Вирок № 99830508, 23.09.2021, Чутівський районний суд Полтавської області

Справа № 550/438/20

Провадження №1-кп/550/13/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2021 року смт. Чутове

Чутівський районний суд Полтавської області

в складі: головуючого судді - Михайлюк О.І.,

при секретарях судового засідання - Шукевич Н.В., Байрачній Н.В.,

за участю прокурорів - Пантась В.С., Щербак А.В.,

Голубицького В.В.

потерпілого - ОСОБА_1 ,

представника потерпілого - Литовченка Р.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_2 ,

захисника - Листопад Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.04.2019р. за № 12019170350000143 по обвинуваченню

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Федорівка Полтавського (стара назва - Чутівського) району Полтавської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не працюючого, освіта середня-спеціальна, маючого на утриманні малолітню дитину, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,-

УСТАНОВИВ:

29 квітня 2019 року близько 00:00 год ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння на подвір`ї домогосподарства, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , діючи з прямим умислом, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, з метою спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , усвідомлюючи суспільно- небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, дерев`яною бейсбольною биткою наніс ОСОБА_1 три удари в область голови та лівої ключиці, чим заподіяв шкоду його здоров`ю у вигляді порушення анатомічної цілості та фізіологічних функцій тканин, а саме:

- відкритої черепно-мозкової травми, забій головного мозку легкого ступеню з переломами кісток зліва з переходом на основу та епідуральної гематоми зліва, забійних ран волосистої частини голови, які кваліфікуються лише в своїй сукупності, як тяжкі тілесні ушкодження по ознаці небезпеки для життя;

- розрив лівого ключично - акроміального з`єднання, які кваліфікуються, як ушкодження середнього ступеню тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Таким чином, своїми умисними діями, що виразилися в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, яке є небезпечним для життя в момент заподіяння, ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, не визнав, дав показання, що два роки тому назад, 29 квітня, він йшов з магазину по вул. Чкалова в с. Новофедорівка до ОСОБА_3 . Як вказує обвинувачений, у ОСОБА_3 в той час виникла сварка з дружиною і біля його домогосподарства знаходилось близько п`яти-шести невідомих осіб. Одному з них, як потім стало відомо, ОСОБА_4 , обвинувачений зробив зауваження, щоб не лізли в чужі справи. Згодом зазначені невідомі особи пішли в сторону магазину. Обвинувачений зазначив, що в подальшому він перебував поблизу сільського будинку культури, де вживав спиртні напої, а саме вино, і після того як ОСОБА_5 закрила заклад, близько 24 години він пішов додому. Прийшовши додому, попив кави і ліг відпочивати, оскільки вранці треба було йти на роботу. Потім до його домогосподарства приїхав потерпілий та дві жінки, які почали гуркотіти у вікна, вимагати гроші за побиття ОСОБА_6 . Обвинувачений зазначив, що дочекався приїзду працівників поліції і в подальшому поїхав разом з ними, хоча йому було незрозуміло, чого саме до нього приїхала поліція. Щодо потерпілого, то обвинувачений вказав, що раніше його не знав, конфліктних ситуацій у них не виникало. Обвинувачений стверджує, що 29.04.2019 ніяких тілесних ушкоджень ОСОБА_1 він не наносив, медичну допомогу йому не надавав, і взагалі не знаходився на території садиби за адресою: АДРЕСА_3 , де потерпілий відпочивав з друзями близько 24 години того ж дня. Щодо даної садиби, обвинувачений зазначив, що вона розташована на відстані близько 1 км від його будинку, та він дійсно проходив біля неї в той час, коли йшов з будинку культури до дому і звернув увагу на неї, оскільки там гучно грала музика. Світло в дворі зазначеної садиби не горіло і могло горіти в приміщенні будинку, так як вуличне освітлення в той час в населений пункт не було проведено. Також обвинувачений допускає, що ОСОБА_7 міг отримати тілесні ушкодження в час, коли перебував біля домогосподарства ОСОБА_3 , коли у останнього виникла сварка з дружиною, а щодо громадянина ОСОБА_8 , то обвинувачений взагалі не пам`ятає, чи був у вказаний час він там. Також ОСОБА_2 вказав, що бити у нього не ніколи було, він хотів її придбати, однак цього так і не зробив, а фото бити, розміщене в соціальній мережі «Інстаграм», не свідчить про те, що дана бита у нього була.

Не зважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_2 своєї вини у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, його вина повністю підтверджується сукупністю зібраних під час кримінального провадження та безпосередньо досліджених під час судового розгляду наступними доказами.

Так допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 дав показання, що на момент його побиття з обвинуваченим він був не знайомий. Потерпілий вказав, що 28.04.2019р. він разом з друзями ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 відпочивали в домогосподарстві діда за адресою: АДРЕСА_3 . Близько 24 год того ж дня у двір зайшли троє невідомих осіб (як потім з`ясувалось: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ), в руках одного з них була бита, а в іншого - металева труба, схожа на трубу від пилосмока. Потерпілий вказав, що він із друзями сиділи біла вогнища, коли у двір зайшли троє невідомих осіб, вони із друзями піднялися і почали відходити назад. Особа, яка була з битою в руках, почав махати нею в хаотичному порядку, ОСОБА_1 намагався ухилятися, однак преший удар попав йому в голову, другий - в плече, та ще декілька ударів - також в голову. Потерпілий вказав, що чітко розгледів, хто саме наносив йому удари - це був ОСОБА_14 , оскільки бачив його обличчя, силует, одяг (чорна кофта, спортивні штани, кросівки в сіточку) та биту, якою наносилися удари, та яка розлетілася на частини.

Також потерпілий вказав, що коли йому було завдано останнього удару в голову, він провів по своїй потилиці і виявив, що йому пробили голову і він сказав про це. В той час хтось з натовпу сказав, що він є племінником ОСОБА_17 . В подальшому ОСОБА_14 і ОСОБА_16 на світлі побачили, що в нього дійсно пробита голова, і обвинувачений пішов додому за перекисем водню і почав промивати йому голову і витирати її ватою, а ОСОБА_18 викликав ШМД. Потерпілий зазначив, що в період нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_9 і ОСОБА_11 були в магазині, а коли вони повернулися, потерпілий їм розповів, що його побили.

Крім того, потерпілий зазначив, що коли приїхала ШМД, перед тим, як його забрали в лікарню, ОСОБА_14 і ОСОБА_16 казали, щоб він в поліцію не заявляв та зазначили, що сплутали хлопців з кимось іншими, що дана подія сталася випадково, вони цього не хотіли і що в потерпілого міцне здоров`я, так як ОСОБА_19 зламав биту, коли наносив йому удари.

Потерпілий дав показання, що одну ударну частину бити обвинувачений забрав з собою, іншу - не знайшов, а рукоятку бити йому віддав ОСОБА_20 . В подальшому, рукоятку бити потерпілий віддав працівникам поліції, а саме слідчому ОСОБА_21 , в присутності понятих і матері. Впізнання обвинуваченого відбувалось за фотокартками і він впізнав останнього по обличчю, так як його бачив, та бачив, що обвинувачений наносив йому удари.

