Рішення № 99827184, 14.09.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2021 року м. Київ №320/5174/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Лисенко В.І.,

при секретарі судового засідання - Єжелі А.О.,

за участю:

представника позивача - Сілкової К.О.,

представника відповідача - Грянова Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Молнія» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне акціонерне товариство «Молнія» з позовом до Головного управління податкової служби у Київській області, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.04.2021 №6642/0715 та 6639/0715.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про порушення ПРАТ «Молнія» вимог податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів та податкових накладних сформовано податковий кредит. Зокрема, позивач стверджує про реальність господарських операцій із ТОВ «Західний аграрний холдинг», що підтверджується наявними у товариства належним чином складеними первинними документами.

Крім того, позивач зазначив, що укладенні господарські договори між ПРАТ «Молнія» та ТОВ «Західний аграрний холдинг» були спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідали економічному змісту господарських операцій та чинному законодавству України, а тому були достатньою підставою для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість з придбання у ТОВ «Західний аграрний холдинг» курудзи 3 класу, з метою їх подальшого використання в господарській діяльності, а саме продажу на експорт, що підтверджується відповідними доказами.

Відтак вважає, що рішення податкового органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Відповідач подав до суду відзив на позов, в якому заперечував проти позовних вимог та вказав, що відсутність товарно-транспортних накладних свідчить про фіктивність господарської операції позивача з його контрагентом, а також аналіз постачальників контрагента позивача встановив обрив ланцюга постачання, що призвело до встановлення відсутності джерела походження товару. Відповідач, в обґрунтування своєї позиції, вказував на оформлення господарських операцій за відсутності факту їх реального здійснення, що при перевірці постачальників контрагента позивача не вдалося встановити наявність основних засобів і неможливість встановити рух товарів за ланцюгом постачання. Щодо доводів відповідача про відкриті кримінальні провадження, за участю контрагентів, позивач зазначив, що дана обставина не може бути підтвердженням фіктивності господарських операцій вчинених між позивачем та контрагентами враховуючи принцип індивідуальної відповідальності платника. Так, статтею 61 Конституції України визначено принцип індивідуальної відповідальності, відповідно до якого позивач не може нести негативні наслідки за порушення законодавства з боку контрагентів.

Позивач не погоджуючись з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов, подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що відсутність товарно-транспортних накладних ніяким чином не може свідчити про відсутність господарських операцій та не є обов`язковими первинними документами для підтвердження факту товарності господарських операцій.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05 травня 2021 року, прийнято справу до свого провадження та ухвалено здійснювати розгляд справи у порядку загального провадження.

Протокольною ухвалою суду від 06.07.2021 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду на15.07.2021.

У судове засідання, призначене на 14.09.2021 з`явилися представники сторін. Представник позивача адміністративний позов підтримала у повному обсязі, просила його задовольнити. Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, просив відмовити в задоволенні.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

На підставі наказу Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 22.02.2021 №318-п була проведена позапланова виїзна документальна перевірка Приватного акціонерного товариства «Молнія» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з підприємством-постачальником ТОВ «Західний аграрний холдинг» за період з 01.11.2019р. по 30.11.2019р.

На підставі Акта перевірки від 10.03.2021 року №3061/10-36-07-15/05407746 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №6642/0715 та №6639/0715, якими позивачу завищено суму від`ємного значення ПДВ за листопад 2019 року на суму 1 760 543 грн. та збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за листопад 2019 року на суму 202 357 грн. та встановлено штрафні санкції у розмірі 20 236,00 грн. за порушення п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.198.1 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. (зі змінами і доповненнями).

25 березня 2021 року позивачем подано до Головного управління ДПС у Київській області заперечення на акт перевірки від 10.03.2021 р. №3061/10-36-07-15/05407746.

За результатами розгляду заперечення, позивач отримав від Головного управління ДПС у Київській області відповідь про розгляд заперечення, відповідно до якої висновки акту перевірки залишені без змін, а заперечення без задоволення.

На підставі акта перевірки, відповідачем, 14 квітня 2021 року винесено податкові повідомлення-рішення щодо позивача №6642/0715 на суму 1 760 543 грн. та №6639/0715 на суму 202 357 грн., та застосовано штрафні санкції у розмірі 20 236, 00 грн.

Позивач не погодившись з таким рішенням, звернувся із цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010р. №2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України). Зокрема ПК України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абз. 1 п. 1.1 ст. 1 ПК України).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пунктів 200.1статті 200 Податкового кодексу України(далі по тексту ПК України) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до державного бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленнтоварів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування податку, відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з придбання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Згідно з пунктом 201.8 статті201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

За змістом вищенаведених норм ПК України право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема щодо податкового кредиту - податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений п.201.11ст.201Податкового кодексу України) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

Правові наслідки у вигляді надання права платнику податків на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством (п.44.1ст.44ПК України).

