Рішення № 99828858, 15.09.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/706/20

15 вересня 2021 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Мірінович У.А.

за участю:

секретаря судового засідання Войцишин М.А.

представника позивача Притули О.Б.,

представника відповідача Васильчук І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби, у якій позивач просить скасувати рішення Тернопільської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 03.12.2018 UA403000/2018/000093/1 щодо здійснення митного оформлення придбаного ОСОБА_1 легкового автомобіля марки BMW, модель Х4 хDrive20d, № кузова НОМЕР_1 , 2015 року випуску.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з метою здійснення митною оформлення легкового автомобіля бувшого у користуванні марки BMW; модель: Х4 xDrive20d, № кузова НОМЕР_2 , 2015 року випуску подано до Тернопільської митниці ДФС електронну митну декларацію № UA403010/2018/01008 від 30.11.2018. Вказаний автомобіль придбаний в юридичної особи на ім`я позивача у Литві, у митній декларації було вказано митну вартість товару в розмірі 14500,00 євро, яка складається із сплаченої договірної ціни автомобіля, яка становить 14500,00 євро, про що свідчать рахунок-фактура від 20.11.2018 та прибутковий касовий ордер від 20.11.2018, виданий фірмою-продавцем. Таким чином, митна вартість транспортного засобу була розрахована за основним методом - за ціною договору. Для підтвердження заявленої у декларації митної вартості автомобіля до Тернопільської митниці ДФС були надані відповідні документи.

Однак, Тернопільська митниця ДФС, за результатами розгляду вищевказаної митної декларації із доданими до неї документами, прийняла оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA403000/2018/000093/1 від 30.11.2018, яке обґрунтовано тим, що митна вартість імпортованого товару не може бути визначена за заявленою митною вартістю за первинною митною декларацією, у зв`язку із тим, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, а на вимогу митного органу - декларантом не було подано сервісну книжку та документів, що підтверджують заявлену митну вартість згідно частини другої статті 53 Митного кодексу України.

Позивач не погоджується з таким рішенням суб`єкта владних повноважень, тому звернувся із даним позовом в суд.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.04.2021 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

27.04.2020, через відділ документального забезпечення, суду надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого слідує, що відповідач повністю заперечує проти задоволення позовних вимог та мотивує свою позицію тим, що 30.11.2018 уповноваженою особою позивача, агентом з митного оформлення ОСОБА_2 , було подано до митного оформлення митну декларацію типу ІМ40ДЕ № UA403010/2018/010008, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення товар «легковий автомобіль, бувший у користуванні; марка: BMW; модель: Х4 xDrive20d; номер кузова: НОМЕР_3 ; тип кузова: універсал; колір: чорний; тип двигуна: дизельний; номер двигуна: не визначено; робочий об`єм: 1995 см3; потужність: 120 кВт; календарний рік виготовлення: 2015; модельний рік виготовлення: 2015; категорія транспортного засобу: М1; колісна формула: 4x4; кількість дверей: 5; загальна кількість місць, включаючи місце водія: 5. Торговельна марка: BMW. Виробник: Bayerische Motoren Werke AG - Німеччина/ DE». Одержувач вантажу - ОСОБА_1 .

Відповідач зазначає, що позивачем із визначених в частині другій статті 53 Митного кодексу України документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, надано лише рахунок-фактуру (інвойс) № DEK 1416 від 20.11.2018. При цьому зазначає, що рахунок-фактура № DEK 1416 від 20.11.2018 свідчить лише про необхідність сплати зазначених в ньому коштів, та не є доказом фактичної сплати таких коштів, а тому не може вважатись платіжним документом, в тому числі і в розумінні Митного кодексу України.

Окрім цього зазначено, що прихідний касовий ордер, касовий чек, платіжний (або банківський) документ, що підтверджує факт оплати за транспортний засіб чи інший документ про прийняття вказаної суми готівки від громадянина ні до митного оформлення, ні на вимогу митного органу - не подавалися, однак до суду представлені.

У зв`язку з викладеним та відповідно до вимог Митного кодексу України митниця не могла визначити вартість на базі ціни, встановленої експортером у зв`язку з відсутністю її документального підтвердження, тому вартість визначалася на базі загального рівня цін на подібний товар, із застосування резервного методу відповідно до статі 64 Митного кодексу України (арк. справи 39-45).

27.04.2021, через відділ документального забезпечення суду, від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду з підстав пропуску встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) строку на звернення до суду з позовом (арк. справи 33-35).

