Рішення № 99827828, 23.09.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2021 р. № 400/6278/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М., за участю секретаря судового засідання Шакіної А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача:Приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова Артема Дмитровича, вул. Садова, 1, оф.307, м.Миколаїв,54001,

треті особи:Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал", вул. Кудрявський узвіз, 5-Б,Київ 53,04053,

про:визнання протиправними та скасування постанов від 02.07.2021, від 14.07.2021 ВП № 65961402,

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до приватного виконавця Миколаївського виконавчого округу Баришнікова Артема Дмитровича (надалі - відповідач), за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" про:

- визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова Артема Дмитровича від 02 липня 2021 року про відкриття виконавчого провадження №65961402 з примусового виконання виконавчого напису №53038, виданого 24 травня 2021 року Приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованість в розмірі 99327,11 гривень;

- визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова Артема Дмитровича від 02 липня 2021 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою визначено для боржника розмір мінімальних витрат виконавчого провадження на загальну суму 369,00 грн;

- визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова Артема Дмитровича від 02 липня 2021 року про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 9932,71грн;

- визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова Артема Дмитровича від 02 липня 2021 року про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 109628,82 грн;

- визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова Артема Дмитровича від 14 липня 2021 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою зобов`язано ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРОВЕНТ» здійснювати відрахування із доходів боржника у відповідності до чинного законодавства на користь стягувана у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу 109628.82 грн., з урахуванням витрат виконавчого провадження, що становить 369,00 грн., та основної винагороди приватного виконавця, що становить 9932,71 грн.

Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що приватним виконавцем Миколаївського виконавчого округу Баришніковим Артемом Дмитровичем були винесені вищевказані постанови з порушеннями вимог чинного законодавства. Під час вирішення питання щодо відкриття виконавчого провадження відповідач зобов`язаний був перевірити виконавчий документ на предмет його відповідності вимогам ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» та наявності підстав, передбачених ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», повернути виконавчий документ без виконання. Однак, цього зроблено відповідачем не було.

Вказує на те, що , виконавчий напис може вчинятися нотаріусом виключно на документі, що передбачений Переліком. Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік). Зі змісту виконавчого напису вбачається, що його вчинено на підставі пункту 2 Переліку. Згідно пункту 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку, кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості». Анкета-заява про акцепт пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк» не є кредитним договором за визначенням відповідно до ст. 1054 ЦК України, а відтак на такому документі не може бути вчинений виконавчий напис.

Позивач вважає, що приватний виконавець Баришніков А.Д. зобов`язаний був перевірити виконавчий документ на предмет його відповідності вимогам ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» та повернути виконавчий документ без прийняття до виконання. Тому вважає його дії протиправними а постанови такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 10.08.2021 року, судом на підставі положень ч.1 ст.169 КАС України позовну заяву залишено без руху, та позивачу наданий десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

26.08.2021 року через канцелярію суду від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків та надано докази щодо сплати судового збору.

Ухвалою від 30.08.2021 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/6278/21 та ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження з особливостями розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ та призначив судове засідання на 03.09.2021 року. Позивачем було заявлено клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції.

02.09.2021 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на вимоги ст. ст. 11, 17, 18, 19, 25 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання і він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом. Вказав, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання не порушено, та вказані постанови про відкриття виконавчого провадження, про стягнення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження, про стягнення з боржника основної винагороди, про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою зобов`язано ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРОВЕНТ» здійснювати відрахування із доходів боржника у відповідності до чинного законодавства на користь стягувана у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу 109628.82 грн., з урахуванням витрат виконавчого провадження, що становить 369,00 грн., та основної винагороди приватного виконавця, що становить 9932,71 грн., винесені правомірно.

Судове засідання, призначене на 03.09.2021 року, відкладено у зв`язку з заявленим представником позивача клопотанням про участь справи в режимі відеоконференції Ухвалою від 09.09.2021 року клопотання представника позивача задоволено, розгляд справи призначено на 17.09.2021 року в режимі відеоконференції.

14.09.2021 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказав, що доводи відповідача безпідставні та необґрунтовані та просив задовольнити його позовні вимоги.

Суд заслухав правову позицію сторін, дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, та встановив наступне.

24 травня 2021 року Приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною вчинено виконавчий напис №53038 на анкеті-заяві про акцепт пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк», що підписана ОСОБА_1 10.05.2017 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованість в розмірі 99327,11 гривень.

20 липня 2021 ОСОБА_1 отримав засобами поштового зв`язку постанову приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова Артема Дмитровича від 02 липня 2021 року про відкриття виконавчого провадження №65961402 з примусового виконання виконавчого напису №53038, виданого 24. травня 2021 року Приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованість в розмірі 99327,11 гривень. Разом з постановою про відкриття виконавчого провадження позивач отримав: постанову приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова Артема Дмитровича від 02 липня 2021 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою визначено для боржника розмір мінімальних витрат виконавчого провадження на загальну суму 369,00 грн; постанову приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова Артема Дмитровича від 02 липня 2021 року про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 9932,71грн.

Згідно відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження 02 липня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Баришніковим Артемом Дмитровичем винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 109628,82 грн.

Згідно відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження 14 липня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Баришніковим Артемом Дмитровичем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою зобов`язано ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРОВЕНТ» здійснювати відрахування із доходів боржника у відповідності до чинного законодавства на користь стягувана у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу 109628.82 грн., з урахуванням витрат виконавчого провадження, що становить 369,00 грн., та основної винагороди приватного виконавця, що становить 9932,71 грн

Не погодившись із вказаними постановами від 02.07.2021 ВП № 65961402, позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання їх протиправними та скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 02.07.2021 року від стягувача ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» надійшла заява про примусове виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк О.В. від 24.05.2021 № 53038 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 99 327,11 грн. До заяви доданий виконавчий напис, та копію анкети заяви про акцепт публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (а.с.6,7).

