Рішення № 99828824, 16.09.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2426/21

16 вересня 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Збаразької міської ради Тернопільської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі, також, - позивачка) з позовом до Збаразької міської ради (далі, також, - відповідач), в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Збаразької міської ради, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу середньомісячної заробітної плати на період працевлаштування з 02.12.2020;

стягнути із Збаразької міської ради ненараховану та невиплачену середньомісячну заробітну плату позивачу з 02.12.2020 по сьогодні;

зобов`язати Збаразьку міську раду нараховувати та виплачувати середньомісячну заробітну плату позивачу з сьогоднішнього дня, але не більше шести місяців з дня наступного, за днем звільнення, на період працевлаштування позивача.

Ухвалою від 05.05.2021 судом прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

В обґрунтування уточнених позовних вимог зазначено, що відповідач не забезпечив надання позивачу попередньої або рівнозначної роботи після звільнення позивача з виборної посади, а тому, зобов`язаний виплачувати позивачу середньомісячну заробітну плату, яку він одержував на виборній посаді голови Базаринської сільської ради Збаразького району Тернопільської області. Позивач звертався до відповідача із заявами від 03.12.2020, від 15.03.2021, від 26.04.2021 про нарахування та виплату йому середньомісячної заробітної плати з дня наступного, за днем звільнення, але не більше шести місяців на період його працевлаштування, проте, відповіді Збаразькою міською радою не надано. Позивач вважає, що такою бездіяльністю відповідача порушено гарантовані права, адже при звільненні з посади голови Базаринської сільської ради Збаразького району Тернопільської області йому не було запропоновано іншу роботу у відповідача, а також відповідачем не здійснено виплати середньомісячної заробітної плати на період працевлаштування за шість місяців. Це й стало причиною звернення до суду з даним позовом.

Від відповідача на адресу суду 31.05.2021 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування зазначено, що положеннями частин першої, другої статті 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" передбачено, що у разі обрання депутата місцевої ради на виборну посаду у раді, на якій він працює на постійній основі, трудовий договір з ним за попереднім місцем роботи припиняється відповідно до законодавства. Відповідно до статті 12 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" на сільських, селищних, міських голів поширюються повноваження та гарантії депутатів рад, передбачені Законом України "Про статус депутатів місцевих рад". Охорона трудових прав депутата місцевої ради починається на етапі його обрання на виборну посаду у раді. Саме від правильного звільнення з попереднього місця роботи депутата, обраного на виборну посаду у раді, залежить чи зможе він, у разі настання певних обставин, скористатися передбаченою цією статтею гарантією. Звертає увагу суду, що відповідно до записів трудової книжки позивача його 16.04.2002 було звільнено з посади виконуючого обов`язки начальника Збаразького Райсількомунгоспу, у зв`язку із переходом на виборну посаду. З працівником, якого прийнято на роботу (посаду), що її виконував (займав) депутат місцевої ради, укладається строковий трудовий договір; цей договір розривається у разі повернення депутата місцевої ради на роботу, але не пізніш як через три місяці після припинення повноважень депутата місцевої ради.

Відповідно до поданої ОСОБА_1 до Збаразької міської ради заяви (вх. № В-524/2.7 від 07.12.2020 р.) та долучених до неї документів (копії трудової книжки), Збаразька міська рада не вбачає можливості щодо виплати вихідної допомоги в розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток. Тому, немає правових підстав для задоволення позовних вимог.

Представник позивача надав суду 03.06.2021 відповідь на відзив, в якій підтримав свою позицію, викладену в позовній заяві. Зокрема, зазначив, що твердження відповідача щодо неприпинення трудових відносин є безпідставним, оскільки відповідно до пункту 5 статті 36 КЗпП України однією з підстав припинення трудового договору є перехід працівника на виборну посаду.

Ухвалою суду від 06.02.2021 ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання та призначено судове засідання на 28.07.2021 о 11:15 год.

