Рішення № 99827107, 22.09.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2021 року справа №320/2837/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Київської міської державної адміністрації, щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі меншому, ніж передбачено статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

- зобов`язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Київської міської державної адміністрації ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , здійснити перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік з урахуванням розміру зазначеної соціальної виплати, визначеного статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та здійснити їх виплату з урахуванням фактично виплачених сум, що складає 6800,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є учасником бойових дій, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, а отже має право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Проте, відповідач всупереч рішенню Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020, протиправно не виплатив позивачу грошову допомогу у повному розмірі, як передбачено приписами статті 12 Закону № 3551-ХІІ.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.03.2021 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціальної підтримки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не погоджуючись з позовними вимогами ОСОБА_2 , надав відзив на позовну заяву, у якій зазначив, що виплата щорічної разової грошової допомоги у 2020 році здійснювалась позивачеві відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 №112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", якою встановлений чіткий розмір допомоги до 5 травня для певних категорій. Відповідач звертав увагу суду на те, що управлінням не визначався розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, оскільки розмір зазначеної допомоги визначено у вищезазначеній постанові КМУ. Крім цього, списки осіб, які мають право на одержання грошової допомоги, надані відповідними міністерствами та службами, органами ПФУ, вже містили суми допомоги в залежності від статусу особи.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 15.03.2016 року, та має право на пільги, встановлені законодавством України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Відповідно до вимог ст. 12 Закону "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", він має право на виплату щорічно до 5 травня разової грошової допомоги.

Розмір такої допомоги щороку встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відносини з приводу соціального захисту ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян унормовані, насамперед, приписами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Пільги учасникам бойових дій встановлені статтею 12 Закону "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року статтю 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" доповнено частиною такого змісту: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком".

Пунктом 20 розділу II Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" зазначену вище норму викладено в такій редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".

У подальшому рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційними, зокрема, положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Таким чином, на момент отримання позивачем разової грошової допомоги до 5 травня діяла редакція статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для учасників бойових дій в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.

Поряд із цим, внаслідок законотворчої діяльності Верховної Ради України було створено іншу норму права, присвячену регламентуванню тих самих правовідносин - пункт 26 розділу VI Бюджетного кодексу України.

Так, пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України визначено, зокрема, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Зазначена норма діяла з 01 січня 2015 року.

В 2018 році видатки на виплату грошової допомоги передбачені Законом України "Про Державний бюджет України" на 2018 рік", а порядок виплати та розміри грошової допомоги визначено постановою КМУ від 14.03.2018 року № 170 "Деякі питання виплати у 2019 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", установлено виплату учасникам бойових дій в розмірі 1265грн.

У 2019 році видатки на виплату грошової допомоги передбачені Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік", а порядок виплати та розміри грошової допомоги визначено постановою КМУ від 20.03.2019 року № 237 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", установлено виплату учасникам бойових дій в розмірі 1295грн.

З метою реалізації приписів вищевказаної норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 19 лютого 2020 року № 112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", де, зокрема, передбачено, що районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв`язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у таких розмірах: особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 14 років) в`язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: І групи - 4120,00 грн; 11 групи - 3640,00 грн; III групи - 3160,00 грн, учасникам бойових дій - 1390 грн.

27 лютого 2020 року знову рішенням Конституційного Суду України № З-р/2020 визнано неконституційним окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Як вже зазначалось, в силу положень Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Відтак з 22 травня 2008 року я набув право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року № 367-ХІУ, яка передбачала розмір щорічної разової допомоги до 5 травня для учасників бойових дій в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.

Крім того 27 лютого 2020 року Конституційним Судом України знову визнано неконституційним окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України та підтверджено право позивача на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року № 367-ХІУ, яка передбачала розмір щорічної разової допомоги до 5 травня для учасників бойових дій в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.

При цьому, необхідно зазначити, що норми будь-яких підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанов Кабінету Міністрів України не можуть змінювати приписів Закону України, і не повинні позбавляти мене як позивача цього суб`єктивного права.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2020 рік" мінімальна пенсія з 01 січня 2020 року складала 1638,00 грн., а тому щорічна разова допомога до 5 травня у 2020 році позивачу мала бути нарахована та виплачена в розмірі 8190,00грн.