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Також, норми податкового законодавства не визначають місцезнаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

Слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року, відповідно до якого первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Статтею 9 Закону України №996-XIV встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Так первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, системний аналіз вище окреслених законодавчих положень дає змогу дійти висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами (у тому числі актами приймання-передачі товарів (робіт, послуг). Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Так, судом з матеріалів справи встановлено, що між ПРАТ «Молнія» (покупець) та ТОВ «Західний аграрний холдинг» (постачальник) було укладено договір поставки від 14.11.2019 №14/11-П, відповідно до якого, постачальник зобов`язувався передати у власність покупця, а покупець зобов`язувався прийняти й оплатити товар на умовах, що передбачені договором.

Відповідно до п.1.2 Договору поставки - кількість, асортимент, ціна товару, терміни передачі й оплати товару, місце постачання товару визначається додатками до даного договору, які є невід`ємними його частинами.

Так, згідно з додатком №1 від 14 листопада 2019 року до договору поставки, продавець передає, а покупець приймає наступний товар: кукурудза 3 класу, ДСТУ 4525:2006 у кількості 2700,00 тонн (+/- 10%), ціна за 1 тонну товару складає 4362,00 грн., загальна вартість товару складає 11 777 400,00 грн., в тому числі ПДВ 20%, строки поставки товару - не пізніше 30 листопада 2019 року на умовах СРТ - Одеська обл., м. Одеса, Митна площа,1, оплата товару протягом 90 днів з моменту його поставки.

На підтвердження вказаної господарської операції, до матеріалів справи долучено копію договору поставки №14/11-П від 14 листопада 2019 року, копію Додатку №1 до договору поставки №14/11-П (а.с. 32-34).

На виконання умов договору поставки, 22 листопада 2019 року ТОВ «Західний аграрний холдинг» поставив ПРАТ «Молнія» товар - кукурудзу 3 класу, у кількості 1324,484 тонн, вартістю 5 777 399,21 грн., у тому числі ПДВ - 962 899,87 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-1138/11 від 22 листопада 2019 року (а.с. 35).

На виконання приписів Податкового кодексу України, ТОВ «Західний аграрний холдинг» було подано для реєстрації через Автоматизовану систему ДПС України податкову накладну №1138, яка була прийнята та зареєстрована, згідно квитанції від 13.12.2019 №9300846467 (а.с. 36).

Також 22 листопада 2019 року ТОВ «Західний аграрний холдинг» поставив ПРАТ «Молнія» товар - кукурудзу 3 класу, у кількості 1375,516 тонн, вартістю 6 000 000,79 грн. у тому числі ПДВ - 1 000 000,13 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-1139/11 від 22.11.2019 (а.с. 37).

На виконання приписів Податкового кодексу України, ТОВ «Західний аграрний холдинг» було подано для реєстрації через Автоматизовану систему ДПС України податкову накладну №1139, яка була прийнята та зареєстрована, згідно квитанції від 28.12.2019 №9300846467 (а.с. 38).

На підтвердження вказаної господарської операції, до матеріалів справи долучено: видаткова накладна №РН-1138/11 від 22 листопада 2019 року, видаткова накладна №1139/11 від 22 листопада 2019 року, податкова накладна №1138 від 22.11.2019 року, податкова накладна №1139 від 22.11.2019 року, квитанція №9300846467 від 13.12.2019р. про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників та квитанцію №№9300846467 від 28.11.2019р.

Оплата товару за договором поставки №14/11-П від 14.11.2019 здійснена позивачем, підтверджується платіжними дорученнями №105 від 10.04.2020р., №94 від 01.04.2020р., №103 від 07.04.2020р., №106 від 15.04.2020р., №404 від 28.11.2019р., №444 від 13.12.2019 р., №532 від 28.05.2020р., оборотно-сальдовими відомостями по рахунку та банківськими виписками, копії яких долучені до матеріалів справи, на підставі яких вбачається, що позивач повністю оплатив вартість товару, тобто господарська операція підтверджує рух активів ПРАТ «Молнія» та зміну майнового стану підприємства, що є підставою визнання господарської операція реальною (а.с.39-44,184, 187, 189).

