Рішення № 99826799, 21.09.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2021 року Справа № 280/5743/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Стовбур А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Військової частини А 1836 (73000, м.Херсон, вул.Пестеля, 1; код ЄДРПОУ 07738045)

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини А 1836 (далі - відповідач, ВЧ А 1836), в якій позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з січня 2014 року по квітень 2017 року та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з січня 2014 року по квітень 2017 року.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що проходив військову службу у відповідача, в період проходження служби нарахування грошового забезпечення проводилося не в повному обсязі, а саме, ВЧ А 1836 протиправно не проводилась індексація грошового забезпечення у повному обсязі у період з січня 2014 року по квітень 2017 року. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 12.07.2021 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, витребувано від ВЧ А 1836 інформацію щодо нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з січня 2014 року по квітень 2017 року (з відповідними підтверджуючими документами у разі нарахування та виплати індексації).

03.08.2021 до суду надійшли документи на виконання ухвали суду від 12.07.2021 в частині витребування доказів.

04.08.2021 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що у період з січня 2014 року по грудень 2015 року індексація грошового забезпечення позивача нараховувалась та виплачувалась відповідно до вимог чинного законодавства, жодної заборгованості з виплати індексації за вказаний період у ВЧ А 1836 перед позивачем немає. Щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по квітень 2017 року, вказує, що у зазначений період у Міністерстві оборони України фінансового ресурсу на виплати індексації грошового забезпечення не було. При цьому, Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078) не передбачає механізму виплат сум індексації грошового забезпечення за минулі періоди. Просить у задоволенні позову відмовити. Крім того, просить розглядати справу у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін.

12.08.2021 позивач подав відповідь на відзив, у якій не погодився з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, та підтримав раніше висловлені аргументи з підстав, зазначених у позовній заяві.

26.08.2021 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, де він підтримав свої доводи, викладені у відзиві на позовну заяву.

Щодо клопотання відповідача про розгляд справи у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін, суд зазначає, що відповідачем не обґрунтовано необхідність розгляду справи за участю сторін. Оскільки справа є справою незначної складності, а характер спірних правовідносин та предмет доказування в ній не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання та можливість розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.

Відповідно до витягу з наказу командира ВЧ А 1836 №167 майора ОСОБА_1 , призначеного наказом першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 09.07.2010 №281 на посаду заступника командира бригади з виховної роботи - начальника відділення з виховної роботи, з 09.08.2010 зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини - польова пошта В0950 (ВЧ А 1836) від 07.04.2017 №71 підполковника ОСОБА_1 , заступника командира бригади по роботі з особовим складом - начальника відділення по роботі з особовим складом, призначеного наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 27.01.2017 №23 на посаду заступника командира бригади з морально-психологічного забезпечення військової частини А4608, вирішено вважати таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби м.Дніпро. З 07.04.2017 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 07.05.2021, у якій просив нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період служби з січня 2014 року по квітень 2017 року, за виключенням місяців, в яких фактично нараховувалась та виплачувалась індексація.

Листом від 11.06.2021 №381 ВЧ А 1836 повідомила, що у період з січня 2014 року по грудень 2015 року позивачу належала до виплати індексація грошового забезпечення з травня 2014 року по липень 2014 року, з листопада 2014 року по лютий 2015 року, з червня 2015 року по грудень 2015 року. В інших місяцях величина індексу споживчих цін не перевищувала поріг індексації - 101%, а отже, підстав для виплати індексації в цей період немає. Таким чином, індексація грошового забезпечення за період з січня 2014 року по грудень 2015 року нараховувалась та виплачувалась позивачу відповідно до чинного законодавства, заборгованості з виплати індексації за вказаний період у ВЧ А 1836 немає. Щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по квітень 2017 року, повідомила, що у зазначений період у Міністерстві оборони України фінансового ресурсу на виплати індексації грошового забезпечення не було. Фінансування на виплату індексації не здійснювалося. Крім того, механізм нарахування та виплати індексації у поточному році за попередні роки Порядком №1078 не передбачений. Також звернула увагу на те, що у період з січня 2016 року по квітень 2017 року суттєвого подорожчання споживчих товарів і послуг в зазначеному періоді не було, при цьому, грошове забезпечення позивача збільшилось більше ніж у 2 рази.

