинуваченою 28 квітня 2020 року. У той же день він подав до поліції заяву про вчинення кримінального правопорушення;

- показаннями свідка ОСОБА_3 , дружини потерпілого, яка повідомила суду, що 28 квітня 2020 року обвинувачена з самого ранку влаштувала сварку з приводу бойлера, якого вони з чоловіком встановили. Увечері близько 21 години вони купали дитину. Знаходилися у ванній кімнаті утрьох, у тому числі і дитина. Зайшла ОСОБА_2 , почала сваритися, сказала щоб вимкнули бойлера. ОСОБА_1 ввімкнув телефон та почав зйомку, на що обвинувачена почала розмахувати руками і вдарила останнього в обличчя кулаком правої руки, унаслідок чого утворився синець в районі лівого ока. Це був цілеспрямований удар. Синець в районі ока з`явився у той же вечір. У подальшому були викликані працівники поліції та швидка. Вказала, що потерпілого обвинувачена ударила кулаком в око. Вся подія була знята на відеокамеру телефона;

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 28.04.2020, за змістом якої 28.04.2020 близько 21 год. 10 хв. в АДРЕСА_4 ОСОБА_2 нанесла удар рукою ОСОБА_1 ;

- довідкою №1908 травматологічного пункту Смілянської міської лікарні, про те, що ОСОБА_1 звернувся до травмпункту 29.04.2020 о 10 год. 25 хв. у зв`язку з отриманою травмою 28.04.2020 близько 21 год. 00 хв. Діагноз: ЗЧМТ. Струс головного мозку (під питанням);

- висновком спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи від 30.04.2020 №166 відповідно до якого:

І) згідно даних судово-медичного огляду та додаткових даних (медичні документи) у ОСОБА_1 мало місце наступне ушкодження: синець зовнішньої частини повік лівого ока. Дане ушкодження виникло від дії твердого тупого предмета, могло бути спричинено за механізмом, який потерпілий повідомив в обставинах під час огляду, за давністю спричинення може відповідати часу, вказаному оглянутим і за ознакою відсутності короткочасного розладу здоров`я відносяться до категорії легких.

ІІ) Згідно додаткових даних (медичні документи) у ОСОБА_1 діагностовано струс головного мозку, під питанням.

Вказаний діагноз не підтверджений об`єктивними відомостями та судово-медичній оцінці за ступенем тяжкості не підлягає;

- висновком експерта від 21.05.2020 №05-6-01/176 відповідно до якого у ОСОБА_1 мало місце наступне:

А) синець зовнішньої частини повік лівого ока.

Дане ушкодження виникло від дії твердого тупого предмета , могло бути спричинено за механізмом, який потерпілий повідомив під час первинного огляду, за давністю спричинення можуть відповідати часу події, зазначеному у постанові, і за ознакою відсутності короткочасного розладу здоровя відносяться до категорії легких.

Б) Згідно додаткових даних (медичні документи) у ОСОБА_1 було діагностовано струс головного мозку, під питанням.

Вказаний діагноз не підтверджений об`єктивними відомостями та судово-медичній оцінці за ступенем тяжкості не підлягає;

- протоколом огляду предмету від 17.09.2020, згідно з яким було оглянуто відео файл з позначенням «1» програвачем «Windows media» із записом подій, що відбулися ванній кімнаті квартири АДРЕСА_2 ;

- дослідженим в судовому засіданні відеозаписом із камери мобільного телефона, записаним на наданому ОСОБА_1 компакт-диску CD-R 700 MB марки «Verbatium», що був визнаний речовим доказом за постановою слідчого від 17.09.2020. На цьому відеозаписі відображено момент, коли обвинувачена намагається дотягнутися рукою до ОСОБА_1 , що здійснював відеозйомку, і при цьому наносить удар кулаком в сторону потерпілого. Обставина, щодо факту проведення зйомки саме потерпілим ОСОБА_1 учасниками провадження не оспорювалася;

- протоколом проведення слідчого експерименту з фототаблицею до нього від 17.09.2020, відповідно до якого ОСОБА_1 в присутності понятих відтворив обставини, за яких йому були заподіяні тілесні ушкодження ОСОБА_2 ;

- висновком експерта №05-6-01/355 від 24.09.2020, відповідно до якого тілесне ушкодження, яке малося у ОСОБА_1 , могло бути спричинено за механізмом утворення, який він вказав під час проведення за його участю слідчого експерименту від 17.09.2020.