Також, відповідач подав на адресу суду 28.07.2021 заперечення, в яких зокрема, зазначив, що Збаразькою міською радою було повідомлено позивача, що депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота, а за її відсутності - інша рівноцінна робота на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, установі, організації, а також запропоновано надати підтвердження щодо права на отримання виплати. Разом з тим, відповідач зазначив, що в міській раді відсутня довідка датована 03.12.2020, яку позивач долучив до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 28.07.2021 відкладено розгляд справи на 16.08.2021 о 11:30 год., у зв`язку із неявкою сторін.

16 серпня 2021 року представником позивача подано клопотання про уточнення позовних вимог, а саме просить:

- визнати протиправною бездіяльність Збаразької міської ради щодо непроведения виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )середньої заробітної плати, яку він отримував на виборній посаді голови Базаринської сільської ради Збаразького району Тернопільської області на період його працевлаштування;

- зобов`язати Збаразьку міську раду провести нарахування і виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) середньої заробітної плати, яку він отримував на виборній посаді голови Базаринської сільської ради Збаразького району Тернопільської області на період працевлаштування з 02.12.2020 (наступного дня з дня припинення його повноважень як голови Базаринської сільської ради Зборівського району Тернопільської області), але не більше шести місяців.

А також було подано заяву про виправлення описки в позовній заяві.

Ухвалою суду від 16.08.2021 відкладено розгляд справи на 16.09.2021 о 11:00 год., у зв`язку із неявкою представника відповідача.

Позивач подав на адресу суду 16.09.2021 заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження без участі позивача та його представника.

Представник відповідача подав на адресу суду 14.09.2021 заяву, в якій просить розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, розглянувши доводи, викладені учасниками справи, та надавши їм належну правову оцінку, проаналізувавши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, у їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 (Позивач), був обраний головою Базаринської сільської ради Збаразького району Тернопільської області 16 квітня 2002 року (згідно запису в трудовій книжчі № 11 від 16.04.2002 року, протоколу сільської ТВК № 1 від 16.04.2002, рішення сесії Базаринської сільської ради від 16.04.2002 року № 1).

Рішенням сесії Збаразької міської ради 8 скликання від 1 грудня 2020 року № VIII/1/1 на підставі п.п. 4 п. 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад» повноваження голови Базаринської сільської ради було припинено.

Відтак, обіймаючи посаду голови Базаринської сільської ради, позивач являвся службовцем органу місцевого самоврядування.

Разом з тим, при припиненні повноважень ОСОБА_1 , як голови Базаринської сільської ради, Збаразькою міською радою, як правонаступником усього майна, прав та обов`язків розформованої територіальної громади, повноваження якої припинено з дня набуття повноважень Збаразькою міською радою 8 скликання, - Базаринської сільської ради (п. 6-1 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»; відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» територія Базаринської сільської ради (територіальної громади) входить до складу Збаразької міської територіальної громади), не надано позивачу попередньої роботи (посади), у зв`язку із припиненням повноважень Базаринської сільської ради, не запропоновано йому рівнозначну роботу (посада) на тому самому або на іншому підприємстві, в установі, організації (в тому числі у Збаразькій міській раді).

Станом на сьогодні позивач не є працевлаштованим (підтверджується трудовою книжкою), не має права на пенсійне забезпечення, що також підтверджується довідкою ПФУ. Відтак, ОСОБА_1 має право на гарантовану статтею 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» виплату середньої заробітної плати, яку він одержував на виборній посаді у раді, на період працевлаштування. Однак, Відповідачем порушене його право і на таку виплату, оскільки відповідна виплата позивачу не здійснювалася взагалі з моменту припинення його повноважень як голови Базаринської сільської ради.