Як зазначає потерпілий, через погрози, тиск, нанесену травму, перебуваючи у лікарні, під час опитування працівниками поліції, він спочатку повідомив, що впав на камінь, про що написав відповідну заяву. Після того, як він прийшов до тями, коли йому зашили голову, його опитали працівники поліції, потерпілий вказав, що повернувся в с. Новофедорівку, до хлопців, які вказали, що знайшли рукоятку бити. В подальшому він з матір`ю та тіткою заїхали до обвинуваченого, останній був емоційний, агресивний, кидався на людей, говорив, що компанія друзів потерпілого шуміла, слухала голосно музику, чіплялися до людей, хоча це неправда. В той вечір, як вказав потерпілий, вони з друзями не розпивали спиртне, інших конфліктів не було і до 24 год тогож дня ніхто йому тілесних ушкоджень не наносив.

Допитаний у судовому засіданні неповнолітній свідок ОСОБА_18 , друг потерпілого, в присутності законного представника ОСОБА_22 , дав показання, в яких вказав, що 28.04.19р. близько 24 години він разом з друзями, в тому числі ОСОБА_23 , сиділи біля вогнища, в той час коли до них зайшло троє невідомих та почали їх бити. Свідок зазначив, що побачив три удари по потерпілому: 2- в голову, 1 - в плече. Бита, якою били ОСОБА_6 , поламалася. Потім потерпілий сказав, що в нього пробита голова, викликали ШМД, обробили Едуарду рану, та разом з останнім поїхали до лікарні. Свідок вказав, що удари потерпілому наносив битою ОСОБА_14 , який також приніс перекись водню і сам почав обробляти потерпілому рану та зазначив, що помилився і переплутав хлопців з кимось іншими. Крім того, свідок вказав, що йому також попало залізною трубою по нозі, однак, в подальшому трубу не знайшли, а знайшли залишки бити, які були передані поліції. Свідок дав показання, що удари наносилися в такому порядку: ОСОБА_6 , потім йому, а потім знову ОСОБА_6 . Про те, що удари ОСОБА_4 наносив ОСОБА_14 свідок повідомив поліції.

Також свідок зазначив, що того ж дня, до події нанесення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, близько 23 год вони бачили, як чоловік бив жінку, і вони з друзями почали заспокоювати чоловіка, а коли розбороняли чоловіка з жінкою, ОСОБА_6 відводив чоловіка від жінки, тоді підійшов ОСОБА_14 і сказав, щоб вони йшли «своєю дорогою». Свідок вказав, що той чоловік не бив їх, і вони його також не били.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_12 , друг потерпілого, дав показання, в яких зазначив, що він разом з друзями відпочивали в ОСОБА_6 , зокрема, свідок жарив шашлики, ОСОБА_7 був біля столу з ОСОБА_24 , ОСОБА_25 і ОСОБА_26 були у сусіда, а ОСОБА_27 спав у будинку, та близько 24 години того ж дня відчинилися ворота домагосподарства і на подвір`я зайшло троє невідомих осіб. Десь через хвилину один з них, а саме - ОСОБА_14 почав наносити удари битою: перший удар - в плече ОСОБА_6 , потім ще декілька ударів, і останній - в голову потерпілому, від чого бита розлетілася на дві частини. Потім ОСОБА_6 присів і сказав, що в нього пробита голова. В той час ОСОБА_6 був біля столу, йому почали промивати рану і викликали ШМД. Потім ОСОБА_6 сказав, що знайшли фрагмент бити. Хвилин через 30-60 свідок поїхав з місця пригоди.