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 червня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду. Ухвала мотивована тим, що рішення Тернопільської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 403000/2018/000093/1 було прийняте 03 грудня 2018 року, а 06 березня 2019 року позивачкою були проведені оплачені додаткові платежі відповідно до рішення про коригування митної вартості, тобто про дане рішення позивачці було відомо 06 березня 2019 року, а з позовною заявою вона звернулась лише 13 березня 2020 року, чим пропустила шестимісячний строк звернення за захистом прав, свобод та інтересів особи до адміністративного суду, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2021, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - задоволено, ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 24.06.2020 про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду, - скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Адміністративна справа №500/706/20 надійшла до Тернопільського окружного адміністративного суду 17.06.2021.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, відповідно до статті 31 КАС України адміністративну справу №500/706/20 передано на розгляд судді Мірінович Уляні Анатоліївні.

Ухвалою від 18.06.2021, суд прийняв до провадження дану адміністративну справу та, ознайомившись із змістом позовних вимог, - вирішив розгляд даної справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у справі на 15.07.2021.

В підготовчому засіданні, призначеному на 15.07.2021, оголошено перерву до 12.08.2021, з метою надання сторонам часу для подачі додаткових доказів у справі.

Підготовче засідання у справі, призначене на 12.08.2021, не відбулось з підстав перебування головуючої судді в основній щорічній відпустці, про що складено відповідну довідку (арк. справи 131), з огляду на що, суд ухвалою від 31.08.2021 призначив підготовче засідання у справі №500/706/21 на 08.09.2021.

В підготовчому засіданні, ухвалою суд від 08.09.2021, суд замінив відповідача у справі – Галицьку митницю Держмитслужби на Тернопільську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України та, заслухавши думку відповідача, долучив до матеріалів судової справи додаткові докази, надані представником позивача (арк. справи 148-154). Окрім цього, ухвалою від 08.09.2021, суд з врахуванням думки всіх учасників справи, закінчив підготовче засідання у справі та призначив ї до судового розгляду на 15.09.2021.

В судовому засіданні 15.09.2021 представник позивача позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити в повному обсязі з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засідання проти позовних вимог заперечила, просила відмовити в їх задоволенні з підстав наведених у відзиві.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін у справі, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази у справі, суд встановив наступні обставини.

30 листопада 2018 року уповноваженою особою позивача, агентом з митного оформлення ОСОБА_2 , було подано до митного оформлення митну декларацію типу ІМ40ДЕ № UA403010/2018/010008 (далі – МД) (арк. справи 17, 55).

У графі 31 даної митної декларації до митного оформлення заявлено товар, а саме: «легковий автомобіль, бувший у користуванні; марка: BMW; модель: Х4 xDrive20d; номер кузова: НОМЕР_3 ; тип кузова: універсал; колір: чорний; тип двигуна: дизельний; номер двигуна: не визначено; робочий об`єм: 1995 см3; потужність: 120 кВт; календарний рік виготовлення: 2015; модельний рік виготовлення: 2015; категорія транспортного засобу: М1; колісна формула: 4x4; кількість дверей: 5; загальна кількість місць, включаючи місце водія: 5. Торговельна марка: BMW. Виробник: Bayerische Motoren Werke AG – Німеччина /DE».

У графі 9 митної декларації одержувачем вантажу зазначено - ОСОБА_1 , а у графі 15 країною відправлення товару вказано Литву.

Як слідує із інформації, що міститься в графі 44 МД, уповноваженою особою позивача до митного оформлення були подані наступні документи, а саме:

- рахунок-фактура (інвойс) №DEK 1416 від 20.11.2018;

- декларація про походження товару №500010374 від 08.09.2015;

- акт проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA20903/2018/68241 від 28.11.2018;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 (транзитний) від 21.11.2018;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_5 від 08.09.2015;

- договір про надання послуг митного брокера №1460 від 23.11.2018;

- інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів з іншими державними органами № 3500425 від 28.11.2018;

- паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні НОМЕР_6 від 30.04.2009;

- паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України FB 363357 від 07.04.2015.

30.11.2018 під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів посадовою особою митниці було розпочато процедуру консультацій декларанта з митним органом, а саме уповноваженій особі декларанта направлено електронне повідомлення наступного змісту: «Відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ прошу надати документи, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ прошу надати (за наявності) такі документи: копію митної декларації країни відправлення; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією» (арк. справи 49).

Листом від 03.12.2018 уповноважена особа декларанта повідомила митницю про те, що додаткових документів, які підтверджують заявлену митну вартість, а саме: банківських та/або бухгалтерських документів, що містять інформацію про оцінюваний товар, або містять реквізити необхідні для ідентифікації даного вантажу у неї немає та протягом 10 календарних днів не можуть бути надані (арк. справи 51).