Згодом позивач звертався до Збаразького міського голови Полікровського Р.С. із заявою від 03.12.2020 про виплату ОСОБА_1 середньомісячної заробітної плати відповідно до ч.2 ст. 33 Закону України „Про статус депутатів місцевих рад” та ст. 42 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”; із заявою до Збаразького міського голови Полікровського Р.С. від 15.03.2021 року про виплату позивачу середньомісячної заробітної плати з дня наступного, за днем його звільнення (2 грудня 2020 року), але не більше шести місяців на період працевлаштування, у зв`язку із ненаданням позивачу попередньої роботи (посади), а при її відсутності - іншої рівноцінної роботи (посади) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації; із заявою від 26.04.2021 року до Збаразького міського голови Полікровського Р.С. про виплату ОСОБА_1 середньомісячної заробітної плати з дня наступного, за днем його звільнення (2 грудня 2020 року), але не більше шести місяців на період працевлаштування, у зв`язку із ненаданням позивачу попередньої роботи (посади), а при її відсутності - іншої рівноцінної роботи (посади) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.

13.04.2021 року позивач звернувся із заявою до Збаразького міського голови Полікровського Р.С. щодо надання довідки про середньомісячну заробітну плату за жовтень - листопад 2020 року в Базаринській сільській раді. У відповідь отримав архівну довідку про трудовий стаж (від 26.04.2021 № 03-2459/2.6).

Станом на день подання позовної заяви відповіді від Збаразької міської ради позивачем отримано не було.

Відтак, Відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо невиплати ОСОБА_1 (Позивачу) середньомісячної заробітної плати за період з 2 грудня 2020 року (наступного дня з дня припинення його повноважень, як голови Базаринської сільської ради) у відповідності до вимог статті 33 Закону України «Про статус місцевих рад».

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо невиплати позивачу з місцевого бюджету середньомісячної заробітної плати, яку він одержував на виборній посаді голови Базаринської сільської ради, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Закон України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР) відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1ст.10 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з ч.2 ст.8 Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад" 5 лютого 2015 року №157-VIII (далі - Закон №157-VIII) повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, що об`єдналися, завершуються в день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об`єднаною територіальною громадою.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону №157-VIII об`єднана територіальна громада вважається утвореною за цим Законом з дня набрання чинності рішеннями всіх рад, що прийняли рішення про добровільне об`єднання територіальних громад, або з моменту набрання чинності рішенням про підтримку добровільного об`єднання територіальних громад на місцевому референдумі та за умови відповідності таких рішень висновку, передбаченому частиною четвертою статті 7 цього Закону.

Згідно з ч. 3 ст. 8 Закону №157-VIII об`єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальних громад, що об`єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об`єднаною територіальною громадою.

За правилами ч. 4 ст. 8 Закону №157-VIII з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об`єднаною територіальною громадою, у порядку, визначеному цим Законом, здійснюється реорганізація відповідних юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об`єдналися, та розміщених поза адміністративним центром об`єднаної територіальної громади, шляхом їх приєднання до юридичної особи - сільської, селищної, міської ради, розміщеної в адміністративному центрі об`єднаної територіальної громади. Після завершення реорганізації відповідні юридичні особи - сільські, селищні, міські ради припиняються у порядку, визначеному цим Законом.

Юридична особа - сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі об`єднаної територіальної громади, є правонаступником прав та обов`язків всіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об`єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об`єднаною територіальною громадою.

Отже, відповідач Збаразька міська рада є правонаступником прав та обов`язків Базаринської сільської ради, в якій позивач працював головою ради.

Згідно з частиною першою статті 50 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" секретар сільської, селищної, міської ради працює в раді на постійній основі. Секретар ради обирається радою з числа її депутатів на строк повноважень ради за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови.

Правовий статус депутата сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та рівноправного члена місцевої ради визначає Закон України від 11 липня 2002 року №93-IV «Про статус депутатів місцевих рад» (далі - Закон №93-IV), який також встановлює гарантії депутатської діяльності та порядок відкликання депутата місцевої ради.

Відповідно до частин 1, 2 ст.4 Закону №93-IV депутат місцевої ради набуває свої повноваження в результаті обрання його до ради відповідно до Закону України "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів".

Повноваження депутата місцевої ради починаються з дня відкриття першої сесії відповідної ради з моменту офіційного оголошення підсумків виборів відповідною територіальною виборчою комісією і закінчуються в день відкриття першої сесії цієї ради нового скликання, крім передбачених законом випадків дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради або ради, до складу якої його обрано.

