Рішення № 99826212, 23.09.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2021 року м. Житомир справа № 240/8402/21

категорія 112010201

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Шимоновича Р.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, у якому просить:

- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не врахування йому для обчислення розміру пенсії довідки ВАТ "Фірми "Зарубежстрой" Компанії "Зарубежстрой" про заробітну плату за період з 1988 по 1991 рік та довідки ВАТ "Зарубежстрой" Компанії "Зарубежстрой" про заробітну плату з 1992 по 1997 починаючи з 27 січня 2021 року;

- зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити йому пенсію з урахуванням довідки ВАТ "Фірми "Зарубежстрой" Компанії "Зарубежстрой" про заробітну плату за період з 1988 по 1991 рік та довідки ВАТ "Зарубежстрой" Компанії "Зарубежстрой" про заробітну плату з 1992 по 1997 починаючи з 27 січня 2021 року.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що на своє звернення до відповідача про призначення пенсії з врахуванням довідки ВАТ "Фірми "Зарубежстрой" Компанії "Зарубежстрой" про заробітну плату за період з 1988 по 1991 рік та довідки ВАТ "Зарубежстрой" Компанії "Зарубежстрой" про заробітну плату з 1992 року по 1997 року отримав відмову, мотивовану ненаданням довідки про заробітну плату до 01.07.2000 року, тому розмір пенсії призначено із заробітної плати взятої за період з 01.07.2000 по 31.12.2020 за даними персоніфікованого обліку. Таку відмову позивач вважає протиправною, оскільки вона суперечить нормам пенсійного законодавства.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 18.05.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач, скориставшись своїм правом, подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Відмітив, що у наданих позивачем довідках №38, 39 від 12.06.2007 виданих ОАО "Зарубежстрой" за період з 1988 по 1997 не зазначено, що з нарахованих сум були проведені відрахування до Пенсійного фонду, тому для розрахунку пенсії взяти їх до уваги немає підстав.

У свою чергу, позивач подав до суду відповідь на відзив, у якому, зокрема, просить врахувати, що з наданих довідок про заробітну плату слідує, що всі обов`язкові платежі сплачені. Крім того, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний фонд, а сумніви останнього щодо обгрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні пенсії.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та з 27.01.2021 року отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Позивач зазначив, що до заяви про призначення пенсії відповідачу надав, зокрема, довідку ВАТ "Фірми "Зарубежстрой" Компанії "Зарубежстрой" про заробітну плату за період з 1988 по 1991 рік та довідки ВАТ "Зарубежстрой" Компанії "Зарубежстрой" про заробітну плату з 1992 року по 1997 року для врахування при призначенні пенсії.

Згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_1 в період з 28.04.1988 року по 28.06.1997 року перебував у закордонному відрядженні в Монголії і працював у компанії «Зарубежстрой» в Дархані на посаді газоелектрозварювальника 6 розряду.

Така ж інформація міститься у довідці ОАО "Фірми "Зарубежстрой" Компанії "Зарубежстрой" від 26.06.1997 року №ок/103, довідці Компанії "Зарубежстрой в Монголії" від 17.07.2007 року, довідці ВАТ "Фірми "Зарубежстрой" Компанії "Зарубежстрой" про заробітну плату за період з 1988 по 1991 рік та ВАТ "Зарубежстрой" Компанії "Зарубежстрой" про заробітну плату з 1992 року по 1997 року.

У відповіді на адвокатський запит, відповідач зазначив, що довідки про заробітну плату за будь-які 60 календарних місяців підряд до 01.07.2000 року позивачем не надавалися.

Крім того, листом від 28.04.2021 року відповідач повідомив, що у перерахунку пенсії із врахуванням довідки ВАТ "Фірми "Зарубежстрой" Компанії "Зарубежстрой" про заробітну плату за період з 1988 по 1991 рік та з 1992 по 1997 рік, тобто за 60 календарних місяців роботи підряд до 01.07.2000 року відмовлено.