За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 03.12.2018 № UА403000/2018/000093/1 (арк. справи 10).

У рішенні про коригування митної вартості товарів від 03.12.2018 № UА403000/2018/000093/1 зазначено причини, через які заявлена декларантом митна вартість не могла бути визнаною, описано послідовність застосування методів визначення митної, а також причини застосування «резервного методу» відповідно до статті 64 Митного кодексу України.

Так зокрема, у графі 33 оскарженого рішення зазначено: «Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні. Показники одометра підпадають під сумнів, декларантом не надано сервісну книжку. На вимогумитного органу декларантом не було подано документів, що підтверджують заявлену митну вартість згідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: банківський платіжний документ, або інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що стосуються оцінюваного товару та додаткових документів відповідно до ч 3 ст. 53 МКУ висновок про вартісні характеристики товару підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст. 57 МКУ, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 МКУ. Митна вартість товару визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст. 64 МКУ. За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості даного транспортного засобу з інтернет каталогу www.schwackenet.de на рівні - 27300 євро/шт».

На підставі рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA403000/2018/00077 (арк. справи 11).

Позивач не погоджується з таким рішенням суб`єкта владних повноважень, оскільки таке прийнято Тернопільською митницею ДФС незаконно, а вартість автомобіля після коригування є завищеною та не відповідає вартості транспортних засобів у Литві, де був придбаний імпортований автомобіль, що суперечить статті 49 Митного кодексу України, якою встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі – КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані Митним кодексом України від 13 березня 2012 року №4495-VI, Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №631 (далі - Порядок №631), Міжнародною конвенцією про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року №3018-VI (далі - Конвенція).

Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митна територія та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Митний кодекс України встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування.

Відповідно до вимог частини першої статті 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з вимогами статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини другої статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до вимог частини другої статті 53 Митного кодексу України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Крім того, частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно з вимогами підпунктів 4.5.10 п. 4.5 розділу 4 Порядку №631 перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації.

Крім того, частиною першою статті 54 Митного кодексу України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Частиною першою статті 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до вимог частини другої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Частиною четвертою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з вимогами частини п`ятої статті 58 Митного кодексу України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Із системного аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Водночас, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.

До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Тобто, законом чітко окреслено умову, за наявності котрої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме, наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи вказаних статей зобов`язують митний орган чітко зазначити обставини, котрі викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта, та надає митниці право вчиняти відповідні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Між тим, витребовувати контролюючий орган має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення неповного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Суд зазначає, що при здійсненні імпортування товару на митну територію України, а також на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною договору уповноваженою особою позивача надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, визначеного частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

Зокрема, як слідує з інформації, яка міститься в картці відмови та в графі 44 митної декларації до митного оформлення були подані - рахунок-фактура (інвойс) №DEK 1416 від 20.11.2018; декларація про походження товару №500010374 від 08.09.2015; акт проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA20903/2018/68241 від 28.11.2018; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 (транзитний) від 21.11.2018; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_5 від 08.09.2015; договір про надання послуг митного брокера №1460 від 23.11.2018; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів з іншими державними органами № 3500425 від 28.11.2018; паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні НОМЕР_6 від 30.04.2009; паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України НОМЕР_7 від 07.04.2015.

Суд зауважує, що банківське платіжне доручення свідчить про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчить про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв`язку між відомостями із платіжного доручення та митною вартістю товару немає. У зв`язку з цим, суд зазначає, що платіжне доручення не є тим достовірним доказом, який може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару. Його неподання декларантом не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Разом з тим, як підтверджується належними доказами у справі, відповідно до рахунку-фактури від 20.11.2018 позивачем сплачено кошти в сумі 14500 євро готівкою згідно прибуткового касового ордеру від 20.11.2018, які видано фірмою-продавцем Деко Груп та які в свою чергу долучено да матеріалів судової справи (арк. справи 149-153).

В той же час, відповідач поставив під сумнів митну вартість товару у зв`язку із відсутністю банківських документів, що підтверджують оплату товару. Разом з тим, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Оскільки розрахунок за товар відбувався в готівковій формі між фізичними особами, то цей факт не може бути підтверджений банківськими документами.

Суд зауважує на тому, що основним джерелом інформації про вартість товару є рахунок-фактура (договір купівлі-продажу) від 20.11.2018.