Згідно з ст. 6 Закону №93-IV депутат місцевої ради здійснює свої повноваження, не пориваючи з виробничою або службовою діяльністю.

Депутат місцевої ради, обраний секретарем сільської, селищної, міської ради, головою, заступником голови районної, обласної, районної у місті ради, працює у відповідній раді на постійній основі і не може суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, у тому числі на громадських засадах (за винятком викладацької, наукової та творчої у позаробочий час), займатися підприємницькою діяльністю, одержувати від цього прибуток, якщо інше не передбачено законом.

Позивач обраний та працював головою Базаринської сільської ради на постійній основі, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.33 Закону України №93-IV у разі обрання депутата місцевої ради на виборну посаду у раді, на якій він працює на постійній основі, трудовий договір з ним за попереднім місцем роботи припиняється відповідно до законодавства. Обраний на виборну посаду у відповідній раді, на якій він працює на постійній основі, депутат місцевої ради, який перебуває на службі у військових формуваннях чи правоохоронних органах держави, прикомандировується до місцевої ради із залишенням на цій службі.

З працівником, якого прийнято на роботу (посаду), що її виконував (займав) депутат місцевої ради, укладається строковий трудовий договір; цей договір розривається у разі повернення депутата місцевої ради на роботу, але не пізніш як через три місяці після припинення повноважень депутата місцевої ради.

Депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації.

У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету. У разі, якщо колишній депутат місцевої ради має право на пенсійне забезпечення або йому призначена пенсія за віком, по інвалідності, у зв`язку із втратою годувальника, за вислугу років відповідно до закону, за ним не зберігається середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді в раді.

Час, коли колишній депутат тимчасово не працював у зв`язку з неможливістю надання йому попередньої або рівноцінної роботи (посади) безпосередньо після закінчення строку його повноважень, зараховується, але не більше шести місяців, до страхового стажу і стажу роботи (служби) за спеціальністю, за якою депутат працював до обрання у місцеву раду, де він виконував свої обов`язки на постійній основі.

Тобто, право на отримання середнього заробітку, отриманого на виборній посаді, має особа, якщо вона не є пенсіонером та не була забезпечена роботою після припинення повноважень. Такий заробіток зберігається на період 6 місяців і підлягає виплаті з відповідного місцевого бюджету.

Гарантії для працівників, обраних на виборні посади, також встановлені статтею 118 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), за приписами якої працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.

Під рівноцінною роботою (посадою) треба розуміти роботу (посаду), не нижче за кваліфікацією чи посадою, за якою особа працювала до обрання на виборну посаду (відповідного голови/секретаря).

Аналіз наведених положень чинного законодавства України дає підстави для висновку, що законодавством гарантується право депутата місцевої ради на надання йому, після закінчення його повноважень за виборною посадою, попередньої або рівноцінної роботи (посади), а за її відсутності - збереження за ним середньої заробітної плати на строк не більше шести місяців або до дня його працевлаштування.

Вказана правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 13.08.2020 (справа №174/445/16-а (2-а/174/18/2016).

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом Закону №93-IV збереження протягом шести місяців середнього заробітку не звільняє адміністрацію установи, де працював депутат місцевої ради (голова ради), від обов`язку вжити заходи до його працевлаштування. Закон №93-IV покладає на роботодавця обов`язок забезпечити депутату, строк повноважень якого завершився, надання попередньої роботи (посади) і лише в разі її відсутності - іншої рівноцінної роботи (посади) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації.

Щодо підстав припинення трудових відносин ОСОБА_1 суд зазначив, що посада, на якій він перебував, передбачає обмеження щодо сумісництва, а також перебування на ній обмежено строком, не лише тим, на який обирається посадова особа та/або орган місцевого самоврядування, але й настанням інших обставин, з якими закон пов`язує припинення повноважень органу місцевого самоврядування та/або посадової особи місцевого самоврядування.