Позивач, вважаючи таку відмову та дії відповідача протиправними, звернувся до суду за захистом порушених прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, включає право на забезпечення їх у разі повної часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Згідно абз. 5 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами.

Судом встановлено, що до заяви про призначення пенсії відповідачу надавав, зокрема, довідку ВАТ "Фірми "Зарубежстрой" Компанії "Зарубежстрой" про заробітну плату за період з 1988 по 1991 рік та довідки ВАТ "Зарубежстрой" Компанії "Зарубежстрой" про заробітну плату з 1992 року по 1997 року для врахування при призначенні пенсії.

Згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_1 в період з 28.04.1988 року по 28.06.1997 року перебував у закордонному відрядженні в Монголії і працював у компанії «Зарубежстрой» в Дархані на посаді газоелектрозварювальника 6 розряду.

Така ж інформація міститься у довідці ОАО "Фірми "Зарубежстрой" Компанії "Зарубежстрой" від 26.06.1997 року №ок/103, довідці Компанії "Зарубежстрой в Монголії" від 17.07.2007 року, довідці ВАТ "Фірми "Зарубежстрой" Компанії "Зарубежстрой" про заробітну плату за період з 1988 по 1991 рік та ВАТ "Зарубежстрой" Компанії "Зарубежстрой" про заробітну плату з 1992 року по 1997 року.

Відповідачем вказане не заперечується та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідно до ст. 1 Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період, протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом, і за який сплачено страхові внески.

Визначення страхового стажу також міститься у Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

До страхового стажу прирівнюється трудовий стаж, набутий працівником під час роботи на умовах трудового договору (контракту) до набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зарахування трудового (страхового) стажу, набутого громадянами України, а також іноземними громадянами за час роботи за межами України регулюється імплементованими до національного законодавства України міжнародними угодами.

Згідно з статтею 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

На момент звернення позивача до управління із заявою щодо врахування стажу роботи та заробітної плати, набутого на території Монголії, здійснення перерахунку розміру пенсії у відносинах між Україною і Монголією продовжує дію Угода між союзом Радянських Соціалістичних Республік і Монгольською Народною Республікою про співробітництво в галузі соціального забезпечення, підписана 06.04.1981 року, чинна з 28.01.1982 (далі - Угода).

Відповідно до ст. 1 Угоди, ця угода стосується всіх видів соціального забезпечення громадян, які встановлені і будуть встановлені законодавством Договірних Сторін.

Згідно статті 4 вказаної угоди передбачає, що при призначенні пенсії повністю зараховується трудовий стаж набутий на території обох Договірних Сторін і підтверджений компетентними органами тієї Договірної Сторони, на території якої набутий стаж. Зарахування стажу роботи на території кожної з Договірних Сторін здійснюється відповідно до законодавства тієї з них, де саме здійснювалася робота або прирівняна до неї діяльність.

З наведеного слідує, що законодавством передбачена можливість зарахування до страхового стажу періоду роботи на території Монголії за умови відповідного документального підтвердження. Згідно положень статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Слід відмітити, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. І лише у разі відсутності трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів чи показань свідків.

З`ясовано, що у трудовій книжці позивача записи щодо прийняття та звільнення з роботи: містять засвідчені печатки та підписи, а також зазначені підстави для прийняття на роботу та звільнення з роботи, вказані відповідні накази та дати таких наказів. Тобто, трудова книжка позивача відповідає визначеним законом вимогам.

Поміж іншого, суд враховує, що статтею 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Частиною 1 ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено періоди, з яких складається страховий стаж, зокрема, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати країні на день отримання зазначених сум.

Наведене свідчить про те, що можливість врахувати при призначенні пенсії заробіток, отриманий за межами України залежить від сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України за цей період.