Відповідач у своєму відзиві зазначає про відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, як підтвердження здійснення транспортування товару. Проте, представник позивача у судовому засіданні пояснила, що перевезенням товару займався постачальник за договором поставки ТОВ «Західний аграрний холдинг».

Так відповідно до п.5 додатку №1 до Договору поставки №14/11-П від 14.11.2019, саме постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару не пізніше 30.11.2019. Тобто, позивач не перевозив товар, що пояснює відсутність у нього товарно-траспортних накладних.

Надаючи оцінку посиланню відповідача про відсутність товарно-транспортних накладних, суд посилається на висновки Верховного суду, який у своїй постанові від 11.09.2018 у справі №804/4787/16 вказав, що відсутність товарно-транспорних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Суд зазначає, що позивачем для підтвердження реальності придбання товару надано до суду: договір поставки №14/11-П від 14.11.2019р, додаток №1 до договору №14/11-П, копія видаткової накладної №РН-1138/11 від 22.11.2019р., копія податкової накладної № 1138 від 22.11.2019р., копія видаткової накладної №РН-1139/11 від 22.11.2019р., копія податкової накладної №1139 від 22.11.2019р., копія банківських виписок за рахунком № НОМЕР_1 відкритого у АТ «Райффайзен Банк Аваль», платіжні доручення №105 від 10.04.2020р., №94 від 01.04.2020р., №103 від 07.04.2020р., №106 від 15.04.2020р., №404 від 28.11.2019р., №444 від 13.12.2019 р., №532 від 28.05.2020р., чим спростовується висновок податкового органу про нереальність господарської операції та завищення позивачем від`ємного значення ПДВ за листопад 2019 року та заниження податку на додану вартість за листопад 2019 року на загальну суму 1 983 136,00 грн.

Отже, згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктами 201.10 та 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З урахуванням наведеного, ПРАТ «Молнія» правомірно віднесено до податкового кредиту по ПДВ згідно господарських операцій ТОВ «Західний аграрний холдинг», тому у контролюючого органу не було правових підстав для збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ.

Щодо тверджень контролюючого органу про те, що вказані ним контрагенти ТОВ «Західний аграрний холдинг» не могли фактично здійснювати господарські операції, з урахуванням відсутності в них основних засобів та інших факторів, то суд зазначає таке.

Відповідно до висловленої Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 18.09.2013 по справі №К/9991/55382/12 правової позиції, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх.

Крім того, чинне законодавство не містить обов`язку покупця перевіряти наявність трудових ресурсів, складських приміщень, наявності основних фондів у продавців.

Таким чином, ПРАТ «Молнія» не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами, коли він виконав усі, передбачені законами вимоги.

Судом з`ясовано, що в ході проведення перевірки, податковий орган не довів, що документи, якими платник обґрунтовує своє право на податковий кредит, оформлені з порушенням вимог чинного законодавства, містять недостовірні відомості відносно змісту правочину або підписані не уповноваженою особою. При цьому, податковий орган не заперечує, що відомості, які містяться в договорах та інших первинних документах, податкових накладних контрагентів, відповідають даним, які містяться в податковій інформації податкового органу. Справжність та відповідність цих документів податковим органом під сумнів не поставлено.

Так, під час проведення перевірки відповідач не проводив з`ясування фактичної реальності операцій, а керувався лише «аналізом даних» з реєстрів та баз інформації. Нереальність господарських операцій має підтверджуватись належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Податковим органом не наведено в акті доказів на спростування того, що в податкових накладних ТОВ «Західний аграрний холдинг» за надані послуги, які були включені ПРАТ «Молнія» до складу витрат та до податкового кредиту за відповідний період, вказані всі необхідні відомості, передбачені ст.198 ПК України і ці податкові накладні підписані уповноваженою особою та зареєстровані в ЄДРПН. Роботи/послуги поставлені та надані в повному обсязі, усі первинні документи підписані, придбані ТМЦ використано в господарській діяльності.

За таких обставин, реальність фінансово-господарської операції між ТОВ «Західний аграрний холдинг» та ПРАТ «Молнія» підтверджена матеріалами перевірки і податковим органом не спростована.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наданими первинними документами підтверджується реальність взаємовідносин ТОВ «Західний аграрний холдинг» та ПРАТ «Молнія».

В свою чергу, що стосується доводів податкового органу про те, що відсутність поставок по ланцюгу постачання контрагенти - постачальники ТОВ «Н-ПРОДАКШН», ТОВ «АЛБІС Груп», ТОВ «ВЕЛЛЕТ МОСТОБУД», ТОВ «ТРЕЙДКОМ_ЗАХІД», ТОВ «ТОЛЬФАБУД», ТОВ «ІНВЕСТ ТРЕЙД СЕРВІС», ТОВ «Західний аграрний холдинг» - ПРАТ» Молнія», то згідно листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 не є обов`язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його безпосереднім контрагентом.