Вважаючи, що відповідач протиправно не виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення під час проходження військової служби за період з січня 2014 року по квітень 2017 року у повному обсязі, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

В силу ст.1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до ч.2, 3 ст.9 Закону №2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон №1282-XII.

Відповідно до ст.2 Закону №1282-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - Закон №1282-ХІІ), індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно положень ст.4 Закону №1282-ХІІ (у редакції до 01.01.2016) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

Відповідно до ст.4 Закону №1282-ХІІ (у редакції з 01.01.2016) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Як зазначено у ст.6 Закону №1282-ХІІ, у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком №1078.

Відповідно до п.1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (з 2016 року - 103 відсотка).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Пунктом 2 Порядку №1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За змістом п.4 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Відповідно до п.5 Порядку №1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Отже, місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Згідно п.6 Порядку №1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (вказана норма застосовується із 01.12.2015).

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці.

З аналізу наведених вище нормативно-правових актів, слідує що на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

Щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення у спірний період з січня 2014 року по грудень 2015 року.

Як слідує з матеріалів справи, у вищевказаний період позивачу нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення, зокрема, за період з травня по липень 2014 року, з листопада 2014 року по лютий 2015 року, з червня по грудень 2015 року (з урахуванням періодів перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації - 101 %), у загальній сумі 1 878,99 грн.

Позивач не заперечує факту нарахування та виплати вказаної суми індексації грошового забезпечення за вказаний період, однак вважає, що з січня 2014 року по грудень 2015 року відповідач повинен був нараховувати індексацію грошового забезпечення за кожен місяць вказаного періоду, тобто також у січні - квітні, серпні - жовтні 2014 року, березні - травні 2015 року.

Разом з тим, суд зазначає, що позивачем не обґрунтовано та не надано доказів, які б давали підстави для висновку, що у період з січня по квітень, з серпня по жовтень 2014 року, та з березня по травень 2015 року величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексація, та відповідно, виникли підстави для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивача, тобто, виникли обставини, передбачені статтею 4 Закону №1282-XII, а судом таких обставин не встановлено.

З огляду на вказане, суд не знаходить підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення позивача за період з січня 2014 року по грудень 2015 року з урахуванням виплаченої суми індексації.

Щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення у спірний періоду з січня 2016 року по квітень 2017 року.

Судом встановлено, що відповідно до офіційної інформації Держстату величина індексу споживчих цін у 2016, 2017 роки перевищувала поріг індексації 103 % (електронний ресурс: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2006/ct/cn_rik/isc/isc_u/isc_m_u.htm ). Вказані обставини сторонами не оспорюються.

Листом відповідача від 11.06.2021 №381 та доводами, наведеними у заявах по суті справи, підтверджено, що у період з 01.01.2016 по 07.04.2017 позивачу не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення не з мотивів відсутності обставин, що передбачають її нарахування, а з підстав відсутності відповідного фінансування, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.

При цьому, ст.18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 №2017-ІІІ `визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Суд зауважує, що, обґрунтовуючи правомірність своїх дій щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення, відповідач посилається на відсутність наявного фінансового ресурсу для виплати індексації грошового забезпечення.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення ст.1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення від 08.11.2005, заява №63134/00).

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

Отже, суд зазначає, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.

Такі правові висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.07.2019 у справі №240/4911/18.

Також доводи відповідача про відсутність механізму виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовців за минулий період не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на оплату праці, однією з основних державних гарантій якого є індексація грошового забезпечення, а не проведення та не виплата цієї гарантії є невиправданим втручанням у права, передбачені статтею 1 Першого протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на зазначене, суд вважає, що порушене право позивача підлягає поновленню шляхом зобов`язання ВЧ А1836 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення позивача за період 01.01.2016 по 07.04.2017.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору в силу приписів Закону України «Про судовий збір», питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А 1836 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 07.04.2017.

Зобов`язати Військову частину А 1836 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 07.04.2017.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - Військова частина А 1836, місцезнаходження: 73000, м.Херсон, вул.Пестеля, 1; код ЄДРПОУ 07738045.

Повне судове рішення складено 21.09.2021.

Суддя М.О. Семененко