Відповідна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 21 травня 2020 року у справі №552/1656/17, від 26 квітня 2021 року справа №348/2180/16-а.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач працював в ВАТ "Фірми "Зарубежстрой" Компанії "Зарубежстрой", яка знаходиться на території Монголії. З наявних в матеріалах справи копій довідок про заробітну плату: довідка ВАТ "Фірми "Зарубежстрой" Компанії "Зарубежстрой" про заробітну плату за період з 1988 по 1991 рік та довідка ВАТ "Зарубежстрой" Компанії "Зарубежстрой" про заробітну плату з 1992 року по 1997 року вбачається, що із заробітної плати позивача, у встановленому законом порядку, відраховувались належні до сплати внески до цільових фондів.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо не врахування при призначенні пенсії позивачу довідки ВАТ "Фірми "Зарубежстрой" Компанії "Зарубежстрой" про заробітну плату за період з 1988 по 1991 рік та довідки ВАТ "Зарубежстрой" Компанії "Зарубежстрой" про заробітну плату з 1992 року по 1997 року є протиправними.

Разом з тим, відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноваження.

Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.

Слід враховувати, що способи захисту права, як передбачені законом дії, безпосередньо спрямовані на захист права. Такі дії є завершальними актами захисту у вигляді матеріально-правових дій або юрисдикційних дій щодо усунення перешкод на шляху здійснення суб`єктами своїх прав або припинення правопорушень, відновлення становища, яке існувало до порушення. Саме застосування конкретного способу захисту порушеного чи запереченого права і є результатом діяльності щодо захисту прав. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

З огляду на викладене, суд вважає, що для ефективного захисту прав та інтересів позивача слід вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок, призначеної з 27 січня 2021 року пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням довідки ВАТ "Фірми "Зарубежстрой" Компанії "Зарубежстрой" про заробітну плату за період з 1988 по 1991 рік та довідки ВАТ "Зарубежстрой" Компанії "Зарубежстрой" про заробітну плату з 1992 року по 1997 року з 27 січня 2021 року.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини у пункті 32 рішення по справі "Стреч проти Сполучного Королівства" (Stretch v. the United Kingdom, № 44277/98).

Що стосується стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

За правилами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України).

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень у випадку задоволення позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Суд, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 19.09.2019 року у справі № 810/2760/17, вважає за необхідне звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 02.09.2020 року у справі №826/4959/16 вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися у тому числі через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.

На підтвердження понесеного позивачем розміру витрат на правничу допомогу адвоката надано: копію договору про надання професійної правничої (правової) допомоги б/н від 16.03.2021 року; копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 16.03.2021 року серії АМ №1009225; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 19.12.2019 року серії ЖТ №001144; акт приймання-передачі наданих послуг №1 до договору про надання правничої допомоги від 16.03.2021 року; копія квитанції до прибуткового касового ордера №16-03-2021 від 16.03.2021 року на суму 3000 грн.

Беручи до уваги, що дана справа є справою невеликої складності, враховуючи, що обсяг обставин, які є предметом доказування по даній справі, та доказів, якими підтверджуються ці обставини, не є надто значним, а тому, суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з огляду на те, що понесені позивачем витрати є неспівмірними зі складністю справи.

На переконання суду, заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу у даній справі необхідно зменшити до 2000,00 грн., що відповідатиме вимогам співмірності, розумності та справедливості.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, в ході розгляду справи не довів повну правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах, у порядку статті 77 КАС України, а тому, враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Враховуючи приписи ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, сплачений позивачем судовий збір необхідно відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246, 255, 295 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, ЄДРПОУ: 13559341) про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не врахування з 27 січня 2021 року при обчисленні розміру пенсії ОСОБА_1 довідки ВАТ "Фірми "Зарубежстрой" Компанії "Зарубежстрой" про заробітну плату за період з 1988 року по 1991 рік та довідки ВАТ "Зарубежстрой" Компанії "Зарубежстрой" про заробітну плату з 1992 року по 1997 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок призначеної з 27 січня 2021 року пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідки ВАТ "Фірми "Зарубежстрой" Компанії "Зарубежстрой" про заробітну плату за період з 1988 року по 1991 рік та довідки ВАТ "Зарубежстрой" Компанії "Зарубежстрой" про заробітну плату з 1992 року по 1997 року, починаючи з 27 січня 2021 року.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) 00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 23 вересня 2021 року.

Суддя Р.М.Шимонович