Відтак, проходження служби в органах місцевого самоврядування має свої особливості, а засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування є предметом спеціального законодавчого регулювання

Отже, до правовідносин, пов`язаних з проходженням служби в органах місцевого самоврядування можуть застосовуватися загальні положення трудового законодавства у частині, що не суперечить спеціальним нормам та/або в тій частині, де ці правовідносини спеціальним законодавством не врегульовано.

У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що чинним законодавством гарантії трудових прав голови ради після закінчення його повноважень прирівняні до таких гарантій депутатів місцевих рад.

При цьому, за такими особами на час виконання обов`язків на постійній основі зберігається попередня робота (посада), яку він обіймав на час свого обрання на виборну посаду. Із працівником, якого прийнято на роботу (посаду), що її виконував (займав) депутат місцевої ради (сільський голова), укладається строковий трудовий договір; цей договір розривається у разі повернення депутата місцевої ради на роботу, але не пізніш як через три місяці після припинення повноважень депутата місцевої ради.

Таким чином, збереження за колишнім депутатом місцевої ради (сільським головою, секретарем сільської ради) на період працевлаштування середньої заробітної плати, яку він одержував на виборній посаді, законодавцем безпосередньо пов`язується із неможливістю надання йому роботи (посади), яку він обіймав до свого обрання на виборну посаду і з якої був звільнений із зв`язку із таким обранням.

З огляду на зазначене, колишньому голові сільської ради гарантується збереження середньої заробітної плати, яку він одержував на виборній посаді, лише за умови неможливості надання йому попередньої роботи і виключно на період його працевлаштування, але не більше шести місяців. При цьому, необхідною умовою реалізації зазначеного права є неможливість працевлаштування на підприємстві, в установі чи організації, де він працював до обрання, або ж рівноцінній роботі (посаді).

Як наголосив суд касаційної інстанції, трудовий договір має бути припинено саме на підставі, передбаченій пунктом 5 статті 36 КЗпП. Запис про звільнення за такою підставою обов`язково має бути у трудовій книжці. Якщо звільнення буде оформлено за іншою підставою (наприклад, статті 38 КЗпП), то особа не може претендувати на гарантії частини другої статті 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад". Саме ці обставини, а не кількість каденцій на які було обрано посадову особу, визначають його право повернутися на місце роботи, де той працював до обрання на зазначену виборну посаду.

Таким чином, підсумовуючи викладене, суд зазначає, що однією з підстав вважати, що позивач має право на виплату середнього заробітку, який він отримував на посаді голови Базаринської сільської ради, є дотримання умов звільнення з колишнього місця роботи за підставою, що передбачена пунктом 5 частини першої статті 36 КЗпП України.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів отримання позивачем відповіді відповідача, а також, інформації про можливе працевлаштування на попередній посаді або ж на іншій рівноцінній роботі (посаді) у тій же установі, або за його бажанням - в іншій.

Отже, судом встановлено, що відповідач не вжив достатніх заходів щодо надання позивачці попередньої роботи (посади), а за її відсутності - іншої рівноцінної роботи (посади) на тому самому або, за його згодою, на іншому підприємстві, в установі, організації.

Також суд наголошує на тому, що Законом України "Про статус депутатів місцевих рад" не передбачено обов`язку позивача доводити правомірність відмови попереднього роботодавця щодо працевлаштування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.10.2019 у справі №345/3102/16-а.

Після закінчення повноважень позивача на виборній посаді, відповідач зобов`язаний працевлаштувати його на попередній посаді або ж на іншій рівноцінній роботі (посаді) у тій же установі, або за його бажанням - в іншій. Водночас строки, протягом яких відповідач має виконати зазначений обов`язок запропонувати надати рівноцінну роботу, нормативно не встановлений. До часу працевлаштування такій особі повинна бути збережена середня заробітна плата, але не більше 6 місяців. У разі відмови особи від працевлаштування обов`язок роботодавця зі збереження такого заробітку особи припиняється.