Також свідок вказав, що у зазначений час перед даною подією ОСОБА_6 розбороняв конфлікт чоловіка та жінки, однак після цього на ньому не було тілесних ушкоджень. Також свідок брав участь у пред`явленні особи для впізнання обвинуваченого по фотокартках.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка неповнолітній ОСОБА_9 , в присутності законного представника ОСОБА_28 , дав показання, в яких зазначив, що 28.04.2019 року з 16-17 год він був зі своїми друзями ОСОБА_29 , ОСОБА_24 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 на дачі в с. Новофедорівка Чутівського району, де вони разом відпочивали та жарили шашлик. Близько 24 години він разом з ОСОБА_32 пішли до магазину, а коли повернулися (в той час з ОСОБА_6 були ОСОБА_24 і ОСОБА_30 , а ОСОБА_31 був у будинку) помітили, що ОСОБА_7 був з окровавленою головою, сидів на лавочці, біля нього були ОСОБА_24 , ОСОБА_30 , ОСОБА_14 . В той час на подвір`ї перебувало багато людей. Коли ОСОБА_6 забрали в лікарню, хлопці, що безпосередньо напали на ОСОБА_6 , в тому числі обвинувачений, почали погрожувати свідку та його друзям, щоб вони мовчали про даний інцидент. Разом з потерпілим до лікарні поїхали ОСОБА_24 і ОСОБА_31 . Свідок вказав, що він бачив в руках у обвинуваченого биту та йому сказали, що саме обвинувачений побив ОСОБА_6 . До події свідок обвинуваченого не знав. Також свідок вказав, що до події нанесення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, близько 21 год того ж дня, вони з друзями помітили, як чоловік знущався над жінкою, і даного чоловіка заспокоював його друг, але вони не вмішувалися, до них безпосередньо не заходили. Також ОСОБА_9 вказав, що тієї ночі було зоряно, по вулиці населеного пункту світили ліхтарі, та по приїзду тітки й матері потерпілого їх забрали в смт Чутове.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_33 , мати потерпілого, дала показання, в яких зазначила, що в ніч з 28.04.19р. на 29.04.19р. їй зателефонували з поліції і повідомили, що її син знаходиться в лікарні з розбитою головою. Вона відразу зателефонувала до своєї сестри та вони разом поїхали. В той час син був у поліції і їй сказали, що сина побив ОСОБА_34 . Свідок зазначила, що вони з сестрою поїхали забрати інших хлопців в с. Новофедорівка, де її син разом з друзями відповічали у будинку дідуся та бабусі. В той час вийшли спочатку її брат ОСОБА_16 та повідомив свідку, що він не бив ОСОБА_6 . На запитання свідка, хто це зробив, ОСОБА_16 позвав ОСОБА_35 . Останній вийшов в стані алкогольного сп`яніння з сокирою, після чого викликали поліцію і його також забрали. В поліції свідок з сестрою також написали заяви. Свідок зазначила, що від ОСОБА_36 дізналася, що обвинувачений побив ОСОБА_6 , і що тільки після побиття, ОСОБА_16 зрозумів, що це його племінник. Зі слів сина свідку відомо, що невідомі особи зайшли у двір і обвинувачений битою наніс йому удари по голові та плечу. Рукоятку бити знайшли і віддали поліції. Свідок вказала, що ОСОБА_6 не бачив, щоб ОСОБА_8 наносив йому удари, та останній не бив нікого. Наступного дня ОСОБА_6 забрали в лікарню, бо йому стало погано. Свідок вказує, що на даний час в її сина гематома в голові і постійні головні болі.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_37 , працівник поліції, дав показання, в яких зазначив, що він перебував в добовому чергуванні, коли надійшло повідомлення про нанесення тілесних ушкоджень в с. Новофедорівка. По приїзду на місце пригоди, поліцейським присутні розповіли, що ОСОБА_38 разом із друзями відпочивали, жарили шашлики, коли до них в двір прийшов ОСОБА_14 і завдав ударів потерпілому. Пояснення відбиралися на місці пригоди. При свідку обвинувачений не погрожував потерпілому. В подальшому потерпілий разом з матір`ю приїхали до відділення поліції самостійно, а обвинувачений поїхав до поліції на службовому автомобілі. Також свідок зазначив, що потерпілий у приймальному відділенні лікарні був з перебинтованою головою.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_39 , водій швидкої, дав показання, у яких зазначив, що у ту ніч, коли трапилася зазначена подія, навесні 2019 року, точної дати не пам`ятає, він був водієм ШМД, і приїхавши, фельдшер Гірчаківський надав медичну допомогу потерпілому, а саме перебинтував голову у зв`язку з отриманням травми голови. Десь через півгодини вони забрали хлопця в лікарню і привезли його в приймальне відділення. При цьому свідок вказав, що у той час у дворі, де трапилася дана подія, щось світилося, а на вулиці населеного пункту світло наче не горіло.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_40 , дід потерпілого, дав показання, в яких зазначив, що одного разу перед Пасхою, точної дати свідок не пам`ятає, його онук ОСОБА_7 , попросив дозволу на відпочинок з друзями на території його домогосподарства за адресою: АДРЕСА_3 , на що той погодився. Наступного дня свідку зателефонували і повідомили, що онука побили, вони з дружиною поїхали, приїхав слідчий, який зафіксував дану подію, зокрема те, що в момент нанесення тілесних ушкоджень потерпілому горіло світло на території домогосподарства. Свідок особисто через декілька днів після події бачив, що в ОСОБА_6 була розбита голова ззаду. До цього в онука не було на тілі ніяких тілесних ушкоджень. Як зазначив свідок, зі слів онука свідку відомо, що його онук разом з друзями відпочивали, розпалили вогнище, включили музику, потім пішли до магазину, по дорозі помітили сварку чоловка з жінкою, вони заступились за жінку, потім повернулись на територію домогосподарства. В подальшому, як зазначив свідку його онук ОСОБА_6 , із зарослів вийшли троє невідомих і почали хлопців без будь-яких пояснень бити. Едуарда вдарили в живіт, він зігнувся, ударили по голові ззаду по потилиці 1 раз, від чого бита розлетілась пополам. Потім онуку свідка викликали ШМД, бо ОСОБА_6 стало погано, його забрали в лікарню, де він лікувався близько 7-10 днів.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_41 , керівник Відокремленого підрозділу в смт Чутове та Чутівському районі Полтавської області Всеукраїнської спілки учасників бойових дій в АТО «Побратими України», дав показання у яких зазначив, що більше року тому назад, точної дати він не пам`ятає, до нього зателефонував ОСОБА_42 та повідомив, що побили учня з клуба, після чого свідок приїхав в смт Чутове до дому потерпілого. В той час ОСОБА_6 був з перебинтованою головою і рукою, голова боліла і рука була з кров`яною плямою. В подальшому вони поїхали в поліцію подавати відповідну заяву і її не хотіли там приймати. Потім в поліції відібрали пояснення. Зі слів потерпілого свідку відомо, що ОСОБА_7 з хлопцями відпочивали в с. Новофедорівка, коли зайшли невідомі хлопці, почали до них приставати, махати битою і потерпілому попав удар і по руці, і по голові. Однак, як вказав свідок, очевидцем тих подій він не був.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_43 , дядько обвинуваченого, дав показання, у яких зазначив, що в той день, коли трапилася подія, зателефонували його дружині та повідомили, що у їхнього сина ОСОБА_44 щось трапилося. Коли вони зайшли на подвір`я домогосподарства сина, там були люди. Далі, зайшовши в будинок, свідок помітив, що у сина ОСОБА_45 було ушкодження в області ока, на що син відповів батьку, що його побили малолітні особи. Також свідок вказав, що у зазначений час ліхтарі по вул. Чкалова в населеному пункті не горіли.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2 , брат обвинуваченого, дав показання, у яких зазначив, що свідком вищевказаної події він не був, але йому сказали, що його брат когось побив. Свідок вказав, що увесь день 29.04.2019р. не бачив брата, а 29.04.19р. в нічний час був вдома, нікуди не відлучався, в конфліктах участі не приймав, з братом не був, але також йому відомо, що ОСОБА_46 побили малолітні особи, зваливши його з ніг.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_47 , матір обвинуваченого, дала показання, у яких зазначила, що 28.04.19р. була вдома, бачила, як навпроти хтось жарив шашлики, а хто саме їй невідомо. Дані особи з с. Черняківка, вони кричали, ходили по магазинах. В той час її син також був у себе вдома з дружиною і дитиною, ввечері того ж дня вона його не бачила. Свідок вказала, що їй подзвонили і після 24 год вона поїхала до сина на велосипеді, присвічуючи собі шлях мобільним телефоном, так як ліхтарі по вулиці погано освічували дорогу, а безпосередньо на садибі, де трапилася дана подія, освітлення не було. Також свідок вказала, що її син хороша людина, користується авторитетом, і він нікого не бачив у той час. Свідок вказала, що мати потерпілого погрожувала її сину.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 , двоюрідний брат обвинуваченого, дав показання у яких зазначив, що близько двох років тому назад, точної дати він не пам`ятає, у нього виникла з дружиною сварка. В той час на територію його домогосподарства в АДРЕСА_4 зайшло двоє невідомих хлопців і розбороняли конфлікт (а всього хлопців було десь 6-7 чоловік, однак решта не заходили до двору) та хтось свідка вдарив, від чого у свідка з`явився синець, про що було повідомлено працівників поліції, після чого дружина поїхала до матері. Стосовно нанесення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, ОСОБА_3 нічого не знає, так як в той час відпочивав. Крім того, свідок вказав, що він нікого не бив та не бачив, чи падала особа, яка його вдарила.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_48 , дала показання, у яких зазначила, що одного разу на Пасху у неї виник конфлікт з чоловіком ОСОБА_3 , після чого вона забрала дітей і поїхала в с. Стінку. На подвір`я домогосподарства ніхто не приходив. Також свідок чула про конфлікт та бійку обвинуваченого з якимось хлопцем.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_49 , односельчанин обвинуваченого, дав показання у яких зазначив, що знає обвинуваченого та про нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4 дізнався на роботі від третьої особи ОСОБА_50 , однак сам свідок не був очевидцем тих подій, а з обвинуваченим він не спілкується.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_51 , лікар-травматолог, дав показання у яких зазначив, що до нього звертався ОСОБА_7 , але точно не пам`ятає з якого питання. Однак запис в журналі реєстрації підтверджує звернення особи. Також свідок вказав, що направлення на обстеження надає поліція, а лікарі роблять обстеження.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_52 , сусід обвинуваченого, дав показання у яких зазначив, що чув, що ОСОБА_19 побився з якимись хлопцями на свято, однак сам свідок не був очевидцем тих подій. Також свідок охарактеризував обвинуваченого як гарного хлопця.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_17 , дядько потерпілого, дав показання, в яких зазначив, що він чув, що ОСОБА_6 розбили голову під час бійки і він бачив племінника з травмою. Однак свідок не спілкується з обвинуваченим та майже не спілкується з ОСОБА_6 .