З метою оцінки вказаних доказів за ознаками належності, допустимості та достовірності, встановлення інших обставин, що мають значення для цього кримінального провадження, а також вирішення питань, що вирішуються судом при ухваленні вироку, судом досліджено такі процесуальні рішення, документи та інші матеріали:

- витяг з ЄРДР щодо кримінального провадження № 12020250230000728, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.05.2020 з правовою кваліфікацією - ч. 1 ст. 125 КК України;

- доручення про проведення досудового розслідування від 04.05.2020;

- постанова про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 02.05.2021;

- постанова про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 01.07.2021;

- доручення про здійснення досудового розслідування від 15.07.2020;

- рапорт дільничного офіцера поліції Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області Хомучинського О. від 01.05.2020 про те, що під час перевірки матеріалів ІТС ІПНП №4471 від 28.04.2020 та ІТС ІПНП №4472 по факту нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 встановлено, що 28.04.2020 в АДРЕСА_4 ОСОБА_2 вчинила неправомірні дії відносно ОСОБА_1 в ході чого нанесла йому тілесні ушкодження, в зв`язку з чим він звернувся із заявою до поліції;

- постанова про визнання речовими доказами від 17.09.2020;

- копія паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_2 ;

- вимога ДІАП ВП м. Київ від 18.09.2020, згідно з якою відомості про судимість ОСОБА_2 відсутні;

- вимога УІАП ГУНП в Черкаській області від 18.09.2020, згідно з якою відомості про судимість ОСОБА_2 відсутні;

- довідка КНП «Черкаська обласна психоневрологічна лікарня ЧОР» від 22.09.2020;

- запит до Смілянської міської лікарні від 22.09.2020 щодо перебування обвинуваченої на обліку у лікарів психіатра та нарколога;

- довідка – характеристика на ОСОБА_2 від 28.09.2020.

Захисник в судовому засіданні просив визнати недопустимим доказом висновок експерта №05-6-01/176 від 21.05.2020, оскільки він зроблений на підставі даних висновку спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи №166 від 30.04.2020. Зазначив, що вказаний висновок спеціаліста був проведений на підставі самозвернення потерпілого та до внесення відомостей до ЄРДР. Вказав також, що відомості про кримінальне правопорушення були внесені до ЄРДР не на підставі заяви потерпілого, що є неприпустим з огляду на те, що дане кримінальне провадження здійснюється у формі приватного обвинувачення.

Також звернув увагу суду на той факт, що з переглянутого в судового засіданні відеозапису не вбачається факту нанесення його підзахисною тілесних ушкоджень потерпілому.

Суд, відповідно до ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, крім іншого, повинен вирішити питання чи мало місце діяння, у вчинення якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченого цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст.94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Відповідно до ст. 93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 92 КПК України передбачено, що обов`язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.

Згідно із ч. 2 ст. 84 КПК України процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

В судовому засіданні обвинувачена пояснила, що дійсно намагалася вибити з рук потерпілого телефон. Вказана обставина підтверджена показами свідка та потерпілого.

Сам факт отримання тілесних ушкоджень потерпілим тупим предметом підтверджено висновками спеціаліста та експерта.

Крім того, з переглянутого відеозапису вбачається, що обвинувачена дійсно розмахує руками перед потерпілим, причому саме після розмаху правої руки відеозапис був припинений.

Відтак суд надає критичну оцінку показам обвинуваченої, розцінивши їх як обрану лінію та метод захисту та самозахисту, з метою уникнути кримінальної відповідальності за скоєне кримінальне правопорушення.