В супереч вищезазначеному відповідачем було нараховано та виплачено позивачу щорічну разову допомогу до 5 травня у 2020 році у розмірі 1390,00 грн., що в свою чергу суперечить Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та рішенню Конституційного Суду України.

25 січня 2021 року позивач звернувся до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Київської міської державної адміністрації з заявою де зазначив, що Конституційним Судом України неодноразово прийняті відповідні рішення, зокрема визнано неконституційним окреме положення п.26 розділу 6 "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, а тому з огляду на зазначене просив здійснити перерахунок (нарахування) одноразової грошової допомоги до 5 травня, та доплатити невиплачену різницю.

Листом № 051-П-852-044 від 02 лютого 2021 року позивачу було повідомлено, що нарахування та виплату разової грошової допомоги здійснено у відповідності до норм законодавства, а отже підстави для проведення перерахунку відсутні.

Фактично даним листом позивачу було протиправно відмовлено у перерахунку та виплаті різниці такої допомоги, яка становить у 2020 році 6800 грн., мотивуючи підставою нарахування разової допомоги актами, які визнані Конституційним Судом неконституційними.

Вважаючи, такі дії відповідачів, як суб`єктів, владних повноважень, що здійснюють управлінські функції, щодо рішення про відмову провести перерахунок та виплату різниці разової грошової допомоги до 5 травня необгрунтованими, протиправними та такими, що суперечать Рішенню Конституційного Суду України, Конституції України та чинного законодавства України позивач звернувся до суду з позовом для захисту своїх порушених прав.

Статтею 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 05 травня у розмірах передбачених ст.ст. 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв`язку, або через установи банків; пенсіонерам за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами за місцем їх проживання чи одержання утримання.

Згідно з п.п. 3.2, 4.9, 4.10 Типового положення про центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, затвердженим наказом міністра праці та соціальної політики України від 25 квітня 2006 року за №147, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 07 червня 2006 року за № 683/12557, цей центр здійснює підготовку документів на виплату всіх видів соціальної допомоги та інших грошових виплат, проводить перерахунки розмірів грошової допомоги різним категоріям одержувачів пільг.

Відповідно до Конституції України, Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов`язком держави (стаття 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щорічна разова грошова допомога для учасників бойових дій, та осіб прирівняних до них є формою соціального забезпечення громадян, які, відповідно до спеціального закону, є учасниками бойових дій. Тобто, фактично ця допомога є формою реалізації конституційного права громадян, які є учасниками, ветеранами чи інвалідами війни, на соціальний захист.

Згідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату грошової допомоги учасникам бойових дій - ветеранам, інвалідам війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена пільга. Даний висновок підтверджується справою "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Згідно з ч. 2 ст. З Конституції України права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 8 та ч. 1 ст. 58 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно з частинами 1, 2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з питань захисту прав людини.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ст. 113 Конституції України КМ України у своїй діяльності керується Конституцією і Законами України, указами Президента України, та постановами ВРУ, прийнятими відповідно до Конституції України.

Відповідно до ст.7 КАС України у разі невідповідності нормативно- правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана ВР України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, то при вирішенні даного спору щодо визначення розміру щорічної допомоги до 5 травня підлягають застосуванню саме положення ст. 13 Закону "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а не постановам КМ України.

В разі колізії між нормативно-правовими актами КМ України та Законами України застосуванню підлягають саме положення Законів України, які є актами вищої юридичної сили.

Необхідно зазначити, що дану правову позицію підтверджено в Рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, справа № 440/2722/20 від 29.09.2020 року та Рішенням Великої Палати Верховного Суду в цій же справі, відповідно до якого Судом визнано протиправною бездіяльність Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо нарахування та виплаті особі, що має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, та зобов`язано відповідний Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат нарахувати та виплатити особі недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік.

Щодо пропуску строку звернення до адміністративного суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Пільги ветеранам війни та гарантії їх соціального захисту встановлені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соцщ^сщ захисщуГ-

Частиною 4 статті 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту" передбачено, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до ЗО вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Отже, перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом слід обраховувати з 30 вересня відповідного року, за який виплачується разова щорічна грошова допомога, оскільки 30 вересня поточного року - не встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована.

Ця позиція відповідає відповідним висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 06 лютого 2018 року по справі №607/7919/17.

Таким чином, позивач звернувся до суду в межах шестимісячного строку звернення, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме 04.03.2021 року, тому строк звернення ним до адміністративного суду не пропущено.