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_53 , понятий під час проведення слідчої дії, дав показання у яких зазначив, що його було запрошено в якості понятого в Петрівську сільську раду під час проведення слідчої дії, коли ОСОБА_54 розповідав про нанесення тілесних ушкоджень іншій особі.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_55 , понятий під час проведення слідчої дії, дав показання у яких зазначив, що його було запрошено в якості понятого в Петрівську сільську раду під час проведення слідчої дії, коли ОСОБА_54 розповідав про нанесення тілесних ушкоджень іншій особі. Свідок був статистом, коли останній показував механізм нанесення іншій особі тілесних ушкоджень.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_56 , понятий під час проведення слідчої дії, дав показання у яких зазначив, що його було запрошено в якості понятого в Петрівську сільську раду під час проведення слідчої дії, коли ОСОБА_54 розповідав про нанесення тілесних ушкоджень іншій особі.

В судовому засіданні судом прийнята відмова прокурора від допиту свідків сторони обвинувачення ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 та ОСОБА_73 .

Сторона захисту заявила клопотання про виклик і допит свідків ОСОБА_72 та ОСОБА_73 , однак в подальшому, обвинувачений, думку якого підтримала захисник, відмовився від допиту свідка ОСОБА_73 , що було задоволено судом. Щодо допиту інших свідків: ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 сторона захисту не наполягала на їх допиті.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка сторони захисту ОСОБА_72 , знайома обвинуваченого, дала показання, в яких зазначила, що навесні близько двох років назад, точної дати вона не пам`ятає, було свято в сільському клубі і на святі було багато людей, які відпочивали компаніями. Після святкування вона з чоловіком пішла додому і позаду них йшов ОСОБА_14 із співмешканкою. Свідок вказує, що не пам`ятає, чи вживав в той час обвинувачений спиртне, однак вона з ним спілкувалася. Самого обвинуваченого свідок характеризує як спокійного хлопця, однак із запальним характером. Також ОСОБА_72 зазначила, що у обвинуваченого була бита чорного кольору, яку він придбав та говорив про це у соціальних мережах. Безпосередньо свідком тих подій свідок не була та їй відомо про побиття потерпілого обвинуваченим зі слів слідчого.

Окрім показань потерпілого та свідків, вина ОСОБА_35 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується сукупністю досліджених судом під час судового розгляду наступними письмовими та речовими доказами у кримінальному провадженні.

Так, рапортом пом. Чергового Чутівського ВП Карлівського ВП ГУНП у Полтавській області ОСОБА_78 від 29.04.2019 року, підтверджується, що 29.04.2019 о 03:14 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 29.04.2019 о 03:13 за адресою: Чутівський район, с. Новофедорівка, невідомий чоловік наніс тілесні ушкодження ОСОБА_4 , 17 років.

Протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 29.04.2019 року, згідно якого ОСОБА_7 звернувся до поліції із заявою по факту нанесення йому невідомим йому хлопцем по імені ОСОБА_19 тілесних ушкоджень, що мало місце 29.04.2019 року близько 00 год.

Витягом із Спеціального журналу обліку осіб, які звернулися з тілесними ушкодженнями кримінального характеру, згідно якого 29.04.2019 о 1:05 до лікарні поступив ОСОБА_1 .

Протоколом огляду місця події з фототаблицею до нього від 01.05.2019 року, предметом огляду являвся фрагмент дерев`яної бити, яку добровільно видав ОСОБА_1 , згідно якого оглянуто частину пошкодженої деревяної бити чорного кольору із стрічкою білого кольору.

Протоколом огляду місця події з фототаблицею до нього від 10.05.2019 року, згідно якого було оглянуто територію домогосподарства ОСОБА_40 за адресою: АДРЕСА_3 , де було спричинено тілесні ушкодження ОСОБА_1 .

Висновком експерта №465 від 18.06.2019 року, згідно якого, на основі даних судово-медичної експертизи гр. ОСОБА_1 , з урахуванням наданої медичної документації, враховуючи відомі обставини справи та відповідаючи на поставлені питання, експертом підведені наступні висновки:

1-2.5 Проведенням судово - медичної експертизи гр. ОСОБА_1 , з урахуванням наданої медичної документації, встановлені наступні тілесні ушкодження, які по ступеню тяжкості можливо розділити на декілька груп:

- до першої групи відносяться: відкрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку легкого ступеню з переломами кісток черепу зліва з переходом на основу та епідуральної гематоми зліва, забійних ран волосистої частини голови, які кваліфікуються лише в своїй сукупності, як ТЯЖКІ тілесні ушкодження по ознаці небезпеки для життя (п.2.1.2., 2.1.3 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу № 6 МОЗ України від 17.01.95р.);

- до другої групи відносяться: розрив лівого ключично-акроміального з`єднання, які кваліфікується, як ушкодження СЕРЕДНЬОГО ступеню тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров`я (п.2.2.1., 2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу № 6 МОЗ України від 17.01.95р.).

Тілесні ушкодження обох груп могли утворитись не менш ніж від 3-х кратної дії тупих обмежених предметів, якими могли бути пальці рук стиснуті в кулак, нога у взутті або інші предмети з подібними характеристиками.

3. В момент отримання тілесних ушкоджень підекспертний міг перебувати як у вертикальному, так і в горизонтальному положенні або близькому до них.

4. Вищевказані тілесні ушкодження не характерні для їх утворення при падінні тіла на площину.

Протоколом проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_1 з фототаблицею до нього від 13.08.2019 року, згідно якого, під час проведення слідчого експерименту потерпілий розповів про обставини нанесення йому ОСОБА_2 тілесних ушкоджень та показав механізм їх нанесення.

Протоколом проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_10 з фототаблицею до нього від 13.08.2019 року, згідно якого, під час проведення слідчого експерименту свідок розповів про обставини спричинення ОСОБА_1 . ОСОБА_2 тілесних ушкоджень та показав механізм їх нанесення потерпілому.

