Ухвала суду № 99828583, 16.09.2021, Нововолинський міський суд Волинської області

Справа165/3147/20

Провадження 2-к/165/1/21

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2021 року м.Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого Ушакова М.М.,

за участю секретаря Лубаєвської Л.В.,

розглянувши матеріали клопотання ОСОБА_1 , третя особа Нововолинський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), заінтересована особа Київський міський відділ державної реєстрації шлюбів Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню,-

встановив:

06 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із клопотанням про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню.

Свої вимоги мотивує тим, що 02 липня 2013 року вона одружилася із ОСОБА_2 , громадянином Турецької Республіки. Шлюб було зареєстровано Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №1385. Від спільного проживання народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована громадянкою України.

Рішенням Суду першої інстанції (в якості сімейного суду) Гем лік Турецької Республіки від 16 жовтня 2018 року, справа №2018/541, рішення №2018/607, було розірвано шлюб між ОСОБА_4 , сином ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , народженим ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Бурса, посвідчення особи номер НОМЕР_1 , та ОСОБА_7 , дочкою ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , народженою ІНФОРМАЦІЯ_3 в Україні, посвідчення особи громадянина іноземної держави номер НОМЕР_2 , згідно пункту 166/3 цивільного кодексу Туреччини за згодою сторін. Рішення набрало законної сили 31 грудня 2018 року, що підтверджується довідкою про вступ в дію від 30 липня 2019 року.

Зазначає, що визнання рішення іноземного суду про розірвання шлюбу в Україні необхідне для отримання у органах реєстрації актів цивільного стану документального підтвердження, того, що в Україні не має зареєстрованого шлюбу. Актовий запис про шлюб зберігається у Центральному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Вказує, що під час розгляду справи про розірвання шлюбу у Турецькій Республіці їй було належним чином вручено виклик до суду, вона була присутня під час розгляду справи, надала пояснення, не була позбавлена права на захист. Просить суд визнати на території України рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, а саме рішення Суду першої інстанції (в якості сімейного суду) Гемлік Турецької Республіки від 16 жовтня 2018 року, справа №2018/541, рішення №2018/607, яким було розірвано шлюб між ОСОБА_4 , сином ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , народженим ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Бурса, посвідчення особи номер НОМЕР_1 , та ОСОБА_7 , дочкою ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , народженою ІНФОРМАЦІЯ_3 в Україні, посвідчення особи громадянина іноземної держави номер НОМЕР_2 , згідно пункту 166/3 цивільного кодексу Туреччини за згодою сторін, зареєстрований 2 липня 2013 року у Центральному відділі державної реєстрації шлюбів Головного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №1385, яке набрало законної сили 31 грудня 2018 року.

У судове засідання представник заявника ОСОБА_1 – адвокат Свередюк Ю.А. не з`явилась, подала до суду письмову заяву, в якій просить справу слухати у її відсутності, заяву підтримує повністю, просить її задоволити.

Представник третьої особи Нововолинського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) в судове засідання не з`явився, подав до суду письмову заяву, в якій просить справу слухати у його відсутності. Зазначає, що у зв`язку із розбіжностями між відомостями актового запису про шлюб №1385 від 02.07.2013, де наречена після реєстрації шлюбу отримала прізвище « ОСОБА_10 », та рішенням суду про розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , рішення іноземного суду про розірвання шлюбу неможливо визнати на території України.

Представник заінтересованої особи Київського міського відділу державної реєстрації шлюбів Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в судове засідання не з`явився, подав до суду письмову заяву, в якій просить справу слухати у його відсутності, щодо задоволення заяви покладається на розсуд суду.

В порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Розглянувши клопотання та подані документи, суд дійшов висновку про задоволення клопотання, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 02 липня 2013 року Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №1385, зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.6).

Рішенням Суду першої інстанції (в якості сімейного суду) Гем лік Турецької Республіки від 16 жовтня 2018 року, справа №2018/541, рішення №2018/607, було розірвано шлюб між ОСОБА_4 , сином ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , народженим ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Бурса, посвідчення особи номер НОМЕР_1 , та ОСОБА_7 , дочкою ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , народженою ІНФОРМАЦІЯ_3 в Україні, посвідчення особи громадянина іноземної держави номер НОМЕР_2 , згідно пункту 166/3 цивільного кодексу Туреччини за згодою сторін (13-14).

Рішення набрало законної сили 31 грудня 2018 року, що підтверджується довідкою про вступ в дію від 30 липня 2019 року (а.с.15).

Актовий запис про шлюб №1385 від 02.07.2013, складений Київським міським відділом державної реєстрації шлюбів Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), містить дані про те, що наречена після реєстрації шлюбу отримала прізвище « ОСОБА_10 » (а.с.82).

Згідно із свідоцтвом про зміну прізвища серії НОМЕР_3 від 16.10.2020 ОСОБА_11 змінила прізвище на « ОСОБА_12 » 15 жовтня 2020 року (а.с.7).

Відповідно до ст.3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із ст. 82 Закону України «Про міжнародне приватне право» визнання та виконання рішень, визначених у статті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.

Згідно із ст. 81 Закону України «Про міжнародне приватне право», в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.