У разі, якщо особа не працювала на жодній, окрім виборних посад, відповідач не має об`єктивної можливості надати їй попередню, тобто виборну посаду, проте не позбавлений обов`язку запропонувати рівноцінну, тобто, згідно з рівнем її кваліфікації тощо роботу в своїй чи іншій установі, організації, підприємстві.

Відповідач не довів суду жодним належним, допустимими і достовірним доказом, що у заявлених спірних правовідносинах запропонував позивачці таке працевлаштування, у тому числі, отримання від нього відмови з такого приводу.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що неможливість працевлаштування позивача на попередню роботу (посаду) виникла не з його вини.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що відповідач, в силу вимог ст.33 Закону України №93-IV, зобов`язаний був на період працевлаштування позивача, або до отримання відмови останнього у працевлаштуванні, зберегти за нею, але не більше шести місяців, середню заробітну плату, яку він одержував на виборній посаді у раді.

Суд звертає увагу сторін, що у разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету.

Отже, законодавством гарантується право особи на надання, після закінчення його повноважень за виборною посадою, попередньої роботи (посади). В той же час, це право може бути реалізовано за умови наявності посади, або іншої рівноцінної посади. Такий правовий висновок викладений також у Постанові Верховного Суду від 26 грудня 2019 року у справі №570/3880/16-а.

Законодавець визначив обставини, за яких особі можуть бути надані такі гарантії. Виплата такої середньої заробітної плати належить особі, яка працювала за трудовим договором або у зв`язку з неможливістю роботодавця працевлаштувати на попередню роботу або неможливістю надати рівнозначну посаду.

Зважаючи на наведене, суд вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо невиплати позивачці середньомісячної заробітної плати за період з 02.12.2020 (наступного дня з дня припинення повноважень голови Базаринської сільської ради) у відповідності до вимог статті 33 Закону України "Про статус місцевих рад".

Пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок № 100), передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Абзацами 1, 2 пункту 8 Порядку №100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Суд вважає, що оскільки обчислення та нарахування таких виплат здійснюється відповідачем у відповідності до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року за № 100, які не були нараховані позивачу, а тому суд не може перебирати на себе повноваження відповідача, здійснювати розрахунок та стягувати не нараховані суми середньої заробітної плати.

Спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у Постанові від 21 березня 2019 року у справі №817/498/17 наголосив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 16.09.2015 року №21-1465а15 у справі №826/4418/14, яку суд враховує при виборі та застосування норм права до спірних правовідносин.

Згідно з ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

При цьому, адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій/рішення. Для цього адміністративний суд наділений повноваженнями, зокрема, щодо зобов`язання відповідача вчинити певні дії, або ж прийняти рішення.

У випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання прийняти рішення.

Зважаючи на обставини справи, суд вважає, що належним, достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо непроведення виплати позивачці середньої заробітної плати, яку вона отримувала на виборній посаді голови Базаринської сільської ради Тернопільської області на період працевлаштування; зобов`язання відповідача провести нарахування і виплату позивачу середньої заробітної плати, яку він отримував на виборній посаді голови Базаринської сільської ради Тернопільської області на період працевлаштування з 02.12.2020, але не більше шести місяців.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в обраний судом спосіб.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Збаразької міської ради щодо непроведення виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )середньої заробітної плати, яку він отримував на виборній посаді голови Базаринської сільської ради Збаразького району Тернопільської області на період його працевлаштування.

Зобов`язати Збаразьку міську раду провести нарахування і виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) середньої заробітної плати, яку він отримував на виборній посаді голови Базаринської сільської ради Збаразького району Тернопільської області на період працевлаштування з 02.12.2020 (наступного дня з дня припинення його повноважень як голови Базаринської сільської ради Зборівського району Тернопільської області), але не більше шести місяців.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 вересня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Збаразька міська рада Тернопільської області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Б.Хмельницького, 4,м.Збараж,Тернопільська область,47302 код ЄДРПОУ/РНОКПП 04058404).

Головуючий суддя Подлісна І.М.