Щодо посилання захисника на відсутність у сторони обвинувачення належних та допустимих доказів вини обвинуваченої у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1ст.125 КК України та визнання доказів недопустимими, а саме: висновку експерта №05-6-01/176 від 21.05.2020, складеного судово-медичним експертом Усовим М.В. з підстав проведення судово-медичної експертизи на підставі даних висновку спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи №166 від 30 квітня 2020 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно з ст.85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Частиною1 ст.86 КПК України встановлено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Частною2 ст.93 КПК України встановлено, що сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1-4,7 ст.101 КПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи. Кожна сторона кримінального провадження має право надати суду висновок експерта, який ґрунтується на його наукових, технічних або інших спеціальних знаннях. Висновок повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження. Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність. Запитання, які ставляться експертові, та його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта. Висновок експерта надається в письмовій формі, але кожна сторона має право звернутися до суду з клопотанням про виклик експерта для допиту під час судового розгляду для роз`яснення чи доповнення його висновку.

Відповідно до ч.2 ст.102 КПК України, у висновку експерта обов`язково повинно бути зазначено, що його попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Судово-медична експертиза (висновок експерта №05-6-01/176 від 21.05.2020) проведена у передбачений законом спосіб, а саме: на підставі відповідної постанови слідчого, який, крім іншого, надав експерту для оцінки копію висновку спеціаліста №166 від 30.04.2020, експерт попереджався про кримінальну відповідальність за ст.384, 385 КК України за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причини від виконання покладених на нього обов`язків.

Сумніви сторони захисту щодо наявності тілесних ушкоджень та їх тяжкості, які встановлені у потерпілого, є лише припущенням і нічим не підтверджені, даний висновок обвинуваченим та захисником не спростований.

Стороною захисту не заявлялось клопотання про виклик експерта для допиту під час судового розгляду для роз`яснення чи доповнення його висновку та повідомлення обставин проведення експертизи.

Зазначений висновок експерта, суд визнає належними і допустимими доказом, оскільки останній відповідає вимогам КПК України, а безпосередньо порушень вимог ст.ст. 87, 101-102 КПК України судом не встановлено та сторонами не доведено.

Щодо посилань захисника на відсутність у реєстрі матеріалів досудового розслідування письмової заяви потерпілого ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.

Згідно з ч. 4 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов`язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.

Слідчий, прокурор здійснюють свої повноваження відповідно до вимог КПК України, починаючи з моменту надходження інформації про кримінальне правопорушення від заявника до правоохоронного органу, що фактично і є передумовою для початку досудового розслідування. Ця інформація подається у вигляді заяви чи повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення як в усній формі, так і письмово.

Як убачається з матеріалів провадження, із заявою про вчинення кримінального правопорушення по факту нанесення йому тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_1 звернувся 28.04.2020. Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань відповідно до наведених вимог процесуального закону 01.05.2020 за вказаним фактом було зареєстровано кримінальне провадження з правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 125 КК України, присвоєно номер кримінального провадження 12020250230000728 та розпочато досудове розслідування.

Також, факт нанесення тілесних ушкоджень потерпілому зафіксовано у рапорті дільничного офіцера ОСОБА_4 , який проводив перевірку за фактом нанесення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень.

Таким чином, доводи захисника про неправомірність проведення досудового розслідування з наведених вище підстав є необґрунтованими.

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений КПК України, зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.

Таким чином, суд вважає, що вина обвинуваченої ОСОБА_2 у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч.1ст.125 КК України, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю.

Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Так, при призначенні покарання суд враховує, що скоєне обвинуваченою ОСОБА_2 кримінальне правопорушення є проступком.

При призначенні покарання обвинуваченій суд враховує ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, особу обвинуваченої та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Досліджуючи дані про особу обвинуваченої суд враховує, що вона раніше не судима, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченої, судом не встановлено.

За таких обставин, суд призначає покарання у межах санкцій ч. 1 ст. 125 КК України, у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та вважає, що таке покарання є необхідним і достатнім для її виправлення та перевиховання.

Запобіжний захід відносно обвинуваченої не обирався.

Цивільний позов не заявлено.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 368, 370- 374, 394 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн.

Речові докази: компакт-диск CD-R 700 МВ марки «Verbatium» із відеозаписом з камери мобільного телефону за 28.04.2020 – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити обвинуваченій та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий: І.Я. Биченко