Беручи до уваги викладене, ПРАТ «Молнія» не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами, коли він виконав усі передбачені законами вимоги.

На підставі цього, суд дійшов висновку, що оцінюватися, при дослідженні факту здійснення господарської операції, повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Також, суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до п.201.10 статті 201 ПК України - при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Отже, наведені в акті перевірки роздуми контролюючого органу про товарність, можливість та/або неможливість проведення господарських операцій є такими, що не можуть слугувати підставою для оцінки правомірності та/або неправомірності віднесення сум до податкового кредиту.

Єдиною підставою для не віднесення сум до податкового кредиту - відсутність реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відповідно віднесення сум згідно податкової накладної до податкового кредиту можливе лише після перевірки податкової накладної відповідності критеріям, визначених вказаним вище Порядком. Реєстрація податкової накладної в реєстрі підтверджує зокрема і відповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТЗЕ, тому що це питання перевіряється комісією контролюючого органу при реєстрації податкової накладної.

Оскільки, податковий орган не надав доказів того, що ПРАТ «Молнія» діяло без належної обачності і, виходячи із умов і обставин укладення і виконання відповідних договорів, знало або повинно було знати про зазначених контрагентів недостовірні відомості, тоді як товариство надало достатньо доказів, які підтверджують факт здійснення ним реальної фінансово-господарської операції з ТОВ «Західний аграрний холдинг», а саме первинні документи, необхідні у відповідності до ст.198 ПК України для застосування податкового кредиту з ПДВ, відповідно висновок податкового органу про те, що платник порушив п. 198.1, ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200, Податкового кодексу від 02.12.2010 №2455-VI із внесеними змінами і доповненнями, по спірних контрагентах, а також нарахування відповідних штрафних санкцій, є необґрунтованим.

Судом встановлено, що висновки акту суперечать дійсності, оскільки для перевірки, скаржником було надано усі первинні документи, які відповідають вимогам, встановленим Законом України від 16.07.1999 № 996/XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами і доповненнями), а саме: сума податку на додану вартість по податкових накладних включено до складу податкового кредиту за листопад 2019 року., як вказано в акті перевірки, що відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за відповідні періоди.

Щодо порушення товариством п.44.1 ст. 44. Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток всього на 202 357 грн. за листопад 2019 року, суд зазначає наступне.

Вказані норми податкового кодексу України не є тими нормами закону, порушення яких може призводити до заниження об`єкта оподаткування податком на прибуток, оскільки є загальними нормами.

Згідно п.44.1. ст.44 ПК України, - для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

З огляду на вказану норму (п.44.1 ПКУ), судом встановлено, що ПРАТ «Молнія» жодних порушень не вчиняв, оскільки ведення обліку доходів і витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством ревізором в акті перевірки підтверджено, описано первинні документи, на підставі яких вівся облік і вказано бухгалтерські проводки. Вказане засвідчує той факт що вимог ст.44 ПК України позивач не порушив.

Крім того, усі первинні документи, які були надані податковому органу при перевірці по вищеописаній господарській операції, відповідають вимогам чинного законодавства та не містять будь-яких дефектів. При цьому дані факти не заперечуються відповідачем.

Далі судом встановлено, що факт реальності господарської операції також підтверджується тим, що отриманий товар ПРАТ «Молнія» продало на експорт компанії «Black Sea Commodities Ltd», адреса P.O. Box 31291 Al Jazeera Al Hamra R as Al Khamah U.A.E., що підтверджується контрактом №С 2211/2019-POZ/1 від 22.11.2019 (а.с. 52-54).

Як зазначила представник позивача, ПРАТ «Молнія», з метою реалізації придбаного товару, ПРАТ «Молнія» уклало з приватним підприємством «Компанія Демарк» договір комісії №16041901-К від 16.04.2019 (а.с. 45-46).

Відповідно до додатку №5 від 14.11.2019 року до договору комісії №16041901-К від 16.04.2019р., ПРАТ «Молнія» доручило ПП «Компанія Демарк» продати партію товару на експорт. Згідно з актом №1 приймання-передачі товару від 22.11.2019р. до додатку №5 від 14.11.2019р. ПРАТ "Молнія" передало, а ПП «Компанія Демарк» прийняло наступну партію товару: кукурудза 3 класу, у кількості 2700 тонн, місце передачі-СРТ - Одеська область, м. Одеса, Митна площа,1 (а.с. 47,48).