Частиною 1 ст. 471 ЦПК України передбачено, що рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, визнається в Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

Відповідно до ст.472 ЦПК України, клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, подається заінтересованою особою до суду в порядку, встановленому статтями 464-466 цього Кодексу для подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, з урахуванням особливостей, визначених цією главою. До клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, додаються такі документи: 1) засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про визнання якого порушується клопотання; 2) офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили, якщо це не зазначено в самому рішенні; 3) засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

До клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, додаються такі документи:

1) засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про визнання якого порушується клопотання;

2) офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили, якщо це не зазначено в самому рішенні;

3) засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 35 Угоди між Україною та Турецькою Республікою про правову допомогу та співробітництво в цивільних справах, яку ратифіковано Законом України №2605-ІІІ (2605-14) від 05.07.2001 та яка набула чинності 02.05.2004, будь-яка Договірна Сторона визнає та виконує такі судові рішення, винесені на території іншої Договірної Сторони згідно з положеннями цієї Угоди, зокрема, судові рішення щодо цивільних справ.

У відповідності до ст. 23 вказаної Угоди, у випадку, коли один з подружжя є громадянином однієї Договірної Сторони, а інший - громадянином другої, розгляд справи про розірвання шлюбу та роздільне проживання подружжя визначатиметься законодавством Договірної Сторони, на території якої вони мають спільне місце проживання. Якщо на момент подання заяви про розірвання шлюбу та роздільне проживання один з подружжя є громадянином однієї Договірної Сторони, а другий - другої Договірної Сторони і один з них проживає на території однієї Договірної Сторони, тоді компетентні установи обох Договірних Сторін мають юрисдикцію розглядати справу. У цьому випадку вони застосовують законодавство своєї держави.

Відповідно до статті 38 Угоди процедура визнання та виконання судового рішення регулюється законодавством Договірної Сторони, від якої запитується визнання та виконання. При виконанні цієї Угоди органи, від яких запитується визнання та виконання, пов`язані конкретними обставинами справи та перевіряють лише те, чи дотримуються умови, передбачені цією Угодою.

Пунктом 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24.12.1999 року «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражі і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» визначено, що клопотання про визнання й виконання рішень іноземних судів (арбітражів) суд розглядає у визначених ними межах і не може входити в обговорення правильності цих рішень по суті, вносити до останніх будь-які зміни.

Згідно ч.6, ч.7 ст. 473 ЦПК України за наслідками розгляду клопотання, а також заперечення, у разі його надходження, суд постановляє ухвалу про визнання в Україні рішення іноземного суду та залишення заперечення без задоволення або про відмову у задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню. У визнанні рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, може бути відмовлено з підстав, встановлених ст. 468 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 468 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі випадки не передбачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено: якщо рішення іноземного суду за законодавством держави, на території якої воно постановлено, не набрало законної сили; якщо сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було належним чином повідомлено про розгляд справи; якщо рішення ухвалене у справі, розгляд якої належить виключно до компетенції суду або іншого уповноваженого відповідно до закону органу України; якщо ухвалене рішення суду України у спорі між тими самими сторонами, з того ж предмета і на тих же підставах, що набрало законної сили, або якщо у провадженні суду України є справа у спорі між тими самими сторонами, з того ж предмета і на тих же підставах до часу відкриття провадження у справі в іноземному суді; якщо пропущено встановлений міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та цим Законом строк пред`явлення рішення іноземного суду до примусового виконання в Україні; якщо предмет спору за законами України не підлягає судовому розгляду; якщо виконання рішення загрожувало б інтересам України; в інших випадках, встановлених законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, до клопотання долучено копію рішення суду, яке засвідчене у встановленому законом порядку та долучені до нього документи відповідають вимогам ст. 472 ЦПК України.

З урахування вище викладеного, враховуючи, що судом не встановлено підстав для відмови в задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду, передбачених ст. 468 ЦПК України, в зв`язку з чим суд приходить до висновку про необхідність визнання на території України рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, а саме рішення Суду першої інстанції (в якості сімейного суду) Гемлік Турецької Республіки від 16 жовтня 2018 року, справа №2018/541, рішення №2018/607, яким було розірвано шлюб між ОСОБА_4 , сином ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , народженим ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Бурса, посвідчення особи номер НОМЕР_1 , та ОСОБА_7 , дочкою ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , народженою ІНФОРМАЦІЯ_3 в Україні, посвідчення особи громадянина іноземної держави номер НОМЕР_2 , згідно пункту 166/3 цивільного кодексу Туреччини за згодою сторін, зареєстрований 2 липня 2013 року у Центральному відділі державної реєстрації шлюбів Головного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №1385, яке набрало законної сили 31 грудня 2018 року.

Керуючись ст.247, 258-260, 471-473 ЦПК України, Законом України «Про міжнародне приватне право», Угодою між Україною та Турецькою Республікою про правову допомогу та співробітництво в цивільних справах, яку ратифіковано Законом України №2605-ІІІ (2605-14) від 05.07.2001 суд,-

постановив:

Клопотання задоволити.

Визнати на території України рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, а саме рішення Суду першої інстанції (в якості сімейного суду) Гемлік Турецької Республіки від 16 жовтня 2018 року, справа №2018/541, рішення №2018/607, яким було розірвано шлюб між ОСОБА_4 , сином ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , народженим ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Бурса, посвідчення особи номер НОМЕР_1 , та ОСОБА_7 , дочкою ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , народженою ІНФОРМАЦІЯ_3 в Україні, посвідчення особи громадянина іноземної держави номер НОМЕР_2 , згідно пункту 166/3 цивільного кодексу Туреччини за згодою сторін, зареєстрований 2 липня 2013 року у Центральному відділі державної реєстрації шлюбів Головного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №1385, яке набрало законної сили 31 грудня 2018 року.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду через Нововолинський міський суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий підпис М.М.Ушаков