Висновком експерта додатковий №1124 від 12.12.2019 року, згідно якого на основі даних додаткової судово-медичної експертизи гр. ОСОБА_1 , з урахуванням наданої медичної документації, враховуючи дані наданого кримінального провадження, відомі обставини справи та відповідаючи на поставлені питання, експертом підведені наступні висновки:

1-2. Проведенням судово-медичної експертизи гр. ОСОБА_1 з урахуванням наданої медичної документації, встановлені тілесні ушкодження, які по ступеню тяжкості можливо розділити на декілька груп:

- до першої групи відносяться: відкрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку легкого ступеню з переломами кісток черепу зліва з переходом на основу та епідуральної гематоми зліва, забійних ран волосистої частини голови, які кваліфікуються лише в своїй сукупності, як ТЯЖКІ тілесні ушкодження по ознаці небезпеки для життя (п.2.1.2., 2.1.3 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу № 6 МОЗ України від 17.01.95р.);

- до другої групи відносяться: розрив лівого ключично-акроміального з`єднання, які кваліфікується, як ушкодження СЕРЕДНЬОГО ступеню тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров`я (п.2.2.1., 2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу № 6 МОЗ України від 17.01.95р.).

Тілесні ушкодження обох груп могли утворитись не менш ніж від 3-х кратної дії

тупих обмежених предметів, якими могли бути пальці рук стиснуті в кулак, нога у

взутті або інші предмети з подібними характеристиками.

Покази потерпілого ОСОБА_1 , дані ним в ході проведення слідчого експерименту, загалом не протиріччять механізму утворення тілесних ушкоджень у останнього.

Висновком експерта додатковий №1125 від 12.12.2019 року, згідно якого на основі даних додаткової судово-медичної експертизи гр. ОСОБА_1 , з урахуванням наданої медичної документації, враховуючи дані наданого кримінального провадження, відомі обставини справи та відповідаючи на поставлені питання, експертом підведені наступні висновки:

1-2 Проведенням судово-медичної експертизи гр. ОСОБА_1 з урахуванням наданої медичної документації, встановлені тілесні ушкодження, які по ступеню тяжкості можливо розділити на декілька груп:

- до першої групи відносяться: відкрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку легкого ступеню з переломами кісток черепу зліва з переходом на основу та епідуральної гематоми зліва, забійних ран волосистої частини голови, які кваліфікуються лише в своїй сукупності, як ТЯЖКІ тілесні ушкодження по ознаці небезпеки для життя (п.2.1.2., 2.1.3 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу № 6 МОЗ України від 17.01.95р.);

- до другої групи відносяться: розрив лівого ключично-акроміального з`єднання, які кваліфікується, як ушкодження СЕРЕДНЬОГО ступеню тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров`я (п.2.2.1., 2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу № 6 МОЗ України від 17.01.95р.).

Тілесні ушкодження обох груп могли утворитись не менш ніж від 3-х кратної дії

тупих обмежених предметів, якими могли бути пальці рук стиснуті в кулак, нога у

взутті або інші предмети з подібними характеристиками.

Покази свідка ОСОБА_10 , дані ним в ході проведення слідчого експерименту загалом не протиріччять механізму утворення тілесних ушкоджень у підекспертного гр. ОСОБА_1 .

Згідно листа КНП «Чутівська ЦРЛ» №717 від 27.05.2019 року, ОСОБА_1 29.04.2019р. о 01 год 15 хв звернувся за медичною допомогою, діагноз: забійні рани потиличної ділянки. ЗЧМТ. 10.05.2019р. повторно звернувся за медичною допомогою та госпіталізований до соматичного відділення з діагнозом: ВЧМТ. Перелом потиличної кісти з переходом на основу черепа.

Медичною карткою стаціонарного хворого №1183 на ОСОБА_1 та листом КНП «Чутівска ЦРЛ» №205 від 06.02.2020 року, згідно яких ОСОБА_1 дійсно знаходився на стаціонарному лікуванні в соматичному відділенні лікарні з 10.05.2019р. по 20.05.2019р.

Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 29.05.2019 року, згідно якого, під час пред`явлення особи для впізнання, ОСОБА_1 впізнав особу, зображену на фотознімку №3- ОСОБА_35 , який в ніч на 29.04.2019 року наніс йому тілесні ушкодження дерев`яною битою, за характерними рисами обличчя, а саме: великими очима, гострим носом, тонкими губами та темним волоссям.

Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 29.05.2019 року, згідно якого під час пред`явлення особи для впізнання свідок ОСОБА_10 впізнав особу, зображену на фотознімку №2- ОСОБА_35 , який в ніч на 29.04.2019 року наніс ОСОБА_1 тілесні ушкодження дерев`яною битою, за характерними рисами обличчя, а саме: за розміром очей, гострим носом, тонкими губами та темним волоссям.

Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.01.2020 року, згідно якого під час пред`явлення особи для впізнання, свідок ОСОБА_12 впізнав особу, зображену на фотознімку №4 - ОСОБА_35 , який в ніч на 29.04.2019 року наніс ОСОБА_1 тілесні ушкодження, за розміром очей, тонкими губами та темним волоссям.

Протоколом проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_12 з фототаблицею до нього від 03.01.2020 року, згідно якого під час проведення слідчого експерименту свідок розповів про обставини спричинення ОСОБА_1 . ОСОБА_2 тілесних ушкоджень та показав механізм їх нанесення.

Висновком експерта додатковий №248 від 12.03.2020, згідно якого на основі даних додаткової судово-медичної експертизи гр. ОСОБА_1 , з урахуванням наданої медичної документації, враховуючи дані наданого кримінального провадження, відомі обставини справи та відповідаючи на поставлені питання, експертом підведені наступні висновки:

- проведенням судово-медичної експертизи гр. ОСОБА_1 з урахуванням наданої медичної документації, встановлені тілесні ушкодження, які по ступеню тяжкості можливо розділити на декілька груп:

* до першої групи відносяться: відкрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку легкого ступеню з переломами кісток черепу зліва з переходом на основу та епідуральної гематоми зліва, забійних ран волосистої частини голови, які кваліфікуються лише в своїй сукупності, як ТЯЖКІ тілесні ушкодження по ознаці небезпеки для життя (п.2.1.2., 2.1.3 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу № 6 МОЗ України від 17.01.95р.);

* до другої групи відносяться: розрив лівого ключично-акроміального з`єднання, які кваліфікується, як ушкодження СЕРЕДНЬОГО ступеню тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров`я (п.2.2.1., 2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу № 6 МОЗ України від 17.01.95р.);

- тілесні ушкодження обох груп могли утворитись не менш ніж від 3-х кратної дії

тупих обмежених предметів, якими могли бути пальці рук стиснуті в кулак, нога у

взутті або інші предмети з подібними характеристиками;

- враховуючи анатомічну та морфологічну характеристики вищевказаних тілесних ушкоджень, їх тяжкість та наслідки, експерт вважає, що останні не могли утворитись при падінні тіла на площину з висоти власного зросту, як з наданим прискоренням, так і без такого, на виступаючи поверхні, в тому часлі і на камінь.