На виконання умов Договору комісії ПП «Компанія Демарк» реалізувало куплений ПРАТ «Молнія» у ТОВ «Західний аграрний холдинг» товар - кукурудзу 3 класу у кількості 2700 тонн Компанії «Black Sea Commodities Ltd», адреса P.O. Box 31291 Al Jazeera Al Hamra R as Al Khamah U.A.E., що підтверджується вантажно-митною декларацією №500040/2019/012876 за контрактом № С 2211/2019-POZ/1 від 22.11.2019 та звітом комісіонера від 16 квітня 2020 року до Договору комісії №16041901-К від 16.04.2019 (а.с. 49, 50).

Відповідно до звіту комісіонера від 16 квітня 2020 року, комісіонер на виконання договору комісії уклав зовнішньоекономічний контракт з компанією «Black Sea Commodities Ltd» №С 2211/2019-POZ/1 від 22.11.2019р. на суму, що складає еквівалент гривні у розмірі 10 144 046,54 грн. А згідно звіту комісіонера, експортна виручка станом на 16.04.2020 р. від компанії «Black Sea Commodities Ltd» надійшла у повному обсязі, що підтверджується наданими позивачем копіями банківських виписок за рахунком.

Судом з`ясовано, що комісійна винагорода за брокерські послуги склала 267 300,00 грн, у т.ч. ПДВ 44 550,00 грн. Позивач сплачував послуги комісіонера на підставі акту наданих послуг №5 від 16 квітня 2020 року, рахунку на оплату №5 від 16.04.2020р. та платіжних доручень №453 від 13.05.2020р., №531 від 28.05.2020р. (а.с. 185,186).

Судом встановлено, що кількість товару, який був відправлений на експорт за вантажно-митною декларацією №500040/2019/012876 повністю співпадає з кількістю товару придбаного за договором поставки №14/11-П від 14.11.2019 р.

На підставі цього суд дійшов висновку, що у ПРАТ «Молнія» наявні усі первинні документи та інформація, яка підтверджує рух активів, зміну майнового стану позивача, що в свою чергу підтверджує реальність господарської операції за Договором поставки від 14.11.2019.

Відповідно, висновок податкового органу про те, що платник порушив п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.198.1 ст.198, п.200.1, 200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість є необґрунтованим і таким, що суперечать вимогам закону.

Окрім того, даючи оцінку висновкам контролюючого органу, викладеним в акті перевірки, судом, у відповідності до вимог ч.5 ст.242 КАС України, враховано такі правові позиції Верховного Суду:

- норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними (постанова ВС від 12.06.2018 у справі № 826/11879/13-а);

- порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту лише за встановленого факту сприяння останнім першому в ухиленні від виконання податкового обов`язку або факту їхніх сумісних дій по створенню схеми незаконної мінімізації податкових зобов`язань (постанова ВС від 23.05.2018 року у справі № 2а-102/09/0770);

- відсутність достатньої кількості трудових ресурсів у контрагента, так само як і сертифікатів якості на поставлений товар, а тим паче взаємовідносини контрагента з іншими суб`єктами господарювання, не свідчить про нереальність господарської операції за умови підтвердження її належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку (постанова ВС від 12.06.2018 у справі № 802/1155/17-а);

- порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними (постанова ВС від 18.05.2018 у справі № П/811/1508/16);

Не можна залишити поза увагою і обставини за наявності яких рішення суб`єкта владних управлінських функцій вважається правомірним - таке має бути прийнято пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (п.8 ч.2 ст.2 КАС України).

При цьому, поняття справедливого балансу розкрито у рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

Так, Європейський Суд з прав людини, вважає, що порушенням справедливого балансу, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності, буде коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою податку на додану вартість, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподаткованої податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов`язання за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області №6642/0715 від 14.04.2021; №6639/0715 від 14.04.2021, є протиправними та підлягають скасуванню.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки адміністративний позов підлягає задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби України у Київській області на користь ПРАТ "Молнія" сплачений судовий збір у розмірі 22700,00 грн. відповідно до платіжного доручення №17 від 26.04.2021.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення ГУ ДПС у Київській області від 14.04.2021 №6642/0715 та №6639/0715.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Молнія» (ідентифікаційний код 05407746, місцезнаходження: 07500, Київська обл., смт. Баришівка, вул. Торфяна, буд. 26) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 43141377, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 5А) судовий збір у сумі 22700 грн. (двадцять дві тисячі сімсот) 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 23 вересня 2021 р.