Щодо порядку встановлення та виплати щорічної грошової допомоги до 5 травня та правових позицій органів системи судоустрою України, слід звернути увагу на таке.

Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (далі - Закон 3551) є тим нормативно-правовим актом, який визначає правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення.

На підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 13 Закону № 3551 застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону № 3551 фінансування витрат, пов`язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Соціальний захист ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, спрямований на забезпечення їм достатнього життєвого рівня. Обмеження або скасування пільг для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, без рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов`язань держави щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей, У разі зміни правового регулювання набуті вказаними особами пільги чи інші гарантії соціального захисту повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації. Обмеження або скасування таких пільг, інших гарантій соціального захисту можливе лише у разі запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту частина Рішення КС України від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018.

Конституційний Суд України Рішенням від 27 лютого 2020 року №З-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві га перехідні положення" Бюджетного Кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551 - XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

При цьому Конституційний Суд України у пункті 2.2 мотивувальної частини вказаного Рішення, посилаючись на положення свого Рішення від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, дійшов висновку про те, що Бюджетний Кодекс України не може вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.

Крім того, надання пільг, інших гарантій соціального захисту ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551, не має залежати від матеріального становища їхніх сімей га не повинне обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави частина Рішення КС України від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018.

Також заслуговує на увагу Окрема думка судді Конституційного Суду України Первомайського О.О. у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, а саме абзаци 6,7 пункту 4 "По-друге, Конституційний Суд у Рішенні від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018 сформулював юридичну позицію, яка була ключовим аргументом для вирішення й цієї справи".

"Йдеться про те, що у разі застосування до регулювання відносин (щодо захисту соціальних прав ветеранів війни та інших близьких категорій осіб) положень статті 17 Конституції України держава не може ухвалювати закони чи вчиняти інші дії, спрямовані на скасування або обмеження соціальних виплат, допомог тощо з посиланням на обмежені фінансові можливості".

Відповідно до частини четвертої статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни та учасникам бойових дій у 2020 році слід застосовувати не норми Постанови від 19 лютого 2020 року № 112 Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", а Закон № 3551, який має вищу юридичну силу.

Тому суд вважає, що разова грошова допомога до 5 травня у 2020 році відповідно до Закону № 3551 у редакції Закону № 367-XIV повинна була виплачуватись позивачу у розмірі за вихідним критерієм обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, а саме мінімальним розміром пенсії за віком.

Це узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в Постанові від 13.01.2021 по справі № 440/2722/20, яка є обов`язковою для врахування.

Щодо повноважень Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат встановлювати розміри щорічної грошової допомоги до 5 травня, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до абзацу 14 пункту 29 Методичних рекомендацій з розроблення положень про структурні підрозділи з питань соціального захисту населення місцевих державних адміністрацій затверджених наказом Міністерства соціальної політики України від 30.12.2020 № 868 "Департамент відповідно до визначених повноважень у сферах соціальної підтримки населення, забезпечення державних соціальних гарантій окремим категоріям громадян: забезпечує організацію виплати разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань", а також виплати винагороди жінкам, яким присвоєно почесне звання України "Мати-героїня""

А в свою чергу відповідно до пунктів 1, 3.1, Типового Положення про центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 25.04.2006 N 147(зі змінами) зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 7 червня 2006 р. за N 683/12557

Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (далі - Центр) є державною установою і підпорядковується Департаменту соціального захисту населення обласної. Київської міської державних адміністрацій (Департамент соціального політики).

Головними завданнями Центру є:

Забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту та обслуговування населення, надання соціальної допомоги громадянам, які потребують підтримки з боку держави.

Тому, виконання вищенаведеного завдання, за підпорядкованістю, Центром здійснено не було, що є порушенням прав позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає заявлені позивачем позовні вимоги до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Київської обласної державної адміністрації обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", підстав для відшкодування позивачу витрат зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача немає.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправними дії Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Київської міської державної адміністрації, щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі меншому, ніж передбачено статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Зобов`язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Київської міської державної адміністрації, код ЄДРПОУ 22886300, здійснити ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік з урахуванням розміру зазначеної соціальної виплати, визначеного статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та здійснити їх виплату з урахуванням фактично виплачених сум, що складає 6800,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Терлецька О.О.