Також, в судовому засідані був оглянутий речовий доказ фрагмент дерев`яної бити, а саме - оглянуто частину пошкодженої дерев`яної бити чорного кольору із стрічкою білого кольору.

Суд визнає зазначені докази достовірними, належними та допустимими, оскільки у відповідності до ст.ст. 85, 86 КПК України вони підтверджують обставини, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні та отримані у порядку, встановленому КПК України.

Також, при оцінці доказів суд керується критерієм доведеності вини «поза розумним сумнівом», що має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, про що вказано у п. 54 рішення ЄСПЛ по справі «Козинець проти України» від 06.12.2007р.

Суд враховує, що з моменту звернення до Чутівського ВП Карлівського ВП ГУНП в Полтаській області із заявою від 29.04.2019, та в подальшому під час проведення слідчого експерименту та допиту у судовому засіданні, потерпілий ОСОБА_1 надав послідовні, детальні та незмінні показання щодо обставин та механізму спричинення йому тілесних ушкоджень обвинуваченим ОСОБА_2 .

Вказані показання потерпілого ОСОБА_1 додатково підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , безпосередніх очевидців події, які зазначили, що бачили, як потерпілого бив дерев`яною битою саме обвинувачений ОСОБА_2 , а не інша особа.

Характер отриманих потерпілим травм та механізм їх утворення підтверджує той факт, що тілесні ушкодження були отримані потерпілим внаслідок не менш ніж від 3-х кратної дії тупих обмежених предметів, якими могли бути пальці рук стиснуті в кулак, нога у

взутті або інші предмети з подібними характеристиками, та не могли утворитись при падінні тіла на площину з висоти власного зросту, як з наданим прискоренням, так і без такого, на виступаючи поверхні, в тому числі і на камінь, що підтверджується висновками судово-медичних експертиз, зокрема висновком експерта №248 від 12.03.2020, а також протоколами слідчих експериментів від 13.08.2019, проведених за участю потерпілого ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_10 .

У зв`язку з чим, показання потерпілого ОСОБА_1 визнаються судом достовірними та правдивими.

Суд вважає безпідставними посилання сторони захисту на неналежність доказу - протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 29.04.2019 року, у зв`язку з тим, що даний протокол містить виправлення в даті та суперечить письмовим поясненням потерпілого ОСОБА_1 від 29.04.2019, наданих начальнику Чутівського ВП ГУНП у Полтавській області ОСОБА_74 , у яких потерпілий вказує, що тілесні ушкодження отримав від падіння на камінь.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченомустаттею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

При цьому приписи ч. 4 ст. 95 КПК України про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримано в порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу, мають застосовуватися лише до відомостей, що відповідають ознакам показань, як самостійного процесуального джерела доказів згідно зі ст. 95 КПК України.

Тому суд, у відповідності до ч. 4 ст. 95 КПК України, не бере до уваги письмові пояснення потерпілого ОСОБА_1 від 29.04.2019р., надані начальнику Чутівського ВП ГУНП у Полтавській області Харченку В.В., які він надав під час досудового розслідування даного кримінального провадження.

Разом з цим, протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 29.04.2019 року є належним доказом, оскільки містить відомості щодо обставин, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, а саме - щодо нанесення потерпілому ОСОБА_1 тілесних ушкоджень.

На підставі ч. 4 ст. 95 КПК України суд також не бере до уваги письмове клопотання мешканців села Новофедорівка Чутівського району Полтавської області ОСОБА_61 , ОСОБА_75 , ОСОБА_3 , ОСОБА_76 , ОСОБА_47 , ОСОБА_49 , ОСОБА_62 , ОСОБА_52 , надане стороною захисту, яке містить показання зазначених мешканців щодо подій кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні.

Крім того суд вважає безпіставними посилання сторони захисту на неналежність висновку експерта №465 від 18.06.2019 року, та додаткових висновків експерта №1124 від 12.12.2019, №1125 від 12.12.2019, №248 від 12.03.2020.

Сторона захисту в обгрунтування неналежності висновків експертів посилалась на те, шо обвинувачений ОСОБА_2 не визнає своєї вини, а висновки експертів грунтуються на поясненнях потерпілого ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_10 , які вказували на те, що саме обвинувачений ОСОБА_2 наносив тілесні ушкодження.

Однак, висновки судово-медичних експертиз не встановлюють винуватість обвинуваченого у нанесенні потерпілому тілесних ушкоджень, а лише встановлюють механізм, характер, локалізацію та обставини, за яких тілесні ушкодження могли бути спричинені потерпілому, тобто, у відповідності до ст. 85 КПК України, містять відомості щодо обставин, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, а саме - щодо нанесення потерпілому ОСОБА_1 тілесних ушкоджень.

Водночас при оцінці кожного доказу, з метою встановлення обставин скоєного кримінального правопорушення, суд співставляє його з іншими доказами, наявними в матеріалах кримінального провадження, в тому числі враховує показання потерпілого та обвинуваченого, які вони надали суду під час розгляду кримінального провадження.

Також, не можуть бути підставою для визнання неналежними доказами протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участю потерпілого ОСОБА_1 та свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , за посиланнями сторони захисту на те, що потерпілий та свідки не могли бачити обвинуваченого ОСОБА_2 29.04.2019 на місці події кримінального правопорушення через нічний час, відсутність освітлення та те, що потерпілому удари нанесенні ззаду.

Суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 228 КПК України перед тим, як пред`явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з`ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред`явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи.

З досліджених судом протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участю потерпілого ОСОБА_1 , протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_10 та протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_12 , вбачається, що зазначені протоколи відповідають вимогам ст.ст. 85, 228 КПК України, особи, які впізнавали - потерпілий ОСОБА_1 та свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_12 - безпосередньо перебували на місці події, впізнали ОСОБА_2 на фотознімку серед інших наявних фотознімків по тих ознаках, які вони запам`ятали на особі, що безпосередньо нанесла тілесні ушкодження потерпілому. Крім того, під час судового розгляду даного кримінального провадження потерпілий ОСОБА_1 , свідок ОСОБА_10 та свідок ОСОБА_12 підтвердили свої показання в частині впізнання особи, що безпосередньо нанесла тілесні ушкодження потерпілому у вказаний час.

За таких обставин, посилання захисника на те, що потерпілий ОСОБА_1 та свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_12 не могли бачити обвинуваченого ОСОБА_2 є неспроможними та безпідставними.

При цьому, судом при прийнятті рішення не враховуються та визнаються неналежними наступні докази у кримінальному провадженні:

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 31.05.2019 року, згідно якого свідок ОСОБА_11 впізнав особу, зображену на фотознімку №1 - ОСОБА_35 , який в ніч на 29.04.2019 року наніс ОСОБА_1 тілесні ушкодження дерев`яною битою та тримав в руках верхній фрагмент дерев`яної бити;

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 31.05.2019 року, згідно якого свідок ОСОБА_60 впізнав особу, зображену на фотознімку №2 - ОСОБА_35 , який в ніч на 29.04.2019 року наніс ОСОБА_1 тілесні ушкодження дерев`яною битою;

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.06.2019 року, згідно якого свідок ОСОБА_9 впізнав особу, зображену на фотознімку №3 - ОСОБА_35 , який в ніч на 29.04.2019 року наніс ОСОБА_1 тілесні ушкодження дерев`яною битою.