Суд також бере до уваги позицію Верховного Суду, зазначену у постанові від 13.02.2018 у справі № 803/1112/17, а саме: «з приводу посилання відповідача на ненадання (декларантом) банківських платіжних документів, суд касаційної інстанції з огляду на встановлені в судових рішеннях обставини зазначає, що запитувані митницею документи у позивача були відсутні та не могли бути надані з об`єктивних причин, так як товар оплачувався готівкою без банківських платежів. У даному випадку колегія суддів вважає, що ненадання позивачем банківського платіжного доручення не може бути підставою для коригування митної вартості за наявності інших документів (рахунка-фактури, акта приймання-передачі автомобіля), які є достатніми, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару та не містять розбіжностей.»

Відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст рахунку від 20.11.2018, в тому числі будь-які відомості щодо підтвердження чи не підтвердження обставини відчуження позивачу продавцем автомобіля та отримання або не отримання від позивача коштів в сумі 14500 євро та/або іншої суми за відчужений транспортний засіб.

Частиною п`ятою статті 53 Митного кодексу України визначено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до вимог підпунктів 3.16, 6.2 Загального додатку до Конвенції визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Натомість, згідно з спірним рішенням, за результатами розгляду поданих разом з митною декларацією документів встановлено, що документи подані до митного оформлення містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Покликання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи №809/1884/16.

Відтак, відповідач не довів наявності розбіжностей у вказаних документах, поданих позивачем, які зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, також не довів ознак підробки в них або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості даного автомобіля, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за автомобіль.

Отже, є безпідставними доводи відповідача про те, що декларантом не було подано повного переліку первинних документів, зазначених в частині другій статті 53 Митного кодексу України, а саме: підтверджуючих сплату коштів за транспортний засіб згідно заявленої митної вартості.

Щодо витребування висновку про вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією суд зазначає, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Відсутність висновків про якісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Суд зазначає, що рішення митного не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Будь-яких доказів того, що ціна імпортованого транспортного засобу є недостовірною, або що позивач поніс додаткові витрати у зв`язку з придбанням імпортованого транспортного засобу, що не зазначені у наданих позивачем документах, відповідач під час розгляду справи не надав.

Отже, відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню транспортного за ціною договору.

Крім того, відповідачем не наведено достатніх підстав щодо неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості товарів у їх послідовності.

У рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач зазначає, що відсутність у митниці та у декларанта необхідних документів унеможливлює застосування методів на основі віднімання та на основі додавання вартості товарів. У зв`язку з неможливістю застосування вказаних методів визначення митної вартості послідовно розглядалася можливість застосування резервного методу визначення митної вартості.

Відповідачем аргументовано не доведено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, у тому числі, належним чином не обґрунтовано невірне визначення митної вартості товару.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідач не довів суду неможливість застосування ним попередніх п`яти методів визначення митної вартості товару. Загальні посилання на норми Митного кодексу України, зроблені в оскаржуваному рішенні, не конкретизують підстави щодо незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, що в свою чергу не може вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно, в порушення статті 58 Митного кодексу України, здійснено визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який також застосовано без достатніх на те підстав, та без належної оцінки наявних документів.

Суд вважає, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення (у цьому випадку рішення про відмову у митному оформленні товару), відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару. У свою чергу декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів.

Частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Проаналізувавши наведені норми митного законодавства, суд дійшов висновку, що тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Враховуючи надані позивачем документи для підтвердження митної вартості товару, суд вважає їх достатніми, такими, які містять необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, при цьому такі документи не містять розбіжностей, вказаних відповідачем, а тому суд вважає, що митним органом не доведено факту невірного визначення митної вартості задекларованого позивачем товару.

Враховуючи викладене, суд вважає рішення про коригування митної вартості товарів рішення від 03.12.2018 UA403000/2018/000093/1 є протиправним, а позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи слідує, що за звернення до суду із зазначеним адміністративним позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 840,80 грн, що підтверджується квитанцією від 01.04.2020 (арк. справи 1).

Зважаючи на задоволення позовних вимог та приписи статті 139 КАС України, на користь позивача належить стягнути понесені ним судові витрати в сумі 840,80 грн сплаченого судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Тернопільської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Тернопільської митниці ДФС № UA403000/2018/000093/1 від 03.12.2018.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України судові витрати на суму 840 (вісімсот сорок) гривень 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23 вересня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_8 );

відповідач:

- Тернопільська митниця як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (місцезнаходження/місце проживання: вул. Текстильна, 38,м. Тернопіль,46004 код ЄДРПОУ/РНОКПП 43985576).

Головуючий суддя Мірінович У.А.