В той же день за результатами розгляду заяви, керуючись статтями 3, 4, 24, 25-27 ЗУ «Про виконавче провадження» винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №65961402, копія якої направлена сторонам виконавчого провадження до відома та виконання.

В день відкриття виконавчого провадження винесена постанова про стягнення із боржника основної винагороди у виконавчому провадженні № 65961402 у сумі 9 932,71 грн. - 10 % від суми що підлягає стягненню та постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 369 грн.

02.07.2021 Відповідачем винесено постанову про арешт коштів боржника.

14.07.2021 Відповідачем винесена постанова про стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника про здійснення відрахування в розмірі 20% до виплати загальної суми 109 628,82 грн. (з урахуванням суми основної винагороди та витрат виконавчого провадження), копія якої направлена на виконання до ТОВ «АГРОВЕНТ».

Суть спору між сторонами по даній адміністративній справі зведена виключно щодо правомірності постанови приватного виконавця від 02.07.2021 року про відкриття виконавчого провадження ВП №65961402.

Проте слід зазначити, що положеннями ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом ч. 1 ст.3 Закону N1404-VIII виконавчі написи нотаріусів віднесено до виконавчих документі, які підлягають примусовому виконанню відповідно до цього Закону В розумінні вимог 4.2 ст,5 Закону N1404-VIII приватний виконавець наділений повноваженнями та здійснює заходи щодо примусового виконання виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до вимог ст. ст. 11, 17, 18, 19, 25 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання і він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби, здійснивши в послідуючому неупереджено, своєчасно і в повному обсязі необхідні виконавчі дії, направлені на реальне виконання виконавчого документа.

ОСОБА_1 стверджує, що приватний виконавець безпідставно відкрив спірне виконавче провадження, оскільки виконавчий напис №53038 від 24.05.2021 року про стягнення з нього на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» кредитної заборгованості в сумі 99 327,11 грн. не відповідає вимогам діючого законодавства, тому мав бути повернутий Відповідачем.

Суд надав оцінку доводам Позивача та зазначає таке.

Слід врахувати, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права.

Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

В силу вимог Закону України "Про нотаріат" приватний нотаріус вчиняє виконавчий напис від імені держави, а тому виконавчий напис не є правочином у розумінні частини першої статті 202 ЦК України. Більш того, правомірність (нікчемність) такого виконавчого напису не є предметом судового розгляду в даній справі

Відповідач, як приватний виконавець, не наділений жодними повноваженнями щодо визнання протиправними тих чи інших виконавчих документів та не наділений правом вважати спірний виконавчий напис нотаріуса нікчемним та при відкритті виконавчого провадження застосувати наслідки нікчемності, передбачені ЦК України.

Приватний виконавець має право повернути виконавчий документ (виконавчий напис) стягувачу без прийняття до виконання виключно на підставах, передбачених Законом №1404-VIII ч.4.ст.4 та ч.3 ст.5 Закону 1404-VIII.

Також, в силу вимог п.5 частини першої статті 39 Закону 1404-VIII виконавче провадження лише підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Разом з тим, суд зазначає, що позивачем в установленому порядку спірний виконавчий напис не оскаржувався, Позивач наголосив в судовому засіданні на тому, що має намір та здійснює на даний момент підготовку до оскарження до суду виконавчого напису.

Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису за фактом подання документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і нібито подані документи згідно з відповідним переліком є підтвердженням безспірності заборгованості.

Проте нотаріуси, до компетенції яких входить вчинення виконавчого напису, зобов`язані дотримуватися вимог, визначених законодавством, та переконатися в дійсному існуванні такого права у стягувача. Тим більше, що виконавчий напис - це виконавчий документ, стягнення за яким провадиться в порядку, установленому цивільним процесуальним законодавством для виконання судових рішень та Законом України «Про виконавче провадження»

Так, статтею 87 Закону України «Про нотаріат» визначено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, які встановлюють заборгованість.

Згідно зі ст. 88 вказаного Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора.

Як видно з аналізу норм законодавства, указаних вище, нотаріус має впевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнанні їх. Документом, що підтверджує такий факт, можна вважати отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання.

Відповідно до п. 1.1. Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом МЮУ від 22.02.2012 № 296/5 (далі по тексту - Порядок) для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Таким чином, станом на час виникнення спірних правовідносин у Переліку документів, за якими стягнення проводиться у безспірному порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відсутні документи з кредитних відносин, за виключенням нотаріально посвідчених договорів.

За таких обставин, приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В., була позбавлена повноважень вчиняти виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 , заборгованості на користь ТОВ «Вердикт-Капітал» у безспірному порядку, оскільки виконавчий напис вчинено не на підставі нотаріально посвідченого кредитного договору, а на підставі копії анкети заяви про акцепт публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, яка навіть не містить посилань на кредитний договір та на суму заборгованості (а.с.6,7).

Однак, як вже зазначав суд, Відповідач позбавлений повноважень оцінювати правомірність виконавчого напису нотаріуса, тому діяв правомірно.

Доводи ж Позивача фактично зводяться до протиправності виконавчого напису нотаріуса, тому Позивачем обрано не належним спосіб захисту прав.

Позивач наділений правом оскарження виконавчого напису, та відповідно правом на забезпечення позову з метою зупинення стягнення.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Судові витрати покласти на позивача.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Мельник