Суд зазначає, під час допиту у судовому засіданні у даному кримінальному провадженні потерпілий ОСОБА_1 та свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_9 дали показання, що ОСОБА_11 та ОСОБА_9 на момент нанесення потерпілому тілесних ушкоджень не були присутні на території домогосподарства, а свідок ОСОБА_60 в цей час відпочивав в будинку. При цьому, в судовому засіданні прокурор відмовився від допиту свідка сторони обвинувачення ОСОБА_60 .

За таких обставин, зважаючи на те, що судом встановлено, що свідок ОСОБА_60 в момент нанесення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень відпочивав у будинку, а свідки ОСОБА_25 і ОСОБА_26 були відсутні на місці події, тому вони не могли бачити особу, яка безпосередньо нанесла тілесні ушкодження потерпілому.

У зв`язку з чим, суд вважає обгрунтованими посилання сторони захисту на неналежність доказів протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_11 , протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_60 , та протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_9 .

Щодо посилань захисника про визнання неналежним доказом протоколу огляду фрагмента дерев`яної бити від 01.05.2019 року суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження фрагмент дерев`яної бити із стрічкою білого кольору, якою було нанесено тілесні ушкодження потерпілому, було добровільно видано потерпілим ОСОБА_1 01 травня 2019 року.

В судовому засіданні захисник зазначила, що ставить під сумнів походження даної бити та те, що виданий фрагмент бити дійсно є битою, а також порушення процедури дотримання органом досудового розслідування процесуального порядку отримання вказаного речового доказу.

Суд вказує, що відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Отже, збирання доказів може бути проведено органом досудового розслідування не тільки за результатами слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, а і за результатами інших процесуальних дій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.06.2021 року по справі № 607/10537/19.

За таких обставин, у суду відсутні обґрунтовані підстави стверджувати про порушення органом досудового розслідування вимог законодавства під час виявлення фрагмента дерев`яної битки із стрічкою білого кольору, якою потерпілому було нанесено тілесні ушкодження, зокрема з огляду на те, що твердження захисника не містять належного обґрунтування та фактично є невмотивованими припущеннями про проведення органом досудового розслідування огляду вищевказаного фрагмента дерев`яної битки із стрічкою білого кольору з порушенням процедури, передбаченої КПК України.

Водночас суд вказує, що у відповідності до ст.94 КПК України, з метою повного, об`єктивного та неупередженого дослідження обставин даного кримінального правопорушення суд оцінює вищевказаний речовий доказ в сукупністю з іншими доказами, наявними в матеріалах кримінального провадження та досліджених судом і жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Щодо посилань захисника на те, що стороною обвинувачення не досліджувалося питання можливого нанесення тілесних ушкоджень потерпілому громадянином ОСОБА_17 , який безпосередньо на момент події кримінального правопорушення перебував на місці скоєння кримінального правопорушення з металевим предметом у руках, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 377 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення.

З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Відповідно до вимог ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другої цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

З матеріалів кримінального провадження убачається, що у даному кримінальному провадженні, в ході досудового розслідування, про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України було повідомлено ОСОБА_2 , а також щодо нього було складено обвинувальний акт та направлено до суду.

Іншим особам, у цьому кримінальному провадженні, про підозру не повідомлялося, обвинувальний акт не складався та не направлявся до суду.

Під час судового розгляду прокурор обвинувачення не змінював, додаткове обвинувачення не висував.

З огляду на викладені норми закону, суд не наділений процесуальними повноваженнями виходити за межі пред`явленого обвинувачення, збільшувати його об`єм, перекваліфіковувати дії обвинуваченого на більш тяжкі кримінальні правопорушення та пред`являти обвинувачення або притягати до кримінальної відповідальності інших осіб, яким не пред`являлося обвинувачення. Ці повноваження відносяться виключно до компетенції слідчого та прокурора, як сторони обвинувачення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.04.2018 року по справі №204/6235/15-к.

Суд критично ставиться до показань обвинуваченого ОСОБА_35 щодо заперечення ним своєї вини у вчиненні даного кримінального правопорушення, оскільки його показання в цій частині повністю спростовуються доказами, дослідженими під час судового розгляду кримінального провадження, зокрема показаннями потерпілого, свідків, письмовими та речовими доказами. Суд розцінює зазначені показання обвинуваченого як обраний спосіб захисту з метою спотворення реальних обставин кримінального провадження.

З огляду на викладене, судом не встановлено будь-яких обставин для перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_2 , а так само обставин, які б виключали злочинність його діяння, або були б підставою для звільнення від кримінальної відповідальності.

Таким чином, розглянувши кримінальне провадження в межах пред`явленого ОСОБА_2 обвинувачення, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_35 у пред`явленому обвинуваченні у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, а саме - нанесенні тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, є повністю доведеною.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд керується ст.ст.50, 65 КК України, якими визначено, що суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

У відповідності до класифікації кримінальних правопорушень, визначеної ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_2 , передбачене ч. 1 ст. 121 КК України, є тяжким злочином.

Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_2 встановлено, що згідно довідки - характеристики Чутівської селищної ради Полтавської області №1775 від 04.06.2019 року ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , компрометуючих матеріалів на останнього селищна рада не має; згідно довідки Чутівської ЦРЛ Полтавської області №1850 від 19.12.2019р. гр. ОСОБА_2 на «Д» обліку у лікаря - нарколога та лікаря- психіатра не перебуває; згідно довідки Чутівського РВК №6/182 від 04.02.2020 року ОСОБА_2 перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних Чутівського РВК, згідно довідки-характеристики виконавчого комітету Чутівської селищної ради Полтавської області №267 від 21.01.2020 ОСОБА_2 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , разом із співмешканкою ОСОБА_75 та малолітнім сином ОСОБА_77 , компрометуючих матеріалів на ОСОБА_2 селищна рада не має.

Згідно досудової доповіді Чутівського районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» в Полтавській області від 29.07.2020 року, ризик вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення оцінюється, як середній, ризик небезпеки для суспільства, в тому числі для окремих осіб, оцінюється як середній.

Обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_2 у відповідності до ст. 66 КК України судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_2 у відповідності до п.13 ч. 1 ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненного кримінальногоправопорушення, обставини вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення та спричинені наслідки, дані про особу обвинуваченого, який раніше в силу ст. 89 КК України не судимий, вину не визнав, його поведінку до вчинення кримінального правопорушення та під час кримінального провадження, відсутність обставин, що пом`якшують та наявність обставин, що обтяжують покарання, а також висновок досудової доповіді органу пробації, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання в межах санкцій ч. 1 ст. 121 КК України у вигляді позбавлення волі.

