Ухвала суду № 99828629, 22.09.2021, Ратнівський районний суд Волинської області

справа № 166/567/21

провадження № 2-др/166/3/21

УХВАЛА

22 вересня 2021 року смт.Ратне

Ратнівський районний суд Волинської області в складі головуючого – судді Свистун О.М., за участю секретаря - Заєць Н.П., розглянувши заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Качмара Івана Остаповича про винесення додаткового рішення у цивільній справі за позовом Комунального підприємства "Забсервіс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами оренди,

встановив:

Представник відповідачки ОСОБА_2 13 вересня 2021 року звернувся із заявою про ухвалення додаткового рішення, яку мотивує тим, що у справі за позовом КП «Забсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами оренди 09 вересня 2021 року було винесено рішення. За правилами ч.8 ст.141 ЦПК України відповідачка повідомила суд, що нею понесені та будуть понесені витрати на професійну правову допомогу. Розмір вказаних витрат становить 22000 грн.

Просить стягнути із КП «Забсервіс» на користь ОСОБА_1 здійснені нею судові витрати на оплату професійної правничої допомоги в сумі 22000 гривень.

Відповідно до ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Представники сторін, відповідачка, будучи повідомленими про дату, час і місце розгляду заяви, у судове засідання не з`явилися. Представник відповідачки у поданій 20 вересня 2021 року заяві просив справу розглянути за його та ОСОБА_1 відсутності.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи та заяву про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов наступного висновку.

Установлено, що в провадженні суду перебувала цивільна справа за позовом Комунального підприємства "Забсервіс" до ОСОБА_1 про стягнення 12864 грн заборгованості за договорами оренди.

Представник відповідачки у відзиві заявив клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку із непідсудністю даного спору суду загальної юрисдикції, а також про стягнення із позивача понесених відповідачкою орієнтовних витрат на правничу допомогу в розмірі 20000 грн.

У ході вирішення клопотання представника відповідачки про закриття провадження останній із покликанням на ст.141 ЦПК України заявив про надання доказів на підтвердження розміру понесених витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

У відповіді на відзив представник позивача проти стягнення із позивача витрат на правничу допомогу заперечив, вважаючи такий розмір необ`єктивним та неспівмірним із предметом позову, називаючи клопотання про стягнення витрат проявом зловживання процесуальними правами, оскільки усі заперечення відповідачки зводяться до порушення юрисдикції при вирішенні спору.

Ухвалою суду від 09.09.2021 провадження у даній справі закрито на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, оскільки заявлені вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

13 вересня 2021 року до суду скеровано заяву про стягнення з позивача на користь відповідачки 22000 грн витрат на правничу допомогу.

Згідно з п.3 ч.1 та ч.2 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Відтак, на думку суду, дана правова норма підлягає до застосування виключно при ухваленні судом рішення.

Порядок розподілу судових витрат у разі закриття провадження у справі передбачений ст.142 ЦПК України. Так, згідно із ч.5 цієї статті у разі закриття провадження у справі відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Відповідно до ч.6 ст.142 ЦПК України суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі за умови дотримання відповідною стороною вимог ч. 9 ст.141 ЦПК України.

За правилами ч.9 ст.141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно із ч.2 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. В залежності від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Цивільним процесуальним законом не визначено поняття неправильних дій сторони.

Як вбачається з роз`яснень в п.38 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», що у разі закриття провадження у справі відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. При цьому, саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.

Під час розгляду справи судом не встановлено з боку позивача зловживання процесуальними правами, також не встановлено, що спір виник внаслідок неправильних дій позивача, відповідачем в свою чергу не зазначено, в чому виразились необґрунтовані дії позивача. Натомість представник відповідача не заперечив існування між сторонами спору, проте позивачем право на позов було реалізовано шляхом його пред`явлення до неналежного суду.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Меншаков проти України » №377/02 п.52 рішення від 08.04.2010, суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке згідно з практикою Суду включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на розгляд спору судом.

Закриття провадження у справі з тієї підстави, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, є формою закінчення справи без ухвалення рішення та без з`ясування обставин, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються, що не свідчить про необґрунтованість дій та зловживання правами КП «Забсервіс».

Законодавець, гарантуючи особам право на звернення до суду за захистом та право на позов у вказаній редакції ЦПК України, передбачив компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача.

Добросовісні дії позивача спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист.

Крім того, звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України.

Така позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 543/408/17.

Таким чином, представник відповідача всупереч ст.81 ЦПК України не довів факту зловживання позивачем процесуальними правами чи виникнення спору внаслідок його неправильних дій. Натомість представник відповідача не заперечив існування між сторонами спору, висловив незгоду лише із розглядом даного спору в порядку цивільного судочинства.

Навпаки, судом установлено, що позивач, зважаючи на законодавчі зміни у визначенні юрисдикції спорів із особою, яка припинила підприємницьку діяльність, добросовісно помилився щодо належності даного спору до компетенції суду загальної, а не господарської юрисдикції, у зв`язку з чим провадження у справі було закрито.

Зважаючи на встановлені обставини, у задоволенні заяви представника відповідачки про ухвалення додаткового рішення належить відмовити.

Керуючись ст.ст.42, 133, 141, 142, 258-261 ЦПК України, суд

постановив:

У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Качмара Івана Остаповича про винесення додаткового рішення у цивільній справі за позовом Комунального підприємства "Забсервіс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами оренди відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Волинського апеляційного суду через Ратнівський районний суд Волинської області.

Суддя Ратнівського

районного суду О.М.Свистун