Рішення № 99828949, 22.09.2021, Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/1941/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2021 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Дубовік О.М., за участю секретаря судового засідання Франчука В. С., розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Березівська сільська рада Житомирського району, Житомирської області, Служба у справах дітей Житомирської районної державної адміністрації про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій зазначив, що є власником квартири АДРЕСА_1 , в якому зареєстровані відповідачі, але не проживають у ній.

У зв`язку з наведеним, позивач просить суд позбавити відповідачів права користування квартирою АДРЕСА_1 .

У засідання належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи учасники справи або їхні представники не з`явились, у зв`язку з чим розгляд здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с. 49); позов підтримує та просить задовольнити; щодо заочного рішення не заперечує.

Відповідачі в судове засідання не з`явивлись з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином; конверт повернувся на адресу суду не врученим у зв`язку з відсутністю останніх за вказаною адресою (а.с. 29-30).

Представники Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області та Служби у справах дітей Житомирської районної державної адміністрації подали заяви про розгляд справи за їх відсутності (а.с. 25, 26).

З огляду на те, що у справі є достатньо матеріалів стосовно прав та взаємовідносин сторін, суд вважає за можливе розглянути дану справу в заочному порядку на підставі наявних доказів, що відповідає вимогам ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 29.04.2008 року квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної (сумісної) власності ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (а.с. 3-4).

Зі змісту довідки № 419 від 24.05.2021 року вбачається, що ОСОБА_1 , 1961 року народження, проживає: АДРЕСА_1 і має слідуйчий склад сім`ї: дружина - ОСОБА_4 , 1963 року народження, син - ОСОБА_5 , 1986 року народження, син - ОСОБА_6 , 1984 року народження, колишня невістка - ОСОБА_2 , 1983 року народження та дочка колишньої невістки - ОСОБА_3 , 2003 року народження. Головою домогосподарства є ОСОБА_1 , 1961 року народження (а.с. 15).

За відомостями Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Житомирі (а.с. 46-48), а отже на день розгляду справи досягла 18 років.

Згідно акту обстеження житлово-побутових умов проживання від 24.05.2021 року ОСОБА_2 не проживає за місцем реєстрації протягом останніх трьох років, не веде домашнього господарства та не обслуговує квартиру (а.с. 16).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 270164252 від 12.08.2021 року квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ; розмір частки: 1/3 (а.с. 36).

Відповідно до положень ст. ст. 55, 124 Конституції України, ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України).

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України).

Частиною 1 ст. 383 ЦК України передбачене право власника житлового будинку, квартири використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Відповідно до ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Частиною 2 статті 405 ЦК України визначено, що член сім`ї власника житла втрачає право користування даним житлом у випадку відсутності члена сім`ї без поважних причин більш ніж один рік, якщо інше не встановлено угодою між ним та власником житла або законом.

У постановах Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі N 6-2931цс16, від 29 листопада 2017 року у справі N 753/481/15-ц (провадження N 6-13113цс16), від 09 жовтня 2019 року у справі N 695/2427/16-ц, (провадження N 61-29520св18), від 09 жовтня 2019 року у справі N 523/12186/13-ц (провадження N 61-17372св18) зазначено, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім`ї, а також не належать до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що тривале не проживання відповідача, яка не пов`язана спільним побутом з позивачем, у належному останньому житловому приміщенні, має істотне значення, оскільки здійснює перешкоди позивачу у здійсненні права користування та розпоряджання майном, у зв`язку з чим, дослідивши питання дотримання балансу між захистом права власності позивача та захистом права відповідача як колишнього члена його сім`ї на користування квартирою, вважає за потрібне, визнати останню такою, що втратила право користування належним позивачу квартирою АДРЕСА_1 .

Також суд, з огляду на положення ст. 141 ЦПК України, вважає за потрібне стягнути з відповідача на користь позивача 908,00 грн судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-83, 89, 141 ЦПК, ст. 391, ч. 2 ст. 406 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позовну заяву.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такими, які втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Стягнути зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 908,00 грн судового збору.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. М. Дубовік