Потерпілим ОСОБА_1 заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків у розмірі 16000 грн та моральної шкоди у розмірі 80000 грн., а також понесених ним судових витрат.

В обгрунтування цивільного позову потерпілий зазначив, що внаслідок вчинення кримінального правопорушення йому завдано матеріальної та моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню.

Потерпілий вказав, що майнова шкода становить суму в розмірі 16000 грн, що підтверджується доданими до позову письмовими доказами.

Також, потерпілий зазначив, що моральну шкоду він оцінює у 80000 грн у зв`язку зі ступенем вини ОСОБА_2 , характером вчиненого діяння та заподіянням йому шкоди у вигляді невідновлення стану здоров`я, яке існувало до спричинення йому тілесних ушкоджень обвинуваченим. Зокрема, потерпілий вказує, що пережив емоційний стрес, який супроводжувався почуттям розгубленості, тривоги, і, страху за своє життя та здоров`я. Також потерпілий стверджує, що за період лікування почувався незручно, дискомфортно, був змушений пристосуватися до негативних умов існування, а також потребував сторонньої допомоги для організації свого життя, а тому моральну шкоду оцінює у розмірі вищевказаної суми, виходячи з тривалості й глибини своїх душевних страждань, чисельності негативних наслідків для нього, що виникла внаслідок ушкодження здоров`я.

Потерпілий та його представник в судовому засіданні підтримали цивільний позов, просили суд його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник у судовому засіданні заперечували щодо задоволення цивільного позову, вважали його безпідставним та необгрунтованим.

Розглянувши вищевказаний цивільний позов, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

До прав потерпілого, відповідно до п.10.ч.1 ст. 56 КПК України, віднесено право навідшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.

Частиною 2 ст. 127 КПК України визначено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

За ч.1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. При цьому в ч. 5 ст. 128 КПК України визначено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування судом враховуються вимоги розумності і справедливості.

На підтвердження розміру завданої матеріальної шкоди цивільним позивачем надані квитанції на придбання медикаментів та інших лікувальних засобів №62550 від 12.05.2019р., №13127 від 11.05.2019р., №12149 від 13.05.2019р. №52 від 11.05.2019р. №13560 від 16.05.2019р., №13561 від 16.05.2019р., №62524 від від 10.05.2019р., №13638 від 17.05.2019р., №13086 від 10.05.2019р., №13683 від 18.05.2019р., №166965 від 13.05.2019р., №168249 від 26.05.2019р., №3167514 від 20.05.2019р., №167170 від 16.05.2019р., №168249 від 26.05.2019р., №13312 від 13.05.2019р., №167514 від 20.05.2019р., №13642 від 17.05.2019р., №13370 від 14.05.2019р., №13105 від 10.05.2019р.

Однак, у зазначених квитанціях відсутня інформація про особу, на лікування якої були придбані вищевказані лікувальні засоби та медикаменти. Цивільним позивачем не надано суду ані рецептів лікаря про призначене йому лікування, ані виписного епікрізу, ані своєї медичної картки хворого.

У зв`язку з чим цивільним позивачем не доведено, що медикаменти та лікувальні засоби, які були придбані згідно зазначених квитанцій, були придбані для лікування тілесних ушкоджень, отриманих ним внаслідок винних дій обвинуваченого.

З решти квитанцій, якими позивач обгрунтовує понесені ним витрати на лікування, взагалі неможливо ідентифікувати ні товари, що були придбані за такими квитанціями, ні дати видачі квитанцій, ні їх номери.

Разом з цим, під час судового розгляду було встановлено, що внаслідок винних дій обвинуваченого цивільному позивачу ОСОБА_1 завдано матеріальну шкоду у вигляді понесених витрат на МРТ головного мозку з роздруківкою на плівку, а також МСКТ головного мозку з роздруківкою на плівку у розмірі 2020 грн (880+1140) грн, що підтверджується наданими ОСОБА_1 розрахунками оплати за послугами медичної допомоги №385266 від 26.01.2020 та №281860 від 09.05.2019 року.

У зв`язку з чим, вимоги цивільного позивача ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 матеріальних збитків у сумі 2020 грн. є законними, обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню. В іншій частині позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди у сумі 13980 грн. цивільний позов задоволенню не підлягає, оскільки є необгрунтованим та недоведеним.

Вирішуючи питання про відшкодування потерпілому завданої моральної шкоди, суд враховує характер, тривалість та обсяг фізичних та душевних страждань, яких зазнав потерпілий, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, інші негативні наслідки, а також характер неправомірних дій обвинуваченого, його матеріальний стан, а тому моральну шкоду суд визначає у розмірі 20000 гривень, яку вважає розумною, виваженою та справедливою, що відповідає положенням ст.ст. 23, 1167 ЦК України та п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

При цьому суд приймає до уваги положення Декларації основних принципів правосуддя для жертв злочинів і зловживання владою (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 29 листопада 1985р.) щодо необхідності дотримання балансу між правами підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, з одного боку, та інтересами жертви, - з іншого.

Щодо вимоги потерпілого про відшкодування судових витрат, суд зазначає, що потерпілим не надано доказів понесення ним судових витрат, у зв`язку з чим вважає дану вимогу безпідставною, необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Процесуальні витрати - відсутні.

Долю речових доказів вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про застосування до ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили запобіжного заходу у виді тримання під вартою, взявши його під варту із залу суду.

Обвинувачений та його захисник у судовому засіданні проти клопотання прокурора про застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - заперечували, оскільки відсутні ризики, визначені ч. 1 ст. 177 КПК України та у зв`язку з чим не вбачали підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу.

Розглянувши заявлене прокурором клопотання, заслухавши думку обвинуваченого та захисника, суд приходить до висновку що існує ризик, передбачений п. 1, ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме - можливість обвинуваченого ОСОБА_2 переховуватись від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого кримінального правопорушення.

Оскільки обвинуваченому ОСОБА_2 судом призначено покарання у виді позбавлення волі, що належить відбувати реально, з огляду на наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, керуючись ст.ст. 178, 183, 194, 331 та 368 КПК України, суд вважає, що до набрання вироком законної сили щодо обвинуваченого необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Керуючись ст. ст. 368, 369, 370, 373, 374, 395 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_35 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, і призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили застосувати щодо ОСОБА_35 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 відраховувати з моменту його фактичного затримання.

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_35 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_35 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Чутівським РВУМВС України в Полтавській області 07.02.2011, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , паспорт № НОМЕР_2 , виданий органом №5341 24.05.2021 року, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 , 2020 (дві тисячі двадцять) грн. 00 коп. матеріальної шкоди та 20000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. моральної шкоди.

В іншій частині цивільного позову - відмовити.

Після набрання вироком законної сили речові докази по справі:

- фрагмент дерев`яної бити із стрічкою білого кольору, порожню пляшку з-під перекису водню розчину - знищити.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Полтавського апеляційного суду через Чутівський районний суд Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Копію судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя О. І. Михайлюк